Переворот в КПУ. Хто валить Симоненка?
Лідеру комуністів зараз непереливки: партія завмерла над прірвою, і підштовхнути її туди можуть… давні соратники Петра Миколайовича
КПУ завжди була найдисциплінованішою партією Верховної Ради. Якщо інші партії могли втрачати депутатів в тій чи іншій кількості, то комуністи залишалися монолітним. Але сьогодні, 1 липня, Компартія понесла серйозну втрату – з неї вийшли одразу шість народних депутатів. І це вже не перші втікачі.
Масовий вихід свідчить про серйозний конфлікт всередині КПУ. Соратники Симоненка й не приховують, що залишають потопаючий корабель.
Взагалі, кінець 2013 року і перша половина 2014-го для Комуністичної партії України видалися складними. То Україна йшла до ЄС, то народна революція, то Янукович, з яким КПУ любо співпрацювала увесь цей час, ганебно втік до Ростова.
Справжні неприємності для Петра Симоненка почалися ще 8 грудня минулого року. Тоді на Бесарабській площі в Києві впав найвідоміший в Україні пам’ятник Леніну. Перший, але не останній: Україною прокотилася хвиля декомунізації, внаслідок якої з п’єдесталів упали сотні пам’ятників вождю світового пролетаріату. Це явище отримало назву «ленінопад».
З того, що повалений на Бесарабці Ленін ще з тиждень лежав в центрі міста, усіма забутий і не потрібний навіть Симоненку з однопартійцями, стало очевидним: в Компартії настали важкі часи.
Увесь перелік бід і нещасть, що звалилися на сиву голову Петра Симоненка, годі вмістити у межах однієї статті. Спочатку Петру Миколайовичу спалили заміську резиденцію. Пізніше виявилося, що то резиденція його сина, але легше від того Петру Миколайовичу не стало.
Наступним був Крим. Виявилося, що намагання прислужитися Росії закінчилися для українських комуністів особистою трагедією. На окупованому півострові залишилася значна частина електорату КПУ, тим самим прирікши Симоненка та його соратників на дочасну політичну пенсію. Байдуже, що депутатська пенсія не така вже й маленька.
Потім Симоненка «свободівці» брутально викинули з трибуни парламенту. Ситуація тим більш неприємна для Петра Миколайовича, якщо врахувати, що захищала його честь жінка, до того ж капіталіст – найбагатша жінка-депутат Оксана Калетнік. А сам Симоненко дати відсіч знахабнілим бандерівцям посоромився.
Але набагато гірше від публічного приниження «свободівцями» для Петра Симоненка став вихід тієї ж Оксани Калетнік з лав Компартії. Не тому, що відтепер нікому буде захистити Петра Миколайовича від кавалерійських наскоків бандерівської кінноти. А тому, що родина Калетніків з їх непролетарськими статками допомагала лідерам комуністів боротися за права пролетаріату. Отакий дидактичний парадокс. Крім того, без мажоритарниці Оксани Калетнік у складі фракції КПУ залишилися одні депутати-списочники, а отже фракція може припинити своє існування згідно з Регламентом ВР.
Щоправда, як виявилося, це був лише початок. Слідом за Оксаною Калетнік з КПУ вийшов і її двоюрідний брат Ігор Калєтнік, а також молода комуністична «поросль», власник 33 автомобілів Руслан Скарбовійчук. А спікер Турчинов одразу ж звернувся до регламентного комітету ВР з проханням дати висновок – чи має тепер право існувати фракція КПУ в парламенті?
Наразі невідомо, що послужило поштовхом для виходу Калєтніка та Скарбовійчука з лав вірних ленінців. Можливо, той прикрий факт, що «Правий сектор» знайшов на Волині «комуністичне Межигір’я» - маєточок віп-класу на самому березі озера Світязь, де, подейкують, у вільний від турбот про долю країни час любили відпочивати Симоненко, Янукович та інші народні слуги. Місцеві жителі кажуть, що маєток належав Калєтніку. Але «Главкому» вдалося встановити, що принаймні формально його власником є Скарбовійчук – саме його ім’я вказане у якості замовника робіт з реконструкції бази відпочинку в с. Гряда Шацького району Волинської області.
І от новий удар. 1 липня з КПУ вийшло ще шестеро нардепів – Гончаров, Голуб, Кудря, Самойленко, Зубчевський і Присяжнюк.
«Це було непросте рішення. У мене відбулася в п'ятницю зустріч, на якій я дізнався інформацію, про яку не знав навіть будучи членом Президії партії. Вона виявилася настільки шокуючою і серйозною, що я прийняв важке для себе рішення з цього приводу», - заявив «Главкому» нардеп Олександр Голуб.
Яка ж саме новина так шокувала комуніста Голуба, залишається таємницею. «Я не можу цю інформацію сказати, оскільки в партії залишається значна кількість чесних і порядних людей, а це відіб'ється і на них», - став пояснювати Голуб. Проте він уточнив: «Інформація, яка ходила в ЗМІ останнім часом - вона виявилася правдою». На уточнююче питання, чи пов'язано це з керівництвом партії, Голуб відповів «Так. Але я не хочу зараз це коментувати».
