Рішали в законі. Названо головних лобістів України та чиновників, які з ними спілкуються

1 вересня 2025 року варто було б позначити в новітній політичній історії України особливою датою. Саме того дня в країні офіційно запрацював Закон України «Про лобіювання» № 3606-IX, а Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) одночасно запустило публічну інформаційно-комунікаційну систему під назвою «Реєстр прозорості». Уперше за всі роки незалежності держава отримала легальний, формалізований механізм фіксації того, що раніше відбувалося переважно в коридорах міністерств, кабінетах народних депутатів та на закритих заходах галузевих асоціацій. Мова про вплив комерційних структур на процес ухвалення законів, постанов та інших актів.

Станом на 31 грудня 2025 року офіційний статус суб'єкта лобіювання набули 132 особи, а за наступні місяці кількість зареєстрованих у Реєстрі прозорості перевищила 170. Перша в історії України обов'язкова кампанія звітування про лобістську діяльність завершилася 1 лютого 2026 року, і саме її результати дають нам безпрецедентну можливість побачити карту реального впливу на українську владу – з конкретними іменами компаній, прізвищами посадовців, номерами законопроєктів та задекларованими діапазонами витрат. Перші ж висновки з цієї карти змушують уважно придивитися як до сильних сторін української моделі, так і до її очевидних прогалин.

Перші звіти показали, що найактивніше лобіюються сфери енергетики та житлово-комунального господарства (близько 28,5% усіх згадок за аналізом Опендатабота), фінансово-податкова політика (приблизно 24,6%) та охорона здоров'я. Найчастіше зареєстровані лобісти контактували з головою комітету Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики Данилом Гетманцевим, а серед перших легальних лобістів країни опинилися такі відомі гравці, як «Філіп Морріс Україна», «Бритіш Американ Тобакко», «АрселорМіттал Кривий Ріг», ритейлери «Аврора» та Metro Cash & Carry, фармацевтичні гіганти AstraZeneca та Roche, а також – що особливо знаково для української специфіки – державний акціонерний Ощадбанк.

В цьому лонгріді зібрана вся доступна інформація першого звітного періоду лобістів: від конкретних цифр до галузевих кейсів, рейтингів посадовців-співрозмовників і структурних прогалин системи.

Зміст

• Законодавча база: як народжувався закон про лобіювання
• Реєстр прозорості
• Перша кампанія звітування: підсумки
• Найцікавіші галузі для лобістів
• Найбільші лобісти
• До кого найчастіше ходять лобісти
• Кейс Ощадбанку: держбанк серед лобістів
• GR-агенції та юридичні фірми
• Тютюнова лобісти
• Етичний кодекс лобістів
• Українська модель лобізму: порівнюємо зі світовою практикою
• Публічна дискусія та реакція громадянського суспільства
• Ринок лобізму в Україні: прогалини, виклики та сірі зони

Законодавча база: як народжувався закон про лобіювання

Закон України «Про лобіювання» № 3606-IX, який починався як законопроєкт № 10337 під робочою назвою «Про доброчесне лобіювання», був ухвалений Верховною Радою 23 лютого 2024 року 236 голосами народних депутатів. Президент Володимир Зеленський підписав документ 12 березня 2024 року, а формальна дата набуття чинності припала на 14 березня того ж року. Утім, реальне введення закону в дію було відтерміновано на півтора року -  до 1 вересня 2025-го, щоб НАЗК встигло технічно розгорнути Реєстр прозорості та провести роз'яснювальну роботу з потенційними учасниками ринку.

Ініціатором законопроєкту виступив уряд: документ вносив тодішній прем'єр-міністр Денис Шмигаль. Профільним парламентським комітетом, який супроводжував законопроєкт, був Комітет Верховної Ради з питань правової політики під головуванням народного депутата Дениса Маслова. Паралельно з основним законом про лобіювання Верховна Рада ухвалила Закон № 3620-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо встановлення відповідальності за порушення законодавства у сфері лобіювання», який доповнив Кодекс про адміністративні правопорушення окремими статтями про штрафи за невиконання вимог нового регулювання.

Доповнюють цю архітектуру два ключові підзаконні акти Кабінету міністрів. По-перше, постанова від 1 жовтня 2024 року № 1128 затвердила Правила етичної поведінки суб'єктів лобіювання – рамковий документ про доброчесність, прозорість і запобігання конфлікту інтересів. По-друге, постанова від 16 жовтня 2024 року № 1175 затвердила Положення про Реєстр прозорості, яке детально регламентує технічні аспекти роботи системи, формат звітності, порядок реєстрації та підстави для зупинення чи припинення статусу лобіста.

Важливо розуміти контекст, у якому ухвалювався закон. Запровадження регулювання лобіювання входило до переліку чотирьох додаткових рекомендацій Європейської комісії з листопадового пакета розширення 2023 року – тих самих рекомендацій, виконання яких відкривало Україні шлях до офіційного старту переговорів про вступ до Європейського Союзу. Це публічно підтвердив голова НАЗК Віктор Павлущик. Окрім того, регулювання лобіювання передбачене Антиолігархічним планом дій, Антикорупційною стратегією на 2021–2025 роки та рекомендаціями Групи держав проти корупції (Group of States Against Corruption, скорочено GRECO) у межах її Четвертого раунду оцінювання. У звіті про розширення 2025 року, опублікованому 4 листопада 2025-го, Україна отримала найкращі за три роки оцінки, проте Європейська комісія окремо закликала «рішуче усунути тиск на антикорупційні органи й громадянське суспільство». При цьому ще на стадії опрацювання першої редакції законопроєкту сама Єврокомісія застерігала українську сторону, що регулювання лобіювання не повинно обмежувати законну діяльність громадянського суспільства, і ця ремарка стала однією з причин подальшого звуження визначень.

Що таке лобіювання за українським законом

Закон визначає лобіювання як вплив або спробу впливу на об'єкт лобіювання – тобто на суб'єктів правотворчості (Верховну Раду, президента, Кабінет міністрів, центральні органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування), який здійснюється в комерційних інтересах бенефіціара, за винагороду або з компенсацією витрат, і стосується конкретного предмета, яким може бути визначений нормативно-правовий акт.

