«Cюрприз» для Банкової. Як депутати ненароком проголосували за скасування мажоритарки
«Кожен голосував, будучи впевненим, що рішення не пройде»
У вівторок Верховна Рада доволі несподівано проголосувала в першому читанні проект Виборчого кодексу № 3112-1, який, серед усього, передбачає перехід на пропорційну виборчу систему з відкритими списками. Несподіванкою це стало, мабуть, і для самих депутатів, бо ще зранку заступник голови фракції Блоку Порошенка Олексій Гончаренко висловлював великі сумніви, що хоч один із проектів виборчих кодексів набере необхідну кількість голосів. Минулого пленарного тижня депутати провалили проект варіант закону про вибори, який фактично є витягом з цього кодексу. Тож існували логічні сумніви, що думка численних мажоритарників, які не в захваті від зміни звичної для себе системи з давно «пригодованими» округами, зміниться. Втім як мінімум за основу проект авторства спікера Андрія Парубія, Олександра Черненка (БПП) та Леоніда Ємця («Народний фронт»), що містить майже півтисячі сторінок, був прийнятий «на грані» – 226-ма голосами. Голосували половина Блоку Порошенка, «Народний фронт», «Самопоміч», «Батьківщина», «радикали», Опозиційний блок та 26 позафракційних. «Золоті» голоси також дали пара мажоритарників з «Волі народу» та один із «Відродження».
«Кожен голосував, будучи впевненим, що в результаті не пройде, і не бажав виглядати ворогом демократії, – жартували після голосування співрозмовники з БПП. – А воно он як вийшло». Підтвердив, що для фракцій коаліції сталась прикра випадковість і позафракційний Борислав Береза: «БПП і «Народний фронт» не розібрались з кількістю голосів. У другому читанні завалять». Банкову дійсно цілком влаштовує нинішня система з численними мажоритарниками, хоча на словах президент виступає за її зміну.
Автори кодексу, прийнятого за основу, не приховують, що це – доопрацьований варіант кодексу, який свого часу було розроблено «нашоукраїнцем» Юрієм Ключковським у 2010-му році. Проект отримав позитивні висновки ПАРЄ та Венеціанської комісії і після сьогоднішнього голосування має шанси стати законом.
Що ж передбачає кодекс на етапі першого читання?
На парламентських виборах буде визначено 27 виборчих регіонів, межі яких загалом враховуватимуть межі областей.
Партія на з’їзді затверджує єдиний список кандидатів у загальнодержавному виборчому окрузі, а потім розподіляє цих кандидатів по регіональних списках. У кожному регіональному списку має бути не менш ніж п’ять кандидатів від однієї партії.
Виборець матиме змогу проголосувати за улюблену партію, а також (за бажання) за конкретного кандидата від неї. Таким чином теоретично керівництво партії не зможе впливати на кінцеве розподілення місць у списку – до Ради потрапляє той, хто отримає більшу підтримку виборців. Фактично ж партія все одно має простір для маніпуляцій – «потрібних» кандидатів може бути «десантовано» в регіони, де партія користується підтримкою, і їм можуть підібрати слабких спаринг-партнерів.
Далі ЦВК підраховує, скільки партій подолали 4%-й бар’єр (зараз – 5 %) на загальнодержавному виборчому окрузі й підраховує виборчу квоту – кількість голосів, необхідну для отримання одного мандата. А далі вже з’ясовується, яку кількість голосів отримує кожен регіональний список партії, що подолала бар’єр. Умовно кажучи, якщо ЦВК визначає, що від якоїсь області партія проводить в Раду п’ять депутатів, то це будуть ті кандидати, які отримали в регіональному списку найбільшу підтримку виборців. Якщо хтось відмовляється від мандата, то в Раду проходить наступний кандидат на регіональному окрузі.
На місцевих виборах до сільських, селищних, міських (міст із населенням до 90 тисяч осіб) рад застосовується мажоритарна система, але на окрузі, залежно від його масштабу, може перемагати від одного до чотирьох кандидатів. Це, на думку авторів законопроекту, допоможе знизити напругу під час виборчої кампанії.
Вибори до обласних та міських рад великих міст (понад 90 тисяч осіб) відбуваються за системою аналогічною парламентським – поділ на округи та відкриті списки.
На виборах голів великих міст пропонується впровадити двотурову систему.
До кандидатів в депутати висуваються такі вимоги: не менш ніж 10 років проживання в Україні та не менш як 300 підписів, але не пересічних громадян, а депутатів всіх рівнів.
Ну, і про гендерні квоти не забули – в кожній п’ятірці виборчого списку партій має бути не менше двох осіб однієї статі.
Але прихильникам відкритих списків святкувати перемогу ще зарано – до другого читання цей законопроект цілком може бути поховано або провалено в залі. Сьогоднішнє голосування й так виглядає випадковою несподіванкою.
Павло Вуєць, «Главком»
Читайте також: Відкриваємо списки. П'ять головних запитань про виборчу реформу