Кредити під 20% річних. Як розвиватися бізнесу в таких умовах?

Український бізнес уже не може будувати стратегію на припущенні, що «після стабілізації» почнеться нормальний розвиток. Залежність бюджету від міжнародної допомоги та висока вартість кредитів формують нову економічну реальність, в якій виграють не ті компанії, що просто перечікують кризу, а ті, які навчилися розвиватися в умовах постійної невизначеності. Всі вже зрозуміли, що улюблена тема нинішнього керівництва НБУ про невизначеність стала середовищем, а не паузою.

Нещодавно вийшло чергове інтерв’ю голови НБУ. Андрій Пишний вважає, що фінансова система України вже не лише стабілізує економіку, а поступово повертається до функції фінансування розвитку, а фінансове регулювання рухається до стандартів ЄС. Добре, що в це вірить сам глава Нацбанку і, може, ще один член Ради НБУ.

Однак монетарні показники 2025–2026 років уточнюють цю картину. Звичайно, гроші в економіці є, ліквідність зростає, депозити збільшуються, але капітал для бізнесу залишається дорогим і вибірковим. Тому головне питання для підприємців може звучати так: як розвиватися, коли ресурси є, але доступ до них залежить від фінансової прозорості, платоспроможності, якості управління та здатності працювати з ризиками?

Дорогі гроші як головне обмеження для розвитку

Що ж ми маємо на сьогодні? Станом на червень 2026 року облікова ставка НБУ залишалася на рівні 15% річних. Це нижче, ніж у 2022 році, коли вона становила 25%, але все ще достатньо високо для економіки, яка потребує інвестиційного відновлення. У травні 2026 року розрив між споживчою інфляцією та обліковою ставкою становив 6,8 відсоткового пункту, що свідчить про збереження відносно жорстких монетарних умов. Як кажуть – жорсткість – наше все до горизонту політики.

Однак для бізнесу це означає, що кредит не буде дешевим ресурсом швидкого зростання. Навпаки, він стає інструментом, яким потрібно користуватися дуже обережно. У травні 2026 року середня ставка за новими кредитами резидентам без овердрафту зросла до 19,7% проти 18,5% місяцем раніше і в середньому за 2025 рік вона становила 19%. Це означає, що для багатьох підприємств вартість позикового капіталу вже сама по собі є тестом на ефективність бізнес-моделі.

Компанія, яка бере кредит під майже 20% річних, має чітко розуміти за рахунок чого вона створить вищу дохідність – від збільшення продажів до виходу на нові ринки чи пришвидшення обороту капіталу. Якщо кредит береться просто «щоб перекрити нестачу грошей», без структурної зміни бізнесу, він може не допомогти, а поглибити проблеми.

У травні 2026 року середня ставка за новими кредитами резидентам без овердрафту зросла до 19,7%, в середньому за 2025 рік вона становила 19%

Отже, в умовах дорогих грошей розвиток бізнесу має починатися не з пошуку кредиту, а з відповіді на питання: чи здатна компанія заробити більше, ніж коштує залучений капітал?

Монетарні дані показують, що грошова маса в Україні продовжує розширюватися. Станом на кінець травня 2026 року вона становила 4096,9 млрд грн, що на 15,7% більше, ніж роком раніше. Монетарна база також зросла – до 1234,7 млрд грн. Готівка в позабанківському обігу збільшилася на 15,1%, а депозити резидентів – на 15,8%.

На перший погляд, це позитивний сигнал: в економіці є гроші, банки мають ресурсну базу, бізнес і населення тримають значні кошти на рахунках. Але для підприємців важливий інший висновок: наявність ліквідності в системі не дорівнює доступності кредиту для кожної компанії.

Банки залишаються обережними, вони готові кредитувати, але насамперед тих позичальників, які можуть показати прозору фінансову звітність, стабільний грошовий потік, зрозумілу структуру власності, реалістичний бізнес-план і прийнятне забезпечення. У період війни та валютних ризиків банк оцінює не лише прибутковість клієнта, а і його можливість подальшого існування. Тому головною конкурентною перевагою стає не тільки продукт, а й кредитоспроможність бізнесу.