Закон одразу окреслює коло діяльностей, які лобіюванням не вважаються. До них належать адвокаційна діяльність громадських організацій (за умови, що вона не має комерційного бенефіціара), участь у публічних консультаціях, журналістика, діяльність політичних партій, наукова діяльність, дипломатія, міжнародна технічна допомога та адвокатська діяльність. Саме навколо межі між лобіюванням і адвокацією велася найгостріша дискусія між парламентом, урядом і коаліцією неурядових організацій, і саме у відповідь на критику з тексту другого читання було вилучено поняття «адвокація» та виведено з-під дії закону діяльність неурядових організацій, що не пов'язана з комерційними інтересами.

Суб'єктами лобіювання можуть бути фізичні особи з повною цивільною дієздатністю, українські юридичні особи та іноземні компанії, які мають представництво на території України. Закон установлює і чіткий перелік осіб, яким лобіювання забороняється: до них належать діючі державні службовці, особи, які перебували на державній службі протягом останнього року, особи з непогашеними чи незнятими корупційними вироками, а також громадяни та юридичні особи Російської Федерації й Республіки Білорусь. Це так званий «період охолодження» (cooling-off period), який має знизити ризик використання колишніх посадовців як «провідників» приватних інтересів.

Реєстр прозорості: архітектура та параметри роботи

Адміністратором і держателем Реєстру прозорості виступає НАЗК. Систему було запущено 1 вересня 2025 року, причому її технічне розгортання відбулося без витрачання коштів державного бюджету: фінансування забезпечив Фонд Євразія в межах програми UK Digit за підтримки уряду Сполученого Королівства. Реєстр складається з двох логічно відокремлених частин. Публічна частина забезпечує безкоштовний відкритий доступ до пошуку, дашбордів і повних версій звітів – тобто реалізує принцип прозорості для широкої аудиторії: журналістів, дослідників, представників громадянського суспільства, бізнесу та самих посадовців. Електронний кабінет, своєю чергою, призначений для самих суб'єктів лобіювання: тут вони реєструються (виключно з використанням кваліфікованого електронного підпису (КЕП), подають звіти, повідомляють про припинення чи зупинення статусу.

Звітність є обов'язковою і подається двічі на рік: до 31 січня (за період липень-грудень попереднього року) та до 31 липня (за період січень-червень поточного року). У звітах фіксуються відомості про самого лобіста, його клієнтів і кінцевих бенефіціарів, сфери та об'єкти лобіювання (тобто конкретні органи влади та посадовців), задекларовані витрати у визначених законом діапазонах, факти комунікації з посадовцями та обов'язково – інформація про відсутність або наявність внесків на користь політичних партій та виборчих фондів. Останній пункт – принциповий: він покликаний відсікти схему, коли лобістський вплив монетизується через партійне фінансування.

Динаміка реєстрації за перші місяці роботи системи була наростаючою: станом на 30 вересня 2025 року в Реєстрі було 73 суб'єкти; на 9 жовтня – 84; на 13 листопада – 101 (з яких 51 – юридична особа і 50 – фізичні особи, а загальна кількість осіб, що мають право здійснювати лобіювання від імені суб'єктів, перевищувала 190); наприкінці листопада кількість сягнула 110. Станом на 31 грудня 2025 року офіційний статус суб'єкта лобіювання набули 132 особи, з яких п’ятеро на той момент уже припинили свою діяльність, а одна – зупинила. Найпопулярнішими сферами лобіювання на момент реєстрації стали фінансова, банківська, податкова та митна політика (76 суб'єктів), економічний розвиток (74) і правова політика (70). Найменш популярною сферою виявився сегмент «Молодь та спорт», у якому зареєструвалися лише 36 суб'єктів.

Перша кампанія звітування: загальна картина за даними звітів

Кампанія звітування за друге півріччя 2025 року завершилася 1 лютого 2026 року, і її результати дають змогу побачити ринок легального лобіювання вже з кількісного, а не лише номінального боку. Аналіз поданих звітів, доступних у Реєстрі прозорості (з обробкою через систему NotebookLM на основі офіційних витягів), дозволяє виділити кілька шарів даних.

Сукупна кількість зареєстрованих у Реєстрі прозорості на момент аналізу звітного періоду сягнула 173 суб'єктів. З них 152 (88%) перебували в активному статусі діючих, 17 (10%) – припинили статус, а 4 (2%) – мали статус зупиненого. За типом суб'єкта розподіл виявився практично рівним: 86 юридичних осіб (50%), 85 фізичних осіб (49%) та два іноземні представництва (1%). Така частка фізичних осіб є важливим індикатором: майже половина зареєстрованих лобістів – це не великі корпорації чи галузеві асоціації, а окремі професіонали, які офіційно надають GR-послуги (від англ. government relations – «зв'язки з органами влади») або представляють інтереси як консультанти.

Окремий блок аналізу стосується витрат. У джерелах немає єдиної агрегованої суми витрат у гривнях по всьому Реєстру, оскільки закон вимагає декларувати витрати не точно, а в межах визначених цінових діапазонів. Найпоширенішим діапазоном, у якому опинилася переважна більшість суб'єктів (понад 150 згадок у різних сферах впливу), став діапазон «до 100 тис. грн» за окремими предметами лобіювання. Високі бюджети – у межах від 100 тис. до 1 млн грн – зафіксовані у стратегічних галузях: тютюновій (компанія «Джей Ті Інтернешнл Україна», асоціація «Укртютюн»), газовидобуванні (Асоціація газовидобувних компаній України,  АГКУ), вітроенергетиці (Українська вітроенергетична асоціація, УВЕА) та агросекторі (Всеукраїнська аграрна рада, ВАР). Окремих, особливо великих бюджетів сягнули контракти зовнішніх лобістських фірм: ТОВ «Гуд Політікс» та ТОВ «Хіллмонт Партнерс» задекларували ціну окремих договорів у діапазоні від 1 до 10 млн грн, хоча фактично отримані суми за звітний період в окремих випадках виявилися меншими за повний контрактний обсяг. Через використання діапазонів точно розрахувати середній бюджет на одного суб'єкта неможливо, проте медіанне значення витрат на один предмет лобіювання впевнено тримається в межах до 100 тис. грн.

Перші звіти показали, що найактивніше лобіюються сфери енергетики та житлово-комунального господарства

Комунікація з владою – найцікавіший шар даних, бо саме він показує реальну інтенсивність впливу. У 39 проаналізованих детальних звітах зафіксовано близько 317 фактів взаємодії з посадовцями: це і особисті зустрічі, і участь у заходах за участі посадовців, і письмові пропозиції. Середній показник на одного активного суб'єкта становить приблизно 8,1 взаємодії, медіанний – 6. Така розбіжність між середнім і медіанним значеннями свідчить про класичний «довгий хвіст» розподілу: невелика група дуже активних лобістів – Європейська Бізнес Асоціація (ЄБА), Асоціація газовидобувних компаній України, «АрселорМіттал Кривий Ріг» – провадить десятки зустрічей за звітний період, тоді як значна частина суб'єктів обмежується лише одним–трьома задокументованими контактами.

