Дмитро Білоцерковець: Кличко готовий до битви. Але ми б дуже її не хотіли

Наприкінці минулого тижня вже склалося враження, що війна Офісу президента з Кличком пішла на спад. Дехто вбачає у цьому «компроміси», на які пішов Кличко, дехто – зайнятість ОП іншими справами. Разом з тим в ЗМІ з’явились новини, що Банкова лише вичікує, коли серйозно можна вдарити по Кличку. Чи то через механізм відсторонення від посади голови Київської міської держадміністрації, яке може бути реалізоване через рішення РНБО, чи то – через безпосереднє звільнення указом президента. Заговорили і про можливе переформатування у Київраді і вибивання стільця секретаря Київради з-під Володимира Бондаренка, який є представником партії Кличка, а отже, його довіреною особою. Але нове інтерв‘ю заступника глави ОП Кирила Тимошенка показало: на Банковій ні про кого не забули. І над Кличком хмари ніхто не розвіяв. Тимошенко фактично звинуватив мера столиці в тому, що той неспроможний зібрати професійну команду для керування містом. При цьому ще й саркастично навів як позитивний приклад роботу колишнього «гауляйтера Януковича» Олександра Попова, що нині представляє в Київраді ОПЗЖ і посів друге місце в мерських перегонах.

Атака на Кличка відбувається по кількох фронтах. Наприкінці минулого тижня Державна фіскальна служба заявила, що розслідує дев'ять кримінальних проваджень за результатами обшуків в Київській міській держадміністрації, які відбулися в період з 11 по 27 травня. Дійшло навіть до обшуків в квартирі самого міського голови. Посадовців та службовців київських комунальних та комерційних підприємств звинувачують в ухиленні від сплати податків, зловживанні службовим становищем та розкраданні державного майна і коштів. Сума збитків оцінюється в 150 млн грн, про підозру повідомлено чотирьом особам.

У Кличка стверджують, що самі вказували правоохоронцям на ці порушення і скаржаться на масовану атаку на органи місцевого самоврядування. Плани Банкової давно на поверхні: ще за часів керування Офісом президента Андрієм Богданом не приховувалося бажання забрати у Кличка частину повноважень і відокремити посаду голови КМДА, призначивши на неї «президентську людину». Цей «дамоклов меч» висить над Кличком постійно, і зараз під час чергового періоду загострення стосунків з центром така загроза для київської влади актуалізувалася. Власне, Тимошенко в своєму останньому інтерв’ю недвозначно про це говорить.

Дмитро Білоцерковець – колишній нардеп від фракції БПП «Солідарність», частиною якої колись був «кличківський» «Удар». Він – один з давніх та відданих соратників Кличка, який, на відміну від багатьох інших, не перекинувся до іншого табору і зараз є депутатом «Удару» в Київраді. «Удар» і «Європейська солідарність» вже давно «розлучились» і наразі є різними політсилами, найбільшими в міськраді. Кличко намагається повернути власну суб’єктність та реанімує власну партію з явним прицілом як мінімум на парламентські вибори. А, можливо, зробить заявку і на президентські. Білоцерковець вважає, що саме плани Кличка повернути собі статус всеукраїнського політика і викликають такий сплеск емоцій в команді Зеленського.

«З офісом президента у нас відсутня комунікація»

– За цими заявами стоїть бажання займатися чужими справами, – реагує на останній випад Офісу президента Білоцерковець. – Але такі заяви дивно чути, бо у їхніх авторів не зовсім вдається впоратися із власними обов’язками. Кожен має займатися своєю справою. А якщо вистачає часу і можливостей, і при цьому є бажання допомогти, будь ласка. Роботи всім вистачить. Центральна влада може встановити справедливі тарифи на газ для киян, повернути мільярдні борги за перевезення Києвом пільговиків, або ж повернути місту 20% ПДФО. Ще можна побудувати об’їзну дорогу, про яку окрім красивих картинок з презентацій більше нічого не відомо, добудувати Дарницький міст, який вже стільки років не введений в експлуатацію. Він же на балансі у центральної влади.

