«Повітряний експрес». Аварія на старті

В часи, коли українці змушені тугіше затягувати пояси через затримки заробітної плати, а експерти прогнозують уряду борги за видатковими статтями держбюджету аж до 100 млрд грн. ще цього року, все ж існують в Україні проекти, заради яких влада готова майже останню сорочку з себе зняти.

Скажімо, будівництво LNG-терміналу під керівництвом голови Державного агентства інвестицій та управління національними проектами Владислава Каськіва. Щоправда, цей термінал дуже нагадує будівництво плавального басейну посеред Сахари: проект потрібний і цікавий, однак звідки брати воду – невідомо. Туреччина ніяк не погоджується пропускати через Дарданелли танкери зі скрапленим газом, без якого LNG-термінал – як кулемет без набоїв, тобто не має практичного сенсу.

Але це нікого не зупиняє. Тим більше, що під орудою відомого реформатора та новатора Каськіва цей проект – не єдиний такий. Іншим масштабним дітищем колишнього лідера «помаранчевого» Майдану є будівництво «Повітряного експресу» - лінії залізничного сполучення між Центральним залізничним вокзалом столиці та міжнародним аеропортом «Бориспіль».

Сама ідея виникла ще у 2010 році і спершу позиціонувалася як проект у рамках підготовки Євро-2012. Але, як тепер розповідає Борис Колесніков (він відповідав за підготовку до чемпіонату у ранзі віце-прем’єра) дуже швидко стало ясно, що за два роки реалізувати такі грандіозні плани неможливо. Тому «Повітряний експрес» дістався Каськіву, який з того часу регулярно звітує, що будівництво от-от почнеться. А між тим станом на сьогодні відомство Каськіва, як можна судити з його офіційного веб-сайту, ще навіть не зібрало повного комплекту необхідної документації.

Але й це не найголовніше проблема. Колії «Повітряного експресу» пролягатимуть через велику кількість розрізнених земельних ділянок, частина яких перебуває у приватній власності. Вже зараз очевидно, що мирно досягнути домовленостей з усіма власниками буде неможливо (не кажучи вже про відсутність коштів на викуп землі), а примусове відчуження таких ділянок може бути здійснене лише за вироком суду. І щоб отримати усі потрібні судові рішення – підуть роки, якщо не десятиліття. Але відомство Каськіва досі не клопоталося навіть щодо отримання тих земельних ділянок, які перебувають у державній чи комунальній власності.

Окрім того, прокладені в рамках проекту колії перетинатимуть магістральні газопроводи, а це створює додаткову небезпеку і труднощі при будівництві. І це питання наразі «зависло».

У світлі цих глобальних проблем питання передачі існуючої будівлі на ст. Київ-Пасажирський з балансу «Південно-Західної залізниці» на баланс ДП «Нацпроект «Повітряний експрес» взагалі видається не більше, ніж бюрократичною дрібничкою.

Причому досить тривалий час не було відомо, хто і на яких умовах фінансуватиме саме будівництво. Врешті, Держагенство підписало угоду з Експортно-імпортним банком Китаю про виділення кредиту на понад 372 млн. дол. під державні гарантії. Умовами отримання кредиту було передбачено залучення до будівництва «Повітряного експресу» китайської компанії, а також – страхування кредиту. Страховку забезпечила також китайська компанія Sinosure, і обійшлося це задоволення в 36,4 млн дол.. Бо хоча спочатку китайська сторона просила за страхування лише 7% від суми кредиту, але «завдяки» зусиллям Каськіва – вдалося досягнути компромісу і домовитися за 10%.

У травні 2013 року відомство Каськіва уклало угоду з корпорацією China national machienery industry comlete engineering corporation, яка і буде виконавцем робіт з будівництва.

Однак час минає, але, хоча на сайті Держагенції й вказано терміни реалізації проекту до 2014 року, все ж очевидно, що вкластися у такий графік неможливо. Тим більше, що Україна банально не має грошей на обслуговування китайського кредиту та страховки за ним.

