Афера століття. Чому легендарний художник Іван Марчук в свої 90 пішов до суду

Facebook-сторінка народного художника і лауреата відзнаки «Національна легенда України» Івана Марчука здебільшого демонструє фото неперевершених полотен митця, велелюдні виставки та емоції людей, які їх відвідали.

Саме тому допис живописця, датований 4 листопада 2025 року, різко вибивався з цього потоку. У ньому Іван Степанович, який у травні наступного року відзначить 90-річчя, переповідає своїм прихильникам недавню поїздку до Тернополя та Львова.

Серед іншого митець ділиться думкою, яка не дає йому спокою. Він пише, що не може усвідомити того, що хтось зазіхне на право художника (біля мольберта простояв майже 80 років!) «дарувати радість і насолоду людям від його споглядання, намагаючись привласнити йому неналежне».

«Підтвердилася біблійна істина, що й серед апостолів існують іуди. Бережіться їх, люди. Подробиці згодом», – інтригує Іван Марчук.

«Главкому» вдалося встановити причину такої несподіваної рефлексії художника та встановити, яких апостолів-іуд він мав на увазі. Як стало відомо виданню, напередодні цього допису, 3 листопада, Марчук відвідав судове засідання у Тернополі, де давав пояснення. Тамтешня Феміда повинна розв’язати сенсаційний спір: кому належить право розпоряджатися зображеннями картин авторства української легенди?

Позивачем у справі є живописець, відповідачами – четверо осіб. При цьому за межами судового процесу залишилася людина, чия роль виявилися визначальною.

«Главком» цілий місяць розплутував клубок скандальної історії, яка шокує своїми деталями.

Суперзірка живопису Марчук продав авторські права за… 10 тис. грн?

Починається скандальна детективна історія 12 травня 2020 року. У цей весняний день Іван Марчук відзначив 84-річчя. Славетного художника, як і зазвичай, вітали різні люди. Серед них був і колишній народний депутат, ексрадник міністра внутрішніх справ Арсена Авакова та земляк митця Михайло Апостол. «Просимо Господа для Вас здоров’я, фантастичних творів для сучасних і майбутніх поколінь Ваших шанувальників і многая і благая літа!» – через Facebook сипав побажаннями відомий на Тернопільщині політик.

Через кілька днів після вищезгаданого допису увага Апостола до легендарного земляка проявилася в іншій формі. Багаторічна помічниця Марчука Тамара Стрипко у розмові з «Главкомом» пригадує: 21 травня 2020 року їй зателефонував пан Апостол і попросив спуститися з її столичної квартири у найближчу кав’ярню.

Коли ж вона вийшла, на неї вже чекали, окрім екснардепа, двоє невідомих чоловіків. Як згодом з’ясував «Главком», це були дніпрянин Сергій Павленко (адвокат) і одесит Михайло Синиця (бізнесмен).

«Дивіться: ось документ, про який знає Маестро (так називають наближені Івана Марчука – «Главком») і він сказав, щоб ви підписали (звернувся ексобранець до пані Тамари – «Главком»). Цей договір набуде юридичної сили лише після того, як його посвідчить нотаріус», – переповіла пані Тамара слова Михайла Апостола, які він їй сказав у кав’ярні.

Врешті Апостол запропонував всім поїхати до майстерні художника на вулицю Євгена Чикаленка у Києві. А вже там Апостол сказав, що він має їхати у справах. Михайло Синиця та Тамара Стрипко піднялися до майстерні художника без політика. Коли ж вони переступили поріг, Іван Марчук, не читаючи документ, поставив свій підпис під ним.

У розпорядженні «Главкома» опинилася копія цього документа. Йдеться про ліцензійний (авторський) договір із підписами п’яти людей: Івана Марчука, Сергія Павленка, Михайла Синиці, Ігоря Апостола (син екснардепа) та Тамари Стрипко.

Що передбачав цей договір? Художник надав вищеназваним чотирьом особам виключну ліцензію на використання авторських прав на всі свої картини терміном на… 100 років! За це митець нібито отримав… 10 тис. грн (або $360 за курсом 2020 року) винагороди! Ба більше: нові власники картин «потурбувалися» про художника – передбачили для нього у договорі 5% роялті від надходжень за ліцензійні права. Однак ніхто ніколи ніяких коштів за цим договором не передавав Марчуку.

Крім цього, один із пунктів договору повністю дезавуює конструкцію з нотаріусом, яку, за словами пані Стрипко, на початках обіцяв Михайло Апостол: «… Сторони дійшли угоди про те, що даний договір не підлягає нотаріальному посвідченню».

Саме усне запевнення про нечинність такого договору без нотаріального посвідчення було вирішальною обставиною, чому Стрипко та Марчук поставили свої підписи, не читаючи договір. Все відбувалося досить швидко.

«Це афера століття!», – переконана тепер помічниця Івана Марчука.

«Главком» поспілкувався із самим легендарним художником. Іван Марчук розповів виданню, що дійсно давно знайомий із Михайлом Апостолом. Останній, як співголова тернопільського земляцтва, періодично відвідував його майстерню у Києві.