Окремо варто наголосити на показнику, який стосується політичного фінансування. Сто відсотків проаналізованих звітів містять однакове за змістом офіційне підтвердження: «У звітному періоді внески на підтримку політичних партій, внески до виборчих фондів не здійснювались». Жодного винятку в наданих джерелах не зафіксовано. З одного боку, це підтверджує дотримання суб'єктами однієї з ключових вимог закону про уникнення створення фінансової залежності посадовців і партій від лобістів. З іншого – повна одностайність такого показника поки що залишається питанням довіри: закон не передбачає окремого механізму перехресної перевірки декларацій лобістів із декларуваннями партійного фінансування, тому стовідсотковий «нуль» може віддзеркалювати реальний стан речей, а може бути просто рамковою формулою, яку ставлять усі без винятку. Це одна з тих ділянок, де НАЗК і журналістам-розслідувачам ще доведеться напрацювати методологію перевірок.

Окремий зріз даних, який оприлюднило НАЗК і додатково обрахував Опендатабот: у звітах зафіксовано 298 предметів лобіювання, 272 об'єкти, 380 комунікацій із посадовцями на «відповідальних та особливо відповідальних» посадах, 10 договорів про надання послуг із лобіювання та 168 клієнтів і бенефіціарів. Найбільш лобійованою сферою стали енергетика та житлово-комунальне господарство (близько 28,5% згадок), фінансово-податкова політика (близько 24,6%), охорона здоров'я (близько 54 згадок). Близько 114 посадовців офіційно взаємодіяли з лобістами.

Галузевий зріз: де насправді відбувається вплив

Енергетика та житлово-комунальні послуги

Енергетика стала сферою найактивнішого лобіювання за перший звітний період, і це логічно: галузь перебуває в епіцентрі повоєнних викликів – від відновлення зруйнованої інфраструктури до інтеграції в європейський енергоринок і переходу на відновлювані джерела енергії (ВДЕ). Регуляторні рішення тут одночасно стосуються тарифів, інвестиційного клімату, доступу до інфраструктури та структурної реформи державних компаній.

Серед найактивніших суб'єктів лобіювання – Українська вітроенергетична асоціація (УВЕА), яка представляє інтереси таких компаній, як ТОВ «ДТЕК ВДЕ» та ТОВ «Елементум Енерджі». Поруч працює Асоціація газовидобувних компаній України (АГКУ), що захищає інтереси АТ «Укргазвидобування», ТОВ «ДТЕК Нафтогаз» та інших гравців. Третій впливовий гравець – Європейсько-українське енергетичне агентство (ЄУЕА), яке об'єднує іноземні (Scatec Solar, Emergy) та українські компанії. Самостійно зареєстрованими суб'єктами виступили ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» (як великий споживач електроенергії), польський енергетичний концерн «Орлен С.А.», Спілка українських підприємців (СУП), а також низка фізичних осіб – серед яких особливо помітна постать Олексія Захарчука, який провадив прямі комунікації з керівництвом парламентського комітету з питань енергетики.

Предмети лобіювання в цій сфері надзвичайно конкретні. Це законопроєкти № 14089 і № 14090 щодо сприяння відновленню енергетичної інфраструктури, питання тарифу на послуги з передачі електроенергії державної компанії «Укренерго» на 2026 рік, законопроєкт № 13219 щодо конкурентних умов виробництва енергії з альтернативних джерел, законопроєкт № 14216 про відновлення платоспроможності державних енергетичних підприємств, а також зміни до законодавства про інвестиції у зелену енергетику та приватну ядерну генерацію.

Адресати лобіювання – переважно вузьке коло осіб, які профільно займаються енергетикою на рівні Кабміну та парламенту. Голова комітету Верховної Ради з питань енергетики та житлово-комунальних послуг Андрій Герус – рекордсмен за кількістю зафіксованих взаємодій у цій сфері (щонайменше 12). Серед інших ключових співрозмовників – виконувач обов'язків міністра енергетики Артем Некрасов, перша віцепрем'єрка, а з липня 2025 року глава уряду Юлія Свириденко, голова Національної комісії з регулювання енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) Юрій Власенко та представники компанії «Укренерго». Більшість суб'єктів декларують витрати «до 100 тис. грн» на один предмет лобіювання, проте УВЕА та АГКУ, з огляду на масштаб своїх інтересів, перейшли в наступний діапазон – від 100 тис. до 1 млн грн.

Охорона здоров'я та медицина

Друга велика сфера активного лобіювання – охорона здоров'я. Тут увага концентрується навколо регулювання фармацевтичного ринку, тютюнових і нікотиновмісних виробів та технічних регламентів щодо медичних виробів. Це той сегмент, де перетинаються інтереси чотирьох потужних груп: міжнародних фармкомпаній, тютюнових гігантів, виробників альтернативних нікотинових продуктів та операторів дистрибуції.

З-поміж юридичних осіб виокремлюється Громадська спілка «Асоціація виробників інноваційних ліків» (АВІЛ), яка представляє інтереси таких корпорацій, як Takeda, Sanofi, Roche та Pfizer. Самостійно зареєстровані фармацевтичні гіганти «Санофі-Авентіс Україна», «АстраЗенека Україна» та «Рош Україна». Окрім них, активність у сфері охорони здоров'я провадить Європейська Бізнес Асоціація (через Комітет з охорони здоров'я та Тютюновий комітет), Спілка українських підприємців (в інтересах тютюнових компаній) та ТОВ «Вигідна покупка» (мережа «Аврора»).

Конкретні предмети лобіювання у сфері медицини охоплюють законопроєкт № 14110-д щодо врегулювання нікотиновмісних продуктів, Закон «Про лікарські засоби» № 2469-IX, постанову № 439 щодо регулювання цін на ліки, питання синхронізації Переліку реімбурсації та Національного каталогу цін, Закон № 4122-IX про обіг дієтичних добавок, а також технічні регламенти щодо медичних виробів для діагностики in vitro (лабораторної діагностики поза організмом людини).

