Чим дихають і що п’ють кияни? Інтерв’ю з головним екологом Київради Костянтином Яловим

Які головні екозагрози стоять сьогодні перед столицею, чи достатніми темпами озеленюють місто, яким чином коронавірус вплинув на реалізацію природоохоронних ініціатив і як кияни мають спонукти  міську владу вирішувати екологічні проблеми?

Про це і багато іншого – в інтерв’ю «Главкома» зі столичним депутатом, головою постійної комісії з питань екологічної політики Київради Костянтином Яловим.

Які екологічні проблеми столиці, на вашу думку, сьогодні вимагають найоперативнішого вирішення і чим вони викликані?

Київ – це великий мегаполіс, що динамічно розвивається. Саме з цим пов'язана більшість негативних явищ у навколишньому середовищі.

По-перше, це якість повітря. Навесні під час пожеж та пилової бурі ми взагалі були світовими лідерами в рейтингу забрудненості повітря IQAir. Діоксид сірки, діоксид азоту, формальдегід, зважені речовини (грубодисперсні домішки) – усім цим ми постійно дихаємо. Приблизно 70-80% шкідливих викидів дають автомобілі, але свій потужний внесок роблять і промислові підприємства, особливо ТЕЦ. Є локальні, але дуже небезпечні плями на карті Києва, такі як колишній завод «Радикал».

По-друге, це якість води, яку ми споживаємо. Вона проходить кілометрами старих труб, і кияни п’ють насичену шкідливими домішками рідину. Крім того, в місті до 2 тисяч кілометрів безгоспних колекторів, що зливають нечистоти в річки, а Київ саме звідти черпає основний водний ресурс.

По-третє, це проблема відходів. Ми досі «ховаємо» їх дідівським способом на полігоні №5 у Підгірцях і лише 7-8% сміття сортуємо і відправляємо на повторну переробку.

Як можна виправити цю ситуацію вже сьогодні?

Життєво необхідно нарощувати потужності переробної галузі, модернізувати полігони, створювати інфраструктуру сортування сміття і роз'яснювати людям  важливість цих речей.

Краща відповідь на ці та інші виклики – стратегічно продумана екополітика міської влади. Поки її не існує, і тому за моєю ініціативою експерти та небайдужі кияни самостійно напрацьовують Екологічну стратегію міста. Вона складається з шести напрямків: «екологічна безпека», «повітря», «вода», «відходи», «зелені зони та біорізноманіття», «освіта і наука». У кожному – не просто констатація фактів, а реальні шляхи вирішення проблем. Найближчим часом плануємо винести документ на громадське обговорення, після чого Стратегія буде подана на затвердження депутатам Київради.

У більшості киян турбота про екологію асоціюється переважно з озелененням міста. Яких успіхів у цьому досягла Екологічна комісія?

Озеленення Києва було і залишається нашим пріоритетом. Кияни за допомогою зрозумілого механізму  можуть ініціювати створення скверу або парку. Ми запустили в роботу Реєстр зелених зон столиці, де є детальна інформація про кожен об'єкт: адреса, площа, користувач, цільове призначення.

В ідеалі прагнемо, аби кожне дерево мало свій паспорт, і ніхто не міг його самовільно знищити. Цьому допоможе Програма розвитку зелених зони міста Києва, над оновленням якої сьогодні інтенсивно працюємо. Документ включатиме інформацію інвентаризації зелених зон, відповідно до екологічного законодавства, норм ЄС та Генерального плану столиці. Окремий розділ присвятимо захисту заповідних територій. Сподіваюся, що до жовтня ми цю роботу завершимо. Щорічно в Києві висаджують величезну кількість зелених насаджень. Наприклад, в 2019 році планували посадити 6,8 тис. дерев, 47 тис. кущів і 7,9 млн. квітів, а в результаті висадили удвічі більше. І тут головне навіть не кількість, а якість. Адже якісний посадковий матеріал дозволяє рослинам дійсно прижитися на столичній землі. Важливі не «галочки» в звітах, а реальний результат. Головною нашою метою є зелений Київ, де кожна людина відчуватиме себе ніби в єдиному великому парку. Екологічна комісія і я особисто даємо процесу «зелене світло» – від спрощення бюрократичних процедур до залучення в роботу тисяч киян.

