10 сенсацій форуму видавців у Львові

Цьогорічний, 24-й, Форум видавців у Львові, який розпочався 13-го вересня, оповитий гучним скандалом. Ще задовго до початку активісти правих організацій надіслали листа на адресу Форуму, начальника СБУ у Львівській області, міського голови Львова та голови Львівської обласної адміністрації. Вони закликали організаторів заходу та чиновників не допустити проведення кількох заходів у рамках Форуму, зокрема дискусії «Чи готова школа говорити з дітьми на складні теми» та презентації книги журналістки і письменниці Лариси Денисенко «Майя та її мами». На думку активістів, це видання нібито «присвячене одностатевим зносинам». «У випадку вашої бездіяльності ми будемо змушені самотужки вжити усіх можливих заходів, з метою недопущення проведення відверто провокаційної презентації у Львові», - так завершується звернення за підписом громадських і політичних об’єднань правого спрямування як-от «Правий сектор», «Українська народна самооборона», «Дух нації» та ін.

Письменниця і видавництво, яке випустило книгу, не чекаючи на реалізацію погроз радикалами від гріха подалі скасували презентацію, а сам Форум видавців випустив офіційну заяву, у якій погрози на свою адресу пов’язав із проявами «Русского мира» і закликав владу не допустити насильства. Утім, самі автори звернення до влади з вимогою зупинити проведення презентації книги Лариси Денисенко заперечують факт погроз. Юрій Руф, очільник літературного проекту «Дух нації», печатка якого міститься під офіційним листом до організаторів форуму і органів влади, не бачить ніякого радикалізму з боку правих, називаючи лист-звернення до влади цілком нормальним. «Погрози ніде не прослідковуються. Це наше конституційне право – право на протест», - заявив він в інтерв’ю «Громадському радіо».

Так чи інакше, і без презентації книги Денисенко у рамках Форуму мають відбутися понад 800 літературних, мистецьких, освітніх і соціальних заходів на 62 локаціях. На Форумі очікують 50 письменників із 25 країн світу, а головними темами організатори назвали кризу українських еліт, повільне відродження української літератури та, власне, скандальну, як виявилося, тему переосмислення традиційних цінностей.

«Майя та її мами» Лариси Денисенко

У дитячій книзі, яка з’явилася ще улітку, ідеться про четвертокласницю Майю, яка розповідає про дітей, із якими вона вчиться. З її розповіді читач дізнається про унікальність кожної однокласниці, чи однокласника дівчинки, історій їхніх родин. І часом ці історії дуже вже відрізняються від уявлення традиційних сімей, що панує в Україні. Там, де є мама, татко і дитина. Наприклад, з Майєю вчиться дівчинка, яка народилася від штучного запліднення, або однокласник із окупованого Криму. Є у книзі і дівчинка з Білорусі на ім’я Аксана, в якої померла мама, тому вона живе із батьком. Ще один хлопчик живе з вітчимом, оскільки його рідних батьків позбавили батьківських прав. Ну і сама оповідачка, головна героїня книжки Майя живе… з двома мамами.

Саме через цей факт, який, як переконані противники презентації книги, є «пропагандою гомосексуалізму», публічну презентацію книги було скасовано. «Главкому» письменниця повідомила, що їй особисто погрожують і анонімно, і відкрито. «Погрози є від ВО «Свобода». Два анонімних боти. Один - цілком відомий», - сказала Денисенко, маючи на увазі депутата Київради VII скликання, свободівця Руслана Андрійка, який раніше був помічником іншого свободівця, колишнього нардепа Богдана Бенюка. Наразі книги немає в книгарнях, хоча у мережі магазинів «Є», наприклад, повідомили, що видання надійде у продаж після Форуму видавців.

