Подвійний ляпас Кремлю. Що означає історичний візит Зеленського до Вірменії

Президент України Володимир Зеленський перебуває у Вірменії, де відбувається саміт Європейської політичної спільноти. Це не тільки перший візит Зеленського до цієї країни, а й взагалі перший візит глави української держави до Вірменії за 24 роки. Гостями вірменського прем’єра Нікола Пашиняна в ці дні став весь європейський бомонд: премʼєр-міністри Норвегії, Фінляндії, Великої Британії, Чехії, Грузії (і навіть Канади!), президент Франції Еммануель Макрон, голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн, керівник Євроради Антоніу Кошта, генсек НАТО Марк Рютте та ще кілька десятків високопосадовців.

В Єревані Зеленський озвучив ключові завдання для перемовин з іншими учасниками саміту. Вони не є оригінальними: активізація дипломатії для завершення війни та недопущення зменшення тиску на агресора, прискорення реалізації європейського пакета допомоги Україні в 90 млрд євро, зміцнення української ППО та забезпечення енергетичної допомоги.

Але справжня цінність саме цієї міжнародної поїздки Зеленського полягає не стільки в ще одному майданчику для зустрічей, а в геополітичному нюансі. Ледь не вперше така кількість європейських VIP-персон зібралася на Південному Кавказі, а саме місце зустрічі – символічне. Вірменія не межує безпосередньо з Росією, але принаймні формально лишається членом напівмертвих союзів на чолі з Москвою (ОДКБ та ЄАЕС), в Гюмрі досі перебуває російська військова база, за що країна отримує відносно дешевий російський газ, Мецаморська АЕС, яка наразі постачає 40% електроенергії країни, залишається залежною від російського «Росатома»… Сам вірменський прем’єр Нікол Пашинян, на відміну від більшості західних лідерів, періодично наживо спілкується з Володимиром Путіним. Хай ці зустрічі й не назвати дружніми, бо вони часто супроводжуються взаємними не надто добрими випадами.

Візит Зеленського до Єревана став ще одним неприємним ударом для Москви після нещодавньої зустрічі українського президента з азербайджанським колегою Ільхамом Алієвим. Вірменія та Азербайджан мають, м’яко кажучи, непросту історію стосунків між собою (Алієв відмовився приїжджати на саміт до Єревану). Але, попри це, у них є дещо спільне: зараз обидві країни показово дрейфують від давнього регіонального гегемона – Кремля, який карколомно втрачає вплив у своєму традиційному «підчерев’ї» на Південному Кавказі. І Україна намагається скористатися цим геополітичним переформатуванням в регіоні, аби залучити нових союзників. 

Місяць до виборів

Наразі Вірменія перебуває в дуже чутливій точці: наступного місяця в країні мають відбутися парламентські вибори. Вони фактично мають визначити, чи країна остаточно стиала на шлях євроінтеграції, який символізує Пашинян, чи Москва через підконтрольні опозиційні сили зможе загальмувати цей процес. Ключову ставку Росія робить на блок «Вірменія», куди увійшла політсила друга Путіна Роберта Кочаряна, який представляє так званий «карабаський клан». Риторика експрезидента Вірменії побудована на звинуваченнях Пашиняна у здачі «невизнаної республіки» давньому ворогу Азербайджану та «дружбі з Росією» як головним військово-політичним партнером.

У передвиборчий період Москва у своєму звичному стилі заливає інформаційний простір дезінформацією та фейковим компроматом проти чинного вірменського керівництва та дискретитацією європейського вектору загалом. У Євросоюзі визнають цю загрозу, свідченням чому –створення у Вірменії цивільної місії для протидії дезінформаційним кампаніям та кібератакам.

Проведення такого представницького заходу як саміт ЄПС за місяць до дати виборів має додати балів Пашиняну серед прихильників європейського руху як головному символу важкого відриву країни від Москви. Водночас симпатикам Пашиняна слід усвідомлювати, що шлях Вірменії до ЄС – справа нешвидка. У Києві вже готові поділитися з Єреваном цим важким досвідом.

Кремль перекриває воду. Мінеральну

Для Кремля «всеєвропейський зліт» у Вірменії та запрошення на нього Зеленського – подвійний удар. І це вже помітно по тону, з яким сприйняли саміт російська преса та «патріотичні» телеграм-канали: тут і попередження Вірменії щодо перетинання «червоної лінії» у відносинах з РФ, і розгубленість млявою реакцією Кремля на таку концентрацію недругів на формально союзницькій території.

Перший заступник голови комітету Держдуми у справах СНД, євразійської інтеграції та зв'язків із співвітчизниками Костянтин Затулін лякає: якщо нинішній вірменський уряд буде переобраний після червневих виборів, російсько-вірменські відносини будуть близькі до розриву. А колега Затуліна по Держдумі Олександр Толмачов відкрито погрожує, що «Вірменія може повторити долю України, якщо зробить невірний вибір історичного шляху».

