«Слуга» чи повелитель? Навіть «регіонали» за Януковича такого не робили у парламенті
Опозиція у новому парламенті залишиться на голодному пайку?
Тріумфатор парламентських виборів, партія «Слуга народу» в кінці минулого тижня злила у ЗМІ приблизний список кандидатів на посади голів парламентських комітетів. Партія президента Зеленського отримала монобільшість, тож на даному етапі формально не потребує союзників для коаліції. Якщо так, вирішили в «Слузі», то монобільшість буде всюди. Супермегафракція забирає посади спікера та першого віце-спікера для Дмитра Разумкова та Руслана Стефанчука і пропонує своїх керівників на 20 комітетів.
Новоспечений нардеп Олександр Корнієнко (він, скоріш за все, очолить партію після того, як нинішній лідер Дмитро Разумков пересяде у президію Ради) підтвердив «Главкому»: іншим фракціям пропонується задовольнитись посадою віце-спікера та головуванням в комітеті зі свободи слова. Також з боку «Зе-команди» лунали думки, що опозиції можуть віддати комітет з прав меншин. І це, по суті, «дарунки з барського плеча», бо права опозиції, зокрема, кадрові, в регламенті Верховної Ради не виписані. Так само туманно в ньому йдеться про процес створення та розпаду коаліції, що навіть стало причиною позову до Конституційного суду перед цьогорічними президентськими виборами.
Ймовірні кандидатури на посади голів парламентських комітетів від «Слуги народу»
1. Данило Гетманцев — податкової, митної та фінансової політики
2. Дмитро Наталуха — з питань економічної політики
3. Юрій Арістов — з питань бюджету
4. Олександр Ткаченко — гуманітарний та інформаційний
5. Сергій Бабак — з питань науки і освіти
6. Михайло Крячко — з цифровізації та IT
7. Ірина Венедіктова — з питань правової політики і правосуддя
8. Микола Сольський – аграрної політики і земельних відносин
9. Анастасія Красносільська — з питань запобігання та протидії корупції
10. Денис Монастирський — з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності
11. Андрій Герус — з питань паливно-енергетичного комплексу
12. Владислав Криклій — з питань інфраструктури
13. Андрій Клочко — державного будівництва та місцевого самоврядування
14. Олександр Завітневич — з питань національної безпеки і оборони
15. Михайло Радуцький — з питань охорони здоров’я
16. Олег Бондаренко — з питань екологічної політики
17. Сергій Кальченко — з питань регламенту і організації роботи Верховної Ради
18. Богдан Яременко — з питань закордонних справ
19. Марія Мезенцева — з питань європейської інтеграції
20. Галина Третьякова — з питань соціальної політики
Детально про існування коаліції та опозиції йшлося в регламенті редакції 2008 року. Але той регламент був змінений в 2010 році після того, як Конституційний суд скасував політреформу 2004 року. У січні 2014-го парламент повернувся до тієї політреформи, але в результаті цих «гойдалок» детальні норми про коаліцію та опозицію з регламенту зникли. Тож наразі відносини між владою та опозицією в Україні можуть базуватись хіба що на загальноприйнятних світових практиках.
Парламент скликання, що минає, у цьому сенсі був не зовсім показовим. Спочатку коаліцію в ньому складали усі фракції, крім Опозиційного блоку. Але цій силі не дали ані посади одного з віце-спікерів, ані посад в керівництві комітетів (заодно «бортанули» позафракційних депутатів, які голосували за «диктаторські закони»). І якщо віце-спікерство для опозиціонерів ніде не прописано, то у випадку з комітетами голова Верховної Ради Андрій Парубій пішов на порушення діючого регламенту. Стаття 81 недвозначно говорить про те, що квоти розподілу посад голів комітетів, перших заступників, заступників голів, секретарів та членів комітетів визначаються пропорційно від кількісного складу депутатських фракцій (депутатських груп) до фактичної чисельності народних депутатів у порядку, встановленому Верховною Радою. Тоді Парубій пояснював невиконання цих норм у тому дусі, що під час війни регламент діє специфічно.
Але якщо «слуги» дійсно планують лишити на інші чотири фракції один-два комітети, то вони переплюнуть навіть минуле керівництво Ради. У спадкоємиці Опоблоку «Опозиційній платформі «За життя» вже підрахували, скільки комітетів влада має їм віддати. Михайло Папієв, який в Раді цього скликання входить до регламентного комітету, вважає, що згідно з кількістю мандатів, які взяла ОПЗЖ (43), вона може розраховувати на посади двох голів комітетів, перших заступників та секретарів і десь 10% звичайних заступників. Це якщо комітетів залишиться стільки, скільки зараз.
