Московська зозуля Ляшка. Невідоме минуле депутата Артеменка

Народний депутат з Радикальної партії Андрій Артеменко за один день перетворився з невідомої постаті на фігуру міжнародного масштабу. Завдяки публікації в The New York Times усі дізналися, що український парламентар через американських посередників, у тому числі екс-радника Дональда Трампа Майкла Флінна, передав адміністрації США план розв’язання конфлікту в Україні. Артеменко запропонував скасувати санкції щодо Росії, вивести її війська з Донбасу та провести референдум щодо передачі Криму в оренду Кремлю на 50 чи 100 років. Лідер «радикалів» Олег Ляшка любить нагороджувати опонентів назвою «московська зозуля», натякаючи на співпрацю з Кремлем. Але доля скаладається так, що ця кличка може стати доречною для його однопартійців...

«Главком» уже знайомив читачів із деякими фактами біографії цієї людини. Та, як виявилось, бекграунд парламентаря набагато цікавіший, ніж здається на перший погляд.

Генпрокуратура три роки тому реанімувала кримінальну справу часів Леоніда Кучми – щодо розкрадання $42 млн внаслідок сумнівних операцій між «Нафтогазом України» та трейдером Itera international Energi L.L.C. (у ті часи постачав газ із Туркменістану). У рамках цього розслідуванні окремо згадувалися факти розкрадання чиновниками $4 млн держпідприємства Міністерства оборони «ФК ЦСКА-Київ». Однак дії слідчих, які у 2015 році відновили збір доказової бази, досі не отримали продовження. Винятком став лише витік інформації: наприкінці 2014 року – у першій половині 2015-го на деяких сайтах були оприлюднені дані, що становлять таємницю слідства. Головним «антигероєм» публікацій виявився заможний бізнесмен Андрій Артеменко. Восени 2014-го він увійшов до парламенту за списками Радикальної партії Олега Ляшка, а наприкінці 90-х, під час скоєння згадуваного вище злочину, очолював футбольний клуб «ЦСКА-Київ».

Чи був це інформаційний злив проти конкретної політсили? Цілком можливо. Це тепер лідеру радикалів Олегу Ляшку закидають лояльне ставлення до центральної влади та співпрацю з олігархом Ринатом Ахметовим. А ще два роки тому у скандального політика був інший союз – із мільярдером та губернатором Дніпропетровщини Ігорем Коломойським, який майже відкрито конфліктував з главою держави. Прикладів кон’юнктурних та політичних справ у ГПУ за останніх три роки накопичилося вдосталь. Відтак на тлі політичної боротьби між табором Петра Порошенка та його опонентами умисний витік компромату на фінансиста Радикальної партії через Генпрокуратуру не виглядає суто абстрактним припущенням. Але від цього історія афери майже двадцятирічної давнини, у центрі якої опинився на той час 30-річний Андрій Артеменко, не втрачає барв. Та  водночас дає більше уявлення про його шлях від учорашнього випускника КПІ до статусу «посередника» у таємних перемовинах між наддержавами.

Чудова сімка і Бакай

У своїй офіційній біографії депутат Андрій Артеменко із гордістю згадує 90-ті, коли надавав юридичні послуги українським спортсменам, що хотіли змагатися за кордоном. Серед його клієнтів – футболісти провідних клубів, у тому числі «Динамо Київ», відомі боксери Віталій та Володимир Клички. Досить амбіційний бізнес для новоспеченого інженера-системотехніка із невеличким досвідом менеджменту у сільському господарстві та підприємництва у галузі легкої промисловості.

Впевнено можна говорити лише про те, що в 90-х Андрій Артеменко зміг увійти в коло впливових осіб під популярною в той час назвою «Чудова сімка», до якої включали політиків та бізнесменів – Віктора Медведчука, Богдана Губського, братів Ігоря й Григорія Суркісів та інших.

