Відомий науковець пояснив, чому всі останні народні повстання в Україні не були революціями

Юрій Шевчук, мовознавець та лектор Колумбійського університету (США) в інтерв’ю «Главкому» заявив, що не вважає 2004 і 2014 років революціями, адже при владі залишилися олігархи.

«Можна поетично називати події 2004 і 2014 років революціями, відповіно Помаранчевою і Гідності. Але революція відбувається тоді, коли засадничо міняється лад, міняються ті, хто є при владі. Якщо застосувати цей критерій до подій 2004 та 2014 років, то жодної революція не відбулося, адже олігархат як був при владі, так і залишається», - пояснив він.

Шевчук додав, що саме тому нині в Україні русифікаторська політика і продовжується, а подекуди посилюється.

«Олігархат – це породження совєтського ладу з глибоко закоріненим відчуттям зверхності та ворожості до всього українського. Як ми пересвідчилися з окупації Криму й Донбасу, ця ворожість набирає навіть самовбивчих форм. Люди на найвищих щаблях влади такі як Аваков, Порошенко, Ахмєтов зацікавлені  в тому, щоб легітимізуватися, а не виглядати як чужинці. Тому звучати вони повинні як представники української держави. За цією логікою треба говорити корінною мовою, українською. Але для них ця логіка чужа. У них відраза до українського сильніша за інстинкт політичного, економічного, а подекуди навіть фізичного самозбереження. Вони не здатні витягнути собі елементарний урок виживання з того, до чого призвело антидержавна політика реґіональних кланів в Криму і Донбасі», - вважає мовознавець.

Він також  висловив свою думку щодо  того, як змінилася ситуація із мовною політикою в країні після трьох років Революції гідності: «Уряд, розвиваючи настанову своїх попередників, намагається робити вигляд, що мовного питання взагалі не існує. Або якщо воно і стоїть, то воно штучне. Найкращий спосіб дії, за їхнім розумінням, ігнорувати проблему. За такою логікою піднімати мовне питання – значить розколювати країну, штучно політизувати проблему, а це в умовах війни контрпродуктивно».

З іншого боку, додав Шевчук, поширена думка, що українська мова та російська мова мають відповідати новому баченню українського політичного проекту, який відображається в гаслі «Єдина країна. Единая страна».

«Це гасло сфабриковане таким чином, щоб у чотирьох словах задекларувати відсутність конфлікту між колонізатором і колонізованим, між олігархатом, який в Україні виріс із старої совєтської номенклатури і загальною масою народу, позбавленого влади», - резюмував науковець.