«Територія природно-заповідного фонду становить 25% від усієї площі столиці»

От ви сказали, що будь-який киянин може ініціювати створення парку чи скверу. Уявімо себе на місці умовного мешканця Позняків, як йому це зробити?

Для початку потрібно зібрати підписи людей, які мешкають поруч з потенційним сквером. Наступний крок – отримати висновок Департаменту земельних ресурсів КМДА про можливість передачі ділянки для облаштування зеленої зони. Якщо у ділянки є балансоутримувач, потрібно отримати його згоду. Потім небайдужі кияни формують ініціативу і звертаються до нашої комісії. Якщо з документами немає проблем, Екологічна комісія завжди виступає на боці громадян і підтримує їх. Ми даємо доручення «Київзеленбуду» звернутися з клопотанням про розробку проекту землеустрою земельної ділянки для створення скверу або парку. Коли проект розроблений і погоджений, залишається останній крок – рішення Київради про передачу ділянки в постійне користування «Київзеленбуду» для експлуатації скверу. Процедура не швидка, але людям мотивованим пройти її реально. Екологічна комісія і я, як її голова, завжди готові допомогти. До речі, існує також механізм перетворення об’єктів, які мають особливу природоохоронну цінність, на об'єкти природно-заповідного фонду.

Багато таких об'єктів в Києві і які переваги дає цей статус?

Сьогодні територія природно-заповідного фонду становить 25% від усієї площі столиці. Для порівняння по країні цей показник – 7%, у середньому в Євросоюзі – 18%. Я відстоюю принцип формування потужних заповідних анклавів всередині і по периметру мегаполісу за прикладом Гельсінкі або Канберри. Деякий час урбаністичний простір і території дикої природи протиставляли як щось несумісне. Але сучасні практики містобудування довели – вони можуть гармонійно співіснувати і взаємодоповнювати одне одного. Чому це важливо? По-перше, формує нову якість міського повітря: за один теплий сонячний день гектар лісу здатний поглинути до 280 кг діоксиду вуглецю і виділити до 220 кг кисню. По-друге, робить місто більш комфортним і привабливим для життя і, відповідно, підвищує вартість його активів. По-третє, надійно захищає об'єкти природно-заповідного фонду від забудовників. Рекомендуючи надати тій чи іншій території статус регіонального ландшафтного парку або заказника, Екологічна комісія дає надійний захист від спроб захопити зелені зони деякими недобросовісними ділками. Так, протягом останніх років на карті Києва з'явилися ландшафтні заказники «Золотий ліс», «Труханів острів», «озеро Тягле», «Затока Наталка» та багато інших. Одне з останніх рішень Екологічної комісії – рекомендація надати статус ландшафтних заказників ще чотирьом об'єктам в Дарницькому і Подільському районах столиці. Кияни можуть ініціювати створення об'єкта природно-заповідного фонду. Для цього громадській природоохоронній або науковій організації необхідно подати відповідне клопотання до державного органу з обґрунтуванням, чому, на їхню думку, ділянка гідна отримати захисний статус, яка її цінність. У разі схвалення, треба погодити ініціативу з власниками та первинними користувачами природних ресурсів.  Екологічна комісія завжди вітає подібні ініціативи і залучає громадян до обговорення проектів рішень. Важливо, щоб люди знали – від їхньої позиції залежить майбутнє міста.

«Київрада нарешті взялась за створення системи моніторингу якості повітря»

Повернемося до повітря, про погану якість якого ви згадували. Чи вживає місто кроки для поліпшення ситуації?

