Чим може обернутися для Зеленського «антиамериканська риторика»?

Занадто «відверті» заяви президента Володимира Зеленського, в яких він оминаючи дипломатичний етикет «роздає на горіхи» та повчає Білий дім, розмірковуючи про розходження в оцінці ймовірності нападу Росії, багатьох українських і західних експертів поставили в стан ступору. В інтерв’ю іноземним ЗМІ, відповідаючи на запитання, у чому він бачить помилку офіційного Вашингтону в оцінці військової загрози, український лідер, не приховуючи роздратування, відповів: «Я ж не можу бути вдячний Сполученим Штатам Америки просто за те, що це Сполучені Штати Америки».

Ці слова Зеленського пролунали саме в той час, коли американські літаки приземлялись в аеропортах поблизу Києва з черговими партіями озброєнь.

Реакція західних ЗМІ

Західні ЗМІ неодноразово звертали увагу на розходження оцінок воєнної загрози з боку Росії між Києвом та Вашингтоном. Зокрема, в публікації Axios йде мова про те, що ще «під час телефонної розмови з Байденом Зеленський поставив під сумнів попередження США про «неминуче» вторгнення». А CNN із посиланням на «українського високопосадовця» писало, що «розмова Байдена з українським президентом «пройшла не зовсім добре», хоч в Білому домі заперечують це».

Ще з більш різкою критикою президента Зеленського вийшов The Economist зі статтею «Чому президент України применшує загрозу з боку Росії?». «Багато західних дипломатів висловлюють розчарування президентом України Володимиром Зеленським, якого вони бачать недосвідченим та тонкошкірим», – пише видання. У статті, зокрема, йдеться про глибоке розходження у риториці та аналітиці між Україною та США та відзначається, що Зеленський вимагає термінових поставок озброєння із Заходу, водночас глузуючи над перспективою повномасштабної війни.

Інше британське видання The Financial Times в матеріалі «Протистояння в Україні розпалює суперечки між Байденом і Зеленським» пише про збільшення напруги в стосунках між Вашингтоном і Києвом. «США роблять все можливе, щоб підтримати Україну, залучивши її союзників і посилаючи їй більше оборонних озброєнь. І все ж у вас є президент Зеленський, який публічно ганить Сполучені Штати», – цитує газета старшого наукового співробітника Інституту Брукінгса у Вашингтоні Анжелу Стент.

Тим часом співробітник програми «Європа, Росія та Євразія» Центру стратегічних і міжнародних досліджень Ендрю Лосен у коментарі виданню підкреслив, що будь-який розрив між Байденом і Зеленським щодо загрози російського вторгнення ризикує стати «ґрунтом для російської дезінформації» і «справжнім подарунком» для Москви.

Чи розуміє це Банкова, яка своїми заявами дає зайві приводи, аби говорити про погіршення міжособистісних стосунків з керівництвом США? Схоже, ні. Бо така ж риторика на минулому тижні була підхоплена міністром закордонних справ Дмитром Кулебою в ефірі телеканалу «1+1». Підігруючи ведучій програми «Право на владу», глава зовнішньополітичного відомства сказав: «Ви зараз створили тектонічний зсув у свідомості українців. Тому що до вашої фрази я постійно чув лише одне – про втому іноземних партнерів від України. Нарешті хтось почав говорити про втому України від партнерів!» Така заява ще більш збурила частину експертного середовища.

«Главком» звернувся до українських та американських експертів із проханням прокоментувати взаємне невдоволення, яке простежується між президентами США і України, та оцінити, як воно може вплинути на міждержавні стосунки. І чим це може обернутися персонально для Володимира Зеленського?

«США та Україна – єдині у своїй рішучості протистояти виклику Путіна»

Виконавчий віцепрезидент Інституту миру США, експосол США в Києві (2006-2009 рр.), екстимчасовий повірений у справах США в Україні з літа 2019 по січень 2020 року Вільям Тейлор минулого тижня у складі делегації Атлантичної ради США перебував в Україні. В коментарі «Главкому» він зазначив, що розмовляв з президентом Зеленським і з високопоставленими чиновниками Держдепу. «Усі погоджуються, – продовжує він, – що США та Україна – єдині у своїй рішучості протистояти виклику пана Путіна. Обидві країни бачать однакову загрозу. Обидві країни вважають, що Путін ще не вирішив, вторгнутися в Україну чи вести переговори. Обидві країни продовжуватимуть вживати активних заходів для його стримування. Обидві країни будуть продовжувати протистояти йому. Я думаю, що Путін намагатиметься вести переговори, принаймні зараз. Але серйозних переговорів не може бути, поки російські війська загрожують Україні».