Серед посадовців-співрозмовників ключовим адресатом є голова Комітету Верховної Ради з питань здоров'я нації, медичної допомоги та медичного страхування Михайло Радуцький. Активні комунікації фіксують і з керівництвом Міністерства охорони здоров'я: міністром Віктором Ляшком, заступниками міністра Едемом Адамановим і Мариною Слободніченко. Зафіксовані також контакти з представницею Офісу президента Іриною Верещук – переважно у питаннях обігу дієтичних добавок і маркетингових послуг. Типовий рівень витрат тут – до 100 тис. грн, проте «Рош Україна» задекларувала витрати в діапазоні від 100 тис. до 1 млн грн на питання фінансування інноваційної терапії.

Податкова політика та митне регулювання

Податкова політика – сфера, на якій концентрується найбільший «нерв» української регуляторної політики, і саме тут зафіксовано одну з найвищих інтенсивностей комунікації. Домінують у цій сфері дві групи: тютюнова галузь, для якої акцизне та митне регулювання є питанням життя і смерті, і технологічний сектор у складі резидентів режиму «Дія Сіті».

Серед тютюнових гравців у Реєстрі прозорості зареєстровані всі ключові виробники: ПРАТ «Філіп Морріс Україна», АТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» (бренд JTI), ТОВ «Бритіш Американ Тютюно Сейлз Енд Маркетинг Україна» (бренд BAT), ПрАТ «В.А.Т.-Прилуки» (українське виробництво BAT) та Асоціація «Укртютюн». ІТ-сектор представлений Об'єднанням резидентів «Дія Сіті», яке лобіює інтереси компаній Uklon, Glovo, Megogo та інших. Окремий, але важливий пласт – професійні GR-фірми: ТОВ «Гуд Політікс» та ТОВ «Адер Хабер Ґавермент Аффейрс», які працюють на корпоративних клієнтів і не приховують комерційного характеру своїх послуг.

Список конкретних предметів лобіювання у податковій сфері включає законопроєкт № 14245 щодо контролю за тютюновою сировиною (ключовий для всієї галузі), систему «єАкциз» та питання відстрочення її запровадження, законопроєкт № 14025 про автоматичний обмін податковою інформацією, законопроєкт № 14097 щодо оподаткування прибутку банків у 2026 році, законопроєкт № 14023 щодо спрощення вимог до первинних документів. Якщо подивитися на цей перелік, очевидним стає принциповий висновок: лобіювання у фіскальній сфері – це не «загальна позиція» бізнесу, а боротьба за конкретні норми конкретних актів, кожна з яких має точно вирахуваний вплив на маржинальність галузі.

Головним адресатом лобіювання у податковій сфері виступає голова Комітету Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев – з ним зафіксовано десятки взаємодій з усіма ключовими суб'єктами. Активним співрозмовником також є заступник Гетманцева Олександр Ковальчук, міністр цифрової трансформації Михайло Федоров та виконувачка обов'язків голови Державної податкової служби Леся Карнаух, з якою лобісти зустрічалися переважно щодо акцизної політики та параметрів державного бюджету. Витрати окремих суб'єктів у цій сфері – від до 100 тис. грн у переважній більшості випадків до діапазону «від 1 до 10 млн грн» за окремими договорами лобі-фірм.

Сільське господарство

Аграрна сфера традиційно належала до найбільш політично активних в Україні, і Реєстр прозорості це лише підтверджує. Лобістська діяльність тут зосереджена навколо трьох великих блоків: експортні можливості, земельне регулювання та державна підтримка виробників.

Найбільш помітними суб'єктами лобіювання є Громадська спілка «Всеукраїнська аграрна рада» (ВАР), Українська зернова асоціація (УЗА), ТОВ «Нестле Україна», ТОВ «Миронівський хлібопродукт» (МХП – через зовнішнього лобіста ТОВ «Глобал Солюшн Партнерс»), а також ЄБА – через її спеціалізовані Агрохімічний та Харчовий комітети. Серед предметів інтересу – питання експорту агропродукції (зокрема сої, ріпаку та загальний експорт до ЄС), законопроєкти № 14117, № 7577 та № 5274-Д щодо розвитку бджільництва та підтримки агросектору, законопроєкт № 13312 про підтримку виробників сільгосппродукції, питання фіксації земельного податку та повернення сільгоспділянок з різних форм користування, Закон № 2718-IX про матеріали та предмети, що контактують із харчовими продуктами, а також регулювання обігу пестицидів.

Ключовим адресатом аграрного лобіювання виступає перший заступник міністра економіки, довкілля та сільського господарства України Тарас Висоцький, саме з ним фіксується більшість контактів від ВАР, ЄБА та інших агросуб'єктів. Спікер Верховної Ради Руслан Стефанчук є адресатом у питаннях експорту сої та ріпаку (питання, яке має не лише економічний, але й політичний вимір). Голова Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів Сергій Ткачук – основний адресат у питаннях ветеринарних обмежень та імпорту. ВАР задекларувала витрати в діапазоні від 100 тис. до 1 млн грн за напрямками аграрної та податкової політики; інші суб'єкти зазвичай тримаються в межах до 100 тис.

Великі гравці першого звітного періоду

Лідери за обсягом витрат

Серед суб'єктів, які задекларували найбільші витрати на лобіювання за звітний період, передусім фігурують професійні лобістські фірми. ТОВ «Хіллмонт Партнерс» задекларувало отримання суми в діапазоні від 1 до 10 млн грн за договором із компанією «Ту Сервісез Україна», яка є українським бізнесом міжнародної сервісної платформи Bolt. ТОВ «Гуд Політікс» задекларувало договір з «Бритіш Американ Тютюно Сейлз Енд Маркетинг Україна» у тому самому діапазоні – від 1 до 10 млн грн. ТОВ «Глобал Солюшн Партнерс» – договір з АТЗТ «Миронівський хлібопродукт» (МХП) також у діапазоні від 1 до 10 млн. Це той верхній сегмент ринку, де ціна одного контракту може зрівнятися з річним фондом оплати праці середньої редакції чи маленької консультаційної фірми.

У сегменті «від 100 тис. до 1 млн» – самостійні гравці, що працюють без посередників: АТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» (JTI) за напрямками фінансової та правоохоронної політики, ПРАТ «Філіп Морріс Україна» – у сфері правоохоронної діяльності, асоціація «Укртютюн» – за напрямком фінансової та митної політики, Асоціація газовидобувних компаній України (АГКУ) – з питань надрокористування та енергетики, а також Всеукраїнська аграрна рада (ВАР) – за аграрною та податковою політикою.