«Інтернат» Сергія Жадана

Один із найбільш очікуваних романів в Україні цього року. Книга про війну на Донбасі, яку Сергій почав писати ще у 2014-му році. Презентація роману вже відбулася під час 8-го міжнародного поетичного фестивалю MeridianCzernowitz. У романі увага акцентується не на тому, хто розпочав війну, хто приніс горе в Україну. У творі немає імен, прізвищ, назв країн. Натомість розповідається про три покоління чоловіків, про байдужість і від цього, можливо, приреченість. Головний герой Павло на так званий «референдум» на Донбасі не ходив не тому, що був «за», чи «проти», а тому, що йому було просто «влом». «…Одного разу, прокинувшись, ти бачиш за вікном вогонь. Ти його не розпалював. Але гасити його доведеться й тобі… Січень 2015 року. Донбас. Паша, вчитель однієї зі шкіл, спостерігає, як лінія фронту неухильно наближається до його дому. Стається так, що він змушений цю лінію перетнути. Щоби потім повернутись назад. І для цього йому щонайменше потрібно визначитись, на чиєму боці його дім…», - так презентує читачеві фрагмент книги офіційний сайт Форуму видавців. «Основні моменти роману були побачені мною особисто і важливо було їх зафіксувати. Ти можеш все що завгодно вигадувати про персонажів, але є речі, які не придумаєш. Тому все важливе я не вигадував. Чому роман? Бо є такі факти, які не поміщаються скажімо в простір вірша, есе, оповідання. Вони потребують романного простору», - розповідає Сергій Жадан.

«Українська драма. Епізоди» Олега Вергеліса

Книга про український театр сама собою в нинішній Україні є сенсацією. На сторінках «Украънськоъ драми» ідеться про життя сучасного українського театру. «У книзі творчі портрети акторів і режисерів; роздуми про культові вистави нового часу; останні діалоги з Богданом Ступкою, пам'яті якого і присвячена книга», - ідеться в анотації. Автор підкреслює, що книга є не біографією Ступки, а спробою започаткувати діалог про театр у суспільстві. «У нас, на жаль, чомусь не активізується культурний діалог - між видавцем і театром, між читачем і театром. Чому? Сам над цим часто думаю. Книга «Українська драма» якраз і передбачала активізацію такого діалогу… Книга, певним чином, просвітницька. ЇЇ мета - довести, що цікавий сучасний український театр Є. І крізь призму авторського погляду у 39-ти есе такий поліфонічний театр також народжується і стверджується», - сказав Олег Вергеліс у коментарі «Главкому».

«Ні сонце, ані смерть. Зі щоденників нейрохірурга» Генрі Марша

Це - продовження «Історії про життя, смерть та нейрохірургію». Як розповідає сам автор, який буде присутнім на презентації книги у Львові, його нова книга розповідає про те, як він полишив медичну практику у Великій Британії та почав працювати в Україні й Непалі. Окрім того цей твір про смерть і питання евтаназії.

Антологія письменників Донбасу «Порода»

До книги увійшли твори українських письменників кінця ХХ — початку ХХI ст., життя і творчість яких тісно пов’язані з Донбасом. Це автори родом з Донеччини й Луганщини; письменники, які тривалий час жили на Донбасі й віддали йому данину в своїй творчості або своєю творчістю в донецькій землі закорінені; нинішні донеччани, більшість із яких трагічного 2014-го змушена була переселитися до Києва, Харкова, Львова, Івано-Франківська та інших міст, й лише кілька їх зосталося в Донецьку. Академік Іван Дзюба в передмові визначає, що метою цієї антології не в останню чергу є прагнення «кинути виклик уявленню про Донеччину (принаймні літературну) як заповідник совєтщини та «совковості»: показати альтернативу, змістову й естетичну, підкреслити її».

«До біса почуття. Як вибратися з лайна» Майкла і Сари Беннет

Досвідчений психіатр разом із донькою-письменницею видали альтернативний психологічний порадник. «Якщо вам не забракло сміливості зізнатися, що ви в лайні — вітаємо. Перший крок до одужання вже зроблено. Автори не годуватимуть вас позитивною психологією. Не закликатимуть любити кожну мить (та й як насолоджуватися життям, якщо ви по вуха в лайні?). Підхід Беннетів надзвичайно простий: до біса почуття! До біса роздуми про самовдосконалення, кохання, спілкування, якщо вони вам шкодять. І не забудьте про важливу деталь — до біса придурків!» — ідеться про книгу на сайті Форуму видавців.

«Цілую твої сідниці, дорогий керманичу!» Даніеля Банулеску

Роман отримав премію Спілки письменників Румунії. Критики назвали цю книгу, вже перекладену багатьма мовами, Біблією комуністичної Румунії. Вона розповідає про життя диктатора Ніколає Чаушеску та його дружини. «Бухарест, описаний у книзі Даніеля Банулеску, – це Бухарест державних свят і хресних подій, гучних промов, проголошених з високих трибун, шпигунів і всемогутніх агентів Секурітате. Саме вони, як вірні пси, охороняють Чаушеску, темного антигероя, від замахів не лише на життя, але і на його спокій», — ідеться в презентації українського перекладу роману.

