Деокупація мізків. Як позбутися «російських маркерів» у Києво-Печерській лаврі

«Прибрати російські маркери» – завдання для національного заповідника «Києво-Печерська лавра» означив його новий директор Максим Остапенко.

Невже це дійсно відбудеться?

Адже за російськими маркерами національний заповідник від проголошення незалежності і до початку війни стабільно і надійно ховав від мільйонів відвідувачів українську сутність та українську історію тисячолітньої національної святині.

Чи змінилося щось сьогодні, на другому році повномасштабної агресії? На прикладі одного з об’єктів заповідника – церкви Спаса на Берестові – можна стверджувати: змін не відбулося.

Засвідчимо це кількома прикладами з тексту історичної довідки про пам’ятку, яку пропонує туристам Національний заповідник:

Перший. «Спорудження церкви традиційно пов’язують з часом князювання в Києві Володимира Мономаха (1113-1125)».

Хто такий цей князь і що то за безіменна держава, де він владарював? – Про це Національний заповідник мовчить.

Мовчить у час, коли міжнародний злочинець Путін невтомно запевняє світ, що його армія воює на «своих исторических землях… где воевали дружинники Владимира Мономаха».

Національному заповіднику вже давно пора оперувати маркерами національної історії. Межи якими один з найважливіших – це назва тисячолітньої української держави «княжа Україна-Русь». Адже саме з неї веде початок свого державного життя Україна. А не Росія, як то вчить кремлівська ідеологія «русский мир».

З національними маркерами в подачі історії стародавнього храму все одразу стане на свої місця: «Церква Спаса на Берестові споруджена у період княжої України-Русі, найбільшої держави європейського середньовіччя, створеної українським етносом. Її будівництво пов’язують з Великим князем Володимиром Мономахом – одним із найвидатніших правителів часів України-Русі».

Другий. Максим Остапенко серед пріоритетних завдань Національного заповідника також вважає проведення «колосальної роботи з повернення тих духовних отців, які мали стосунок до Лаври, які дійсно були українськими патріотами».

Якщо так, то чому ж в історії Спаса на Берестові дотепер відсутня інформація про першого українського митрополита – знаменитого Іларіона? Адже кам’яну церкву збудували за Володимира Мономаха. Але раніше (за часів батька Мономаха – Ярослава Мудрого) тут стояв дерев’яний храм і його пресвітером був Іларіон, «муж благ і книжник і постник», як пише літопис.

Іларіон був головним ідеологом княжої України-Русі. У ті часи могутня держава потребувала незалежної національної церкви. І саме Іларіона – з волі Ярослава Мудрого – було обрано першим українським (у ті часи це іменувалося «руським») митрополитом.

 «Перший українець-митрополит був визначною особою, високоосвіченим ерудитом, блискучим промовцем і глибоким патріотом. Його «Слово о законі і благодаті» – видатний твір, рівного якому не було у тогочасній грецькій церкві» (докторка історії Полонська-Василенко).

Третій. «На стінах церкви знайдено близько 500 різночасових графіті», – читаємо в історичній довідці.

А чому і словом не згадано, що графіті 12-13 століття незаперечно свідчать про українську мову – розмовну мову тих часів?

Четвертий. «На початку 1640-х років Київський митрополит Петро Могила відбудував церкву».

Але ж Петро Могила був не просто Київським митрополитом. Оригінальний напис 1640 року на стінах церкви Спаса на Берестові дотепер свідчить, що титул Петра Могили був інакшим: «Митрополит Київський, Галицький і всієї Росії».

Річ у тім, що територією «всієї Росії» Петра Могили були споконвічні руські – тобто українські – землі.

Московське царство (тобто сучасна Росія) до митрополії Могили не належало. Повідомляти про це вкрай важливо. Адже повний титул митрополита незаперечно свідчить про часи незалежності української Церкви від Москви.

Отже, Національному заповіднику «Києво-Печерська лавра» якнайшвидше треба переходити від красивих слів до дуже потрібних державних справ. Адже не секрет, що задовго до окупації територій на танках і БТРах в Україні відбулася масова окупація мізків громадян отруйними ідеологемами «русского мира».

І як з’ясувалося, звільняти українські території від рашистських танків виходить значно успішніше, ніж окуповані голови від міфів імперської історії.

Ірина Костенко, Ірина Халупа, для «Главкома»