Так, в цілому кредитування зростає, але, як бачимо, бізнес поступається населенню за динамікою. Загальний обсяг кредитів, наданих резидентам, на кінець травня 2026 року становив 1316,1 млрд грн. Це на 10,9% більше, ніж на аналогічну дату 2025 року. Формально це добрий сигнал: кредитування економіки розширюється. Однак структура цього зростання є неоднозначною: корпоративне кредитування збільшилося лише на 5,4%, тоді як кредитування домашніх господарств зросло на 28,6%. Тобто банки значно активніше нарощують споживчі кредити, ніж кредити бізнесу.

Дохідність нових депозитів у травні 2026 року становила 8,8%, тобто була суттєво нижчою за вартість кредитів

Це має кілька наслідків: банки бачать у споживчому кредитуванні швидший і простіший напрям зростання, населення демонструє стійкий попит, а конкуренція банків за клієнтів підштовхує цей сегмент угору. Бізнес-кредитування залишається складнішим через воєнні ризики, потребу в заставах, невизначеність ринків і високі вимоги до фінансової звітності. Тому економіка ризикує отримати перекіс при якому споживання зростає швидше ніж інвестиції у виробництво.

Для короткострокової економічної активності це може бути позитивним, але для довгострокового розвитку країні потрібне саме інвестиційне кредитування бізнесу. Тому українському бізнесу не варто розраховувати, що банки самі «принесуть гроші». Потрібно ставати банківськи зрілими: мати фінансову модель, зрозумілу стратегію використання кредиту.

Програма «5–7–9%»: підтримка чи залежність?

Окрему роль у фінансуванні бізнесу відіграє державна програма «5–7–9%». Сума укладених кредитних договорів з початку її дії на кінець травня 2026 року становила 531,6 млрд грн, а поточна заборгованість – 180,6 млрд грн. Частка цієї програми у гривневому кредитуванні бізнесу, за розрахунками Мінекономіки, досягла 46,7%. Це дуже важливий показник.

З одного боку, програма стала одним із ключових механізмів підтримки підприємництва в умовах війни, допомогла бізнесу фінансувати оборотний капітал, інвестиції, релокацію, відновлення та поточну діяльність. З іншого – така висока частка пільгової програми означає, що ринкове кредитування бізнесу поки що не стало достатньо сильним самостійним каналом розвитку. Майже половина гривневого кредитування через «5–7–9%» – це ознака не лише підтримки, а й залежності. Для підприємців це створює стратегічний ризик.

Схоже, що якщо компанія може розвиватися лише за умови субсидованої ставки, її бізнес-модель потрібно перевірити на стійкість. Державна програма може бути стартовим або антикризовим інструментом, але вона не повинна замінювати ефективність та конкурентоспроможність. Правильний підхід для бізнесу – використовувати «5–7–9%» не для консервації старої моделі, а для переходу на сильнішу – підвищення продуктивності праці та створення продуктів із вищою доданою вартістю.

Майже половина гривневого кредитування бізнесу залежить від програми «5–7–9%»

Чому зростають депозити? Часто ми ставимо собі таке питання. Депозити резидентів на кінець травня 2026 року досягли 3248,9 млрд грн, збільшившись за рік на 443,1 млрд грн. Депозитний портфель корпоративного сектору становив 1705,4 млрд грн, а заощадження населення – 1478,4 млрд грн. Це свідчить про накопичення ліквідності в економіці. Частина бізнесу має кошти, але не поспішає інвестувати через невизначеність. Така поведінка зрозуміла: війна, ризики змушують компанії тримати резерви.

