Дискримінація і домагання в Університеті ім. Грінченка. Слідами одного «гендерного аудиту»

Обговорення тем дискримінації та харасменту в українських вишах в останні роки є дуже обговорюваною. Звісно, жоден навчальний заклад не намагається афішувати проблем, однак час від часу у медіа просочується інформація – коли терпець у когось із постраждалих уривається.

Один з останніх прикладів – скандал в Київському національному університеті імені Карпенка-Карого, коли дівчина-анонім звинуватила викладача, відомого режисера Андрія Білоуса у домаганнях. Нині Білоус перебуває під вартою сьомий місяць – за підозрою у сексуальному насильстві над студентками. Його дружина Ірина вже звернулася до Офісу Генерального прокурора та закликала припинити «катування» чоловіка. Вона вважає, що Білоуса тримають у СІЗО за необґрунтованою підозрою.

Однак бувають і «оригінальні» випадки, коли адміністрація вишу сама виявляє такі порушення, однак потім жодним чином не реагує на них. Рік тому у Київському столичному університеті імені Бориса Грінченка був проведений гендерний аудит. Його результати оприлюднені на офіційному сайті вишу.

За результатами дослідження було виявлено півтори сотні (!) випадків «залицянь та домагань» до студентів – і у реальному житті, і через соцмережі. Однак Університет лише відрапортував про ці цифри, не провівши бодай внутрішнього розслідування.

Домагання

За результатами аудиту студенти Університету заявили про 111 випадків домагань, 34 випадки кібердомагань, а також 38 випадків погроз або застосувань фізичної сили.

Домагання в Україні кваліфікується ст. 154 Кримінального Кодексу (Примушування до вступу в статевий зв'язок), яка має наступне визначення: «Схиляння до інтимних стосунків через погрози, шантаж, матеріальну чи службову залежність».

До яких же заходів вдався ректорат Університету після отримання результатів опитування? Чи провів бодай внутрішнє розслідування, чи покарав тих, хто домагався до студентів? Із цими запитаннями «Главком» звернувся до проректорки вишу, депутатки Київради Алли Шлапак, яка готувала цей аудит.

«Це дослідження, це не перевірка. Участь у гендерному аудиті є абсолютно добровільною. Опитування є анонімним. Анкета формувалася відповідно до напрацювань в тому числі робочої групи, яка була створена для проведення аудиту. Проведення гендерного аудиту відбувалося відповідно до методики, яка затверджена Міністерством освіти і науки України. Питання, що стосуються випадків насильства, домагань, дискримінації – це є загальні питання, які є в методиці МОН», – пояснила проректорка.

На уточнююче запитання про те, як Університет використав результати гендерного аудиту, Шлапак спочатку зазначила, що не вповноважена це коментувати. А потім додала: «Ви бачите, рекомендації є в кінці звіту? Я знаю точно, що у вересні (2025 року) Міністерство освіти і науки оновило положення про політику щодо запобігання сексуальним домаганням та дискримінації, і університети. Наскільки я знаю, на засіданнях ректорату і наукової ради Університет також розглядав оновлення цих документів. Гендерний аудит не є підставою для проведення будь-яких розслідувань. Це наукове дослідження».

Рекомендації справді є. Зводяться вони до таких пунктів:

• розробити та ухвалити Гендерний план дій Університету до 2030 року;
• удосконалити механізми реагування на дискримінацію, домагання та насильство;
• враховувати потреби співробітників/ць та студентів/ок з дітьми;
• запровадити гендерний мейнстрімінг у наукових дослідженнях тощо.

Шлапак також додала, що в Університеті «проводяться регулярні зустрічі з профільними службами, є відповідна комісія».

За її словами, у відкритому доступі на сайті Університету є корпоративні імейли усіх проректорів, тож студенти мають можливість відкрито звернутися до ректорату і скаргами на подібні інциденти.

Гендерна дискримінація

Окрім домагань в Університеті також часто трапляються прояви гендерної дискримінації. Причому лунають вони не лише в бік жінок (число яких серед студентів вишу переважає), а у й бік чоловіків. У самому дослідженні наведено кілька анонімних цитат студентів:

• «Сексистські висловлювання викладачів, принижуючи вклад та уміння жінок у сфері професії»;
• «…розмова про те, що «Тобі ж дітей виховувати та чоловіка оберігати потрібно, а не йти туди працювати»;
• «…жінок-студенток не так душать в плані якості виконання роботи»;
• «Недоречні жарти стосовно студенток, різниця при обговоренні майбутнього студентів/студенток».