«(Не)історичні миті. Нариси про минулі сто років» Володимира В’ятровича

Це книга-збірка нарисів-миттєвостей про історичні події XX століття. «Це розповіді не про звичні нам із підручників ключові події минулого, які змінювали хід історії… Миті фокусування дійсності, коли в одній хвилині можна побачити ціле життя людини чи навіть усього покоління. Вони — як маленькі уламки історії, кожен з яких, проте, дозволяє розгледіти її велике полотно. Осколок розбитого дзеркала стає окремим дзеркалом», — розповідає про книгу сам автор.

«Троща» Василя Шкляра

Поки готується до виходу чотирисерійна екранізація роману письменника «Чорний ворон», на Форумі видавців презентація нового твору. Як вже звично для пана Василя, він пише про боротьбу за Україну, про перемогу людини над обставинами і над собою. Сам автор каже, що книга написана для того, аби показати світові, що українці не змирилися з режимом і продовжують боротись. «Для головного героя, вояка УПА, війна вже минула, проте боротьба не забулася. Та раптом він бачить на цвинтарі недавню могилу свого бойового товариша і спогади виникають з новою силою. Перед його очима знов розгортаються бої та тривають допити, постають обличчя різних людей та ніяк не з’являється личина зрадника», — ідеться в описі книги.

«Вишні та кулемети» польського журналіста і письменника Вітольда Шабловського

На тлі напруження в українсько-польських стосунках цей переклад книги про Волинську трагедію важливий. Сам Шабловський каже, що його робота – це спроба поглянути на події трагічних 1943-44 років без емоцій, розглянути кілька контекстів трагедії та запропонувати діалог щодо спільної історії та її сприйняття. Автор зауважує, що в самій Польщі книга викликала чимало обговорень, адже її вихід збігся в часі з презентацією фільму «Волинь», який запропонував емоційний погляд на проблему.

Настасія Євдокимова, літературний критик:

Найголовніша книга, про яку слід говорити – це «Інтернат» Сергія Жадана. Щодо рівня української літератури, то він змінюється семимильними кроками у кращій бік. Подивіться на кількість перекладів, яка зростає, на оформлення книжок, на унікальні права, які досі не купували. Навіть те, що деякі переклади книжок у нас з’являються раніше, ніж деякі переклади у Росії російською мовою, є так само важливими показниками. Наприклад, візьміть книгу «Покора» Уельбека, зараз переклали «Філософію самотності» Ларса Фр.Г. Свендсена.

Щодо скандалу навколо презентації книги Лариси Денисенко, то він допоміг Форуму тим, що показав рівень його своєї адекватності, зрілості, адже Форум офіційно відреагував на погрози. Два роки тому я була модераторкою презентації ЛГБТ-роману. Тоді також дуже переймалися всі тим, щоби не було провокацій. Тоді Форум зі свого боку як організатор забезпечив охорону всіх локацій. Була поліція, яка чергувала на майданчиках, усе пройшло гладко, без ніяких інцидентів. Зараз градус більший, ніж був раніше тільки тим, що до цього привертають більше уваги.

Юрій Володарський, літературний критик

Роман «Довгі часи» Володимира Рафєєнка – одна з головних подій цього року. Окрім того, як завжди, основною літературною подією будь-якого року є вихід прозової книги Сергія Жадана. Скандал, який розгорівся навколо книги Лариси Денисенко, я не сприймаю як плюс Форуму, я сприймаю його як мінус для Львова і мінус для іміджу України. Тому що купка радикалів зі своїм мракобіссям диктують Форуму, що можна, а що ні презентувати, то нічого хорошого у цьому немає. Це ж не вперше. Років 10 тому на презентації книги, яка має стосунок до ЛГБТ-тематики, була навіть бійка, яку правоохоронці зупинили не одразу. Так що нічого нового в цьому немає. Цього року на Форумі є декілька книг, за які не соромно. Окрім вищеназваних, це збірка Катерини Калитко «Земля загублених», непоганий дебютний роман написав Володимир Єрмоленко (книга «Ловець океану»). Окрім того, відмітив би новий роман Наталки Сняданко (роман «Охайні прописи. Шовковий шляфрок ерцгерцога Вільгельма»). Є таке відчуття, що середній рівень великої і малої прози, якщо говорити про художню літературу, цього року дещо вищий, аніж у минулі роки.

Михайло Глуховський, «Главком»