«Зеонбуд» – про покриття цифрової мережі та не тільки
На тлі проблем у телеглядачів із кодуванням українськими телеканалами своїх програм на супутнику, почалася чергова хвиля обговорень покриття цифрової мережі Т2. Різнобій думок вражає – від 50 до 95%, а 2 березня член комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики встановила антирекорд, заявивши, що покриття у Волинській області менше 30%.
На жаль, за останні п'ять років так ніхто і не захотів вникнути в суть питання. Гасла, гучні і бездоказові заяви в ЗМІ, десятки засідань різних робочих груп і комітетів, але ніхто не бажає дивитися карти покриття, аналізувати розрахунки і результати вимірювань, вести професійну дискусію. Якщо нас і запрошують до високих кабінетів, то тільки для того, щоб дати чергову нездійсненну вказівку, яка, найчастіше, фактично суперечить інтересам інформаційної безпеки країни.
Тому ми бачимо єдиним виходом із ситуації – публічний аналіз покриття цифрової мережі у ЗМІ.
Почнемо з аргументу, який високі чиновники зараз вважають незаперечним, а саме – дзвінки телеглядачів після кодування супутника про те, що вони не можуть підключитися до мережі Т2 через відсутність сигналу. Колишній міністр Бородянський так і заявив: «Кодування каналів виявило проблему, в Україні немає повного покриття Т2».
Але насправді, покриття Т2 ніякого відношення не має до цих проблем у телеглядачів. Адже з 4,5 млн домогосподарств, які дивляться супутникове ТБ, понад 3 мільйони проживають у багатоповерховій забудові, яка не пристосована для індивідуального прийому програм з ефіру. Радіохвилі не можуть проходити крізь висотні будівлі. Навіть якщо ваш будинок розташований у зоні впевненого прийому, а вікна вашої квартири виходять на протилежний бік від передавальної станції або попереду знаходиться інша багатоповерхівка, то сигнал прийняти неможливо. Саме тому в СРСР для прийому з ефіру всі багатоповерхові будівлі були обладнані будинковими системами колективного прийому, а загальна антена стояла на даху. Але ці системи давно демонтовані. Ось і опинилися 3 млн домогосподарств заручниками непродуманих рішень. Але тоді, вибачте, до чого тут покриття мережі Т2?!
Тепер про «вічну» тему – відсоток покриття цифровою мережею. П'ять років порожніх розмов, коли крапку можна було б поставити за два дні. І це не фігурально, а фактично.
Головна проблема – це наявність кількох карт покриття. Є карта від «Зеонбуду» і карта невідомого походження у РНБО. Ми запропонували провести контрольні вимірювання і вже за добу буде зрозуміло, яка з карт відповідає реальному покриттю мережі, але наші пропозиції не приймаються, хоча навіть на перший погляд очевидно, що карта РНБО виконана непрофесійно, такі карти фахівці з радіочастотного планування глузливо називають «кружечки».
Нижче ми публікуємо нашу карту покриття цифрової мережі, дуже сподіваємося, що й РНБО опублікує свою карту або надасть нам. Тоді ми зможемо її проаналізувати і донести читачам результати.
Водночас є ще одна карта, яка виконана висококваліфікованими фахівцями з Центру радіочастот. На останньому засіданні робочої групи при РНБО керівник Центру радіочастот показав цю карту і заявив, що за їхніми розрахунками мережа Т2 покриває не менше 90% території країни. Але це означає, що покриття населення ще більше, оскільки мережа передусім охоплює території з максимальною щільністю населення. Як не дивно, але й ця заява, і карта від Центру радіочастот були проігноровані чиновниками.
Тоді ми запропонували ще більш простий метод визначення об'єктивності карт покриття. Досить протягом години провести аналіз результатів вимірювань покриття у Волинській області, де всі «експерти» і їхні карти стверджують, що там покриття мережі Т2 не більше 60%, а «Зеонбуд» – не менше 95%.
Чотири місяці в 2018 році кілька виїзних бригад Центру радіочастот проводили дуже детальне вимірювання покриття цифрової мережі у Волинській області, але результати цих вимірів так і не стали предметом аналізу і висновків.
На жаль, робоча група при РНБО відмовилася ознайомитися з результатами цих вимірів, незважаючи на те, що ми готові були надати всі необхідні матеріали. Тому пропонуємо читачам самостійно оцінити результати цих вимірювань.
Аналіз покриття Волинської області
На слайді 1 відображені графічні результати вимірювань Центру радіочастот. Шість кольорових плям – це зони покриття шести передавальних станцій, які розташовані в області.
На слайді 2 ми об'єднали ці шість зон в одну загальну, вона позначена зеленим кольором. За вимірами Центру радіочастот у цій зоні є впевнений прийом сигналу мережі Т2. Поза прийомом – три зони, пронумеровані 1, 2 і 3.
Зона 1 гарантовано покривається передавачами з Рівненської області (це видно на слайді 3, де червоний колір – там є сигнал). Центр радіочастот не врахував їх тільки тому, що від каналів-замовників було завдання виміряти передавачі тільки Волинської області.
Таким чином, фактично поза покриття залишаються тільки зона 2 і 3. За допомогою програми GoogleEarth визначаємо їх площу – 8% території області, де проживає 4% населення, оскільки в прикордонних районах щільність населення менше, ніж у середньому по області. Таким чином, за вимірюваннями Центру радіочастот покриття мережі Т2 у Волинській області становить 92% території і 96% населення, а не 60%, як стверджують «експерти».
Але по нашій карті й у зоні 3 є покриття, а зона 2 є значно меншою. Тому ми відправили бригаду фахівців у Волинську область, де вони в цих зонах провели вимірювання в 9 точках (на слайді 1 пронумеровані 1–9). Було зафіксовано, що в усіх точках є прийом програм цифрової мережі. Є протоколи вимірів і координати цих точок, усі бажаючі можуть перевірити. Як бачите, проведення такого аналізу не потребувало багато часу. І це не наше голослівне твердження, це результати вимірювань, яке виконане державним підприємством «Український державний центр радіочастот». У нас тільки питання – чому протягом 2 років ніхто не хоче слухати цю об'єктивну інформацію? І на якій підставі високі чиновники і «незалежні» експерти стверджують про покриття цифрової мережі в 60 і навіть 30%?
І ще результати одного аналізу.
Ми проаналізували прикордонні райони з Росією. Визначили територію, де немає прийому мережі Т2 (через особливості рельєфу), але теоретично можливий прийом російського телебачення. Вибрали населені пункти в цих зонах і порахували кількість домогосподарств, які приймають ТВ з ефіру. Вийшло всього 4 305 домогосподарства на 2 тисячі кілометрів кордону. І це теоретичний максимум, якби Земля мала ідеально рівну поверхню. Але більшість цих населених пунктів розташовані в низинах, заплавах річок або водойм, тому навіть ця цифра надто збільшена. Тобто проблема є, але вона зовсім іншого масштабу, ніж про неї говорять, і очевидно, що її цілком можливо вирішити в індивідуальному порядку.
Прес-служба ТОВ «Зеонбуд»