Для початку Києву потрібна сучасна система моніторингу його якості. Навесні ми всі в цьому переконалися. До традиційного задимлення додалися негативні ефекти від масових пожеж і велика пилова буря. Остання була наслідком безсніжної зими і вітрової ерозії ґрунту. Раптово якість міського повітря виявилася гіршою, ніж в Шеньяні, Пекіні і Джакарті. Але навіть в оцінках нам довелося покладатися на сторонні джерела, бо власної щільної мережі станцій дослідження якості повітря в Києві немає. Тривалий час міська влада не звертала уваги на цю проблему. Знадобилися кілька сезонів тотальних смогів і безліч зусиль, в тому числі – з боку Екологічної комісії і моїх особисто, аби змусити її діяти. Київрада нарешті ухвалила рішення про створення системи моніторингу якості повітря. Її почнуть розвивати вже в цьому році. Працюватиме 27 стаціонарних постів і пересувна станція, яку можна наблизити до джерела викидів, щоб здійснити забір проб. Дані оперативно оприлюднять на міському порталі, і всі жителі побачать реальну картину якості повітря. Але це тільки перший крок. Уряд ухвалив постанову, згідно з якою  Управління екології та природних ресурсів КМДА взяло на себе функцію органу управління якістю атмосферного повітря. При ньому створено комісію, куди входять представники Держпродспоживслужби, ДСНС, Держагентства з управління зоною відчуження, Київенерго і Київводоканалу. Її перше завдання – напрацювати план заходів для поліпшення якості повітря в столиці, який потім затвердить Міністерство захисту довкілля. Сподіваюся, цей документ до вересня буде готовий.

Як безпосередньо місто може впливати на джерела забруднення повітря?

Головне – бажання влади докорінно змінювати підходи до організації міського простору. Інфраструктура для людей, а не люди для інфраструктури – цей принцип повинен стати вирішальним. Щодо головного джерела – автотранспорту – потрібно діяти системно і послідовно. Наближати інфраструктуру до місця проживання киян, щоб не виникало потреби зайвий раз сідати за кермо. Давати в усьому пріоритет пішоходам і велосипедистам, створюючи для них зручний простір. І, нарешті, слід популяризувати екологічно безпечний електротранспорт. Тут важлива синергія зусиль держави і міста. З боку першого – субсидії, податкові пільги, гранти. Наприклад, як у Франції, коли за покупку електрокара людина отримує грошовий бонус, або як в Німеччині, де на такі автомобілі діють знижки. З боку міста – формування муніципального замовлення на електробуси і трамваї, створення доступної мережі зарядних станцій, знижки на електроенергію, паркування і навіть право користуватися смугами громадського транспорту. Національна транспортна стратегія України ставить амбітну мету – збільшення частки електротранспорту у внутрішньому сполученні до 75% в 2030 році. Для цього вже зробили чимало – впровадили нульову ставку ввізного мита, до 2022 року продовжили дію пільгового податкового режиму на електромобілі, що звільняє їх від ПДВ, встановили розмитнення за ставкою 1 євро за кіловат-годину ємності електричного акумулятора. Тому до 2020 року ринок електрокарів динамічно зростав, в основному за рахунок столиці та інших великих міст. Але досі відсутня стратегія розвитку електротранспорту, немає пільг на поширення його нелегкових видів, держава не заохочує вітчизняне виробництво як готових авто, так і комплектуючих.

Пожежі та викиди промисловості також ускладнюють киянам дихання. Як бути з ними?

Верховна Рада вже підвищила штрафи за самовільне спалювання рослинності, що допоможе зупинити подібні дії. Але цим не можна обмежуватися. У Києві за моєю ініціативою почнеться будівництво комплексу з переробки органічних відходів. Він дасть відразу дві переваги: запобігатиме спалюванню листя і вироблятиме біогаз, який можна перетворювати в електричну, теплову енергію або використовувати як паливо для авто. Що стосується ТЕЦ, то особливо багато скарг на Дарницьку ТЕЦ-4. Вона єдина в Києві працює на вугіллі і це призводить до колосального забруднення повітря. Тут немає іншого виходу як реконструювати підприємство та перевести його на інші джерела енергії.

«Використовувати поліетилен має стати невигідно»

У зв'язку з масовими пожежами звучала ідея створення в Україні екологічної поліції. Наскільки це реалістично?

Інститут екологічної поліції критично необхідний країні, де безкарність за порушення природоохоронного законодавства стала нормою. Це і підпали рослинності, і вирубка дерев, і викиди стічних вод у водойми і багато іншого. Екологічна поліція успішно працює в США, Італії, Ізраїлі, Бразилії та інших державах. Крім патрулювання території, екополіцейські ведуть розслідування, проводять арешти, виписують штрафи. А головне – вони оснащені за останнім словом техніки і здатні ефективно протистояти правопорушникам. Мною зареєстрована відповідна електронна петиція до президента, і я прошу всіх небайдужих її підтримати.