Однак надмірна обережність також має ціну. Дохідність нових депозитів у травні 2026 року становила 8,8%, тобто була суттєво нижчою за вартість кредитів. Для компанії це означає, що пасивне збереження коштів може бути корисним як інструмент ліквідності, але не є повноцінною стратегією розвитку. Бізнесу потрібен баланс між резервами та інвестиціями.

Частину коштів варто тримати для операційної безпеки, але іншу частину потрібно спрямовувати в підвищення стійкості й продуктивності. У довгостроковому вимірі перемагають не ті, хто просто накопичує ліквідність, а ті, хто перетворює її на конкурентну перевагу.

ОВДП і конкуренція за капітал

У червні 2026 року вартість залучення коштів до бюджету через ОВДП у національній валюті знизилася до 14,08% проти 15,79% у травні. Для держави це позитивний сигнал, бо обслуговування внутрішніх запозичень стає дешевшим. У 2025 році середня дохідність ОВДП становила 16,3%, у 2024 році – 15,98%, а у 2023 році – 18,7%. Для бізнесу цей показник важливий з іншої причини. ОВДП є альтернативою кредитуванню для банків та інвесторів. Коли дохідність державних паперів висока, а ризик нижчий, банкам може бути вигідніше вкладати кошти в державний борг, ніж кредитувати підприємства.

Зниження дохідності ОВДП потенційно може підштовхнути банки активніше шукати дохідність у кредитуванні бізнесу. Але це станеться лише тоді, коли бізнес буде достатньо якісним позичальником. Отже, зниження дохідності ОВДП створює вікно можливостей, але не гарантує автоматичного кредитного буму для підприємств. Банки все одно обиратимуть тих, хто має прозорість, заставу, стабільні доходи й керовані ризики.

Валютні резерви і курсова невизначеність

Міжнародні резерви України залишаються значними: у червні 2026 року вони становили $45,73 млрд. Ключовою підтримкою резервів є надходження від міжнародних партнерів. Водночас ситуація не є безризиковою. НБУ фактично покриває структурний дефіцит валюти через інтервенції. З початку 2026 року станом на 26 червня від’ємне сальдо інтервенцій становило $22,7 млрд, що на 33,2% більше, ніж торік. Попри міжнародну допомогу, резерви з початку 2026 року до кінця травня скоротилися на $11,6 млрд.

Для бізнесу це означає, що валютна стабільність значною мірою підтримується адміністративно та за рахунок зовнішнього фінансування. Це не погано саме по собі – в умовах війни така роль НБУ є критичною. Але підприємства не повинні ігнорувати валютні ризики. Компаніям, які імпортують сировину, обладнання чи комплектуючі, потрібно мати сценарії зміни курсу, запас ліквідності, переговорні механізми з постачальниками та можливість переглядати ціни.

Експортерам варто уважно управляти валютною виручкою, витратами в гривні та строками платежів. Бізнес, який має валютні кредити або контракти, повинен оцінювати не лише поточний курс, а й ризик його поступової зміни. Головний принцип для розвитку бізнесу – у стратегії компанії курсова стабільність не повинна сприйматися як гарантована назавжди.

Оборонна економіка як новий промисловий контур

В умовах війни оборонний сектор стає одним із найважливіших драйверів розвитку українського бізнесу. Але його не варто розуміти лише як виробництво зброї. Навколо оборонної економіки формується широкий ринок: програмне забезпечення, кібербезпека, ремонт, логістика, інженерія, сертифікація, навчання та багато інших.

Для українських компаній це шанс перейти від сировинної чи низькомаржинальної моделі до виробництва продукції з високою доданою вартістю. Але цей сектор потребує фінансової дисципліни, технологічної надійності, захисту даних і здатності працювати з державним замовленням. Саме тут поєднуються дві реальності.

З одного боку, оборонний бізнес має великий попит і стратегічне значення. З іншого – банки не можуть кредитувати лише «ідею» або «перспективний продукт». Вони оцінюють фінансові потоки, ризики, здатність компанії виконувати зобов’язання. Тому оборонним і суміжним компаніям потрібно швидко професіоналізувати управління. Інженерна сила має бути доповнена фінансовою грамотністю, юридичною якістю, корпоративним управлінням і здатністю залучати капітал.

