Книгу про Стуса заборонили б, якби не її великий тираж? З’явилося повне судове рішення за позовом Медведчука

В Єдиному державному реєстрі судових рішень 5 квітня оприлюднено повний текст постанови Київського апеляційного суду від 19 березня у справі за позовом нардепа від «Опозиційної платформи – За життя» Віктора Медведчука до журналіста і публіциста Вахтанга Кіпіані, який видав документальну книгу «Справа Василя Стуса».

Про це повідомляє «Главком» з посиланням на судовий реєстр.

Суд практично задовольнив апеляційні скарги Кіпіані та видавництва «Віват», які оскаржували рішення Дарницького райсуду Києва, який частково задовольнив позов Медведчука і визнав окрему інформацію, що поширено в книзі «Справа Василя Стуса», недостовірною. Зокрема, мова йшла про фрази «… чи була можливість у Стуса обрати «менше зло». Проте є фактом, що наданого, підтримуваного держбезпекою адвоката звали Віктор Медведчук»; «… Віктор Медведчук на суді визнав, що всі «злочини», нібито вчинені його підзахисним, «заслуговують на покарання»; «… він фактично підтримав звинувачення. Навіщо прокурори, коли є такі безвідмовні адвокати?...».

З цього приводу апеляційний суд заявив: «Частина фрази «… чи була можливість у Стуса обрати «менше зло» побудована у формі риторичного запитання, міркування та не містить категоричного твердження, яке можна перевірити. Крім того, відповідне висловлювання не може бути витлумачене як таке, що містить фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема, вживання гіпербол, алегорій, сатири. Аналогічні висновки колегія суддів робить й стосовно фрази «… він фактично підтримав звинувачення. Навіщо прокурори, коли є такі безвідмовні адвокати?...». Зазначену фразу також не можна вважати твердженням, оскільки як за її змістом, так і за характером застосованих мовних форм, вона містить лише викладення суб`єктивної оцінки автора певним подіям та обставинам, і не може сприйматися як відображення об`єктивної істини, що може бути встановлена у судовому порядку», – сказано у постанові суду.

Разом з тим колегія апеляційного суду погодилася з висновком суду першої інстанції про те, що інша частина фрази «проте є фактом, що наданого, підтримуваного держбезпекою адвоката звали Віктор Медведчук», є фактичним твердженням, оскільки фраза стверджує про той факт, що адвоката, якого звали Віктор Медведчук , було надано та підтримано службою державної безпеки. При цьому сам автор в зазначеній фразі прямо зазначає, що це є «фактом». За таких умов така фраза не може бути сприйнята інакше як твердження. В свою чергу, вказане поширене фактичне твердження має бути перевірене на предмет його достовірності.

Апеляційний суд зауважив, що представник Медведчука під час засідань стверджував, що його клієнт ніколи не співпрацював з КДБ СРСР-УРСР. У підтвердження цих обставин навів зібрані дані, що містяться у листах Галузевого державного архіву Служби безпеки України № 24/5-К-423/1, К-423 від 12 лютого 2019 року та №24/5-К-850 від 28 березня 2019 року; у зверненні заступника голови Київського міського суду до голови Президії Київської міської колегії адвокатів; у заяві адвоката Віктора Медведчука до Київського міського суду про надання йому дозволу на побачення в СІЗО КДБ УРСР з підсудним Василем Стусом.

Окремо суд заявив, що ані Вахтанг Кіпіані, ані видавництво «Віват» не надали доказів, які б доводили достовірність інформації щодо «надання» та «погодження» органами державної безпеки адвоката Віктор Медведчука у кримінальній справі за обвинуваченням поета Василя Стуса.

«Суд обґрунтовано погодився з позицією позивача щодо того, що, оскільки, відповідно до положень Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», поняття радянських органів державної безпеки має негативне сприйняття, недоведене на предмет достовірності твердження автора книги про «надання» та «погодження» органами державної безпеки адвоката Віктора Медведчука у вищевказаній кримінальній справі також має негативне по відношенню до позивача значення», – зазначено в апеляційній постанові.