«Якщо вже ми сповідуємо цінності європейського парламентаризму, це означає, що опозиція повинна мати контроль над комітетами з питань бюджету, свободи слова, регламенту та чогось на кшталт боротьби з корупцією, – перераховує Папієв. – Крім того, в регламенті не виписаний склад президії, але навіть за Януковича посада одного з віце-спікерів завжди належала опозиції. Тільки в парламенті восьмого скликання все з’їли в один рот, я вже мовчу про те, що в президії було одразу два представника Галичини. І за європейськими нормами першою право створення опозиції має найбільша фракція, яка не увійшла до коаліції».
Колега Папієва по другій за розміром фракції майбутнього парламенту Вадим Рабінович також нагадує, що за часів Януковича у опозиції було 13 комітетів і крісло віце-спікера. Він закликав владу «здати екзамен на демократичність» і віддати опозиції не тільки місце в президії, а й реально впливові комітети, зокрема, бюджетний. При цьому єдиною опозицією Рабінович, звісно, вважає «платформу» Медведчука.
У найменшій фракції парламенту – «Голосі» Вакарчука – апетити скромніші. «Я б не сказав, що у нас є якісь великі плани на посади, зважаючи на результати «Слуги народу», – зізнається майбутній депутат від цієї політсили Ярослав Юрчишин. – Фактично зараз вони можуть повністю комплектувати кадровий склад як парламенту, так і уряду. Зараз ми очікуємо пропозицій з їхнього боку і можемо запропонувати хороших керівників, заступників, секретарів комітетів у профільних сферах – освіті, медицині, питаннях окупованих територій. Все залежить від наших колег по майбутньому парламенту». За інформацією Юрчишина, у «Слуги народу» поки нема планів офіційно визнавати когось опозицією, проте є плани мінімізувати присутність представників «Опозиційної платформи «За життя» та «Європейської солідарності» у керівництві комітетів.
У «Батьківщині» нагадують, що Юлія Тимошенко завжди поважала права опозиції і закликають повернутись до регламенту, який діяв до 2010 року. «Питання регламенту є ключовим, – впевнений давній соратник Тимошенко Сергій Соболєв. – На жаль, Янукович започаткував, а Порошенко продовжив лінію – переможцям все, а іншим нічого. Свого часу ми, як «Батьківщина», мали більшість, але ключові комітети – свободи слова, бюджетний, посаду першого віце-спікера віддавалися опозиції. У світі є різна практика – в США, наприклад, переможець забирає все, а в Європі комітети діляться пропорційно між фракціями. Треба просто повернутися до того регламенту, де був окремий розділ, який стосувався роботи більшості та опозиції та створення та розпаду більшості. У 2014 році Порошенко та його тодішня більшість відмовились повертати цей регламент в повному обсязі».
Соболєв пропонує дочекатись створення більшості і в котрий раз нагадує, що «Батьківщина» готова до неї долучитись. Щоправда, переможці виборів, попри грайливі підморгування Юлії Володимирівни, не виказують великого бажання об’єднуватись зі «старими політиками».
Але якщо Тимошенко всіляко демонструє приязнь до нового президента, то в «Європейській солідарності» Петра Порошенка великих симпатиків Володимира Зеленського нема. У команді колишнього президента обурені нахрапом, з яким нова влада підгрібає все під себе.
«Вони що – взагалі не збираються віддавати комітети іншим фракціям? – ставить питання нардеп Володимир Ар’єв і теж нагадує, що навіть «регіонали» за Януковича такого не робили. Це в принципі суперечить будь-яким демократичним нормам та правилам і є узурпацією. Якщо вони зловживатимуть своєю одноосібною більшістю, то постають питання щодо професійної участі інших фракцій в роботі комітетів. З точки зору європейського парламентаризму, такого просто не може бути».
Тим часом у партії, яка виграла вибори, вже відреагували на невдоволення колег, але дуже своєрідно. Дмитро Разумков остаточно дав зрозуміти, що Слуга народу не збирається сприяти об'єднанню з іншими партіями, що пройшли в Раду, і зарахував їх усіх до опозиції.
«Було б коректно, щоб не ми, а опозиція між собою визначилася, хто на яку позицію буде претендувати. Це логічно, правильно, демократично», - заявив Разумков.
Він зазначив, що важко відповісти, як вони будуть домовлятися і висувати кандидатуру на цю посаду.
«Я сподіваюся, що, нарешті, опозиція у Верховній раді буде знаходити якісь точки дотику», - сказав він.
Також він не виключив, що якщо чотири опозиційні фракції висунуть чотири претенденти, то щодо цих кандидатура відбудеться голосування.
Можливо, під тиском Заходу у Зеленського все ж дещо збавлять оберти і кинуть колегам у парламенті ще кілька кадрових кісточок. Але загальний курс найбільшої фракції за історію українського парламентаризму вже зрозумілий – на «дріб’язок» вони звертатимуть мінімум уваги.