Стратегія розвитку в умовах монетарної невизначеності

Енергетика залишається ще одним стратегічним напрямом. Бізнесу варто розглядати власну генерацію, модернізацію виробництва й резервні джерела живлення як частину стратегії розвитку. Це не лише захист від кризи, а й спосіб знизити витрати в майбутньому. Попит на такі рішення буде зберігатися не лише під час війни, а й у процесі післявоєнної модернізації.

З урахуванням монетарних показників український бізнес має будувати розвиток не на оптимістичному очікуванні дешевих грошей, а на більш тверезій моделі. Вже зараз бізнес має підвищувати продуктивність. Якщо кредит коштує близько 20% річних, інвестиції мають давати відчутний економічний ефект. Це означає перехід до продуктів із вищою маржею.

Потрібно управляти ліквідністю. Бізнес має мати резерв, але не повинен перетворюватися на «депозитну компанію», яка боїться інвестувати. Гроші на рахунках важливі для безпеки, але розвиток потребує їх продуктивного використання, знати куди і скільки.

Доцільно зменшувати залежність від одного джерела фінансування. Треба готовим до валютних коливань. Навіть якщо курс утримується НБУ, бізнес не повинен ігнорувати структурний дефіцит валюти та значний обсяг інтервенцій. І головне – ставати прозорими. У новій економіці доступ до грошей отримуватимуть не просто «перспективні», а зрозумілі для банків, інвесторів і партнерів компанії.

Бізнес не повинен перетворюватися на «депозитну компанію», яка боїться інвестувати

Що має робити бізнес уже зараз? Українським підприємцям варто діяти практично й послідовно, зокрема – провести фінансову діагностику компанії. Треба підготуватися до кредитування: мати управлінську звітність, прогноз руху коштів, бізнес-план, документи щодо власності, опис ризиків і чітке пояснення, як саме кредит створить додану вартість. Крім того – вміти використовувати пільгові програми не для латання дірок, а для модернізації. «5–7–9%» має працювати як інструмент переходу до сильнішої бізнес-моделі.

Маємо навчитись інвестувати в енергетичну та операційну стійкість. Це зменшує ризик простоїв і підвищує довіру клієнтів та партнерів.

Доцільно диверсифікувати ринки. Компанія, яка залежить від одного клієнта, одного регіону або одного каналу продажів, у кризовій економіці залишається вразливою.

І вже зараз – готуватися до європейських правил: сертифікація, комплаєнс, прозора звітність і якість управління стають не бюрократією, а умовою доступу до капіталу й ринків.

Український бізнес входить у період, коли розвиток відбуватиметься не завдяки дешевим грошам, а всупереч їх високій вартості. Монетарний сектор демонструє складну, але не безнадійну картину: грошова маса й депозити зростають, банки мають ресурс, кредитування економіки розширюється, міжнародні резерви залишаються значними.

Водночас кредити дорогі, корпоративне кредитування зростає повільніше за споживче, майже половина гривневого кредитування бізнесу залежить від програми «5–7–9%», а валютна стабільність значною мірою підтримується інтервенціями НБУ та міжнародною допомогою.

Це означає, що бізнесу потрібна не стратегія очікування, а стратегія адаптивного розвитку. Компанії мають ставати фінансово дисциплінованими, енергоефективними, технологічними, прозорими, експортно орієнтованими й здатними працювати з кількома сценаріями майбутнього.

Невизначеність не скасовує розвиток, а лише робить його більш вимогливим. У нових умовах перемагає не той бізнес, який має найбільше ресурсів, а той, який найкраще управляє ризиками, капіталом, людьми та довірою.

Доктор економічних наук, професор, академік, ексміністр економіки, ексголова Ради НБУ Богдан Данилишин, для «Главкома»