«Мина» сповільненої дії. Театральний скандал в Одесі отримав продовження
Від «Мини Мазайла» до держзради – один крок: керівництво Одеського драмтеатру відкрило сезон доносів
Директорка Одеського обласного академічного драматичного театру Олена Шрамко-Пушкіна погрожує кримінальною справою Київському національному університету імені І. Карпенка-Карого та студенту режисерського курсу цього вишу Андрію Гришину, який нещодавно мав гучний конфлікт із керівницею театру. Про це молодий режисер розповів у коментарі «Главкому».
Скандал, у деталях якого розбиралася редакція, не вщухає вже третій місяць. Додамо трохи контексту. Навесні Одеський обласний драмтеатр (у 2022 році з назви прибрано слово «російський») скасував прем’єру вистави «Мина Мазайло» за однойменною п’єсою Миколи Куліша.
Режисери постановки, яку так і не побачили глядачі, – студенти четвертого курсу імені І. Карпенка-Карого. За свідченнями молодих митців, керівництво театру вже на етапі здачі постановки розкритикувало вибір п’єси «Мина Мазайло» та її втілення на сцені.
Одним із аргументів художньої ради, яка вирішувала долю постановки, стало те, що, мовляв, п'єса може викликати національну ворожнечу та «сама по собі критики не витримує».
При цьому члени художньої ради спілкувалися російською мовою, що підтверджують отримані «Главкомом» аудіозаписи. Зокрема, йдеться про саму директорку театру, а також народного артиста Олега Школьніка, заслуженого артиста Геннадія Скаргу та народну артистку Ольгу Равицьку...
У ході обговорення постановки Шрамко-Пушкіна висловилася навіть про Голодомор в Україні. Мовляв, її обурює те, що на такому ж рівні в Україні не піднімається тема голоду в російському Поволжі, оскільки «там були страшніші речі, ніж в Україні».
Також режисерка «проїхалася» по туристах із Заходу України: «У телемарафоні прозвучало, що Одеса має підготуватися приймати туристів із Заходу України, щоб не дратувати ніжний слух галичан. Ну, приїдуть туристи, ну забруднять нам узбережжя… Чому нам це мають у такому масштабі розповідати? Там, де треба, там я розмовляю українською».
Висловлювання інших учасників худради були в такому ж знущальному тоні.
Одеський драмтеатр оголосив студентові війну
Реакція на резонансний матеріал, в якому були висвітлені нездорові тенденції в українському театрі під час війни, не забарилася. Одеський обласний драмтеатр замість того, аби вибачитися і змінити свою політику, спершу відправив Університету імені Карпенка-Карого скаргу, у якій розкритикував виставу, а також професійні якості та дії Андрія Гришина.
Використати записи – це вже був крайній захід
«27 травня я дізнався про те, що в університет надійшла скарга від театру на мене. Рівно за місяць до захисту диплома. Я сам прийшов на наступний день до проректора, і мені пояснили, в чому суть ситуації. Театр звинуватив мене в тому, що моя вистава «Мина Мазайло» була… антиукраїнська і що я записав і оприлюднив хід художньої ради. Мабуть, мета скарги – щоб університет провів якусь внутрішню перевірку чи розмову зі мною. Проректор запитав мене, навіщо я записував худраду на диктофон. Я пояснив, що просив у театру офіційні протоколи засідань, але мені їх не надали. Тобто використати записи – це вже був крайній захід», – пояснив Андрій Гришин.
Зі слів молодого режисера, адміністрація навчального закладу не застосувала до нього жодних санкцій, оскільки, по-перше, «ніяких документів між театром та університетом не було підписано – директорка Олена Шрамко-Пушкіна сама відмовилась це робити», а по-друге – для того, щоб університет міг дати оцінку дипломній виставі, повинна була відбутися її прем'єра, куди запросили б адміністрацію вишу.
Андрій Гришин пояснив, що зазвичай театри, де студенти-режисери проходять практику та ставлять дипломну виставу, підписують із університетом відповідний договір: «Наприклад, минулого року я проходив практику в Театрі Лесі Українки в Києві. Між театром та університетом була письмова угода про проходження практики. В Одесі все відбувалося без цього акту».
