Китай зібрав рекордний магніт для термоядерного «штучного Сонця»
Керівник проєкту: випробування магніту – це лише 80% шляху до реактора
У Китаї завершили випробування найбільшого у світі надпровідного магніту для термоядерного реактора – ключового елемента програми «штучне Сонце». 582-тонний тороїдальний магніт має утримувати плазму, розігріту до понад 100 млн °C, у магнітному полі, не даючи їй торкатися стінок реактора. Про це повідомляють Global Times, пише «Главком».
Магніт, зібраний в Інституті фізики плазми Китайської академії наук у Хефеї, має 21 м завдовжки, 12 м завширшки та 3,3 м заввишки. Він створює магнітне поле в 6,5 тесла й накопичує втричі більше енергії, ніж аналогічний магніт міжнародного проєкту ITER у Франції. Усі компоненти виготовили в Китаї власними силами, а собівартість ключової високотемпературної надпровідної стрічки вдалося знизити на 75%.
Це лише один із 16 подібних магнітів, які згодом утворять повне кільце навколо реактора нового покоління.
«80% шляху»
Керівник проєкту зазначив, що успішні випробування магніту – це приблизно 80% усієї роботи: попереду ще повне складання реактора та довготривалі тести на стабільність. Жоден термоядерний реактор у світі досі не виробив стабільної чистої електроенергії. Китай планує отримати першу плазму на своєму компактному реакторі BEST у 2027 році, а вихід на термоядерну генерацію електроенергії – орієнтовно до 2030 року. Це проміжний етап, а не станція, здатна живити ціле місто.
Гонка технологій
Того ж тижня, коли в Китаї завершили випробування магніту, у міжнародному проєкті ITER у Франції зібрали черговий магніт для реактора, який запрацює на справжньому термоядерному паливі не раніше 2039 року. Таким чином Китай тестує більший магніт для реакторів, які хоче запустити ще до кінця цього десятиліття, – і робить це на повністю власному ланцюжку постачання. Це заявка на лідерство в термоядерній енергетиці як за строками, так і за вартістю.
Нагадаємо, китайський реактор EAST, також відомий як «штучне Сонце», ще на початку 2025 року встановив рекорд, утримавши плазму за температури понад 100 млн °C протягом 1066 секунд у стабільному режимі.