Українська ГТС. Несподіваний шанс на життя без Росії

В Україні розроблена дорожня карта водневого проекту «Нова газова інфраструктура для нової енергії». У разі її реалізації наша країна може не тільки стати повністю енергетично незалежною, а й перетворитися в одного з найбільших експортерів палива майбутнього – зеленого водню.

1. Чому важливий цей проект?

За розрахунками фахівців Інституту відновлюваної енергії НАН України, сонце і вітер потенційно дозволяють щорічно виробляти в країні 700 ГВт електроенергії. Для порівняння: вся генерація сьогодні (АЕС, ГЕС, ТЕС, сонячні і вітряні електростанції) становить 50 ГВт на рік. Тобто, у нас щорічно може з'являтися надлишок 650 ГВт.

Але проблема в тому, що відновлювані джерела електроенергії в Україні поки погано вбудовані в загальну енергетичну мережу: якщо в ній надлишок – передусім відключають надходження електрики від вітрових і сонячних станцій.

Ще одна проблема – відсутність накопичувачів для електроенергії, отриманої з відновлюваних джерел. За словами директора Інституту відновлюваної енергії Степана Кудрі, ідеальним виходом із такого становища є використання зеленої електрики для виробництва зеленого водню. А він, на відміну від звичайного природного газу – екологічно чистий енергоносій, зацікавленість в якому зростає в усьому світі.

Використовуючи надлишкову зелену електроенергію, Україна зможе виробляти близько 500 млрд кубометрів водню, що еквівалентно 160 млрд кубів природного газу. З огляду на те, що внутрішні потреби нашої країни в цьому енергоносії становлять зараз близько 30 млрд кубометрів на рік, ми здатні будемо експортувати 400 млрд кубів водню.

Потенційні споживачі вже є. В Євросоюзі вирішили до 2050 року повністю відмовитися від традиційних вуглеводневих енергоносіїв і перейти на водень. У Німеччині вже прийнята Національна воднева стратегія, згідно з якою 70% необхідного країні водню доведеться експортувати.

За словами голови правління Асоціації водню і паливних елементів Німеччині Вернера Дівальда, в України прекрасні можливості для виробництва зеленого водню: багато сонця. Його, звичайно, всюди багато - наприклад, в Африці, але звідти екологічно чистий газ доведеться вивозити морським шляхом. А в нашій країні існує розгалужена газотранспортна система (найдешевший вид транспортування), зав'язана на країнах Євросоюзу.

Правда, вона, м'яко кажучи, трохи зношена. Але, до речі, Німеччина готова інвестувати в розвиток української водневої економіки, зокрема, в модернізацію газотранспортної системи 1 млрд євро.

2. Гібридна енергія. На що це буде схоже?

За основу вітчизняного проекту взята концепція розвитку водневої енергетики P2G (Power-to-Gas, «електроенергія на газ»), що передбачає транспортування не чистого водню, а додавання його до природного газу, який перекачується по існуючій газотранспортній системі.

Це найпростіший і найменш витратний спосіб, так як він не вимагає капіталовкладень в нову інфраструктуру: для транспортування чистого водню, газу дуже летючого, будуть потрібні нові, дуже міцні (а значить і досить дорогі) трубопроводи.

На сьогоднішній день в понад 20 державах є довгострокові програми розвитку водневих технологій, згідно з якими до 2030 року в газотранспортних мережах концентрація водню повинна скласти 15-20%.

Українські фахівці з Регіональної газової компанії, розробляючи дорожню карту «Нова газова інфраструктура для нової енергії», вирішили не винаходити велосипед, і взяли за основу вже існуючий пілотний проект HyDeploy, який з 2019 року реалізується в університетському містечку міста Кілі (Великобританія).

В Університеті Кілі навчається 10 тис. студентів (плюс ще 2 тис. співробітників): тобто населення кампусу, територія якого становить 240 га, порівняна з населенням невеликого містечка, що дуже важливо для експерименту. Адже передбачається, що в майбутньому в першу чергу нова газова суміш буде подаватися в невеликі населені пункти.

Другий важливий момент – в університетському містечку є власна відокремлена газова мережа (дотримується чистота експерименту), яка обслуговує 17 факультетів і 101 студентський гуртожиток. У цю газову мережу додається 20% водню, без будь-яких замін трубопроводів і газових приладів.

3. Як це буде у нас?

Як розповідає «Главкому» керівник проекту «Нова газова інфраструктура для нової енергії» Леонід Уніговський, програма розрахована на період до 2030 року. Пілотні проекти будуть здійснюватися на невеликих відокремлених ділянках з інфраструктурою подачі газової суміші. Вона буде містити 10-15% водню, а не 20%, як в Кілі, - в Британії інші труби, споживчі прилади, а також, що не менш важливо - інші стандарти на склад природного газу.

На даний момент вже вибрані і готуються два полігони. Перший - в смт. Богородчани Івано-Франківської області. Там знаходяться експериментальні, ізольовані від загальної мережі, наземний і підземний газопроводи загальною довжиною 300 м, вони комбіновані - з сталевих і поліетиленових труб. Другий навчальний полігон - в місті Черняхів Житомирської області, де будується спеціальна газова котельня.

«Надалі в ході експерименту кількість полігонів буде збільшуватися, в кінці випробувань ми станемо використовувати якісь локалізовані ділянки газопостачання, з обмеженим числом споживачів», - говорить Леонід Уніговський.

Скільки буде коштувати реалізація вітчизняної програми «Нова газова інфраструктура для нової енергії», поки невідомо, проте британський експериментальний проект HyDeploy орієнтовно оцінюється у понад $9 млн.

Андрій Кузьмін, «Главком»