Щоправда, у деяких пропагандистів раптом настала «стадія прийняття» і вони констатують, що Росія… не має більше імперських амбіцій і не може вказувати Вірменії, кого їй приймати на своїй території.

Але все ж Москва відреагувала на чергове зближення сусіда з «ворожим Заходом» в своєму  фірмовому стилі – руками Росспоживнагляду. Цей орган заборонив експорт вірменської мінеральної води через раптом «виявлені порушення». Але мінералка – це пів біди: в один момент найбільші російські маркетплейси – Wildberries и Ozon – призупинили продаж товарів з Вірменії. На платформах пояснили це «проблемою зміни митних правил». Це, мабуть, слід вважати реалізацією погроз Путіна на останній зустрічі з Пашиняном: кремлівський диктатор якраз недвозначно натякнув вірменському прем’єру щодо неможливості одночасно входити до митного союзу з Європейським союзом та Євразійським економічним союзом.

В Єревані невибагливий шантаж Кремля добре бачать. Спікер парламенту Вірменії Ален Симонян напередодні саміту ЄПС дуже жорстко відреагував на російські провокації в розпал виборчої кампанії у Вірменії: «Якщо в Україні намагаються просувати свої інтереси військовим шляхом, то у Вірменії відбувається спроба захоплення влади. Нашу демократичність вони (росіяни) зараз намагаються використати проти нас. Говорять: у вас інтернет відкритий, ми в цьому інтернеті на свої рублі купимо стільки реклами, що все буде нашим. Ми не дозволимо перетворити Вірменію на губернію. Ми не керуватимемося так, як керується Білорусь».

«Росія вже нічого не може зробити»

Голова комітету Верховної Ради з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва Верховної Ради нардеп Олександр Мережко вважає саміт у Єревані поразкою для Росії і відповідно вагомою дипломатичною перемогою для України.

«Росія втрачає свій вплив на Вірменію, яка рухається в бік Заходу та, зокрема, ЄС, – категоричний соратник Зеленського. – Сам факт, що президент України бере участь в масштабному європейському саміті на території країни, де знаходиться російська воєнна база, проводить там двосторонні зустрічі з європейськими лідерами щодо військової підтримки України, і Росія нічого не може зробити – виглядає як принизлива політична поразка останньої. Вірменія усвідомила, що Росія для неї – загроза суверенітету і безпеці. Показово, що з Росією не хочуть «дружити» навіть її колишні союзники, які входять в спільні організації, і ізоляція Кремля лише посилюється».

У самій Вірменії також вважають нинішній захід історичним. Керівник Аналітичного центру з глобалізації та регіонального співробітництва, вірменський політолог Степан Григорян називає саміт ЄПС великою подією: «Дуже вражає, коли до такої маленької країни, яка не є членом Євросоюзу, приїжджають одразу 50 керівників європейських країн плюс представник Канади. Дуже важливо з урахуванням складнощів останніх років, що і прем’єр Грузії тут. Ну і, звісно, окремою знаковою подією є прибуття президента України до Вірменії. Не можна сказати, що контактів вірменського та українського лідерів раніше не було: вони перетиналися, зустрічалися, але цей приїзд дуже важливий – для психологічного перелому. Це означає, що у вірменській зовнішній політиці відбувається серйозна зміна зовнішньополітичної лінії. Зауважу, що Вірменія зараз у міжнародних організаціях припинила голосувати проти українських резолюцій».

Росія на такий подвійний ляпас, впевнений політолог, відреагує болісно. «Росія загалом не дуже визнає незалежність Вірменії і через свої агентурні зв'язки, проросійських політиків просуває наративи, що ми маємо існувати у вигляді їхньої губернії, – зауважує Григорян. – Там і досі вважають Вірменію російським форпостом, не розуміючи, що після 2020 року (Другої карабаської війни – «Главком»), коли Москва не виконала своїх союзницьких зобов'язань, у Вірменії серйозно змінилися настрої. Єреван наразі проводить багатовекторну політику, в рамках якої для нас важливе серйозне партнерство з Україною та практично всіма європейськими країнами. На цьому саміті Вірменія вже підписала низку стратегічних договорів – з Великою Британією, Болгарією, Хорватією… І дуже природно, що і з Україною, особливо коли до нас приїхав ваш президент, ми будемо працювати активніше. Для Росії ж потяг вже пішов. Вона показала себе ненадійним партнером, і політичні еліти Вірменії зараз змінюють свою позицію і поводяться більш диверсифіковано».

Тим часом 4 травня в рамках саміту в Єревані Зеленський провів розмову з генсеком НАТО Марком Рютте щодо постачання Україні антибалістичних ракет, залучення нових внесків від партнерів та реалізації спільних проєктів. Недопущення розширення НАТО на пострадянський простір, яке подавалося в Кремлі як одна з головних причин початку «СВО» у 2022-му, заграло фарбами, на які там навряд чи очікували… 

Павло Вуєць, «Главком»