Минулого тижня голова бюджетного комітету Верховної Ради Євген Геллер зареєстрував у парламенті проект закону, що передбачав виділення Нацбанком додатково 212 млн грн. на поповнення статутного фонду ДП "Дирекція з будівництва і управління національним проектом "Повітряний експрес" та інших інфраструктурних об'єктів Київського регіону". Ці гроші мали бути використані на виконання зобов'язань перед китайською стороною щодо сплати другого траншу страхової премії, відсотків за користування кредитом, наданим Експортно-імпортним банком Китаю під державні гарантії України, а також банківської комісії.

Однак Верховна Рада відмовилася виділити потрібну суму. Законопроект голови бюджетного комітету Євгена Гєллєра зібрав лише 212 голосів.

«По-перше, виділення цих грошей не передбачено Дербюджетом України. Якби уряд справді хотів щось робити – вони могли б запланувати це з минулого року, бо про цей «Повітряний експрес» я вже чую кілька років. По-друге, в умовах, коли є дефіцит Державного бюджету, збільшувати видатки на будь-які цілі – це злочин. Ми знаємо, що бюджет точно не буде виконаний ні за надходженнями, ні за видатками, а в цей момент замість секвестру нам пропонують збільшити доходну і видаткову частини. По-третє, в умовах, коли Держказначейство не обслуговує першочергові платежі, як-то заробітна плата, соціальні виплати, дитяче харчування – проводити якісь капітальні видатки теж є злочином», - сказав «Главкому» член бюджетного комітету ВР Олег Медуниця, який голосував «проти» законопроекту Гєллєра.

Відтак нині невідомо, яким чином Україна розрахується з китайськими страховиками. Це ставить під загрозу увесь проект «Повітряного експресу»: умовами кредитування передбачено страховку, але якщо її нема – нема і кредиту. Тобто у найкращому для України випадку будівництво «Повітряного експресу» буде відкладено до того часу, доки не знайдеться новий страхувальник, з яким потрібно буде провести нові переговори, узгодити усі формальності і підписати угоду. А у найгіршому з варіантів розвитку подій Україна не тільки муситиме повернути 372 млн дол. з відсотками, але й сплатити неустойку.

«Навіщо було виділяти бюджетні гроші, якщо ми взяли кредит у китайців, я не розумію? Технічно зробити цей проект не проблема, при сьогоднішній техніці я не бачу проблеми технічної, але є проблема фінансова і проблема його окупності. Ми ж розуміємо, що є межа вартості квитка. Якщо квиток буде безмірно дороги – ніхто їздити не буде. А якщо встановити ціни реалістичні – то, безумовно, самоокупність «Повітряного експресу» є питанням дуже сумнівним», - заявив «Главкому» колишній міністр транспорту Йосип Вінський.

На думку Вінського, «Повітряний експрес» - ще один легальний спосіб заробити на «відкатах». «Треба було робити дешевий варіант «Повітряного експресу» на основі того (інфраструктури – «Главком»), що вже було готове. А оскільки пішли на такий варіант, будемо говорити, з «відкатом» - він тепер буде вимагати повторення колізії, яка була з Євро-2012: нібито його і треба проводити, а коли порахували економічну сторону, то виявилося, що це був механізм пограбування країни», - вважає екс-міністр.

«Главком» намагався отримати коментар щодо ситуації, яка склалася, від директора «Дирекції з будівництва та управління національного проекту «Повітряний експрес» та інших інфраструктурних об'єктів Київського регіону» Андрія Галущака. Молода дівчина, яка підняла телефонну слухавку, попросила почекати кілька хвилин, потім повернулася і перепитала, яке саме видання телефонує, і знову зникла. Повернувшись, вона сказала, що Андрія Едуардовича нема на місці, де він – вона не знає, і коли повернеться теж, і що найкраще було б подзвонити у приймальню Каськіва. «Главком» зателефонував до прес-служби Держагенції з інвестицій, однак там в першу чергу повідомили, що не тільки ми хочемо отримати коментар від голови агентства, а вже потім уточнили, що Каськів перебуває у відряджені у США .

З усього цього випливає неминучий висновок: «Повітряного експресу» у 2014 році чекати марно. Схоже, правий був Борис Колесніков, який у своєрідній манері «проїхався» по Каськіву, згадавши що той «навіть собачої будки в своєму житті не побудував». «Чим закінчилося? Ми загнали під держгарантії 300 мільйонів доларів на Китай, вже ми з вами розмовляємо у вересні 2013 року. «Повітряного експресу» немає».