Стосовно ще однієї спірної фрази з книги «…Віктор Медведчук на суді визнав, що всі «злочини», нібито вчинені його підзахисним, «заслуговують на покарання», то Київський апеляційний суд спочатку погодився з позицією Дарницького райсуду та думкою самого Медведчука, що за своєю формою ця інформація є твердженням про факт. При цьому апеляція не поділила висновки щодо наявності підстав для покладення на відповідачів відповідальності за поширення таких відомостей. Адже повна спірна фраза, яка міститься в книзі, починається зі слів: «За даними джерел «Хроники текущих событий», що є посиланням Вахтанга Кіпіані на конкретне джерело, інформацію з якого ним було використано. Таким чином автор з посиланням на джерело та в лапках відтворив дослівну цитату з правозахисного журналу Самвидаву, що існував у СРСР. У підсумку апеляція все ж вирішила, що ця фраза з книги не підлягає спростуванню.

Крім цього, апеляційний суд скасував рішення Дарницького райсуду в частині заборони використання імені Віктора Медведчука без його згоди. На думку Київського апеляційного суду, суд першої інстанції при вирішенні справи про визнання недостовірною інформації та заборону її поширення, з власної ініціативи та без відповідного волевиявлення позивача Віктора Медведчука збільшив предмет розгляду справи, розповсюдивши його на ті обставини та правовідносини, які фактично позивачем не заявлялися, а саме на право на використання імені.

За наведених підстав також підлягає скасуванню рішення суду першої інстанції щодо заборони Кіпіані і видавництву «Віват» поширювати інформації, пов`язані з книгою «Справа Василя Стуса» у пресі, по радіо, телебаченню, у мережі Інтернет.

Цікаву позицію апеляційний суд висловив щодо позовної вимоги Віктора Медведчука про заборону видання (виготовлення), розповсюдження (продаж) примірників книги «Справа Василя Стуса» та опублікування, пов`язаної з книгою інформації. Зокрема, суд зіслався на положення ст.278 ЦК України, де передбачено: якщо особисте немайнове право фізичної особи порушене в книзі, які випущені у світ, суд може заборонити (припинити) їх розповсюдження до усунення цього порушення, а якщо усунення порушення неможливе, – вилучити тираж книги з метою його знищення.

«Як вже зазначалося вище, колегія суддів прийшла до висновку про недостовірність частини фрази №3: «Проте є фактом, що наданого, підтримуваного держбезпекою адвоката звали Віктор Медведчук». За таких умов формальна можливість застосування положень ст.278 ЦК України в цьому випадку існує. В той же час з аналізу зазначеної норми вбачається, що передбачені в ній обмеження та заходи не можуть вважатися самоціллю та мають на меті виключно припинення порушення прав особи. Підстави для застосування такого способу захисту порушеного права повинні відповідати забезпеченню справедливої рівноваги при застосуванні конституційних прав на захист гідності і честі, з одного боку, та свободи слова - з іншого. З відкритих та загальнодоступних джерел вбачається, що книга Вахтанга Кіпіані під назвою «Справа Василя Стуса» була визнана однією з найбільш розповсюджуваних книг в Україні у 2020 році. Зокрема, було продано більше 70 тисяч її екземплярів, в тому числі й через мережу Інтернет. За таких умов, зважаючи на надзвичайно широке розповсюдження, яке книга вже набула на час вирішення справи, подальша після цього заборона видання та розповсюдження її примірників не зможе досягнути тієї мети, яка могла б виправдати таке обмеження свободи слова», – наголосив апеляційний суд.

У результаті колегія апеляційного суду вважає, що з урахуванням визнання недостовірною лише однієї фрази (частини фрази №3) та, зважаючи на те, що книга обсягом у 688 сторінок вже розповсюджена у великій кількості примірників, заборона на розповсюдження книги не може бути визнана розумним та пропорційним заходом.

Водночас суд враховував, що у спірних висловлюваннях щодо подій, які мають винятковий характер, автор наводив інформацію про позивача, як про особу, яка відігравала певну роль у громадському житті, та з приводу висвітлення діяльності якої існує правомірний суспільний інтерес. При цьому захист порушеного права Віктора Медведчука не обмежується єдиним способом, а саме щодо заборони відповідачам розповсюджувати книгу. Захист честі і гідності в такому випадку може бути реалізовано шляхом надання іншої точки зору, наприклад, у спосіб реалізації права на відповідь.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду протягом тридцяти днів.