Як працюють сонячні батареї вночі
Геліоконцентратори знову привертають увагу, адже здатні генерувати енергію вночі
У кінці 1970-х років люди були зачаровані фотоелектричними сонячними елементами, які були дуже дорогими. І тут у гру вступила технологія-суперниця – великі дзеркала, які також можуть перетворювати сонячні промені на струм, фокусуючи сонячне світло і використовуючи його тепло. Концентрована сонячна енергія здавалася найперспективнішою сонячною технологією в ті часи. Але сьогодні про неї майже повністю забули. Історія, що за нею стоїть, – це історія великих очікувань, та, не менш великі розчарування. Втім, можливе відродження, тому що концентрована енергія може зробити дуже важливу річ, яку не можуть зробити сонячні батареї. Про це розповідає Deutsche Welle.
Як це працює сонячна енергетика вночі
Загалом геліоконцентратори використовують дзеркала, щоб відбивати та концентрувати сонячне світло.
«Це просто вловлювання тепла, яке надходить від Сонця, і мені це дуже подобається. Таким чином ви концентруєте приблизно в 1000 разів більше сонця в певній точці», – говорить Хав'єр Лара, який називає себе євангелістом геліоконцентратора. Він інженер-механік, який працював над багатьма проектами концентрації сонячної енергетики по всьому світу.
У геліоконцентраторі такою точкою є верхівка вежі. Всередині неї рідина – зазвичай розплавлена сіль, тобто сіль у рідкому вигляді, яка нагрівається під дією сонячної енергії. Гаряча розплавлена сіль потім перекачується до генератора, який кип'ятить воду і виробляє пару, яка своєю чергою може бути використана для обертання турбіни, що виробляє електроенергію – «таку саму електроенергію, яку ви можете отримати на звичайній, скажімо, електростанції, на викопному паливі, але без спалення викопного палива».
Після того, як сіль охолоне, її закачують у вежу – і цикл починається знову. Щоб цей процес працював належним чином, потрібно багато прямого сонячного світла. Саме тому деякі заводи можна знайти в країнах, як Чилі, Марокко, ОАЕ чи Індія. Але найбільше їх у спекотних районах Іспанії та США.
Амбітні плани та чому вони провалилися
Чому, коли ми чуємо «сонячна енергія», більшість з нас одразу думає про фотоелектричні сонячні елементи, а не про дзеркала, які концентрують сонячне світло?
«Я достатньо доросла і пам'ятаю як, приблизно, в 2010 році ми були дуже оптимістично налаштовані щодо сонячної теплової генерації електроенергії», – розповідає Джені Чейз, експертка з питань сонячної енергетики в дослідницькій компанії BloombergNEF. Вона каже, що тоді, приміром, були амбітні плани встановити величезні геліоконцентратори в Сахарі і відправляти електроенергію в Європу через кабель.
«Довгий час сонячна теплова енергія була основною сонячною енергією в комунальному секторі. Однак потім сталося те, що напівпровідникові технології стали дуже дешевими, а фотоелектричні – супердешевими», – говорить Джені Чейз.
Трохи більше ніж за 10 років ціна на електроенергію від сонячних фотоелектричних елементів впала майже на 90 %. На це було багато причин, головним чином – підтримка в Німеччині, яка дала поштовх зростаючій сонячній енергетиці в Китаї.
Концентрована сонячна енергія також подешевшала, але в 2011 році вона почала коштувати дорожче, ніж фотоелектрична. Сьогодні вона дорожча більш ніж удвічі. Це означало, що люди почали відмовлятися від неї, а сонячні панелі все дешевшали.
«Сонячна теплова енергетика не стільки програла, скільки фотоелектрична виграла», – говорить Джені Чейз.