Це я до того, що кожен має робити свою справу, а не поради на пресконференціях давати. Коли у Тимошенка в команді панують безлад та дилетантство, мало б бути соромно щось іншим радити.

Чим ви особисто можете пояснити нинішню атаку на Кличка? Одна така вже була в 2019 році, потім домовились і нібито все заспокоїлось. Тепер нова хвиля з новою силою. Чого саме від вашої команди хочуть?

Почну з невеликої передісторії. Будь-які нападки на обраного мера є безперспективними, і єдиним способом, що може виправити ситуацію для центральної влади, є перевибори. Вони відбулися минулого року, і в першому турі впевнено переміг Віталій Кличко. Що тоді, що зараз така війна починається з однієї причини – незалежний мер столиці в принципі не потрібний центральній владі. Вони думають, що це для них – якась потенційна небезпека. Якщо ми візьмемо історію сучасного Києва, то ми це бачимо не в перший раз. Нагадаю протистояння свого часу президента Кучми та мера Омельченка, наслідком якого стало рішення Конституційного суду 2003 року про те, що обраний киянами мер має бути обраним також головою КМДА. До цього була війна тодішнього губернатора Омельченка та мера Косаківського, потім була війна Януковича с Черновецьким…

Тобто це така особливість саме Києва через його столичний статус. Бо чому Банкова зараз не воює відкрито, скажімо, з мерами Дніпра та Львова, з якими в неї теж не ідеальні стосунки?

Але ж воювали і з ними. Тут все-таки постійно існує бажання політично контролювати столицю. Коли підіймається питання щодо «Закону про столицю», то, на мою особисту думку, він має постійно змінюватись. Бо рівень сучасних технологій з точки зору управління вимагає постійного внесення змін для вдосконалення цієї системи. Ніхто ж не каже, що нинішня система управління є на 100% ефективною.

Ми ще наприкінці 2018 року як парламентарі готували такий законопроєкт, який, може, й був дещо сируватим, але міг стати основою нової ефективної системи управління містом. Але тоді у нас не було можливості прийняти цей закон навіть у першому читанні.

У монобільшості є можливість прийняти свій, який вона сама й написала. Проте навряд чи Кличка він потішить.

До цього проєкту у нас була велика кількість претензій, бо в ньому «слуги» максимально відходять від принципу децентралізації і одночасно залишили лазівки, які потім обіцяли виправити в комітеті. Простий приклад: президенту надається право відсторонити київського міського голову і призначити «в.о.» на період такого відсторонення. Тобто ти одразу потрапляєш в кабалу та залежність від політичної волі президента.

Що вам кажуть представники Офісу президента не на камери? Які конкретно в них є «хотєлки»?

Розумієте - головна проблема цього протистояння полягає у відсутності комунікації. Всі чули слова Зеленського про те, що…

…Кличко постійно ходить до ОП, а його там не приймають.

Так тут справа не в тому, що Кличко кудись ходить, чи не ходить. Він представляє інтереси чотирьох мільйонів киян і дуже сильно хотів би поговорити з президентом, наприклад, щодо ПДФО (податок на доходи фізичних осіб), який несправедливо забирається у Києва - на 20% більше, ніж у інших міст. На сьогодні ця сума складає більше 10 млрд грн на рік. А на ці гроші за п’ять років можна було б вирішити всі інфраструктурні глобальні проблеми Києва.

Друге – це відсутність компенсації за проїзд громадським транспортом. Справа в тому, що державні пільги гарантовані законом, але сплачують за це чомусь міста. Наприклад, Київ за цей рік має заплатити близько мільярда гривень на компенсації пільгового проїзду, хоча це має робити держава. Якщо це питання не буде вирішене, це буде штовхати міську владу до підвищення тарифу на проїзд. Ми категорично цього не хочемо, але коли держбюджет заганяє в боргову яму такі транспортні підприємства як «Київпастранс» та Київський метрополітен, у нас не лишиться іншого вибору.