Сам по собі вихід депутатів з КПУ, яка завжди славилася своєю партійною дисципліною, - подія неординарна. Набагато гіршим для очільника партії є бажання втікачів вступити у боротьбу за партійне кермо.
«Ми з колегами зробили заяву. Ми вважаємо, що партії потрібно нове керівництво, і пропонуємо Спиридона Кілінкарова. Ми розуміємо, що швидко провести це рішення в рамках створеної зараз системи координат неможливо. Тому цим кроком ми просимо, щоб партія прислухалася до нас», - заявив Олександр Голуб.
Сам Кілінкаров коментувати своє висування в голови партії відмовився, заявивши «Главкому», що ситуація буде розглянута найближчим часом на засіданні фракції КПУ.
Якщо раніше в КПУ був один головний внутрішній опозиціонер Леонід Грач, з яким Петро Симоненко боровся багато років, то можна лише уявити, якими будуть наслідки, коли протистоятимуть Симоненку одразу кілька колишніх соратників.
«Є певні люди, які намагаються купити у нової влади індульгенцію, перекуповуючи депутатів-комуністів. У них завдання – щоб пів-фракції відмежувалися від Симоненка, щоб показати, що комуністи розпадаються. В кулуарах багато говорять про те, що вже місяць навколо Компартії ходять люди і знову пропонують гроші – мабуть, від земляків нашого Президента, тієї сімейки, що кооперувалася з ним на Вінничині», - розповів «Главкому» політолог Андрій Золотарьов. «Земляки Президента», про яких каже Золотарьов – це якраз Оксана та Ігор Калетніки, які вийшли зі складу КПУ, а доти підтримували партію фінансово.
На фоні цього сталася і дрібна неприємність: Петра Симоненка з дружиною «запеленгували» у аеропорту Барселони. Ймовірно, їздили на розвідку. Адже не можна ж припустити, що лідера українських комуністів, який вірнопіддано любить Росію, настільки лякають «зелені чоловічки» окупованого Криму, що він їде відпочивати не на півострів, а в країни загниваючої Європи.
Остаточно добити українських комуністів вирішив виконуючий обов’язки президента Олександр Турчинов, який звернувся до Мін’юсту з вимогою перевірити діяльність КПУ на предмет можливості заборони цієї діяльності.
«Заборона КПУ буде суто технологічним кроком, який не матиме нічого спільного з правом. Тому що та доказова база, яку підготував Наливайченко – вона робилася на коліні. Таких правових аргументів не сприйме та ж Європа. Ми бачили, як в Румунії та Угорщині намагалися розібратися з лівими, але Європейський суд з прав людини анулював ці рішення. Тому ми маємо справу з технологічними спробами заборонити КПУ «по бєспрєдєлу», як кажуть росіяни. Через рік ЄСПЛ скасує цю заборону, але за цей час пройдуть парламентські вибори і КПУ опиниться поза парламентом. Замість них спробують завести якусь прогнозовану людину, як Рудьковський, або якийсь інший лівий проект», - вважає Андрій Золотарьов.
Що партію Петра Симоненка відверто добивають – можна судити з того, що на українських телеканалах (зокрема, пов’язаних з Ігорем Коломойським), останнім часом можна спостерігати, м’яко кажучи, критичні сюжети щодо керівника КПУ. Симоненко навіть обіцяв подати до суду на телеканал дніпропетровського олігарха.
Насправді ж підстави для заборони КПУ існують і без висновків СБУ. За умови існування відповідної політичної волі, заборонити Симоненка та його компанію можна за лічені хвилини. Одного разу в історії незалежної України це вже було зроблено. 30 серпня 1991 року Президія Верховної Ради ухвалила указ про заборону діяльності Комуністичної партії на підставі висновків тимчасової комісії, яка розслідувала підтримку державного перевороту (Путч 19-21 серпня 1991 року) керівництвом Компартії. КПУ мусила створюватися заново.
У 2001 році Конституційний суд скасував це рішення Президії ВР на підставі того, що «Комуністична партія України, яка була зареєстрована 22 липня 1991 року саме як об'єднання громадян не є правонаступником КПРС і Компартії України в складі КПРС». Але навіть діючий статут КПУ стверджує: «Вона (КПУ – «Главком») є спадкоємицею ідей і традицій Комуністичної партії України, що діяла до незаконної заборони у серпні 1991 року і заборона діяльності якої рішенням Конституційного Суду України від 27 грудня 2001 року визнана неконституційною». Таким чином, нинішня КПУ визнає себе спадкоємницею КПУ, яка була заборонена. Більше того, навіть нумерацію своїх з’їздів КПУ Симоненка веде від дати 1-го з'їзду КП(б)У в Москві 5-12 липня 1918 р.
Таким чином, Петру Симоненку зараз непереливки. Його партія завмерла над прірвою, і підштовхнути її туди можуть як опоненти, так і соратники. Питання лише в тому, хто встигне швидше.