Початок і закінчення «формули Штайнмаєра»

Увесь тиждень ЗМІ із посиланням на заяву глави МЗС Вадима Пристайка тиражували фактично сенсаційну новину про те, що «Україна погодилася на формулу Штайнмаєра». Про це урядовець сказав на спільному засіданні комітетів Верховної Ради з питань євроінтеграції і зовнішньої політики в середу. В цей же час у Мінську проходило засідання представників Тристоронньої контактної групи, за результатами якого Україна… нібито відмовилася письмово закріплювати так звану «формулу Штайнмаєра».

Письмове закріплення виконання «формули Штайнмаєра» напередодні вимагала Росія. Принаймні, такі вимоги керівництва РФ для зустрічі лідерів у «нормандському форматі» напередодні озвучив помічник російського президента Юрій Ушаков. А російські ЗМІ навіть опублікували пункти цієї «формули». Згідно них, закон про особливий статус окремих територій Донецької і луганської областей набуває чинності о 20:00 за місцевим часом у день голосування на позачергових виборах в ОРДЛО, які призначені і проведені у відповідності з конституцією України і спеціальним законом України, що регулює позачергові місцеві вибори у вищезазначених районах.

Зустріч у Нормандському форматі, головними темами якої будуть амністія і повне розведення військ, анонсував і президент Володимир Зеленський. На підтвердження намірів сідати за стіл переговорів Україна навіть заявила про підготовку відведення сил на всій лінії фронту. 

Проте віз залишається і нині там.

А зранку 19 вересня стало відомо про зустріч президентів Володимира  Зеленського і Дональда Трампа наступного тижня у Нью-Йорку під час засідання Генасамблеї ООН.

«Главком» розбирався, що не так з формулою Штайнмаєра, що відбулося у Мінську і чого хоче Росія.

Що таке «формула Штайнмаєра»

Термін «формула Штайнмаєра» останнім часом не сходить з вуст політиків і чиновників. Так звану формулу імплементації Мінських угод запропонував в усній формі свого часу німецький політик Франк-Вальтер Штайнмаєр. Вона полягає у тому, що Україна погоджується на тимчасовий статус окремим територіям на Донбасі, натомість окупанти погоджуються на проведення виборів за українськими законами. Після доповіді ОБСЄ про те, що вибори пройшли демократично і прозоро, за окремими регіонами закріплюється особливий статус, а Україна повертає собі контроль над нині окупованим Донбасом.

Колишній глава МЗС Павло Клімкін пояснює критику цієї «формули» різночитаннями. Мовляв, Росія розуміє її як спосіб легітимізації своїх сил, зокрема бойовиків, натомість Україна першочергово хоче добитися встановлення безпеки у регіоні, а тільки потім погоджуватися на вибори. Принаймні, так було за часів попередньої української влади.

Так чи інакше, нинішній Закон про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах на Донбасі закінчує свою дію 31 грудня цього року. Далі депутатам слід буде вирішити, яким чином далі цей процес регулюватиметься, якщо дійсно Україна має намір провести вибори на тій частині Донбасу, яку поки не регулює, і чи включатиме до закону пункт про «особливий статус» Донбасу.

Що таке «формула Зеленського»?

На початку тижня глава держави під час зустрічі з словацькою колегою Зузаною Чапутовою заявив, що головними темами прийдешнього обговорення «нормандської четвірки» мають бути обмін полоненим, а також розведення військ уздовж всієї лінії фронту на Донбасі.

На підтвердження намірів України у середу, 18 вересня командувач Операції об'єднаних сил Володимир Кравченко заявив про підготовку України до розведення сил по всій лінії розмежування з окупованим Донбасом. За словами прем’єра Вадима Пристайка, план президента полягає в тому, щоби не допустити кровопролиття, а Мінський формат якраз дозволив виграти час, аби зміцніти. За допомогою розмінування, відновлення мосту у Станиці Луганській, відведення військ Україна хоче показати мешканцям окупованих територій, що є дружньою до них. Адже Київ розуміє, що далеко не всі наші люди, які залишилися на тому боці за лінією розмежування прихильники Москви.