По обличчю президента на пресконференції, коли він коментував ситуацію з Кличком, склалося враження, що в їхніх стосунках є щось особисте, а не тільки перерозподіл повноважень, про який ви згадували…

Це ваше оціночне судження, мені важко його коментувати.

Є такі чутки, що насправді Офіс президента не цікавить посада голови КМДА, але там хочуть обсадити мера своїми заступниками. І всі ці атаки – якраз примус до цього.

Я вам не можу відповісти на це питання, бо відсутня комунікація і ніяких вимог ніхто не висував. Є тільки атака. За травень в КМДА було більше обшуків, ніж за весь минулий рік. Давайте відверто: коли одночасно відбувається 50–60 обшуків в ключовому місті держави, це неможливо зробити без централізованої політичної команди. Інакше вони б проходили щомісячно, але більш рівномірно.

Мер раніше постійно співпрацював з правоохоронними органами щодо протидії корупції, але коли вони всі одночасно нападають на місто, то виникають питання. Може, вони в такий спосіб хочуть зупинити побудову Подільсько-Воскресенського моста, метро на Виноградар, нових садочків та шкіл, розв’язок і так далі? Бо такі системні напади призводять до того, що паралізується робота місцевого виконавчого органу влади.

Але у будь-якої атаки має бути мета. Кожна атака має завершитися ударом по воротах. Яка мета в цьому випадку?

Так, може, мета якраз в тому, аби зупинити будівництво цих об’єктів. Нагадаю, в лютому був дивний напад заступника голови ОП Кирила Тимошенка на місто щодо Дарницького та Подільсько-Воскресенського мостів. Притому, що по Дарницькому мосту ми обома руками за те, аби вони його, нарешті, добудували, бо місто нічого не може зробити. Цей міст знаходиться на балансі «Укрзалізниці». Починаючи з 2014 року, ми намагаємося забрати його на добудову, але замість цього отримали медійну атаку від Кирила, що нібито місто цей міст недобудувало, хоча просто не могло цього зробити. І нам пообіцяли в лютому, що його добудують цього року.

Потім була пропозиція від ОП дати їм добудувати Подільсько-Воскресенський міст. Але найсмішніше, що він вже практично добудований – там залишилось дуже мало до завершення робіт. Хоча ми вітаємо бажання центральної влади, нарешті, вкластися в інфраструктуру міста, бо з 2014 року жоден Кабмін не надавав необхідну велику субвенцію на будь-який масштабний проєкт в Києві. При цьому в інших містах – такі об’єкти за рахунок держави будувалися.

Інше питання щодо Подільсько-Воскресенського мосту стосується того, що сам процес бюрократичної передачі мосту – організація нового тендеру, нових робіт – займе, мабуть, більше двох років. Впевнений, якщо дохідна частина бюджету буде виконуватись, і всі ці масові перевірки та напади не зупинять дисципліну виконання робіт, найближчим часом Подільсько-Воскресенський міст буде добудовано. Це пріоритетний проект для мера.

Найближчим часом – це коли?

Тут є дві складові: перша – виконання дохідної частини бюджету міста, враховуючи карантин, друга – намагання паралізувати роботу через масові перевірки та напади. Якби я знав відповідь на ці питання і формула була б зрозумілою, я б вам назвав конкретну дату. По метро на Виноградар – абсолютно та сама ситуація.

«Зміни в складі комісій Київради однозначно будуть»

Дехто вважає, що Кличко лишається тільки у виграші від цієї історії, тому що акумулює навколо себе антивладний електорат, що потім стане в нагоді для його подальшої політичної кар’єри. Готовий опозиціонер на рівному місці.

Від цієї історії точно програють кияни, бо нам важче реалізувати великі інфраструктурні проєкти. Все, чого ми хочемо, – аби нам не заважали працювати, паралельно проводячи всі необхідні перевірки. Ми ж чудово розуміємо, що неможливо на 100% бути впевненими в тому, що все робиться чесно та правильно. Такого не буває і у центральної влади також – хай звернуть увагу на «Велике будівництво», де є якісь неправильні речі. Ми ж не кажемо, що Зеленський щось там робить неправильно, – просто неможливо гарантувати відсутність корупції, коли в тебе десятки-сотні тисяч працівників. Але нульову толерантність до корупції та бажання максимально швидко реагувати на такі виклики демонструвати можна.