Є також скарги за ознаками сексуальної орієнтації чи ідентичності.

Якщо домагання – це питання, яке регулює Кримінальний Кодекс, а отже, у виші природньо не прагнуть афішувати такі проблеми, то прояви гендерної нерівності – це проблема, з якою реально боротися у рамках вишу. Тож «Главком» поцікавився у Шлапак, чи проводилися якісь бесіди з викладачами щодо уникнення некоректних формулювань, чи несли винуватці якісь дисциплінарні покарання. Виявилося: аби викладачі не дозволяли собі принижувати студентів, навчальний заклад створив робочі групи.

«Університет продовжив розбудову інституційних органів для забезпечення рівних прав та можливостей чоловіків та жінок. Зокрема, був затверджений гендерний план університету. Була створена робоча група зі складу з представників усіх структурних підрозділів університету для реалізації цього плану. Передбачено підвищити гендерну чутливість освітніх програм. У червні буде проміжковий звіт за пів року роботи», – зазначила Шлапак і пообіцяла особисто презентувати результати.

Куди дивиться ректор?

Саме ж Міністерство освіти і науки, на методику якого посилається Шлапак, останнім часом провадить політику масштабного оновлення керівництва вишів. Із 1 січня 2025 року до 10 березня 2026 року у 24 закладах вищої освіти були проведені вибори ректорів. Ще 18 закладів освіти перебувають у процесі виборів керівника. У трьох університетах (це Київський авіаційний інститут; Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника та Запорізький національний університет, – «Главком») троє керівників призначені за спеціальною процедурою через наглядові ради. Це – експериментальна модель управління.

Станом на 10 березня 2026 року 36 закладів вищої освіти мають керівників у статусі виконувачів обов’язків. У МОН пояснюють, що це здебільшого релоковані університети, заклади у процесі реорганізації або ті, що розташовані у прифронтових регіонах, де провести повноцінні вибори наразі неможливо.

Ще у 20 закладах вибори мають оголосити до кінця цього року.

Відповідно до ст. 42 «Закону про вищу освіту», керівник закладу вищої освіти обирається шляхом таємного голосування строком на п’ять років.

Тим часом останнє оголошення на сайті Університету Грінченка щодо виборів ректора датується аж 2017 роком – це розпорядження Київської міської державної адміністрації про оголошення конкурсу на заміщення посади ректора.

Тоді ректором вчергове став Віктор Огнев'юк. Фактично він керував Університетом з 2007 до 2022 рік. 21 жовтня 2022-го у віці 63 років він трагічно загинув внаслідок вогнепального поранення. Причиною правоохоронці називають самогубство.

Нині обов’язки ректора тимчасово виконує Турунцев Олександр Петрович. Він заступив на цю посаду в кінці грудня 2023 року. Причому призначив… сам себе. Раніше Турунцев обіймав посаду проректора з організаційних питань та адміністративно-господарської роботи. До призначення в.о. очолював комісію з реорганізації вишу. Підставою для свого призначення Турунцев вказав наказ №668к Департаменту освіти і науки виконкому Київської міськради та держадміністрації.

Інсайдер в адміністрації Університету натякнув «Главкому», що таке тривале перебування у статусі виконувача обов’язків пояснюється протекцією Турунцева з боку заступника голови КМДА Валентина Мондриївського, який опікується питаннями екології та освіти. Оскільки Університет є муніципальним закладом, ефективність його роботи має оцінювати Департамент освіти при КМДА разом із заступником голови Адміністрації. 

Сам Мондриївський у коментарі «Главкому» категорично спростовує, що «утримує» Турунцева на посаді. «Це не відповідає дійсності. Якщо є потреба у зміні керівництва, то я за те, аби це відбувалося у законний спосіб. Я не оцінюю ректора з точки зору, чи подобається він мені, чи ні. Як профільний заступник, я оцінюю ефективність роботи Університету. І я – не єдина інституція, яка оцінює. А цей університет входить в десятку найкращих вишів Києва. Я вважаю, що у період військового стану треба орієнтуватися на це», – зазначив Мондриївський.

Наталія Сокирчук, «Главком»