Держава виходить з інсулінової коми? «Індар»: історія хвороби унікального заводу

29 жовтня голова Фонду держмайна Дмитро Наталуха повідомив гучну новину: «В якомусь сенсі сьогодні історичний день в контексті одного конкретного підприємства, контроль над яким держава втратила на десятиріччя. Магнітуду сьогоднішніх змін зможемо оцінити лише згодом, більше розповім вже через кілька днів».

Але довго тримати інтригу Наталусі не вдалося. Доволі швидко стало відомо, про яке підприємство йдеться, а події навколо нього розвивалися дуже стрімко. І вже наступного дня керівник Фонду розкрив всі подробиці.

Йшлося про єдиного виробника інсуліну повного циклу в Україні – київський завод «Індар». 70% акцій заводу перебуває у державній власності, але де-факто держава як мажоритарний власник протягом багатьох років фактично не контролювала підприємство.

За словами Наталухи, незмінна директорка «Індару» Любов Вишневська, призначена ще за часів Януковича, понад десять років доводила завод «до ручки». Голова Фонду держмайна стверджує, що менеджмент цілеспрямовано блокував у судах спроби держави відновити контроль над підприємством. І паралельно доводив завод до банкрутства, щоб продати його за безцінь міноритарному акціонеру.

У червні цього року Фонд держмайна через суди успішно оскаржив юридичну схему керівництва, яка блокувала проведення відкритого аукціону і фактично зобов’язувала продати державну частку одному покупцю. А цього місяця вдалося відновити повноваження наглядової ради «Індару», яка 27 жовтня, нарешті, ухвалила рішення змінити керівництво заводу.

Однак спроба представити колективу нового голову підприємства Ігоря Матюніна 29 жовтня нагадала не такі далекі часи, коли боротьба за контроль над підприємством виходила далеко за межі корпоративних процедур. Обійшлося без «братків», але представникам Фонду держмайна та новому керівництву заводу довелося залучати Нацполіцію.

За словами Наталухи, колишня директорка, попри рішення наглядової ради щодо припинення її повноважень, продовжувала давати вказівки працівникам. Коли представники Фонду та новий керівник прибули на підприємство, виявилося, що зникли 27 жорстких дисків із серверів.

Згодом їх знайшли в коробці у багажнику службового автомобіля, що був припаркований поза зоною огляду камер відеоспостереження. Також, як стверджує очільник Фонду, колишня керівниця намагалася винести судові документи, пов'язані з підсанкційним та арештованим майном, під виглядом… «історії хвороби батька». До ночі представники Фонду, нове керівництво та правоохоронці опечатували ключові кабінети підприємства.

Наступне завдання нового керівництва «Індару» – повернення контролю над печатками, цифровими підписами, бухгалтерією та кадровими документами. Також воно має провести повний аудит діяльності заводу за останні десять років. З урахуванням довготривалих баталій навколо «Індару» варто очікувати, що буде виявлено чимало цікавих обставин.

Відновлення державного контролю над «Індаром» можна назвати успіхом команди Фонду держмайна, яка працює з січня. Ця проміжна перемога була особливо потрібна Наталусі на тлі нещодавнього провалу приватизації Одеського припортового заводу та двох підприємств колишніх російських власників – «Мотордеталь-Конотоп» та Демурінського ГЗК.

Ну, і ключове завдання, заради якого вся спецоперація навколо «Індара» готувалася і проводилася, – знайти інвестора, який у підсумку викупить стратегічний, але поки «токсичний» державний актив. Досі шлейф проблем, який тягнувся за «Індаром», відлякував потенційних покупців. До того ж, за роки управлінської невизначеності підприємство суттєво втратило свої позиції: якщо раніше його частка на українському ринку інсуліну сягала близько 70%, то нині впала до близько 5%.

Чому ж підприємство, створене для забезпечення мільйонів українців життєво необхідними ліками, сьогодні саме потребує порятунку? Щоб розібратися в цьому, треба повернутися на кілька десятиліть назад – до моменту, коли історія «Індара» тільки починалася.

Інсулінові пристрасті

Кабінет міністрів ухвалив рішення про створення вітчизняного виробництва інсуліну у 1997 році. Підприємство розмістили на території колишнього Київського м’ясокомбінату на Дарниці. Держава отримала контрольний пакет – понад 70%, решта відійшла м’ясокомбінату, а згодом була продана польським інвесторам (фармацевтичному концерну «Біотон С.А.»). Першим директором заводу став доктор біологічних наук, професор Олексій Лазарєв. Під його керівництвом «Індар» досить швидко закрив дефіцит інсуліну в країні і навіть поставляв продукцію на експорт.