Лідери за інтенсивністю контактів

Окремий рейтинг – за кількістю задокументованих фактів комунікації з посадовцями. Першість тут належить Європейській Бізнес Асоціації (ЄБА): зафіксовано понад 50 взаємодій з десятками посадовців, серед яких Тарас Висоцький, Олег Бондаренко, Данило Гетманцев, Марина Слободніченко та багато інших. ЄБА – найвиразніший приклад «парасолькового» лобіювання: одна асоціація консолідує позиції десятків компаній-членів і виходить на владу від колективного імені.

Другу позицію займає ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» – 22 взаємодії, з яких 10 – особисто із заступником голови парламентського Комітету з питань економічного розвитку Дмитром Кисилевським, 4 – з Андрієм Телюпою, ще 2 – з Юлією Свириденко. Цей кейс показовий тим, що велика приватна корпорація – найбільший гірничо-металургійний комбінат у структурі іноземного інвестора – лобіює напряму, без посередників, концентруючи свою комунікацію на дуже вузькому колі посадовців профільного комітету.

Третю позицію посідає ТОВ «Адер Хабер Ґавермент Аффейрс» – 18 взаємодій, переважно з членами Комітету Верховної Ради з питань освіти (Сергій Бабак та інші – загалом 11 осіб) та керівництвом НАЗК. Далі йдуть «Бритіш Американ Тютюно Сейлз Енд Маркетинг Україна» з 15 взаємодіями (Олександр Ковальчук – 4 рази, Данило Гетманцев – 3, Максим Крим – 2 та інші) та «Джей Ті Інтернешнл Україна» з 13 взаємодіями (Олександр Ковальчук – 4, Данило Гетманцев – 2, Максим Крим – 2). Фізична особа Олексій Захарчук зафіксував 12 взаємодій – і майже всі (11) припали на голову енергетичного комітету Андрія Геруса. Громадська спілка «Український фуд-ритейл альянс» – 12 взаємодій (Зоряна Стецюк – 3, Данило Гетманцев – 3, Олексій Соболєв – 2).

Найчастіші адресати лобіювання

Якщо подивитися на лобіювання з протилежного боку – з боку влади, то рейтинг найчастіше згадуваних посадовців виглядає так. Станом на друге півріччя 2025 року, першу сходинку посідає заступник голови парламентського податкового комітету, народний депутат Олександр Ковальчук – 31 згадка як адресата (саме з ним активно комунікували тютюнові компанії та аграрні суб'єкти). На другому місці – голова податкового комітету Данило Гетманцев 24 згадки (адресат для тютюнової галузі, ІТ, ритейлу та банків). Третій – Андрій Герус, голова енергетичного комітету, близько 13 згадок (питання зеленої енергетики та тарифів). На четвертому місці – Тарас Висоцький, перший заступник міністра агрополітики, а тепер міністра економіки, близько 12 згадок (питання експорту та регулювання харчових продуктів). П'ятий – Олег Бондаренко, голова екологічного комітету, близько 12 згадок (управління відходами та надра).

Серед інших активних адресатів – Дмитро Кисилевський (близько 11 згадок, промислова політика та економічний розвиток), Максим Крим – заступник Генерального прокурора (близько 8 згадок, переважно щодо боротьби з нелегальним ринком підакцизних товарів), Зоряна Стецюк – заступниця міністра цифрової трансформації (близько 7 згадок, переважно щодо впровадження системи «єАкциз»).

Звертає на себе увагу те, що серед лідерів-адресатів лобіювання – переважно голови та заступники голів галузевих комітетів парламенту, а не міністри. Це непрямо підтверджує важливу гіпотезу: ключовою точкою впливу в українській моделі регулювання є парламентський етап ухвалення рішень, а не урядове опрацювання. Іншими словами, у трикутнику «Кабмін - Рада - президент» галузеві лобісти йдуть передусім до Ради.

Кейс Ощадбанку: держбанк серед лобістів

Окремої уваги заслуговує факт реєстрації в Реєстрі прозорості Акціонерного товариства «Ощадбанк», 100% акцій якого належить державі. Ощадбанк здійснював лобіювання у власних комерційних інтересах щодо кількох конкретних актів: постанови Національного банку України № 179 про порядок відкриття приватизаційних рахунків, Закону України «Про банки і банківську діяльність» № 2121-III та постанови уряду № 779 щодо програм підвищення обороноздатності держави. Об'єктами лобіювання виступали Національний банк та Міністерство оборони.

Цей кейс породжує концептуальне питання: чи може державний банк лобіювати інші державні структури, і якщо так, то як це співвідноситься із заборонами для осіб, пов'язаних з органами влади, які закладені в Закон «Про лобіювання»? Формально юридична особа з державною часткою не підпадає під обмеження для державних службовців, але дух закону – про якісь чітко відокремлені «приватні» та «публічні» інтереси - у цьому випадку очевидно розмивається. Це той виклик, який доведеться вирішувати або через судову практику, або через подальші зміни до законодавства.

GR-агенції та юридичні фірми

У звітах фігурують професійні лобістські та юридичні фірми із чітко вказаними клієнтами-бенефіціарами. ТОВ «Гуд Політікс» працює на BAT Україна (тютюн). ТОВ «Хіллмонт Партнерс» – на Bolt (через українську юридичну особу «Ту Сервісез Україна»). ТОВ «Адер Хабер Ґавермент Аффейрс» – на BAT Україна та «Зіґмунд Фройд Університет Україна». ТОВ «Глобал Солюшн Партнерс» – на Red Bull GmbH та МХП. Окремо виділяється ТОВ «Арцінгер Лобінг Солюшнс», яке задекларувало лобіювання змін до Закону «Про лобіювання» у власних інтересах, про що детальніше нижче. Фізична особа Ірина Шаповалова лобіювала інтереси Національної асоціації лобістів України.

Тютюнова галузь: повний кадастр

Тютюнові компанії – найбільш сконцентрована, найбільш фінансово потужна та найбільш послідовна група лобістів у Реєстрі прозорості. Кожен із чотирьох глобальних гравців з вираженою присутністю в Україні зареєструвався самостійно, і всі вони лобіювали схожий, але не ідентичний набір актів.