На думку Тейлора, Україні необхідно продовжувати зміцнювати свої війська, розвивати економіку, зміцнювати свою демократію. «Сполучені Штати та Європа повинні продовжувати та розширювати допомогу Україні в усіх цих сферах. Щодо всього цього погоджуються і США, і Україна», – резюмує він.

«Президент мав один раз висловити невдоволення. Цього досить»

Міністр закордонних справ України (2003-2005, 2010-2012 рр.) Костянтин Грищенко вважає, що з однієї сторони заяви Зеленського на адресу Білого Дому створюють певну напругу і певне невдоволення. «Справа в тому, – пояснює дипломат, – що у даному випадку не можна обійтися без підняття градусу. За дужками залишаємо, які наміри у Путіна. Бо цього, в принципі, поки що ніхто визначити чітко не може. Матеріальні сили і засоби стягуються, і якщо росіяни вирішать здійснити напад, це може бути найгіршим сценарієм. Але поки що ніхто не знає, що в Путіна в голові».

З іншого боку, на думку Грищенка, США і Велика Британія уже оголошують найгірший сценарій. Можливо, для того, щоб загнати всіх в одну модель: мовляв, треба боротися з автократами і не тільки з Путіним. «Зараз це – Росія, – продовжує ексміністр, – а потім з тією ж логікою треба боротися з Китаєм. Тут Сполучені Штати логічно вибудовують лінію, яка дозволяє їм об’єднати Захід для боротьби із загрозами, які вже виходять далеко за рамки України. Завдяки цьому є консенсус, принаймні, між США і Великою Британією щодо надання доволі масштабної суто військової допомоги Україні. Переконати німців і французів у чомусь подібному непросто, для цього треба хайп підняти, хоча вони б самі мали зрозуміти».

«У Зеленського є своя логіка, що напад може ніколи не відбутися, а економіка може впасти. Тому у нього, як я сподіваюсь, існує таке бачення: якщо ви піднімаєте хайп, то давайте думати не тільки про військову, а й про масштабну економічну співпрацю. – говорить Грищенко. – Як на мене, президент мав один раз висловити невдоволення. Цього досить. Зараз побачимо, з чим витупить Зеленський на Мюнхенській безпековій конференції (18-20 лютого – «Главком»). Там у нього буде можливість показати себе як державного діяча, а не того, яким його уявляють багато хто поза межами і всередині країни».

«ЗМІ перебільшують уявні розбіжності між Вашингтоном і Києвом»

Колишній посол США в Україні (1998-2000 рр.), а нині старший аналітик Центру міжнародної безпеки і співпраці Стенфордського університету Стівен Пайфер у коментарі «Главкому» висловив думку, що ЗМІ перебільшують уявні розбіжності між Вашингтоном і Києвом, особливо в час інтенсивної взаємодії на найвищому рівні між двома столицями. «Насправді кількість візитів та дзвінків, які відбуваються зараз, є такою ж високою, як і будь-коли, починаючи з 1990-х років, – пояснює він. – Багато що було зроблено в оцінках США та України щодо можливого нападу Росії».

На думку американського аналітика, обидві сторони поділяють однаковий аналіз фактів нарощування російських збройних сил, хоча між ними можуть існувати відмінності щодо намірів росіян із застосування цих військ.
«Мені здається, що уряд США припускає найгірше і намагається зробити все можливе, щоб стримати/відрадити Кремль від рішення атакувати. Оскільки ніхто не може читати думки пана Путіна та його найближчого оточення, підготовка до гіршого здається логічним курсом. І ви бачили останніми тижнями рішення членів НАТО (США, Великобританії, Франції та інших) посилити свою військову присутність у країнах на східному фланзі НАТО та збільшити потік оборонної допомоги та зброї в Україну, щоб українські збройні сили могли краще оборонятися», – вважає Пайфер.

«Довіра між обома країнами дуже важлива, особливо в такий напружений момент»

Директор Центру міжнародних досліджень Одеського університету Мечникова Володимир Дубовик в коментарі «Главкому» зізнається, що йому просто в голову не вкладається, як можна говорити про Сполучені Штати в такій тональності, коли США намагається стільки допомагати. «Багато місяців уся американська дипломатія працює власне на український інтерес і при цьому чує такі висловлювання на адресу США», – наголошує експерт.
Експерт вважає, що після негативного досвіду спілкування з попереднім президентом Дональдом Трампом Володимир Зеленський та його оточення думають, що Америка дійсно спеціально нагнітає ситуацію, щоб підштовхнути Україну до якихось поступок, наприклад, ухвалення якоїсь оборудки з Путіним, щоб примушувати разом з Москвою до виконання Мінських домовленостей.