Проте згодом навколо прибуткового підприємства почалися корпоративні війни. У 2008 році державний пакет акцій «Індару» через боргову схему опинився у британської компанії Gerist Invest Limited. Як повідомляла ЕП, підставою для відчуження стали борги за векселями, емітованими «Укрмедпромом», – державним підприємством, через яке держава володіла своєю часткою в заводі. Згодом Gerist Invest Limited уклала угоду дарування своєї частини акцій офшорній структурі Storke Holdings Limited.

У липні 2011 року завод силою захопили бійці «Беркута». Після цього підприємство перейшло під контроль нових власників, а тодішнього директора Лазарєва усунули від керівництва.

Подейкували, що за рейдерським захопленням під прикриттям офшорок, зокрема, стояв російський бізнесмен Ігор Сало, якого пов’язували з Віктором Медведчуком. Скандал вийшов настільки гучним, що навіть влада Януковича була змушена реагувати. Восени 2011-го суд повернув завод у державну власність, а у березні 2012 року на перших за п’ять років зборах акціонерів директором призначили вже згадану Любов Вишневську. До цього вона керувала приватною фармацевтичною компанією «Рідан Інжиніринг». Тоді Вишневську представили як антикризову менеджерку, покликану відновити стабільну роботу заводу. І навряд чи хто міг уявити, що вона затримається на цій посаді майже на півтора десятка років.

Після 2014 року та втечі Януковича з країни нова влада кілька разів намагалася прибрати Вишневську з посади. Її навіть тимчасово відсторонювали, звинувачуючи в ігноруванні рішень наглядової ради, саботажі зборів акціонерів та махінаціях із держзакупівлями. Однак бізнесвумен міцно трималася за крісло, поверталася в кабінет через суди.

У 2014 році тодішній міністр охорони здоров’я Олег Мусій публічно звинуватив керівницю «Індару» в ігноруванні рішень держави та фактичному усуненні МОЗ від контролю над підприємством. За його словами, попри те, що 70,7% акцій заводу належить державі, Вишневська поводилася так, ніби підприємство було її приватною власністю.

Міністр також заявляв про можливі зловживання навколо багатомільйонних фінансових потоків заводу та міжнародного контракту на будівництво виробництва інсуліну в Бразилії. Мусій був впевнений, що недоторканість Вишневській гарантують її лобісти у Верховній Раді і «ставленики попередньої влади». У підсумку керівниця «Індару» пережила на своїй посаді не тільки Мусія, а й його багатьох наступників в МОЗ.

У 2016 році на заводі змінився міноритарний акціонер: 30-відсоткову частку у поляків придбав бізнесмен Давид Бежуашвілі – колишній член грузинського парламенту, брат колишнього міністра закордонних справ та ексголови Служби зовнішньої розвідки Грузії Гели Бежуашвілі. За інформацією видання «Наші гроші», новий акціонер «Індару» міг бути далеко не чужим Вишневській: одна з його українських фірм – ТОВ «Українська енергетична компанія» – раніше називалась «Енергоагропромпостач» і належала Віктору Вишневському, батьку керівниці «Індару». І подальші події закріпили підозри у спільній грі нового акціонера та керівниці заводу.

Після появи Бежуашвілі в «Індарі» приватизація заводу фактично зайшла в глухий кут. У 2018 році «Індар» включили до переліку об’єктів великої приватизації і формально передали в управління Фонду держмайна. Однак на зборах акціонерів у жовтні 2018 року, на яких інтереси держави представляло ПАТ «Укрмедпром», Бежуашвілі як міноритарний власник «Індару» отримав переважне право викупити державний пакет акцій підприємства без аукціону. Ця норма фактично заблокувала відкриту приватизацію підприємства.

Внесли в календар

Лише у 2025 році Фонд держмайна скасував преференції Бежуашвілі і видав наказ на нову приватизацію «Індару». Але міноритарій скасував цей наказ через суди.

У 2026 році Фонд вже з новим керівником оголосив про чергову спробу продати «Індар». Звітуючи про сто днів своєї роботи на посаді, Наталуха оприлюднив календар великої приватизації на цей рік: серед шести активів, що в ньому містяться, «Індар» планують виставити на продаж останнім – наприкінці 2026-го або на початку 2027 року.

