«Онуфріївщина». В УПЦ МП збунтувалися проти промосковської політики свого предстоятеля

Анонси всіх важливих подій за участю Петра Порошенка публікуються на офіційному сайті президента. Про зустріч глави держави з єпископатом УПЦ МП 13 листопада такого повідомлення не було.

Цією конфіденційністю і скористалися інтригани з Московського патріархату.

Достеменно відомо, що минулого тижня канцелярія Київської митрополії УПЦ МП розіслала ієрархам запрошення на зустріч, завізоване керівником Адміністрації президента, і поширила його через соцмережі. Те, що цей папірець складався нашвидкуруч, свідчить зневажлива форма його подачі. Зневажлива до своїх же архієреїв. Зазвичай подібні запрошення розсилаються персонально на адреси кожного єпископа. Цього разу лист із канцелярії нагадував більшовицьку деперсоніфіковану директиву про збір партосередку з обов’язковою підзвітною присутністю. Така наказова форма абсолютно перекреслює слова голови Синодального інформаційно-просвітницького відділу УПЦ МП архієпископа Климента (Вечері), що в Моспатріархаті «єпископи вільні люди, громадяни України з усім спектром всіх прав». Навпаки, архієреїв попередили, що вони – пасажири «Титаніка», і на дно підуть усією командою.

Для того, щоб понизити рівень зустрічі з президентом, яка мала відбутися в «Українському домі», в УПЦ МП вирішили «перенести» її в 45-й лаврський корпус, розташований у ямі «Нижньої Лаври». В актовій залі цієї будівлі традиційно відбуваються різноманітні форуми та засідання, де обговорюються поточні робочі питання, що турбують церкву, – від законодавчих ініціатив до проблеми абортів. Звісно, що в Адміністрації президента категорично відкинули вуличну самодіяльність канцелярії УПЦ МП, зважаючи на історичність рішення про створення помісної автокефальної Православної церкви в Україні.

Крім того, їхати президенту на зустріч у Києво-Печерську лавру не мало сенсу з причин інформаційної безпеки. На Петра Порошенка там вже чекали російські пропагандисти, які мали «задокументувати» для росТБ зрежисовану обструкцію частиною найбільш зомбованого «Русским миром» московського єпископату виступу президента. Також під стінами 45-го корпусу готувався для ефектної телекартинки «стихійний» мітинг з вимогами «припинити репресії проти церкви».

Отож, замість діалогу з владою УПЦ МП провела Архієрейський собор. Якщо уважно прочитати його рішення, то вони дублюють вже раніше оприлюднені тези, які неодноразово звучали з Москви. Абсолютно безглуздою з канонічної точки зору є пункт про призупинення євхаристичного спілкування з Константинопольським патріархатом. І не тільки тому, що УПЦ МП не є суб’єктом відносин між помісними православними церквами. А й через те, що митрополит Онуфрій в жовтні вже підписував аналогічне рішенням під час засідання синоду РПЦ у Мінську. Але ще Володимир Висоцький співав, що «расстреливать два раза уставы не велят». Отож, двічі підписавши одне й те саме рішення, Онуфрій вчергове засвідчив, що він не самостійний у своїх діях, очолює не «самокеровану» церкву, а є розпорядником окремої філії Моспатріархату в Україні.

Втім, вчорашні події продемонстрували, що УПЦ МП – не монолітна структура, вона глибоко тріснула по швах. Єпископ Черкаський і Канівський Софроній в інтерв’ю «Главкому» заявив, що «багато єпископів виступали за те, що треба поїхати, треба зустрітися» з президентом в «Українському домі». Багатьох із них утримував від цієї зустрічі лише страх втратити посади у власних єпархіях. Але кілька незгодних з «онуфріївщиною» архієреїв таки приїхали до Петра Порошенка, де обговорили робочі питання запланованого на кінець поточного місяця Об’єднавчого Собору.

Про те, що УПЦ МП розпадається, свідчать діаметрально протилежні рішення, які голосувалися 13 листопада. З одного боку, єпископат розриває євхаристичне спілкування зі Вселенським Патріархатом, і тут таки – апелює до Константинополя щодо проведення зустрічі з ним. Заявляє, що «подолання церковного розділення має відбуватися без втручання державних сил», і водночас – підтверджує свою готовність до нової зустрічі з президентом України, хай і на «церковній території».

Собор УПЦ МП продемонстрував, що нині їхній єпископат розколений на три частини.

Перша – під керівництвом Онуфрія і митрополита Антонія (Паканича) – цілковито лояльна до вказівок з Москви і до останнього священика боротиметься проти надання Томоса про автокефалію.

Друга – складається з десяти єпископів, які опонують «онуфріївщині» і чекають Об’єднавчого Собору, щоб відкрито заявити про свою підтримку автокефалії.

До третьої групи належать кілька десятків «тихих бунтарів», готових приєднатися до помісної православної Церкви лише після її юрисдикційного оформлення.

В Адміністрації президента з позірного демаршу єпископату УПЦ МП трагедії не роблять. Там кажуть, що автокефальні двері досі відкриті для всіх бажаючих. За останньою інформацією, процес створення помісної Православної Церкви в Україні перейшов до фінальної стадії і, якщо не виникне форс-мажору, має завершитися до кінця року.

Ярослав Коцюба, для «Главкома»