«З іншого боку, – каже Дубовик, – видається, що Зеленський хоче набити собі ціну і продемонструвати себе сильним лідером, який попри застереження американців про загрозу нападу Росії, заявляє, що сам знає, що робити».

Дубовик вважає, що нещодавнє перебування в Києві Атлантичної ради за участі колишніх послів США в Україні, а до цього двопартійної делегації американських конгресменів та сенаторів, – це спроба якось налагодити контакт і донести меседж, що Штати не є ворогом України.

Чим це можуть обернутися для Зеленського його «антиамериканські» заяви? «Думаю, що американці – дорослі люди, – переконаний експерт. – США не відвернуться від України. А довіра між обома країнами дуже важлива, особливо в такий напружений момент. А яка може бути довіра між обома країнами, якщо у Києві не сприймають з інформацію, яку американці нам дають? Так, справді, паніка щодо можливого вторгнення – шкідлива, але, якщо буде вторгнення, то для економіки це буде ще гірше, ніж паніка», – вважає Дубовик.

«Я порадив би президенту Зеленському тримати своє невдоволення США в секреті»

Директор «Євразійської демократичної ініціативи» Пітер Залмаєв в коментарі «Главкому» висловив припущення, що Зеленський продовжує демонструвати свій неформальний і популістський стиль правління, ймовірно, очікуючи, що таке протистояння Америці на публіці покаже його сильним для свого електорату чи Росії.

«Певною мірою, його можна зрозуміти, – продовжує Залмаєв. – Самі США посилали неоднозначні сигнали: з одного боку, продовжуючи стверджувати, що, наскільки їм відомо, Володимир Путін ще не прийняв рішення про напад, а з іншого – що вторгнення може бути неминучим і навіть включати окупацію всієї країни».

На думку політолога, так само президент Байден не допоміг справі під час своєї безладної прес-конференції кілька тижнів тому, коли він гадав, чи буде Захід єдиний у своїй відповіді на провокації Путіна, і що Путін «мусить щось робити», зрештою після ескалації. Не дивно, що росіянам було легко звинуватити США у бажанні розпочати війну.

«Втім попри вище сказане, – відзначає Залмаєв, – зовсім негарно для президента України опинитися в ситуації, коли російський посол при ООН погоджується з ним і цитує його. І коли міжнародні ЗМІ пишуть, що український президент воює з американським».

«Я порадив би як президенту Байдену тримати свої міркування про плани Путіна і проблеми єдністю Заходу при собі…, так і президенту Зеленському тримати своє невдоволення США в секреті», – підсумовує політолог.

«Обидві країни не розходяться в оцінці подальшого нарощування збройних сил Росії…»

Речник Українського конгресового комітету Америки Андрій Добрянський розповів у коментарі «Главкому», що його контакти з дипломатами та законодавцями як в Україні, так і в Сполучених Штатах переконали у тому, що обидві країни не розходяться ні в оцінці подальшого нарощування збройних сил Росії, ні в поетапній реакції, яка необхідна у відповідь на їхнє нарощування. «Складається враження, – відзначає він, – що кожного тижня з’являється слово чи фраза, яку вживають президент Байден чи президент Зеленський, і за яку чіпляються журналісти. Потім це слово або фраза перекладається іншою мовою, і вже інші журналісти коментують цей переклад, а потім з’являється переклад коментаря до перекладеного тексту. Я не бачу актуальності подібних статей в історичному контексті. Вони здебільшого служать для відволікання від суті заяв урядів світу. Наприклад, коли репортери висловлювали сумніви щодо слів, які використовує речник Держдепартаменту США, замість того, щоб зосередитися на шокуючих новинах про заплановані російські операції під фальшивим прапором. Суть висловлювання була втрачена через семантичні розходження».

Щодо спілкування із Заходом, то, на думку Добрянського, Україна продовжує багатовекторний підхід у спілкуванні із Заходом та іншими міжнародними партнерами. «Діалог ведуть не лише президенти, а й міністри і посадовці всіх рівнів. Яскравим прикладом цього були нещодавні візити делегацій Конгресу до Києва. Що стосується делегації Сенату США, то її візит переносився щонайменше тричі через внутрішню політику США. І останнє перенесення відбулось менше ніж за 48 годин до того, як вони мали прибути в Київ. Президент України подбав про зміни свого графіка, щоб прийняти обидві делегації. З більшістю інших країн такого б не відбулося. А відповідь Конгресу – це потенційне законодавство, яке може стати історичним за рівнем підтримки, яку Сполучені Штати запропонують Україні», – резюмує речник Українського конгресового комітету Америки .

Микола Сірук, для «Главкома»