«Філіп Морріс Україна» лобіювала законопроєкт № 14245 (контроль за тютюновою сировиною), законопроєкт № 14097 (оподаткування банків – несподіваний предмет для тютюнової компанії, але пов'язаний із загальною податковою реформою), систему «єАкциз» та регулювання нікотинових виробів (законопроєкт № 14110). JTI Україна – впровадження відеоспостереження на складах (наказ Міністерства фінансів № 608), відкриття реєстру ліцензій, законопроєкти № 13628, № 14245, № 9364 (відповідальність за нелегальний обіг). BAT (через юридичну особу «В.А.Т.-Прилуки») – постанову уряду № 1481 (квоти та ліцензування), відстрочення «єАкцизу», законопроєкт № 14245, боротьбу з нелегальною торгівлею (№ 9364). Imperial Tobacco – зміни до порядку функціонування системи відеоспостереження, запровадження бібліотеки зразків тютюну, законопроєкти № 14245, № 9364, № 14161. Асоціація «Укртютюн» – діє «парасолькою» над усією галуззю, лобіюючи проєкт «Про паковання та відходи паковання», зміни до переліку прекурсорів та запуск системи «єАкциз».

Правила етичної поведінки та конфлікт інтересів

Постанова Кабінету міністрів № 1128 від 1 жовтня 2024 року затвердила Правила етичної поведінки суб'єктів лобіювання – рамковий документ, який доповнює положення Закону «Про лобіювання» поведінковими стандартами і має сформувати в українських суб'єктів цієї діяльності те, що НАЗК назвало «культурою доброчесних впливів».

Правила формулюють кілька фундаментальних вимог.

Перша – доброчесність і порядність: суб'єкти лобіювання зобов'язані бути порядними та доброчесними у своїй діяльності, поважати демократичні цінності та суспільні блага. У документі прямо забороняється використовувати погрози, шантаж, спонукати посадовців до зловживання впливом або підбурювати їх до порушення законодавства.

Друга – прозорість і відкритість: лобісти повинні діяти прозоро, надавати достовірну інформацію про свою діяльність і не вводити об'єкти лобіювання (тобто посадовців) в оману щодо сфери, предмета лобіювання або кінцевих бенефіціарів. Під час кожного контакту з посадовцем лобіст зобов'язаний назвати своє прізвище, повідомити про факт здійснення лобіювання та назвати тих, у чиїх комерційних інтересах він діє.

Третя – запобігання конфлікту інтересів: він визначається як суперечність між комерційними інтересами бенефіціарів і обов'язками лобіста; суб'єкти зобов'язані вживати заходів для врегулювання таких конфліктів відповідно до договору та внутрішніх правил, а посадовці, своєю чергою, мають уникати ситуацій, що ставлять їх у залежність від лобістів.

Окремий блок Правил стосується подарунків, гостинності та фінансування. Лобістам категорично заборонено пропонувати, обіцяти або надавати посадовцям будь-яку неправомірну вигоду, а посадовці зобов'язані відмовлятися від таких пропозицій – як для себе, так і для близьких осіб. Посадовцям, у свою чергу, заборонено давати лобістам будь-які обіцянки щодо кінцевих результатів розгляду нормативних актів, а ціна договору лобіювання не може ставитися в залежність від результату – тобто не можна укладати success fee, контракти за фактом ухвалення закону. Усі розрахунки між клієнтом і лобістом мають здійснюватися виключно у безготівковій формі. Забороняється фінансувати лобіювання коштами державного або місцевих бюджетів, а також коштами від суб'єктів з Російської Федерації, підсанкційних осіб або іноземних держав-агресорів. Суб'єкти звітують про відсутність внесків до політичних партій або виборчих фондів, і всі сто відсотків проаналізованих звітів містять відповідне підтвердження.

Окремої уваги заслуговує механізм «охолодження» (cooling-off period), який має запобігти використанню колишніх посадовців як «провідників» приватних інтересів. Особа, уповноважена на виконання функцій держави (міністри, депутати, державні службовці), не може бути суб'єктом лобіювання ані під час перебування на посаді, ані протягом одного року після звільнення. Політичні партії та кандидати на виборні посади взагалі не можуть бути суб'єктами лобіювання. Реєстраційні дані юридичних осіб обов'язково містять прізвища керівників, засновників та фізичних осіб, які безпосередньо здійснюють вплив, це дозволяє НАЗК та громадянському суспільству відстежувати випадки, коли лобіювання провадиться особами з очевидним «політичним шлейфом».

Що стосується санкцій, закон передбачає трирівневу шкалу заходів. У разі виявлення порушень (наприклад, недостовірних даних у звіті) НАЗК надає 10 робочих днів на їх усунення через припис. Якщо до суб'єкта застосовано адміністративне стягнення у вигляді заборони здійснення лобіювання, статус лобіста в Реєстрі зупиняється. Якщо суд встановив факт умисного порушення обмежень щодо джерел фінансування або бенефіціарів, статус припиняється; повторна реєстрація можлива не раніше ніж через два роки. Станом на звітний період, як зазначалося вище, 17 суб'єктів припинили свою діяльність та 4 – мали зупинений статус. У джерелах не наведено поіменного списку порушників з конкретними етичними проступками, проте сам факт наявності кількох зупинених статусів свідчить про початок практичного застосування санкційних механізмів. Окремо НАЗК склало й скерувало до суду перші протоколи проти семи суб'єктів за неподання або несвоєчасне подання звітів; станом на травень 2026 року щонайменше два рішення суду наклали штраф у розмірі 850 гривень (50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) плюс судовий збір.

Перші звіти показали, що найактивніше в Україні лобіюються сфери енергетики та житлово-комунального господарства

Міжнародний контекст: як виглядає українська модель

Реєстр прозорості Європейського Союзу діє з 2021 року на основі міжінституційної угоди трьох інституцій – Європейського парламенту, Ради ЄС та Європейської комісії; за офіційним порталом Transparency Register Європейського Союзу у ньому зареєстровано понад 12 тис. представників інтересів. З 1 вересня 2025 року в Європейському Союзі діють нові правила, що вимагають реєстрації для зустрічей із керівниками Європарламенту та Єврокомісії. У Сполучених Штатах Lobbying Disclosure Act 1995 року (з поправками 2007 року – Honest Leadership and Open Government Act) вимагає квартальної звітності; за даними Секретаріату Сенату США поріг реєстрації становить $3500 за квартал для лобі-фірм по кожному клієнту і $16 тис. за квартал для штатних (in-house, тобто корпоративних) лобістів, а цивільний штраф – до $200 тис. за порушення. Утім, правозастосування в США рідкісне: за звітом Урядового офісу підзвітності США (GAO-25-107523), у 2024 році Міністерство юстиції вжило лише одну цивільну дію – врегулювання зі штрафом $65 тис., а найбільше врегулювання в історії LDA становило $125 тис. (проти Carmen Group). Литва має закон з 2001 року з перехресною звіркою (звітують і лобісти, і посадовці), Польща – з 2003 та 2006 років (вузьке визначення «професійного лобіювання», що залишає прогалини).