Кому конкретно з працівників КМДА після гучних обшуків висунуті звинувачення?

На сьогодні жодного нового звинувачення ми не побачили. Ті, що видали в департаменті соціальної політики, були пред’явлені та видані ще в 2018 році. При цьому звинувачення спиралися на результати нашого департаменту аудиту, що звернувся до правоохоронних органів за підписом мера. Фактично вони просто повторно роблять те, про що ми їх самі просили.

Як всю цю конфліктну історію переживає особисто Кличко? Він нервує, злиться чи сприймає все, як належне?

Звісно, коли ти будуєш плани, а тебе починають зупиняти, ти сприймаєш це негативно. Але Віталій Володимирович – боєць, він знає, як боротися. Тому я не сумніваюся в тому, що він готовий до цієї битви. Ми б дуже її не хотіли, бо в країні і так багато викликів. Але у нас не залишиться іншого вибору, окрім як відстоювати інтереси киян. Ми готові протягнути руку і підставити плече центральній владі, але, якщо нас будуть витискати на протистояння, будемо вимушені боротися.

Пішли чутки, що Банкова збирає голоси для зняття Бондаренка з посади секретаря. Зокрема, це місце можуть віддати представнику «ЄС». Наскільки реальний такий сценарій?

Ходили чутки, що кандидат від «Слуги народу» стане мером Києва. Але реальний сценарій написали кияни. І в ньому кандидат від «слуг» посіла не перше, не друге і навіть не третє місце. Тому я не поспішав би коментувати чутки.

Наскільки ви вважаєте реалістичним варіант позбавити Кличка посади голови КМДА через рішення РНБО?

Настільки ж, наскільки ми можемо допускати порушення цим органом всіх можливих законодавчих норм та рішень Конституційного суду. Адже там чітко сказано, що головою КМДА може бути лише та людина, яку обрали мером кияни. Сподіваюся, до порушення законів не дійде.

Чи задоволений Кличко роботою нинішнього складу міськради, який виявився досить різнонаправленим? В міськраді досі нема чіткого контуру більшості, як в багатьох інших місцевих радах. Кличко забрав під свою людину посаду секретаря, фактично одноосібно узурпувавши президію, є незадоволені розподілом комісій…

Наша позиція проста – в Київраді не має бути опозиційних фракцій. Коаліцій, згідно з законом, нам створювати не треба. Тому своєрідна коаліція може створюватись під кожне рішення окремо. Незалежно від того, хто виносить проєкт рішення, ми ніколи не спираємось на політику.

Під час розподілу комісій в Київраді свого часу, скажімо так, були невдоволені. Для фракції «Єдність» були створені нові комісії, аби «відстібнути» її депутатів від найбільш ласих комісій. Тоді вони влаштували демарші і заявили, що просто не будуть в них працювати. Тому зараз існує кілька комісій, які фактично є недієздатними. Коли вони будуть переформатовані?

На жаль, в комісіях по культурі, охороні культурної спадщини, освіті, «регуляторці» не всі хочуть працювати. Якщо буде необхідність переформатувати комісію, ми її переформатуємо. Зміни в складі комісій однозначно будуть найближчим часом. В будь-якому разі всі комісії, що є зараз, залишаться, а можуть змінитися лише прізвища депутатів в них. Наприклад, ми впевнені, що в комісії по цифровій трансформації зможе себе максимально проявити Максим Нефьодов з «Голосу», і що така комісія має працювати і далі.

Інтереси «Єдності» при цьому розподілі будуть враховані, бо вони ж були найбільш ображеними цим розподілом?

Були ображеними, потім – не ображеними. Це – нормальне явище, не треба сприймати образу, як щось постійне. Образа – предмет дискусії.

