Болгарія обрала «коаліцію абсолютної безпринципності»

Найкраще і найгірше, що могло статися, – це одна з характеристик новому уряду, яку сьогодні можна почути у Болгарії.

Найкраще – тому що країна нарешті вийшла з тривалої політичної кризи і їй не треба буде вкотре йти на вибори.

Найгірше – тому що композиція нової урядової коаліції фактично повертає Болгарію у 2020-й, період суспільного невдоволення існуючою моделлю управління державою і масових антиурядових протестів.

Як неможливе стало можливим

16 січня 125-ма голосами «за» і 114 «проти» у парламенті Болгарії було обрано новий постійний уряд на чолі з прем’єр-міністром Росеном Желязковим.

Після тривалих переговорів три політичні сили – консервативна популістська коаліція ГЄРБ-СДС («Громадяни за європейський розвиток Болгарії» та Союзу демократичних сил), проросійська коаліція «Болгарська соціалістична партія – Об’єднані ліві» та популістська партія «Є такий народ» – домовились між собою про спільне управління. Підтримку новій урядовій коаліції висловила також «Демократія, права і свободи – РПС» – одна з двох груп, що виникла після розколу у партії турецької меншини «Рух за права і свободи». 

Головною особливістю нової урядової коаліції є її композиція, а саме: союз ГЄРБ-СДС, яка донедавна позиціонувала себе чи не найбільшою «євроатлантичною» політсилою країни з лівими, які завжди відкрито залишались друзями Москви. Ще донедавна такий союз було майже неможливо собі уявити, проте зміни у міжнародній обстановці, а також низка внутрішніх причин створили нові умови на політичному полі Болгарії, за яких він став можливим.   

Так, у Сполучених Шатах до влади прийшов Дональд Трамп, який має інше бачення щодо російсько-української війни та підтримки України, ніж його попередник. Крім того, все гучнішими стали розмови про можливість завершення війни вже у цьому році.

За таких умов ГЄРБ-СДС вже могла собі позволити знехтувати своєю «євроатлантичністю» задля того, щоб мати більше опцій при виборі майбутніх коаліційних партнерів. Підтвердженням цьому стало небажання ще донедавна головних «євроатлантистів» у болгарській політиці підтримати підписання угоди між Україною і Болгарією про співробітництво у сфері безпеки.

Причина – у ГЄРБ-СДС були в активній фазі переговорів про спільне управління лівими, які, як відомо, категорично проти не тільки безпекової угоди з Україною, але й будь-якої підтримки нашої держави. Сам же лідер ГЄРБ Бойко Борисов висловився про підписання болгарсько-української безпекової угоди як про купівлю заводу 9 вересня, маючи на увазі відомий вислів у Болгарії про 8 вересня 1944 року, тобто як недалекоглядно купувати фабрику після комуністичного перевороту та націоналізації.

«Якщо за попереднього постійного уряду склейкою була євроатлантична, проукраїнська орієнтація, то тепер Бойко Борисов відмовляється від цього об’єднавчого елемента, щоб залучити БСП. Тому військова підтримка України зараз видається йому як покупка заводу 9 вересня», – прокоментував зміну позиції ГЄРБ-СДС Пламен Дімітрова з Болгарського геополітичного товариства. 

Крім того, ГЄРБ-СДС просто не могла дозволити собі не створити уряд цього разу. До останньої спроби, вона мала ще сім для того, щоб взяти управління у свої руки, однак всі вони були провальні. Провал восьмої спроби, який більш ніж напевно призвів би до нових позачергових виборів, викликав би в прихильників партії серйозні запитання як до партії, так і її лідера Бойко Борисова. Отже, урядом Желязкова ГЄРБ-СДС врятувались від серйозних репутаційних збитків. 

Що стосується БСП, то основним фактором, який уможливив їх союз з ГЄРБ-СДС, стало виключення з партії її колишньої керманички Корнелії Нінової, яка була для соціалістів головним запобіжником від будь-якого зближення з партією Бойко Борисова.

З іншого боку, БСП зараз явно не у кращій формі і їй конче потрібен доступ до ресурсів. А найкращий спосіб його отримати – стати частиною влади. 

Прогноз на згубу

Колишня соціалістка №1 Нінова окрім того, що ніяк не може пережити те, що її колишня партія об’єдналась зі ще донедавна чи не найбільшим своїм політичним противником, пророкує, що такий союз є згубним для країни.

«Глибинна держава перегруповується, щоб вижити. Парламент народжений фальсифікованими виборами. Переговори проведені зі зрадою виборців. Результат: мафіозний союз Франкенштейн, який покінчить із Болгарією», – написала Нінова на своїй сторінці у Facebook. 

Подібним чином про нову коаліцію та її уряд висловлювались й у болгарському парламенті. Зокрема, лідер партії МЕЧ Радостін Василєв заявив, що новий уряд «буде урядом абсолютної безпринципності» і що він «не може бути антикорупційним і реформістським», адже «з керівництвом ГЄРБ урізні періоди пов’язані найбільші корупційні скандали та інциденти». 

Така характеристика новоствореного болгарського уряду говорить, зокрема, про те, що сподівання болгарського суспільства, що з «борисовською» моделлю управління країною, проти якої воно протестувало у 2020-му, буде покінчено назавжди, розвіялась. Так, з одного боку, болгари отримали змогу перепочити від надто частого ходіння на виборчі дільниці. Однак з іншого – вони знову отримали уряд навколо ГЄРБ, який де-факто оформив вихід цієї політсили з тривалої політичної ізоляції. 

Що стосується зовнішньополітичної орієнтації країни за нового уряду, зокрема, її відносин з НАТО і Україною, то вона, скоріш за все, буде відрізнятись від тієї, яка була, скажімо, ще рік тому. Це не означає дрейф Софії у бік Москви.

Однак те, як ГЄРБ-СДС пожертвувала безпековою угодою з Україною заради коаліції з соціалістами, порівняння Бойко Борисовим підписання цієї угоди з «покупкою заводу 9 вересня», відсутність в уряді адвокатів всебічної підтримки України з «Продовжуємо зміни» – «Демократична Болгарія», а також присутність на чолі держави проросійського президента, говорить про те, що демонстрація надійності Болгарії як союзника у НАТО і її підтримка України, зокрема військова, тепер навряд чи будуть серед її зовнішньополітичних пріоритетів.

Наразі важко сказати як довго протримається разом нова болгарська «безпринципна» урядова коаліція. Але є очевидним, що союз, сформований несумісними партіями і який залежить від крихкої більшості, приречений на нестабільність і часті кризи, які можуть добряче вкоротити йому життя.

Ігор Федик, для «Главкома»