У 1996 році Артеменко заснував юридичну компанію «Перший правовий клуб», яка, власне, і надавала послуги спортсменам. Швидкість, з якою вона потрапила в поле зору влади, може дивувати. Вже наступного року Кабмін включив адвокатську контору Артеменка до переліку структур, що брали участь у реалізації Цільової комплексної програми розвитку футболу в Україні на 1997–2002 роки. Чи обійшлося без потужного лобі? Відповідь можна шукати в опосередкованих фактах. Наприклад, у фірмі працював Сергій Пушкар, котрий у 2015-2016 роках обіймав посаду керівника секретаріату Вищої ради юстиції – структури, яку ледь не до останнього часу вважали лояльною до Віктора Медведчука, фаворита президента Леоніда Кучми тих часів.

Невдовзі Артеменко отримав призначення – очолив ФК Міністерства оборони «ЦСКА-Київ». А вже за два роки Генеральна прокуратура розпочала розслідування про шахрайство з грошима футбольного клубу, яке призвело до розтрати в $4 млн. Коротко схему можна описати так: футболісти підписували контракт не з клубом, а з американською фірмою Denvell Trading LLC. Американці мали сприяти розвитку українського футболу, але за фактом співпраця полягала у тому, що «ЦСКА-Київ» оплачував конторі з американською пропискою гру українських футболістів. Згодом представники Генпрокуратури стверджували, що ця схема була спрямована лише на виведення коштів, які йшли на рахунки в латвійський банк. Слідчий з особливо важливих справ ГПУ Олексій Донський згодом розповідав ЗМІ, що Артеменко особисто знімав частину коштів із латвійських рахунків.

Як свідчать матеріали судового розгляду, який триває досі, у 2003 році розпочалась процедура банкрутства футбольного клубу, який заборгував понад 10 млн гривень. Ключовим кредитором виступала фірма з рейтингу топ-100 «Укргазконтракт». Радником президента цієї фірми був Геннадій Руденко (на початку нульових входив до пропрезидентського блоку «За ЄдУ» та фракції СДПУ(о), політсили Віктора Медведчука). «У народі Генадія Руденка називають «водій Бакая» (колишній одіозний очільник «Нафтогазу України». – «Главком»). Насправді Руденко є непрямим його родичем: племінниця Бакая є дружиною Руденка», – писало видання «Українська правда».

Нове життя

Андрій Артеменко потрапив у СІЗО через махінації у клубі в 2002 році, але через два роки був звільнений на поруки нардепів (зокрема Михайла Добкіна). А згодом, у 2007 році, прокурор Києва Ренат Кузьмін зняв з футбольного функціонера звинувачення.

Після Помаранчевої революції колишні топ-чиновники, під крилом яких Артеменко будував свою кар’єру в 90-х, втекли до Росії, як, наприклад, Бакай, або відійшли від державного керма.

А справи Артеменка знову пішли вгору. У середині нульових у нього з’являється бізнес у США, а в Україні – нові та впливові політичні зв’язки.

Так, у 2006 році його було обрано депутатом Київської міської ради, де він очолив фракцію БЮТ. Та вже згодом приєднався до більшості Леоніда Черновецького.

Тим часом повний тезка його батька – Артеменко Віктор Андрійович – у 2006 році став радником народного депутата від Партії регіонів Валерії Матюхи. Цей факт звертає на себе увагу через низку причин.

Як писала «Українська правда», вперше прізвище Матюхи з'явилося у пресі в 2006 році під час розслідування справи про вбивство заступника начальника УБОЗ Донецької області Романа Єрохіна. Мовляв, депутат забезпечувала алібі одному з обвинувачених у вбивстві. Вдруге про Матюху заговорили у 2010 році, під час конфлікту навколо приміщень компанії «Термохолод», розташованих у будівлі «Укрспецекспорту». На той момент Валерія Матюха обіймала посаду радника глави «Укрспецекспорту» Дмитра Саламатіна.

А в 2011 році її призначили заступником директора ДП «Прогрес» у складі «Укрспецекспорту». Саме ця структура відповідала за багатомільярдний військовий контракт України з Іраком щодо постачання бронетехніки та літаків. Як відомо, цей контракт було провалено. Багдад відмовився від більшої частини замовлення через зриви термінів та сумнівну якість.