«МАФів в Києві залишиться не більше 2–2,5 тисяч»

Багатостраждальний Гостинний двір на Подолі наразі переданий Фонду держмайна. Коли вже питання з ним буде вирішене?

Це питання стоїть достатньо давно. На сьогодні Гостинний двір знаходиться в аварійному стані, і необхідна швидка консервація цього об’єкту. Там відсутня навіть нормальна гідроізоляція, і ми постійно спостерігаємо підтоплення з боку Гостинного двору станції метро «Контрактова площа». Тому постійно звертаємо увагу на це з боку балансоотримувачів, аби вони рятували цей об’єкт.

Основна проблема Гостинного двору є в тому, що в епоху Януковича його намагались фактично забрати у столиці, обличчям якої він є. І київська громада тоді стала проти реалізації цього проєкту. Тоді Мінкульт проявив повну байдужість долі Гостиного двору, бо всі узгодження підписувались Мінкультом.

Наразі проблема полягає в тому, що місту просто не дають реалізувати цей проєкт. Хоча ще в 2015–2016 роках мер столиці постійно звертався до Кабміну щодо його передачі на баланс міста. Ми ні в якому разі не хочемо визначати функціональність цього об’єкту – це все має відбуватися під час суспільних слухань як з боку громади, так і профільних експертів. Але зараз передача Гостинного двору Києву заблокована з боку Кабміну та особисто міністра культури Олександра Ткаченка, який заявив, що його міністерство хоче забрати його на баланс. Хоча довіри громади до центральної влади щодо реалізації цього проєкту нема, і це стало зрозуміло ще багато років тому.

Коли Ткаченко ще в лютому зробив свою заяву, ми одразу попередили, що нічого не зміниться і за кілька місяців ситуація лишиться такою самою, яку ми бачимо сьогодні. Зараз вже практично початок червня, тобто минуло вже кілька місяців – і нічого не відбувається. А почати треба хоча б з консервації, яку ми вимагаємо від Фонду держмайна. Для цього потрібно підписати хоча б охоронний договір. Але поки ми не бачимо розуміння, як буде консервуватись цей об’єкт. А зараз триває сезон дощів, і восени він буде – через відсутність гідроізоляції Гостинний двір починає руйнуватись саме в такі періоди.

Ваша коронна тема – МАФи, боротьбою з якими ви давно займаєтесь. Складається враження, що на місці тих МАФів, які з помпою зносяться, одразу з’являються нові. Яка наразі у міста є система поводження з цією проблемою?

На сьогодні є сотні прикладів, де на місці МАФів з’явилися відкриті простори – КПІ, станції метро «Тараса Шевченка», «Арсенальна». Ви маєте розуміти, що МАФи – це в більшості своїй не малий бізнес. 90% з них належать великим власникам, у яких по 50–100 МАФів.

Тим самим, що й раніше?

Так. Вони просто здають ці об’єкти в оренду. Ми поступово зменшуємо кількість МАФів: так, нами було заборонений продаж алкоголю в них – і одразу 20%, що продовжували торгувати алкоголем, були демонтовані. Проблема в тому, що з середини нульових до 2014 року активно видавались документи на їхнє розміщення. За мерства Кличка були прийняті нові правила щодо розміщення МАФів, які ми зараз хочемо удосконалити та зробити максимально справедливими. В 2014-му за основу був взятий ортофотоплан квітня 2013 року. Аби побороти корупцію в МАФах та їхніх відносинах з місцевими органами влади, було прийняте рішення, що підприємці взагалі не мають взаємодіяти з чиновниками. Підприємець просто мав знайти на цьому ортофотоплані свій МАФ та його легалізувати, сплативши внесок до міського бюджету. Станом на лютий 2015 року таким чином було легалізовано близько 6,5 тис. МАФів, а всі інші стали незаконними. Легальними стали десь 30–35% із загальної кількості.