Митець констатує: йому «підсунули договір», а він підписав, його не читаючи. «Після того, як примірники договору забрав Синиця Михайло і залишив майстерню, моя помічниця наполягла прочитати документ. Ми почали його читати і я особисто негайно зателефонував до Апостола Михайла з вимогою не чинити жодних дій за тим договором щодо авторських прав на мої твори і наполягав, що ніякого нотаріуса не потрібно, бо підписувати такий договір я не маю наміру. У телефонній розмові Михайло Апостол запевнив мене, мовляв, можу бути спокійним, всі домовленості скасовано і будь-які дії за договором припиняються. Як зʼясувалося випадково (через чотири роки від тієї бесіди – «Главком») Апостол і невідомі мені підписанти Павленко й Синиця вважають договір чинним», – зазначив Іван Марчук.

Митець також додав: жодних десяти тисяч гривень винагороди не отримував та вважав договір нечинним, а тепер змушений оскаржувати його у суді.

Справа дійшла до суду

Судовий спір, ініційований художником, триває вже п’ять місяців. За цей час один із відповідачів заявив відвід головуючому судді за те, що той систематично відмовляє у задоволенні його клопотань. Наприклад, він наполягав, що служитель Феміди пропустив стадію розгляду з укладення мирової угоди. Однак, це не так.

За даними джерел «Главкома», суддя Тернопільського міськрайонного суду Тарас Якімець в судовому засіданні запитував, чи сторони бажають примиритися, на що адвокат Марчука повідомила суд: примирення між сторонами неможливе.

Крім цього, цей самий відповідач переконував суд: помічниця Марчука Тамара Стрипко начебто вводить в оману художника і не допускає жодних контактів відповідачів з Іваном Степановичем.

У підсумку відвід судді Якімцю не було задоволено, оскільки суть заяви відповідача містить його особисті припущення і жодним належним доказом не обґрунтована.

Окремо «Главком» звернувся за коментарями до Михайла Апостола, Сергія Павленка та Михайла Синиці. На момент публікації матеріалу жоден з представників іншої сторони конфлікту не відгукнувся.

Важлива деталь: у соцмережі Михайло Апостол називає Михайла Синицю товаришем. І зауважує про «невипадкову зустріч», датована 4 листопада 2025 року. Тобто наступного дня після судового засідання у справі художника Марчука.

«Вино Марчука»: виробник ледь не втрапив у пастку

Загалом до цього судового спору за авторські права могло й не дійти. Якби невипадковий збіг обставин та людей. Як стало відомо «Главкому», влітку 2024 року в одному з київських кафе перетнулися люди, які раніше ніколи не зналися. Власниця та директор підприємства-виробника та імпортера вин в Україні Big Wines Наталія Бурлаченко здибала колишнього народного депутата Михайла Апостола. Пані Бурлаченко на цю зустріч запросив її товариш.

«Наталія – винороб, спеціалізується на виробництві знакового вина для України з сорту винограду «Одеський Чорний», на пляшках якого нанесені зображення картин відомого художника Івана Марчука», – згадує, як її представили гостям, пані Бурлаченко у розмові з «Главкомом».

За її словами, чоловік, якого з нею познайомили (це був Михайло Апостол), поцікавився, чи має її компанія дозвіл на використання авторського права щодо картин Марчука на пляшках для вин. На що власниця Big Wines відповіла: з 2022 року співпрацює з митцем на підставі відповідного договору. На що почула: «Авторські права у мене. Їх мені передав сам Марчук», – наполягав Апостол, слова якого переповідає Наталія Бурлаченко.

Співрозмовниця «Главкома» додала, що така впевненість людини, яку вона в очі не бачила, занепокоїла її, адже вона ніколи не подумала б порушити авторські права. Наступного дня пані Наталія сконтактувала з помічницею художника, аби дізнатися, що відбувається. «Для неї та Маестро почута інформація виявилася повною несподіванкою», – констатувала Наталія Бурлаченко.

Підсумовуючи, власниця бренду Big Wines повідомила: за час колаборації з видатним художником було використано на пляшках п’ять принтів полотен Івана Марчука. На наступні роки автор уже дав згоду про нанесення на етикетки вин ще 10 зображень його картин.

«Вино Марчука» перетворилося на легенду, ним цікавляться покупці. Особливою популярністю користується продукція із зображенням картини «Пробудження». Нам вдалося успішно поєднати два види мистецтва – образотворче і виноробне, які гармонічно доповнюють один одне», – переконана пані Наталія.

Махінації з картинами: «Це ж було вже»

Майже десять років тому, у лютому 2017-го видатний живописець Іван Марчук вже втрапляв у халепу. Його 101 картина орієнтовною вартістю $10 млн опинилася у руках спритника. Марчук передав агенту свої полотна для виставки у Національній картинній галереї «Прадо» (Іспанія). Однак жодного публічного заходу так і не відбулося. А сам агент перестав відповідати на дзвінки митця.

Тоді Марчук звернувся до поліції, яка оперативно вийшла на слід агента. І ще один неймовірний збіг: публічно цю історію від МВС комунікував тодішній радник міністра Авакова Михайло Апостол.

«Дивним чином, шулер з’являвся до художника в останній момент, коли захід був підготовлений, садив у машину і урочисто віз на презентаційні заходи, переконуючи при цьому, що це він все організував і зараз він готує потужну виставку у «Прадо». Паралельно працював із заможними відомими людьми в Україні, переконуючи, що він близький друг художника… І головне, Іван Марчук підписав всі документи і довіреності цій людині на права картин, проведення виставок та інших дій, повʼязаних із творчістю Маестро», – так описував «схему» заволодіння полотнами Марчука пан Апостол…

Віталій Тараненко, «Главком»