Перспективи цього наміру, попри очевидне зрушення ситуації з мертвої точки, – неоднозначні. З одного боку, жодного об’єкта великої приватизації, які цього року виставлялися на продаж, так і не вдалося реалізувати. На «Сумихімпром», Одеський припортовий, Демурінський ГЗК, не в останню чергу через різке погіршення безпекової ситуації, просто не знайшлося покупців. Схоже, та ж доля очікує і ТРЦ Ocean Plaza та Миколаївського глиноземного заводу, які також стоять у плані приватизації-2026.

Але у «Індара» є суттєва перевага перед переліченими об’єктами – серед них він найдешевший. За єдиний завод з виробництва інсуліну в країні держава планувала просити лише $24 млн. Ця сума в понад чотири рази менша, ніж за Ocean Plaza чи ОПЗ.

До того ж, Фонду держмайна принаймні вдалося розчистити юридичні перепони, якими досі блокувалася приватизація «Індару». Проведені перші за вісім років збори акціонерів, розблокована робота наглядової ради, змінено керівництво заводу.

Але попереду – не менш складний етап. Окрім відбиття ймовірних судових атак, новому менеджменту доведеться розібратися з тим, що, власне, залишилося від підприємства після років непрозорого управління. Адже потенційному інвестору потрібно буде пояснити, за що саме він має викласти понад $20 млн.

Заходи реанімації

І вже перші результати перевірки викликають запитання. Наталуха дав невелику пресконференцію під час екскурсії на завод, на яку був запрошений «Главком». Біля входу на підприємство, як нагадування про конфліктний попередній день, чергує наряд поліції. Журналістам показали склади з готовою продукцією заводу та відповіли на питання щодо контролю якості товарів. Не обійшлося без казусів: журналісти вгледіли написи російською мовою на пакуванні ліків. Технологи пояснили це тим, що саме ці препарати йдуть на експорт в пострадянські азійські країни. 

Однак голова Фонду держмайна екскурсії не дочекався і після пресконференції швидко поїхав у справах. Наталуха розповів, що за кілька днів роботи нової команди вже вдалося виявити щонайменше один сумнівний епізод, пов’язаний із фінансовими відносинами заводу та приватної компанії.  За його словами, один із комерційних контрагентів «Індару» має понад 72 млн грн заборгованості перед підприємством. Майже 69 млн грн із цієї суми – неповернута безвідсоткова фінансова допомога.

Водночас, як стверджує Наталуха, є документи, що свідчать про підготовку приватної компанії до банкрутства, а аудит виявив родинні зв’язки між її керівництвом та одним із посадовців попереднього керівництва «Індару».

«Тобто підприємство надавало кошти приватним компаніям, створювалася певна заборгованість, після чого ці компанії банкрутували й не повертали гроші, – обурюється голова Фонду. – І це лише один епізод, який зараз опрацьовується».

Після отримання доступу до документації та оцінки фактичного стану заводу також може бути переглянута нинішня вартість державної частки ($24 млн).

«Безумовно, ми плануємо оновити оцінку відповідно до стану та становища, в якому перебуває підприємство. Це одне із завдань – розуміти стан активу та його вартість, щоб далі приймати стратегічні рішення щодо його майбутнього», – зазначив голова Фонду. Водночас він запевнив, що приватний пакет у 30% акцій, залишиться у власника.

Помітно схвильований новий керівник «Індару» Ігор Матюнін повідомив, що вже зустрівся з колективом і вважає його високопрофесійним.

«Основним пріоритетом є збереження обсягів виробництва, дотримання якості продукції та збереження трудового колективу. Жодних кадрових змін не планується, оскільки люди на своїх місцях справляються зі своїми обов’язками», – зазначив він. Водночас новоспечений голова «Індару» здивувався не дуже високій зарплаті на підприємстві, та пообіцяв переглянути як умови, так і оплату праці.

На запитання про нинішні обсяги виробництва інсуліну та кількість препаратів, які завод постачає на ринок, Матюнін конкретних цифр не назвав. За його словами, новому керівництву спочатку потрібно забезпечити безперервність виробництва та належну якість продукції.

Поки що не планується і змін у технологічних процесах. За словами Матюніна, керівництво зосередиться на аналізі роботи підприємства та збереженні нинішніх обсягів виробництва. «А далі, звичайно, будемо збільшувати і обсяги виробництва, і ринки збуту, тому що це підприємство має дуже великий потенціал», – заявив новий керівник «Індару».

Поки ж нове керівництво розбирається зі спадщиною, яка йому дісталася, конкретних потенційних покупців чи інвестиційніх пропозицій на скандальне підприємство, за визнанням голови Фонду держмайна, немає. 

Павло Вуєць, «Главком»