З того моменту почалися системні демонтажі і за місяць на піку демонтувалося близько 10–15 тис. м2 незаконних споруд. І всі ці враження, що на місце старих МАФів повертаються інші, здебільшого пов’язані з приведенням до нормативної бази діючих МАФів. Наприклад, коли легальний МАФ знаходиться на території, де починається реконструкція площі чи вулиці, він міг кудись переноситись. Але легалізація МАФів згідно з ортофотопланом 2013 року – це тимчасова історія. З 2019 року ми запропонували стратегічні правила розміщення МАФів. Вони полягають в адаптивності правил пересувної торгівлі на автомобілях.

Хочу вам навести приклад того, як до мерства Кличка працювала ця торгівля. До 2015 року підписувалось розпорядження голови КМДА щодо розміщення конкретного підприємця на тому чи іншому місці з фіксованою платою. При цьому комусь з підприємців дозволяли торгувати на Хрещатику, а іншому – на окраїні, а платили всі однаково. Сукупно за всю пересувну торгівлю до 2015 року місто отримувало не більше 100–150 тис. грн на рік. Ми реформували правила таким чином: було запропоновано визначати локації і продавати ці точки через біржеві торги. Місто запропонувало підприємцям єдиний критерій – ціновий: хто більше платить за розміщення точки, той і отримує дозвільні документи. Це призвело до того, що, наприклад, на Арсенальній площі точка була продана за 900 тис. грн. на рік. Три точки, що знаходяться біля метро «Печерська», сукупно платять 2,3 млн грн. на рік, одна з яких – більше, ніж мільйон.

Так ви збираєтесь зменшувати кількість МАФів чи просто збирати з них більше грошей?

Наша мета – зменшити кількість МАФів в місті, обмеживши кількість зон для їхнього розміщення. Наприклад, ми визначимо зони обмеження, де буде заборонене розміщення МАФів:

• у радіусі 200 метрів від виходів/входів зі станції Київського метрополітену;
• у радіусі 50 метрів від зупинок громадського транспорту;
• у 50 метровій зоні від перехресть доріг та вулиць;
• у 10 метровій зоні від будинків, будівель та споруд;
• у 20 метровій зоні від шкіл та дошкільних дитячих закладів;
• у 20 метровій зоні від дитячих майданчиків;
• у 20 метровій зоні від наземних та підземних пішохідних переходів;
• у 10 метровій зоні від пам’ятників та пам’яток, та будівель, що мають історико-культурну цінність;
• в охоронних зонах пам’яток культурної спадщини;
• у 10 метровій зоні від доріг та вулиць за основними транспортними магістралями міста.

На інших локаціях разом з громадою будемо приймати схеми розміщення МАФів і зменшувати їхню кількість. Я взагалі прихильник теорії «розбитих вікон»: якщо є найменше адміністративне порушення, має бути максимальне покарання. Якщо після заборони хтось продовжував продавати алкоголь, одразу відбувався демонтаж такої точки.

При цьому ніхто ж не дискутує, чи мають бути магазини пішої доступності всередині кварталів. Це посилює конкуренцію з великими торгівельними мережами, але МАФи мають знаходитись тільки там, де це можливо, виходячи з містобудівної ситуації, та там, де цього хоче громада.

Також в нових правилах ми плануємо легалізувати нові сфери бізнесу – вендингові автомати, станції зарядки електромобілів. Право на їхнє розміщення буде продаватися через систему Prozorro, і критерій буде тільки один – ціна, яку мають сплачувати в бюджет міста. Впевнений, що після цього кількість навіть законних МАФів зменшиться в рази і більше, ніж 2–2,5 тис., їх в місті не буде. А незаконні будемо демонтувати.

Звісно, треба не забувати, що частина МАФів має старі договори оренди землі, які досі не завершились. Їх небагато – десь близько 5%, але ми з ними нічого наразі зробити не можемо.

Кількість МАФів ви зменшили, а як щодо кількості реклами на вулицях міста? Вам не здається, що її досі забагато, незважаючи на всі плани влади зменшити кількість бордів, принаймні, в центрі міста?