Одним із варіантів інтеграції цих людей в Україну є проведення виборів на тих територіях, хоча бажано проведення місцевих виборів одночасно на всій території України. Глава МЗС розповів, що радники «нормандської четвірки» домовилися напередодні про конкретний текст (майбутньої угоди), в якому написано, що закон про особливий статус (Донбасу) набуває чинності в попередньому форматі (редакції 2016 року) на момент проведення виборів. Остаточно цей закон вступає в силу, коли ОБСЄ приймає рішення про те, що вибори пройшли відповідно з високими стандартами ОБСЄ.

Що спершу: кордон, чи вибори на Донбасі

Під час спільного засідання комітетів з євроінтеграції і зовнішньої політики тема імплементації Мінських угод за допомогою «формули Штайнмаєра» і розведення військ на Донбасі зайняла левову частку часу і стала найбільш дискусійною. «У Мінських домовленостях немає ані слова про розведення військ… Ключовий – це безпековий блок, чому ми нічого не чуємо про кордон, як встановити контроль над українсько-російським кордоном?», - запитала Ірина Геращенко у міністра Пристайка. Міністр запевнив, що Україна не збирається закінчувати війну шляхом здачі інтересів. Він намагався заспокоїти присутніх, що окрім озвучених домовленостей ніхто у форматі радників не обговорював деталі, в який саме момент на Донбасі мають пройти вибори, хто і в який спосіб контролюватиме, на якому саме етапі встановитися має контроль над українським кордоном.

«Є багато варіантів, за якими можемо отримати контроль за кордоном: присутність міжнародної місії, місія ОБСЄ, в ідеалі потім Збройні сили України і встановлення прапора України на кордоні», - додав міністр. А якщо нічого не вдасться, то інший варіант – миротворча місія.

Ця відповідь не влаштувала лідера «Голосу» Святослава Вакарчука. «Чи ми готові публічно заявити, що ми не проведемо вибори на тимчасово окупованій території Донецької і Луганської областей до того як Україна поверне контроль над кордоном?», - продовжив він «бити» болючим питанням. Міністр намагався пояснити, що не може за присутності преси розкривати усіх деталей перемовин, які зараз відбуваються, але визнав, що доведеться іти на компроміси. «Якщо ви думаєте, що дипломати зможуть домовитися до чогось без компромісу, то це наївно, на жаль, так не спрацює», - спробував залишатися дипломатичним Пристайко. За його словами, задача України полягає у мистецтві можливого, знайти спосіб як мінімізувати втрати, але про які втрати може йтися, не повідомив.

А тим часом у Мінську…

У столиці Білорусі в цей саме час, коли в Києві депутати випитували у міністра Пристайка деталі умов, на які погодилася Україна, проходила зустріч у Мінському форматі. Новини, які прийшли звідти ще більше здивували, адже Україна нібито, принаймні за повідомленням російських ЗМІ, відмовилася підписати угоду за «формулою Штайнмаєра».

Представник Росії на переговорах у Мінську Борис Гризлов надвечір заявив, що Україна таким чином «зірвала і ухвалення рішення про розведення сил у Петровському і Золотому (Луганська область), оскільки питання безпеки повинні бути синхронізовані з політичними питаннями». Цікаво, що новим представником України у Тристоронній контактній групі замість нещодавно звільненого Романа Безсмертного став відомий юрист Олексій Резніков. Вочевидь, зміна прізвища не змінили позиції України, яка наполягає на першочерговості безпекової складової домовленостей і не має принципових заперечень проти «формули Штайнмаєра».

Однак її реалізація можлива лише за умови виконання наступних пунктів:

• повне припинення вогню;

• забезпечення ефективного моніторингу СММ ОБСЄ на всій території України;

• виведення з території України збройних формувань іноземних військ і військової техніки; розведення сил і засобів уздовж усієї лінії зіткнення;

• забезпечення роботи Центральної виборчої комісії України, українських політичних партій, ЗМІ та іноземних спостерігачів;

• встановлення контролю над непідконтрольною Україні ділянкою українсько-російського кордону та виконання інших пунктів, передбачених українським і міжнародним законодавством та Мінськими угодами,

Про це написала на своїй сторінці в соцмережі Facebook Дарка Оліфер, прессекретарка представника України у Тристоронній контактній групі Леоніда Кучми.

Америка нам допоможе?

Наразі все зводиться до того, що зустріч українського і американського президентів відбудеться раніше зустрічі лідерів нормандського формату. Принаймні, про це домовилися президент Зеленський і віцепрем’єр США Майк Пенс під час телефонної розмови.