Український Реєстр відповідає базовим стандартам Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР): відкритий реєстр, кодекс етики, обов'язкова звітність. Проте він поступається найкращим практикам у двох ключових пунктах: по-перше, відсутня обов'язкова звітність посадовців (так звана «двостороння прозорість», яка є в Литві); по-друге, витрати декларуються діапазонами, а не точними сумами, що суттєво обмежує можливість аналізу реального масштабу лобіювання.

Публічна дискусія та реакція громадянського суспільства

Проти першої редакції законопроєкту виступила коаліція громадських організацій, серед підписантів якої Transparency International Ukraine, Громадянська мережа «Опора», фундація Dejure, Міжнародний фонд «Відродження», Центр прав людини Zmina  та Центр демократії та верховенства права. У зверненнях фігурував заклик «понад 250 неурядових організацій». Вони застерігали, що широке визначення може підвести під поняття «лобістів» громадських активістів – за зразком російського закону про «іноземних агентів». До другого читання з тексту вилучили поняття «адвокація» та вивели з-під дії закону діяльність неурядових організацій (крім тих випадків, коли вона має прямі комерційні інтереси).

Бізнес – насамперед ЄБА та Американська торговельна палата в Україні (American Chamber of Commerce, ACC) – загалом підтримав закон з огляду на його прозорість та інтеграційний характер, але просив відтермінувати застосування санкцій на 12 місяців (законопроєкт № 13340-1). За опитуванням, яке провела ЄБА серед компаній-членів, 71% спеціалістів зі зв'язків з владою (government relations) на момент опитування не були зареєстровані в Реєстрі, а 58% з них не вважали свою діяльність лобіюванням у термінах закону. Це показує, що частина ринку поки що дистанціюється від офіційного статусу або через нерозуміння визначень, або через свідомий розрахунок не потрапляти під регуляторне навантаження.

Після ухвалення закону на ринку постали дві професійні структури: Українська асоціація лобіювання (Ukrainian Lobbying Association, ULA) під головуванням Ганни Лачихіної та Національна асоціація лобістів України (НАЛУ), яку очолив голова правління Олексій Шевчук і яку було офіційно презентовано 16 вересня 2025 року з представництвами в Лондоні, Цюриху та Брюсселі. НАЛУ позиціонує себе як саморегулівна організація галузі та розробляє професійний стандарт «лобіст» і окремий код Класифікатора видів економічної діяльності (КВЕД).

Прогалини, виклики та сірі зони

Аналіз даних Реєстру прозорості за друге півріччя 2025 року дозволяє виділити кілька структурних прогалин системи як на рівні закону, так і на рівні правозастосування.

Перша і найочевидніша – відсутність «двосторонньої прозорості». Закон зобов'язує звітувати лобістів, але не зобов'язує посадовців і депутатів реєструвати зустрічі з лобістами або свої календарі. Це принципово відрізняє українську модель від литовської, де перехресна звірка є основою системи. Доки посадовці не звітують про свою сторону комунікації, журналісти та громадянське суспільство змушені довіряти односторонньому свідченню лобістів.

Друга – широкий перелік винятків зі сфери дії закону. Стаття 3 Закону «Про лобіювання» містить розгалужений перелік діяльностей, які лобіюванням не вважаються: діяльність у сфері медіа, наукова діяльність, представництво інтересів органами дипломатичної служби, робота асоціацій органів місцевого самоврядування. Ці винятки відкривають можливість впливовим групам подавати свою діяльність як «експертну допомогу» або «наукову розробку» і таким чином уникати реєстрації.

Третя – розпливчастість предметів лобіювання. Деякі суб'єкти використовують максимально загальні формулювання. У звітах зустрічаються предмети лобіювання на кшталт «гуманітарна сфера компанії», «фармацевтична політика» або просто «законопроекти та нормативно-правові документи» – без зазначення конкретних номерів актів. Це суттєво ускладнює розуміння того, на яку саме норму намагалися вплинути, і знижує аналітичну цінність звітності.

Четверта – формат взаємодії «Інше». Значна частина контактів (за окремими звітами – понад 40%) маркується саме як «Інше», що дозволяє не деталізувати характер комунікації: чи це особиста зустріч, чи телефонний дзвінок, чи повідомлення в месенджері, чи випадкова взаємодія на полях галузевого заходу. Така категоризація суперечить принципу відкритості.

П'ята – широкі фінансові діапазони. Через те, що звітність подається в діапазонах («до 100 тис. грн», «від 100 тис. до 1 млн», «від 1 до 10 илн»), суб'єкт, який витратив 500 грн на канцелярське приладдя, і суб'єкт, який витратив 99 тис. на організацію прийому, у Реєстрі виглядають однаково. Це принципово обмежує здатність аналітиків та журналістів реконструювати реальні бюджети лобістських кампаній.

Шоста – невідповідність витрат і кількості контактів. У Реєстрі фігурують суб'єкти з аномально низькими витратами при надвисокій активності, і це може бути індикатором неповноти фінансової звітності. ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» зафіксувало 22 факти взаємодії (з них 10 – особисто із заступником голови комітету Дмитром Кисилевським), однак за всіма напрямками вказало витрати лише «до 100 тис. грн». Німецько-українська промислово-торговельна палата (AHK Ukraine) проводила лобіювання на рівні прем'єр-міністра Дениса Шмигаля та міністрів Юлії Свириденко й Олексія Соболєва, але також задекларувала витрати в мінімальному діапазоні «до 100 тис. грн». Фізична особа Олексій Захарчук здійснив 11 взаємодій безпосередньо з головою енергетичного комітету Андрієм Герусом, при цьому сума витрачених коштів вказана як «до 100 тис.». Можливим поясненням є те, що суб'єкти декларують лише прямі операційні витрати (поліграфія, логістика, оренда залів), ігноруючи вартість робочого часу штатних спеціалістів зі зв'язків з владою або експертів. Хоча закон формально вимагає звітувати про всі суми, необхідні для здійснення лобіювання, інтерпретація цього положення поки що нечітка.