Окрім того, як додав режисер, Олена Шрамко-Пушкіна вже після всеукраїнського скандалу дала інтерв'ю одеському виданню, у якому цинічно намагалася «перекрутити» факти на свою користь: «Наприклад, у цьому інтерв’ю директорка каже, що в сусідньому Театрі юного глядача йде хороша постановка «Мини Мазайла», на відміну від моєї. Але під час засідання худради вона критикувала виставу колег, мовляв, і на неї погано ходять глядачі. Це був один із аргументів, чому в Одеському обласному драмтеатрі п'єсу Миколи Куліша не варто ставити».
Крім того, Андрій Гришин заперечив твердження Олени Шрамко-Пушкіної щодо деяких акторів драмтеатру, які буцімто «повідмовлялися грати у студентській виставі через режисерів». Насправді, як запевняє митець, згадані артисти пішли з постановки саме через п'єсу або інші особисті причини і зробили це ще на самому початку роботи.
«З акторами, які грали у моїй виставі, в мене жодного конфлікту не було. Вони сучасні та професійні», – пригадав Андрій Гришин.
Звинувачення у держзраді та погрози судом
Та однією скаргою історія не скінчилася. На початку червня до університету надійшла вже претензія від Олени Шрамко-Пушкіної.
«У претензії директорка одеського драмтеатру погрожує мені та Університету Карпенка-Карого зверненням у поліцію, звинувачуючи мене за трьома статтями. Перша – це державна зрада, друга – розпалювання міжнаціональної ворожнечі, і третя – виправдовування збройної агресії РФ проти України. Аргументів на це в неї немає, крім того, що у моїй дипломній виставі буцімто «висміювалися українці». Так мені пояснив головний юрист університету. Треба розуміти, що у постановці дійсно висміюються українці, але ті, які зраджують себе і свою ідентичність. Пані Олена, напевно, цього не розуміє», – пояснює режисер суть популярного твору, який вивчають всі українські школярі у старших класах.
За словами Гришина, головний юрист університету запевнив: студентові нема про що хвилюватися.
«Я знаю, яку виставу я ставив і що я робив, тому почуваюся спокійно. Не розумію, навіщо Олена Володимирівна тисне: щоб університет злякався і відрахував мене? В університеті всі розуміють, що вистава – це суб'єктивна річ і нікого ще за неї не саджали до в'язниці, тому університет абсолютно спокійно реагує, тим більше «Мина Мазайло» – це не заборонена п'єса», – розмірковує Андрій Гришин.
Ми погодили з Оленою Володимирівною вибір п'єси на самому початку
Студент називає звинувачення проти себе абсурдними, тим паче зважаючи на свою особисту історію. «Коли почалася АТО в 2014-му, мені було 11 років, ми з родиною нікуди не виїхали, залишилися під Маріуполем. З 18 років я працював у школі в Маріуполі, одним із перших почав викладати там українською музичне мистецтво. У 2022 році перебував у драмтеатрі в Маріуполі і згодом сам свідомо виїхав на підконтрольну Україні територію, без родини. Мені тоді було 18 років», – пригадав він.
Андрій Гришин стверджує, що вже отримав чимало листів підтримки та пропозицій допомогти від мешканців Одеси, а також різних театральних та громадських організацій, знайомих із Оленою Шрамко-Пушкіною.
«Загалом це нормальна практика, коли театр закриває виставу з певних причин, але мені незрозуміло, чому так сталося з нашою постановкою, адже ми погодили з Оленою Володимирівною вибір п'єси на самому початку», – акцентував Андрій Гришин.
Молодий режисер додав, що навіть йшов на компроміси з керівництвом, прибравши з п’єси «незручні» моменти: «Наприклад, директорці не сподобалося, що у п'єсі є комуністи. Вона наполягла на тому, щоб замінити їх на комунарів. Таку ж реакцію викликала фраза Тьоті Моті: «Лучше быть изнасилованной, чем украинизированной». Ми максимально прибрали всі ці моменти, гострі слова». Тобто керівниця театру фактично сама цензурувала твір Куліша.
Про Олену Шрамко-Пушкіну та «Курбаса-терориста»
Андрій Гришин зізнався, що у своїй роботі дуже надихався підходами засновника театру «Березіль» Леся Курбаса.
«У своїй роботі над «Миною Мазайлом» я слідував філософії Курбаса і того театру, який він творив і який фактично був забутий. Протягом останнього року я активно досліджував цю тему і продовжував робити це в роботі з акторами. Майже на кожних репетиціях я ділився з ними знаннями про Курбаса», – зауважив режисер.