Нагадаємо, що після Майдану Дмитро Саламатін утік до Росії, де, за даними місцевих ЗМІ, оселився в елітному поселенні під Москвою поруч із керівництвом ФСБ. Тим часом в Україні його підозрюють в умисному знищенні обороноздатності країни.

Стрімку кар’єру Матюхи пояснювали її трудовою біографією. У середині нульових вона працювала юристом у ТОВ «Лібера». Приблизно тоді ж там працювала заступник голови Адміністрації президента Януковича Олена Лукаш. Чоловік Лукаш, Григорій Ільяшов, очолював за часів Януковича Службу зовнішньої розвідки.

Тут доречно згадати офіційну біографію депутата Андрія Артеменка. Він розповідав, що один із напрямів його бізнесу – військова логістика: «із 2008 року до 2012 року, основна діяльність – підтримка та забезпечення озброєнням та екіпіруванням військових у гарячих точках, де проводилися спецоперації, в яких брали участь зокрема й військовослужбовці України, Росії та різних країн НАТО».

Хоча інтерес до цієї теми він виявляв що з кінця 90-х, коли на посаді радника мера Києва Олександра Омельченка патронував авіаційну галузь столиці.

«Русь» та бізнес в Америці

Однак на Партії регіонів не завершується перелік політичних уподобань оточення Артеменка. Багаторічний бізнес-партнер його родини Олег Керстенюк у середині нульових був кандидатом у народні депутати від блоку Наталії Вітренко «Народна опозиція» (блок Прогресивної соціалістичної партії та Партії «Русько-український союз» (РУСЬ). А у минулому Олег Керстенюк відомий як колишній футболіст вищої ліги у складі ФК «Буковина».

Наразі ця людина є керівником і співзасновником ТОВ «Глобалбізнесгруп ГМБХ» (фірма не зазначена у декларації нардепа Артеменка). Іншим співвласником компанії є «Глобал Есетс Інк» (США, Флорида).

У реєстрах юросіб США можна побачити, що керівниками американської компанії Global Assets INC. з Флориди є Аndrii P Artemenko та Oksana Kuchma.

Ім’я Аndrii P Artemenko можна знайти серед менеджерів ще однієї фірми зі США – Airtrans Group.

На сторінках сайту компанії є зображення українських транспортних літаків на кшталт Ан-124-100, що символізує один із напрямків діяльності фірми. Згідно з презентацією, Airtrans Group є одним з ключових постачальників нафти і газу, логістичних послуг у Майамі. Президентом компанії зазначено Mr. Kraskovskiy Glib, керівником – Mr. Yan Aronov, віце-президент – знову Оксана Кучма.

Також не зазначено у декларації Артеменка, що топ-менеджерами іншої фірми зі США Alphanet Technologies, Inc. є Krisitina Artemenko та Oksana Kuchma. Зазначимо, одну з дочок народного депутата звуть Крістіна.

Oksana Kuchma та Andy Viktor Kuchma (не здивує, якщо носієм останнього імені виявиться Андрій Вікторович Артеменко) також є керівниками ще однієї організації у США – Our World Charity Fund.

До речі, в Україні у родини також є бізнес. Наприклад, авіаційна компанія «Спец-Авіа-Альянс», якою керує згадуваний вище Керстенюк, а засновником виступає Оксана Кучма. До анексії Криму серед керівників компанії «Бельбек- Авіа», що розташована на півострові, було ім’я Артеменка Віктора Андрійовича.

А ось одна з перших фірм депутата – «Кріста», – вочевидь, названа на честь дочки Крістіни, перебуває у стані ліквідації. До речі, Крістіна – єдина дитина Артеменка із громадянством України. Син Едвард-Даніель і дочка Амбер Катерина – американці. Ще один син, Віталій, – громадянин Канади.

Федір Орищук, «Главком»