Сьома – м'якість Правил етичної поведінки. Постанова № 1128 побудована на загальних формулюваннях («поважати демократичні цінності», «діяти доброчесно»), що залишає НАЗК надзвичайно широку дискрецію. З одного боку, це дає Агентству гнучкість у складних кейсах. З іншого – створює правову невизначеність для самих суб'єктів лобіювання, бо межі дозволеного та забороненого розмиті.

Восьма – концептуальний кейс Ощадбанку. Як було показано вище, державний банк зареєструвався лобістом попри загальну логіку закону про відокремлення приватного інтересу від публічної функції. Це створює конфлікт інтересів, який поки що не отримав судової чи нормативної відповіді.

Дев'ята – «тіньовий лобізм». Закон не вирішує проблеми прямого підкупу депутатів і не охоплює лобіювання через гранти, медіа та аналітичні центри. Тому навіть стовідсотково укомплектований Реєстр прозорості залишатиме поза увагою значну частину реального впливу на владу.

Десята – відсутність механізму оподаткування. На сьогодні професія «лобіст» не має продуманої моделі оподаткування, а це означає, що частина легальної лобістської діяльності буде «розчинятися» в кодах юридичних послуг, консультаційних послуг або діяльності громадських об'єднань, що ускладнює макроекономічну оцінку галузі.

Лобіювання самого закону про лобіювання

Один із найцікавіших ефектів першої кампанії звітування – підтверджений факт того, що самі лобісти активно намагаються змінити правила гри для свого ринку. У звітах зафіксовано лобіювання законопроєкту № 13339 «Про внесення змін до Закону України «Про лобіювання» щодо уточнення окремих положень». Європейська Бізнес Асоціація через свій профільний Комітет з лобіювання офіційно взаємодіяла з головою правового комітету Верховної Ради Денисом Масловим та керівництвом НАЗК щодо цього проєкту. Професійні лобістські фірми, зокрема ТОВ «Адер Хабер Ґавермент Аффейрс» та ТОВ «Арцінгер Лобінг Солюшнс», також задекларували лобіювання змін до профільного закону у власних комерційних інтересах. Це свідчить про намагання професійної спільноти пом'якшити регуляторне навантаження, уточнити термінологію або змінити окремі обмеження.

З огляду на природу ринку, така мета-активність абсолютно очікувана: лобісти, які щойно стали обʼєктом регулювання, природно прагнуть впливати на параметри самого регулювання. Утім, з точки зору демократичної гігієни цей процес має відбуватися максимально публічно, інакше виникне ризик «коридорного» переписування закону, який уже сам по собі покликаний боротися з «коридорними» практиками.

Міжнародний вимір у звітах

Міжнародна тематика широко представлена у звітах через призму санкційної політики, експортного контролю та повоєнної відбудови. Польська компанія «Орлен С.А.» (Orlen) задекларувала лобіювання предмета «Синхронізація санкційної політики України з санкційною політикою Європейського Союзу». ЄБА лобіювала скасування експортного мита на насіння олійних (законопроєкт № 14055). Українська зернова асоціація активно працювала над питаннями експорту до ЄС та експорту сої та ріпаку, взаємодіючи з Русланом Стефанчуком і Юлією Свириденко. «АрселорМіттал Кривий Ріг» лобіювала заборону експорту металобрухту – питання, яке має одночасно економічний і безпековий вимір.

Європейсько-українське енергетичне агентство лобіювало питання «Відновлення громад та громадської інфраструктури». ЄБА просувала впровадження BIM-технологій (Building Information Modeling, тобто інформаційного моделювання будівель; законопроєкт № 6383) для цифровізації процесів повоєнної відбудови на всіх етапах життєвого циклу об'єктів. Фізична особа Микола Портний звітував про лобіювання в інтересах компанії «Лоджікпауер Плюс» щодо «гуманітарної сфери компанії». ТОВ «Адер Хабер» лобіювало зміни до законодавства у зв'язку з ратифікацією Стамбульської конвенції (Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству).

Окрема цифра, яка дає масштаб для міжнародного контексту: за даними Опендатабота, у 2024 році Україна офіційно витратила на лобіювання у Сполучених Штатах приблизно $62,5 тис., тоді як Російська Федерація витратила приблизно $461,2 тис. – у сім разів більше. Польща витратила $245,2 тис. Від початку повномасштабного вторгнення у 2022 році й до 2024-го Україна витратила на лобіювання в США понад $5,4 млн. Цей контраст важливий не лише сам по собі, а й тому, що показує: внутрішнє регулювання лобіювання – це лише одна частина історії; інша частина – це здатність української держави та українського приватного сектору ефективно представляти свої інтереси за кордоном.

Перші уроки та що покаже наступна звітна кампанія

Перші підсумки роботи Реєстру прозорості дозволяють сформулювати кілька попередніх висновків. По-перше, інфраструктура запрацювала і вже видає корисні дані – це сам по собі історичний факт для України. По-друге, переважна більшість суб'єктів, які зареєструвалися, є реальними учасниками лобістського ринку – тютюнові компанії, фармгіганти, аграрні асоціації, GR-фірми. По-третє, центральною точкою впливу виявилися голови та заступники голів профільних комітетів парламенту, насамперед податкового та енергетичного. По-четверте, ринок професійних лобі-фірм почав легалізуватися і виходити з тіні.

Водночас перший звіт оголив системні слабкості, про які йшлося вище. Уже зараз очевидно, що наступна звітна кампанія (за результатами першого півріччя 2026 року, до 31 липня 2026 року) буде вирішальною – як з точки зору кількості зареєстрованих, так і з точки зору якості заповнення звітів.

Кілька маркерів варто пильно відстежувати. Чи зростатиме кількість зареєстрованих суб'єктів, якщо так, то чи приєднаються ті 71% спеціалістів зі зв'язків з владою, які поки що не вважають свою діяльність лобіюванням? Чи з'являться нові судові рішення, і чи штрафи перевищать символічні 850 грн? Чи внесуть у закон зміни, які запровадять «двосторонню прозорість»? Чи виокремить НАЗК конкретні приклади недостовірних даних і чи буде хоча б один кейс із припиненням статусу за умисне порушення? Якщо відповіді будуть позитивними, перший звіт можна буде назвати точкою старту реальної реформи. Якщо ні – він залишиться важливою, але переважно символічною подією.

Дмитро Бузанов, адвокат, лобіст, для «Главкома»