Міхо стомився. Усі версії головної відставки осені
«Подивіться уважно, хто зараз найбільше в екстазі від відставки Саакашвілі»
Сьогодні, 7 листопада, Міхеїл Саакашвілі заявив про відставку з посади голови Одеської обласної державної адміністрації. Своє рішення він мотивував тим, що президент в Одесі підтримує два клани, а область здають не просто корупціонерам, а й ворогам України. Та додав, що його ніколи не обманювали стільки, скільки в Україні.
«Кілька днів тому закрився центр обслуговування громадян, який Порошенко відкривав урочисто перед місцевими виборами. Він тоді сказав, що реформи незворотні. Потім з подачі членів його ж фракції було затверджено нові норми, які не дозволили цьому центру працювати. Я звернувся із закликом до президента не підписувати цей закон. Після цього він його підписав і центр закрився», – розповів Саакашвілі.
Останньою краплею, як зазначив керівник Одещини, стали електронні декларації. «Ми бачимо, що сили регресу атакують усе прогресивне. Ми бачимо, що всі нові починання вбивають у зародку. І все це відбувається на очах усієї України. Коли мені доводиться, як якомусь монгольському хану, ставити намети на сміх всьому світу на дорогах і вибивати жалюгідні копійки на ці дороги, що не ремонтувалися десятиліттями, тоді як вони публікують декларації, де більше грошей, аніж знадобилося б на всі дороги в цій та інших областях. Це не робота. Мені це дуже набридло і я дуже втомився», – сказав губернатор.
«У цій ситуації я вирішив подати у відставку і починати новий етап боротьби», – резюмував Саакашвілі. Та заявив, що нинішня влада мало чим відрізняється від попередньої, а він протягом усього часу не мав реальної влади в регіоні, оскільки її здали «корупціонерам і ворогам». «Яка різниця українцям, хто буде до них байдуже ставитися – Порошенко чи Янукович? Яка різниця українцям, хто їх буде грабувати – Єнакіївський чи Кононенко? Яка різниця українцям, хто буде собі все привласнювати – якийсь Ковальчук чи Клюєв? Яка різниця одеситам, якщо Гончаренко, Пресман, Ківалов як грабували, так і грабують при новій адміністрації? Коли ми говорили, що будемо все змінювати, президент Порошенко казав, що йому заважав Яценюк. Ми створили рух за очищення і допомогли йому позбутися Яценюка. І чим це закінчилося? Склад Яценюка було трохи посунуто складом президента, і в цих самих схемах як грабували, так і грабують. Ба більше: Аваков і Насіров – стовпи корупції – залишилися на своїх місцях», – заявив Саакашвілі. Президент, за словами опального політика, особисто підтримує два клани на Одещині – «бандитський, кримінальний, з убивць 1990-х – Труханова, і ізмаїльський клан Урбанського». «Всю владу в області віддали цим двом і їхнім союзникам-сепаратистам із «Нашого краю» Антона Кісе», – сказав Саакашвілі.
Поки що Саакашвілі залишається на своєму місці в Одесі (заяву ще не підписано президентом) та регіон лишати не збирається. Проте інтернет-користувачі вже висловили свої думки – і з приводу безпосередньо рішення губернатора, і з приводу його політичного майбутнього.
«Главком» зібрав реакцію соцмереж на звільнення Саакашвілі
«Міг би піти раніше. І люди б плакали. А зараз усі постять картинки з салютами», – написала у себе у Facebook екс-заступник губернатора Одеської області (у часи Ігоря Палиці) Зоя Казанжи.
«Все, що сказав Міхо, я підтримую, – зазначив волонтер, засновник організації «Повернись живим» Віталій Дейнега. – Змінити Клюєва та Єнакіївського на Коненка і Ко – це не реформа. З іншого боку, я так і не зрозумів, чим Міхо займався на посаді та якими були його успіхи».
Очікуваним виявилося рішення про відставку одеського губернатора для нардепа від «Народного фронту» Антона Геращенка. «Те, що вдалося йому та його команді в Грузії 10 років тому, не могло бути здійснено в Україні з різних причин, – написав він у своєму Facebook. – (Там) Міхеїл Саакашвілі грав роль руйнівника старої корумпованої системи, але були й ті, хто будував нову Грузію. Однак егоїзм та тоталітарні замашки Саакашвілі розвалили цю команду вже в 2007 році». Призначення Міхо саме на Одещину, на думку нардепа, не було випадковим: він мав очистити Одесу від команди Коломойського і зробив це за кілька тижнів. Надалі, як зазначає Геращенко, Міхо використовували як таран проти Арсенія Яценюка за часів його прем’єрства: «Йому обіцяли, що якщо Яценюк чіплятиметься за своє місце, то президент розпустить парламент, будуть нові вибори і Саакашвілі поведе в парламент цілу партію, а потім може стати прем’єр-міністром».
