Провісники Апокаліпсиса. Що передувало вибухам у Калинівці і чому про це мовчить влада?

Напередодні вибухів арсеналу боєприпасів під Вінницею військові фіксували підозрілі польоти над артилерійськими складами, а командир «48-го арсеналу» отримав вирок за фіктивну закупівлю протипожежного обладнання. Та найбільшу тривогу викликає інший факт: це вже другий випадок, коли займання на військовому складі відбулось одразу після візиту антидиверсійних спецпідрозділів.

У жахливих подіях в селі Калинівка під Вінницею (48-й арсенал, в/ч А1119), де майже добу вибухають ракети й снаряди, легко помітити промовистий збіг: пожежа на складі боєприпасів сталася на вотчині президента Петра Порошенка та ще й припала на його день народження. Прибічникам теорії про диверсію Путіна це додає впевненості. Та більш тривожним виглядає інше: загоряння другого за величиною збройного арсеналу в Україні трапилося одразу після візиту антидиверсійних спецпідрозділів, які, за даними СБУ, проводили на військових складах контртерористичні заходи.

Річ у тім, що така ж послідовність подій – проведення антидиверсійних заходів, після яких розпочиналась пожежа на складі – спостерігалась півроку тому на найбільшій військовій базі Міноборони, у військовій частині А1352 (м. Балаклія, Харківської області). Там зберігався основний запас 125-мм танкових снарядів. Як відомо, наприкінці березня у Балаклії сталася масштабна пожежа, в якій здетонувала третина боєприпасів. Попри те, що напередодні до військової частини у Балаклії прибув спецпідрозділ «Сармат» для «захисту важливих об'єктів військового значення від диверсійних та терористичних посягань».

«Главком» дізнався ці деталі завдяки матеріалам розслідування пожежі у Балаклії, раніше доступних у Єдиному реєстрі судових рішень (наразі відповідні ухвали видалено з реєстру). Як з`ясувалось, у рамках цього кримінального провадження слідчі перевіряли причетність до надзвичайної події бійців з антидиверсійного спецпідрозділу. Правоохоронні органи не розуміли, чому в день пожежі – 23 березня – попри вжиті спецпризначенцями заходи до військової частини потрапили сторонні особи, які здійснили «диверсійні дії, в результаті чого відбулись вибухи боєприпасів на технічній території арсеналу».

Хто б не виявився винним у цих пожежах – зовнішній чи внутрішній ворог – версія про диверсійний напад має свої сильні сторони. Адже вибухи на чотирьох військових складах упродовж лише двох років під час війни важко назвати збігом. Нагадаємо, окрім Калинівки та Балаклії, в Україні горіли військові склади також у Сватовому Донецької області (жовтень 2015 року) та біля селища Новоніясоль під Маріуполем (вересень 2017 року).

Ще один аргумент на користь диверсантів можна знайти в розслідуванні, що було розпочате харківською поліцією напередодні. З нього випливає, що 5 вересня (за три тижні до подій у Калинівці) безпосередньо над військовими складами в Балаклії пролетів невідомий безпілотний об`єкт, у бік якого було здійснено 10 пострілів з автоматичної зброї, після чого вказаний об’єкт полетів в бік с. Борщівка Харківської області. Того ж дня над цією самою військовою частиною  із порушенням правил безпеки пролетів літак НАРП-1.

Радник міністра оборони Юрій Бірюков уже повідомляв із посиланням на свої джерела, що для підпалу 48-го арсеналу в Калинівці Вінницької області міг бути застосований саме безпілотник. Ця інформація ставить багато запитань до Міноборони, вважає голова «Інформаційного спротиву», народний депутат Дмитро Тимчук. Він зазначив, що Генштаб мав би передбачити в чинному положенні про систему охорони подібних об’єктів, захист від безпілотників. Депутат нагадав, що пожежі у Сватовому та Балаклії також приписували дронам. «На сьогодні не має технічних засобів, які б протистояти цілій низці диверсій. Чому Міноборони через Кабмін не вносить відповідні зміни у законодавство, я не знаю», - розводить руками депутат.

Як розповів «Главкому»  колишній заступник начальника Генштабу Ігор Романенко, основні версії на сьогодні такі: диверсія з боку РФ, недбальство посадовців Міноборони, навмисний підпал та людський фактор. За словами експерта, пріоритетною є версія про підпал об’єкта російськими диверсантами.

Чому не варто концентруватись лише на диверсійній версії, демонструє нещодавній вирок командиру цієї ж військової частини Ігору Малежику. 26 квітня Калинівський суд Вінницької області засудив його до двох років тюрми, але водночас пом’якшив покарання й залишив полковника на свободі та на посаді. Як можна дізнатись з вироку, Малежик у лютому 2016 року «для підтримання протипожежного стану технічних територій та охоронних периметрів» підписав контракт про закупівлю пожежно-технічного майна у приватного підприємця. Згідно з договором, військова частина сплатила майже 190 тисяч гривень за товари для запобігання та гасіння пожеж: більш як півтори сотні вогнегасників, кілька десятків брезентових кошм (протипожежних покривал), шкіряних краг (рукавиць), поясів пожежника, більш ніж сотню пожежних рукавів.

Військова частина гроші перевела, але товар так і не отримала. Щоб приховати порушення, підлеглі командира військової частини – командир пожежної роти та завідуюча сховищем матеріально-технічного забезпечення – підписували фіктивні папірці.

Про те, що у всіх чотирьох випадках пожеж на складах варто шукати не лише диверсію, свідчить і приклад Балаклії. Як зазначалось вище, «диверсійна» версія пожежі у цій військовій частині подавалася як основна. Чи підтвердилась вона, наразі не відомо. Але певні сумніви вносить рішення Міноборони, яке в червні звільнило через службову невідповідність головного інженера військової частини з Балаклії Олега Александрова. Про таке дисциплінарне покарання стало відомо лише у вересні з судових ухвал.

Ще один красномовний факт: після страшної пожежі в Балаклії, упродовж весни – літа цього року, за вживання алкоголю на службі у цій військовій частині судами було покарано близько десяти військовослужбовців, зокрема капітана і майора.

Приклади судових рішень

Федір Орищук, «Главком»