Ви активно відстоювали відмову від пластикових пакетів. Що вже зроблено у цьому напрямку?

Мінімізація кількості пластику в щоденному побуті – одна з важливих ініціатив моєї команди. І проблема тут не тільки в пакетах. З 1950 по 2018 рік люди виробили майже 6,3 млрд тонн пластику, з яких лише 9% переробили і 12% спалили. В результаті 4,9 млрд тонн залишилися в природному середовищі, зокрема, у вигляді дуже дрібних частинок. Ці частинки забруднюють ґрунт, воду і навіть потрапляють в нашу їжу. Пластикові одноразові пакети – це найбільш часто вживана в побуті річ. В середньому кожен українець використовує їх 500 на рік, а 30-40% наших сміттєвих полігонів забиті полімерними рештками.

Нагадаю, що середній час використання звичайного пластикового пакета – 20 хвилин, а розкладатися він буде більше ста років. Сьогодні в світі 72 країни тим чи іншим способом регулюють їх обіг. Деякі просто забороняють, інші оподатковують. Європейський парламент у 2015 році ухвалив директиву 2015/720, мета якої – до 2025 року скоротити споживання пластикових пакетів до 40 штук на людину. Два роки тому я ініціював від Екологічної комісії проект рішення, підтриманий згодом Київрадою, про звернення до парламенту з проханням ухвалити закон про заборону використання пластикових пакетів. Також я особисто розробив проект рішення зі зверненням до ритейлерів із закликом відмовитись від поліетилену. Нас почули – в листопаді 2019 року Верховна Рада в першому читанні проголосувала за законопроект, який передбачає повну їх заборону (окрім надлегких і біорозчинних). Наступним кроком став ініційований мною масштабний діалог зі столичними торговими мережами в форматі круглого столу. Виявилося, що у багатьох ритейлерів вже є успішні кейси з обмеження обігу пластикової упаковки і пакетів. Тепер необхідно, щоб влада створила такі рамкові умови, при яких використовувати поліетилен було б невигідно, а згодом така звичка перетвориться в поганий тон.

«Пандемія поставила проблему утилізації захисних масок і рукавичок»

Епідемія коронавірусу, напевно, істотно ускладнить реалізацію цих та інших планів?

Пандемія скоригувала плани, але не змусила відмовитися від важливих стратегічних цілей. Більше того, вона змусила зосередитися на безпеці киян. Ще на старті карантину Київрада ухвалила низку важливих рішень щодо додаткового фінансування київської медицини, підтримки малозабезпечених громадян, доплат лікарям, медичному і технічному персоналу. Разом з деякими колегами ми стали частиною волонтерського руху в допомогу нашим медикам, які рятують життя. Медичні костюми, захисні комбінезони, респіратори, рукавички, дезінфектори – все це ми регулярно доставляємо в опорні лікарні Києва. Також оплачуємо техобслуговування і ремонт ШВЛ. Одна з останніх  покупок – бронхоскоп Pentax для Київської міської дитячої лікарні №1, за допомогою якого можна швидко виявити бронхолегеневу патологію і зробити інтубацію трахеї, що критично важливо при важких формах коронавірусу.

Пандемія раптово поставила на порядок денний проблему утилізації захисних масок і рукавичок, якими змушені користуватися кияни.

Деякий час все це викидалося будь-куди. Місто не просто засмічувалось, а піддавалося додатковим інфекційним ризикам. Тому я запропонував налагодити упорядкований процес утилізації таких відходів. Для цього закупили спеціальні закриті одноразові контейнери, які встановили в магазинах декількох торгових мереж. Кияни можуть без ризику викидати туди використані маски і рукавички, контейнери надійно запечатуються і безпечно утилізуються при високих температурах.

У цілому вважаю, що Covid-19 не змінить загальнопланетарний тренд на турботу про екологію. Адже чиста вода, свіже повітря, зелений простір завжди були і залишаться важливими факторами здоров'я людей. А здоров'я – це те, на чому буде сконцентровано людство в найближчі роки. Київська влада також повинна бути в тренді. І якщо вона з якихось причин не здатна концентруватися на вирішенні життєво важливих проблем, кияни її замінять.

Інна Михайлівська, для «Главкома»