Коли ж посаду прем’єра зайняв Володимир Гройсман, Саакашвілі став непотрібним. Й понад те, як додає депутат, політик вийшов з-під контролю.
«Останні півроку команда Саакашвілі, забувши про Одесу, займалася виборами в Грузії, перемогти на яких їм не судилося. Тепер, після провалу на виборах у Грузії і повної відсутності підтримки президента, у Саакашвілі просто не було іншого виходу, як піти у відставку», – висловив свою думку Антон Геращенко.
«Баба з возу – кобилі легше, – висловився у своєму стилі лідер Радикальної партії Олег Ляшко. – Те, що політичний лузер Саакашвілі пішов у відставку – єдина можливість для нього хоч якось зберегти обличчя. Які реальні реформи Саакашвілі провів в Одеській області за півтора року губернаторства? При тому, що мав неймовірні повноваження, у тому числі впливати на призначення своїх прокурора і начальника Нацполіції. Чи готовий Саакашвілі відзвітувати публічно за свою роботу? Навряд. Бо немає про що звітувати».
Він також додав, що Радикальна партія вимагає від президента не приймати відставку Саакашвілі, допоки той не відзвітує про свою роботу на посаді голови ОДА.
Аналогічну точку зору висловив і його соратник Андрій Лозовий.
«Не можна побудувати демократичне врядування в Одеській області, коли у всій Україні процвітає клептократичний олігархат», – також став на бік Міхо нардеп Віктор Чумак.
Представник «Батьківщини» Ігор Луценко зазначив, що політичні пріоритети Саакашвілі мали б змінитися раніше, та додав, що наразі країні потрібен закон… про імпічмент.
«Насправді жодного дня губернатором Одеської області він не працював. Він одразу взяв на себе роль політика і використовував Одещину виключно як майданчик для повернення в політику. Після того, як його партія зазнала повного провалу на виборах у Грузії, Україна та її політика залишилась єдиною для нього можливістю та опцією. І він вирішив скинути з себе токсичну та непотрібну йому позицію губернатора Одеської області (тому що через півтора року треба вже якісь конкретні результати пред’являти та про щось конкретне говорити) і перейти у зручну для нього позицію політика-опозиціонера-викривача», – зазначив депутат. На його думку, це сталося саме зараз, до того Саакашвілі «чекав виборів у Грузії і використовував Одесу, в тому числі, для того, щоб акумулювати фінанси для грузинської кампанії і говорити з грузинами, які уважно слідкували за його діяльністю».
Гончаренко прогнозує, що тепер риторика Міхо щодо президента стане більш жорстокою. «Він у цьому сенсі перфектний політик. У нього немає друзів чи ворогів, а є лише його особисті інтереси. Він використовував президента, щоб отримати українське громадянство і увійти в українську політику. А зараз він вважає, що для нього перспективніше бути опозиціонером», – вважає депутат з БПП. Гончаренко також додав, що, на його думку, у Саакашвілі досить швидко все-таки з’явиться партія, бо «Сакварелідзе та інші – це ж просто місцеблюстителі для нього, це ж очевидно».
Тим часом нардеп Сергій Лещенко повідомив, що тепер Саакашвілі займеться об’єднання антикорупційних активістів в єдиний рух. «Він буде більш вільним у своїх діях. Саакашвілі – твердий політичний гравець, він буде далі займатися політикою, він амбіційна людина і, думаю, він ще багатьох здивує», – висловив свою думку політик. Він також додав, що окремо партія Саакашвілі «Хвиля» і «Демальянс» – це шлях у нікуди, якщо ці два об’єднання працюватимуть поодинці. «Тільки шляхом об’єднання ми можемо досягти успіху», – сказав він.
Однак політолог Віталій Бала зазначив, що, на його переконання, політичні перспективи Саакашвілі залежатимуть напряму від чинної влади. «Вона (влада) може «посприяти» політичними перспективам Саакашвілі або, навпаки, позбавити його тих перспектив», – написав він.
Катерина Пешко, «Главком»