Утім, за його словами, керівниця Одеського обласного драмтеатру не поділяє його погляди щодо Курбаса: «Влітку минулого року, коли ми тільки обговорювали з Оленою Шрамко-Пушкіною «Мину Мазайла», я їй розповів, зокрема, про Леся Курбаса, який відкрив «Мину Мазайла» в театральному середовищі. А вона тоді сказала: «Курбас – это тот, что террорист?» Водночас в Одесі минулого літа стояло питання щодо знесення пам'ятника Олександру Пушкіну. Олена Шрамко-Пушкіна тоді нам сказала: «Понимаете, как мне больно сейчас слушать про то, что хотят убрать Пушкина? Для меня это личная трагедия, если его уберут».
Реакція представництва Уповноваженого із захисту державної мови
Після першого резонансного матеріалу «Главкома» на порушення в Одеському театрі звернула увагу Уповноважена із захисту державної мови. До відомства надійшла низка скарг щодо можливих порушень мовного закону у його стінах. Одну з них написав і сам Андрій Гришин.
Представниця Уповноваженого із захисту державної мови Анна Неруш підтвердила «Главкому», що відомство розпочало перевірку Одеського обласного драмтеатру.
Тиск на журналістів
Тим часом директорка Одеського драмтеатру вирішила, що найкращий захист – це напад і направила претензію «Главкому». У ній вона назвала матеріал про скасування студентської прем’єри «Мини Мазайла» «недостовірним». У документі Шрамко-Пушкіна вимагала… видалити публікацію та оприлюднити спростування. Основні зауваження стосувалися використання здобутих редакцією доказів (аудіозаписів, які насправді досі так і не оприлюднені), цитат студента та написання прізвища режисерки.
Зокрема, директорка театру поскаржилася, що:
- аудіозаписи використані «незаконно»
Шрамко-Пушкіна заявила, що працівники театру не давали згоди на запис художньої ради і що редакція не назвала джерело доказів. Утім, за законом, журналісти не зобов’язані розкривати своїх джерел інформації. Крім того, театр не навів жодної конкретної норми закону, яку буцімто було порушено.
- «неправильно» вказано прізвище Олени Шрамко-Пушкіної
У претензії наголошується, ніби справжнє прізвище керівниці театру – Шрамко, і буцімто саме так «вказано на офіційному сайті установи». Зазначимо, що станом на момент підготовки цієї публікації пані Олена іменується на сторінках саме так, як і написав «Главком».
Тим паче, що у своїй творчій діяльності директорка театру воліє називатися Пушкіною. Саме така версія її прізвища зазначається у режисерських роботах.
Редакція ж використала варіант прізвища, який театр публікує на своїй офіційній сторінці у Facebook.
Претензія від народного артиста Школьніка
Слідом за Шрамко-Пушкіною до «Главкома» також звернувся народний артист України Олег Школьнік, який є головою художньої ради драмтеатру. Він висунув вимогу видалити або виправити «недостовірну» інформацію з попереднього матеріалу та опублікувати спростування.
Зокрема, Школьнік стверджує, що:
- «засідання художньої ради було конфіденційним»
Школьнік стверджує, що запис із його словами потрапив до журналістів «незаконно». Мовляв, внутрішні правила театру диктують, що всі обговорення на художній раді мусять бути під грифом «таємно». Проте зазначимо, що жодні внутрішні положення комунальних підприємств не забороняють журналістам поширювати інформацію, отриману з власних джерел.
- «цитати вирвані з контексту»
Народний артист стверджує, що читачі можуть неправильно тлумачити його слова про те, що п'єса «Мина Мазайло» «не сучасна і абсолютно сьогодні не звучить». Мовляв, ця та інші його фрази вирвані з контексту. У своїй відповіді на претензію «Главком» запевнив Школьніка: у разі потреби редакція передасть Мінкульту повний аудіозапис, аби жодних сумнівів у контексті не виникало.
Цікава деталь. Ці претензії надійшли з електронної адреси «lola37**@*****.com», зареєстрованої на ім'я «Светлана». Ким ця пані доводиться Олегу Школьніку – не відомо. До того ж документ не містив електронного підпису, що також не дає змоги підтвердити його справжнє авторство.
Єлизавета Жабська, «Главком»