Це ще й тому, що в геліотермальних, або концентрованих сонячних системах кожне окреме дзеркало повинне індивідуально відстежувати рух Сонця, щоб завжди спрямовувати промені прямісінько в конкретну точку. Залежно від типу станції, це можуть бути тисячі дзеркал. А ще потрібно враховувати хмари, які можуть перекривати частину дзеркального поля – це ускладнює контроль на вершині вежі, яка повинна залишатися в певному діапазоні. Порівняно з усім цим сонячні панелі дуже прості у використанні.
«Коли ви встановлюєте їх на даху, на полі, на озері, або де завгодно – це дуже просто. Вона просто стоїть там, і вам доведеться її чистити, можливо, час від часу, але це не так складно в експлуатації, як геліоконцентратор. У вас є дзеркала, які потрібно регулювати відповідно до реальних умов довкілля», – говорить Річард Тоніг, який протягом останнього десятиліття досліджує екологію та політику щодо концентрованої сонячної енергетики.
Установки геліоконцентраторів робляться також на замовлення, що робить їх дорогими. Тому, щоб не витрачати кошти даремно, вони повинні бути великими. А це означає, що їх складніше проектувати й обслуговувати. Ось, приміром, мегапроект «Крезентюнс» у штаті Невада мала зробити революцію в галузі екологічно чистої електроенергії, її будівництво коштувало один мільярд доларів. І, коли вона почала працювати у 2015 році, очікування були високими. Утім, потім, почалися проблеми – вона так і не досягла очікуваної середньої потужності, яка мала б забезпечити 75 тисяч будинків. Також було багато відключень через технічні проблеми, часто через розплавлену сіль.
«З розплавленою сіллю дуже важко працювати, бо якщо щось піде не так, і температура опуститься нижче точки плавлення, у вас уже не буде розплавленої солі, а буде тверда сіль. І тоді ваші труби заповнюються твердою сіллю – це велика проблема, з якою доведеться розбиратися», – пояснює Джені Чейз.
Одного разу станцію довелося зупинити на 8 місяців, бо інший резервуар із розплавленою сіллю протікав, і земля була забруднена настільки, що всю вежу знесли. Зрештою, станція зупинилася, а компанія «SolarReserve», якій вона належала, припинила свою діяльність.
«Вони були справжніми рок-н-рольниками та хлопцями з Кремнієвої долини, які казали, що вони збираються революціонувати світ, і їм потрібно побудувати багато цих веж. І вони, знаєте, рухалися швидко і, як виявилося, для геліоконцентратора це був неправильний підхід, тому що потрібно розібратися з усім, виконати операції та технічне обслуговування, а вже потім будувати наступу станцію. Це займає певний час», – говорить Річард Тоніг.
Нині «Крезентюнс» знову виробляє невеликі обсяги електроенергії, але це заплямувало імідж геліоконцентраторів, особливо в США, де відтоді не побудували жодної електростанції такого типу. Інші мегапроекти – приміром, побудувати великі станції в Сахарі, щоб забезпечити Європу електроенергією – також провалилися. На сьогодні всі взяті геліоконцентратори світу мають генеруючу потужність 7 гігаватів. Для порівняння: фотоелектричні сонячні панелі мають потужність 1700 гігаватів.
Отже, ідея геліоконцентраторів так і не стала успішною, і зазнала великої кількості невдач, але є одна причина, чому ми ще не повинні відмовлятися від неї, і це та сама причина, чому Китай за останні роки побудував багато станцій такого типу.
Раніше стало відомо, що американські виробники сонячної енергії об’єднують зусилля. Два невеликі виробники сонячної енергії заявили, що об’єднують зусилля, щоб виготовити панелі, які дозволять їхнім клієнтам, розробникам сонячних проектів у США, отримувати нову прибуткову федеральну субсидію на американське обладнання для чистої енергії, повідомляє Reuters.
Адміністрація Байдена рекламує угоду між виробником сонячних батарей із штату Джорджія Suniva та канадською компанією Heliene, яка займається виробництвом панелей у Міннесоті, як доказ того, що субсидії, передбачені Законом про зниження інфляції (IRA), сприяють створенню вітчизняної сонячної промисловості для конкурувати з Китаєм.