Правила були адаптовані і до рекламного напрямку, і на сьогодні я вважаю, що в цій сфері існує поняття справедливості і чітких зрозумілих правил.

Тема підвищення тарифів на проїзд в муніципальному транспорті, про яку ми вже згадували, є зараз однією з найгарячіших. При цьому колись підіймалась тема про те, що місце планує в майбутньому повністю відмовитись від маршруток. Як ви це бачите в умовах, коли «Київпастранс» є хронічно збитковим і жаліється не нестачу коштів, а у маршрутників якось сходиться їхня бізнес-модель при тій же середній ціні у 8 грн за поїздку?

Ну, деякі маршрутки вже і до 10 грн ціну підняли. Стратегія прибрати маршрутки з доріг залишається, бо поступово комфортного муніципального транспорту для киян ставатиме більше. Хочуть цього маршрутники, чи ні – це їхнє майбутнє. Скільки це займе – три чи п’ять років – я вам сказати не можу. Це буде залежати від виконання бюджету і можливості фінансувати програми по закупці муніципального транспорту.

Основні перепони полягають у відсутності державної компенсації за проїзд пільговиків та постійному підвищенні тарифів на електрику та паливо. Я вважаю, що в майбутньому ми маємо перейти до єдиної формули, коли коливання цих тарифів буде впливати на тариф на проїзд.

Тобто плаваюча ціна?

Мені здається, треба переходити саме до формули видначення ціни. Проблему з громадським транспортом насправді дуже легко вирішити, якщо держава віддасть місту 20% ПДФО, які в нього забирає. Цього вистачить, аби взагалі зробити в Києві проїзд безкоштовним.

«Депутатам від «Слуги народу» просто хтось зверху розповідає, як діяти»

Завершимо знову політикою. Пан Кличко майже напевно піде своєю силою чи в складі якоїсь об’єднаної на парламентські вибори. Ви свого часу активно займалися саме партійною роботою в «Ударі». Хто з відомих політиків може стати його партнером в цьому поході?

У нас ще багато часу до парламентських виборів. Партія «Удар» після успіху на місцевих виборах почала активну фазу розвитку. Вважаю, що це є однією з причин нелояльності до нас центральної влади. За останні півроку «Удар» отримав серйозне представництво багатьох регіонах.

Це ви про яке представництво? Здається, на місцевих виборах «Удар» зміг показати серйозний результат тільки в Києві.

Я маю на увазі місцеві осередки. Ми будемо активно розвиватися і готуватися до парламентських виборів. І на місцевих виборах ми показали результат не тільки в Києві – у нас є велика кількість представників в ОТГ Івано-Франківської, Львівської, Київської областях та інших.

Але погодьтеся, що цього замало для заявки на успіх на всеукраїнському рівні.

Цього достатньо, аби підтвердити необхідність розвитку нашої політичної структури.

Так а цей діалог йде?

Діалог йде з багатьма політичними партіями.

Ми пам’ятаємо тривалий спільний проєкт «Удару» з БПП «Солідарністю». Чи він може знову оформитись?

У нас було бажання демонструвати розвиток держави, тому ми пішли на жертви щодо власних політичних амбіцій.

У «ЄС» була певна образа, що ви не дали їм посаду секретаря.

Посаду секретаря, якщо не помиляюся, хотіли всі. Коли Кличко запропонував на неї представника «Удару», у інших фракцій була можливість не підтримати цю ініціативу, але за кандидатуру Володимира Бондаренка проголосувало 114 депутатів. Тобто був компроміс, який об’єднав весь зал. Консультації по розподілу комісій почалися вже після цього.

А в ситуації з цією вашою війною з Банковою інші фракції Київради, з якими, як ви кажете, у вас дуже конструктивні стосунки, вас підтримують? Ну, окрім «слуг», звичайно.

Я вам відповім лише щодо «слуг». На мою особисту думку, їм просто хтось зверху розповідає, як діяти. Навіть коли робили відповідні заяви на сесії, очевидно було, що у них нема особливого бажання стояти на центральній трибуні і все це говорити.

Павло Вуєць, «Главком»