Чи йшлося у телефонній розмові про нормандський формат, офіційно не повідомляється. Але можна припустити, що це може бути однією з ключових тем.

Вочевидь, Трамп розуміє що Зеленський нині перебуває під тиском, адже виконання «формули Штайнмаєра» від України хотіли б бачити Німеччина і Франція, які є учасниками «Нормандської четвірки».

Ще напередодні останнього великого обміну в’язнями президент Франції Емануель Макрон сказав у телефонній розмові Володимиру Зеленському про необхідність політичних кроків задля розв’язання конфлікту з Росією.

Віз і нині там

Станом на зараз можна констатувати, що розмов про мирне врегулювання на порядок більше реальних домовленостей. Представник ОБСЄ на переговорах у Мінську Мартін Сайдік відмовився повідомити подробиці переговорів, констатувавши лише те, що Тристороння контактна група працює за принципом консенсусу, якого наразі немає. Свою роботу вона продовжить 1 жовтня. Тоді ж сторони продовжать обговорювати питання розведення сил і засобів на Донбасі і умови обміну ув’язненими.

Наразі слід констатувати, що жодного рішення у Мінську ухвалено не було. Окрім того, за словами представника ОБСЄ, мирному врегулювання додає проблема недотримання тиші. «В деякі дні порушення режиму припинення вогню різко зростали, тому я переконливо нагадую про політичну відповідальність сторін, закликаючи дотримуватися взятих ними зобов'язань», – зазначив представник ОБСЄ. Це важлива умова, зокрема, для початку розмежування військ на Донбасі. «Відведення військ розпочинається на восьмий день після того, як не стріляють. Коли зможемо розвести 400 км, в той саме день і закінчимо», - розповів «Главкому» міністр Вадим Пристайко.

Через 2 години після початку спільного засідання двох комітетів Верховної Ради Вадим Пристайко покинув зібрання, пославшись на зайнятість.

Журналісти встигли задати урядовцеві кілька запитань:

А яким чином формула Штайнмаєра відкриває шлях до зустрічі у Нормандському форматі?

Домовленість на рівні радників, що вони рекомендують лідерам зустрітися відбувається в момент, коли дотримуються 2 умови. Перша: в момент проведення виборів закон вступає у дію, але остаточно набуває сили в момент, коли ОБСЄ скаже, що вибори пройшли чесно, відкрито і прозоро. Ця позиція має бути погоджена всіма сторонами, в письмовому вигляді повернута лідерам. От в такому вигляді вона відкриває.

Друга: розведення військ у трьох тестових ділянках: Станиця Луганська, Золоте, Петрівське. Ніяких більше умов для зустрічі лідерів на сьогодні більше немає. Наступні зустрічі коли будуть? Не знаю. Попередня була у 2016 році. Ми втратили 3 роки, 3 роки ми воюємо і кожен день гинуть наші солдати. Цього у наступні 5 років ми не можемо допускати.

Вам закидають те, що Україна готова іти на поступки, декларує розмежування, але «та сторона» нічого зі свого боку не робить і поступки є однобічними. Це так?

Відведення у тих зонах, про які я сказав, верифікація відбувається за допомогою СММ ОБСЄ. От у Станиці Луганській це відбулося. ОБСЄ встановило камеру, ви самі можете бачити картинку з неї, можете бачити заасфальтовану дорогу, як люди починають нарешті ходити по ній.

Але всі пам’ятають провокації, коли відведенням українських військ скористалися представники так званої «ДНР» Владислав Дейнего і Ольга Копцева. Де гарантія, що це не повториться?

Провокації постійно відбуватимуться. Ніхто не наївний, ми не наївні, не ідіоти.

Але запобіжники проти провокацій які, якщо наших ані СБУ, ані військових не буде?

Якщо ми хочемо діяти далі і завершити це все, то маємо зчепити зуби і іноді не вестися на провокації. Провокації тих, хто не хоче миру, кого викине з місць мирний процес, продовжуватимуться. У нас є 2 варіанти відповіді: або ми відповідаємо на кожну дрібненьку провокацію від кожної дрібної людини, або ми розуміємо наш шлях вперед, розуміємо, для чого ми все це хочемо робити. Моя позиція – не реагувати на провокації, не помічати цю малу перепону, а бачити мету, до якої йдемо.

Михайло Глуховський, «Главком»