Справа Святогора. Чому суд виправдав людину, яка вбиває собак?

евченківський районний суд Києва виправдав адвоката Олексія Святогора, якого протягом багатьох років власники собак і зоозахисники обвинувачували у вбивстві тварин.

«Святогора Олексія Анатолійовича визнати невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень. Виправдати Святогора Олексія Анатолійовича у зв'язку з недоведеністю, що у діяльності обвинуваченого є склад кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.300 і ч.3 ст.300 ККУ», –  оголосила суддя 18 січня.

«Главком» розбирався, чому найбільш резонансна зоозахисна справа отримала таку розв’язку: суд відмовився притягувати до відповідальності людину, яка сама визнає, що є вбивцею тварин.

Хто такий Святогор?

Олексій Святогор є київським адвокатом. Нині працює на посаді першого заступника директора «Центру економіко-правових досліджень». Наприкінці 90-х обіймав державні посади. 1997 – 1999 роках працював судовим виконавцем Голосіївського районного суду Києва, у 1999-му – державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції в  Києві.

Сам себе Святогор називає догхантером і водночас зоозахисником. Чоловік став відомим завдяки специфічній позиції: вважає гуманним знищувати вуличних тварин, якщо держава не може дати їм раду, прилаштувати. Мовляв, таким чином він убезпечує людей від нападів тварин, розповсюдження хвороб, які вони переносять. Як зазначають зоозахисники, цією діяльністю чоловік займається майже десять років – вбиває тварин шляхом отруєння. Зокрема, Святогор використовував один із препаратів, який призначають людям, хворим на туберкульоз. Але для тварин він смертельна отрута. Свого ставлення до безпритульних Святогор не приховує.

Про те, що вбиває собак Святогор відкрито заявляв у тому числі в ефірах багатьох телеканалів і у соціальних мережах, зокрема у Вконтакті.

За що судили?

Спроб порушити кримінальну справу проти Олексія Святогора були кілька. Але якщо раніше зоозахисники намагалися посадити чоловіка до в’язниці за знущання над тваринами (ст. 299 Кримінального кодексу), то у останній справі, яка тягнеться вже четвертий рік, обвинувачення вже стосується пропаганди насильства і жорстокості (ст. 300). У 2018 році суд навіть відправив Святогора до СІЗО, але згодом звільнив під домашній арешт. Примітно, що сам Святогор не завжди дотримувався домашнього арешту. За словами зооактивістів, вони помічали його на вулиці, але покарання він ніякого не зазнав, бо прогулянку дозволив слідчий.

У Шевченківському райсуді сторона обвинувачення, а саме прокуратура, потерпілі і їхні адвокати, намагалися довести порушення ч.2 і ч. 3 ст. 300 Кримінального кодексу України: ввезення, виготовлення або розповсюдження творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію. Доказів цього достатньо, переконують зоозахисники. Насамперед, це зізнання самого Святогора на телебаченні, а також повідомлення у соцмережах.

Але суд став на бік обвинуваченого.

Суддя Оксана Голуб під час оголошення вироку заявила, зокрема, про неможливість отримати оригінали відеоматеріалів з телеканалів, в ефірах яких йшлося про злочини Святогора. Більше того, у тексті рішення суду ідеться, що суд не вважає такі відео і аудіоматеріали доказом. «У судовому засіданні встановлено, що Святогор О.А. крім безпосередньої участі на теле- та радіопередачах, у яких мали місце його висловлювання на запропоновані теми, будь-яких дій, пов’язаних з виготовленням відеопродукції згаданих передач, не вчиняв. Тобто він безпосередньо не фіксував технічними засобами аудіо- та відеозаписи…». Іншими словами, якщо він сам не записував убивства, то зізнання про злочини і розповіді про ефективні способи вбивства не можуть бути доказами його винуватості. Окрім того, суд вважає, що Святогор, розповідаючи про вбивства тварин і способи їх знищення… не мав на меті розповсюдження цієї інформації, оскільки ст. 300 Кримінального кодексу під розповсюдженням такої інформації має на увазі лише виготовлення аудіо- відеотворів безпосередньо особою, яка обвинувачується. У суді розповіли, що інші обвинувачення, які стосуються вбивства тварин і жорсткого з ними поводження — йому не висували.

Зоозахисники вважають рішення несправедливим, а суд упередженим. Більше того, воно створює прецедент: заклики до вбивств тепер можна трактувати як особисту думку? «Виходячи з даного формулювання суду, якщо будь-яка людина піде в ефір на телебачення і закликатиме до вбивства людей, це теж не вважатиметься злочином. Просто тому, що не ця людина виготовляла відеопродукт», – наводить аналогії в коментарі «Главкому» Олександр Тодорчук, засновник зоозахисної організації Uanimals, яка протягом всього розслідування стежить за цією справою. Він називає декілька причин, чому суд не засудив обвинуваченого. Перша – недосконале законодавство, адже в Україні тварини є об’єктом, а не суб’єктом. Тобто коли розглядається справа про жорстке поводження з твариною, постраждалим є її власник. З безпритульними ще складніше, бо у них немає власника, а значить постраждалої людини. І друга – небажання правоохоронців розслідувати такого роду злочини. Адже із самого початку справа рухалася лише завдяки увазі суспільства до цієї теми і роботі громадських активістів, які влаштовували в тому числі акції протесту.

Влада Степанова, яка є потерпілою у справі, в розмові з «Главкомом» причиною негативного для зоозахисників рішення суду називає той факт, що суд не розглядав докази злочинів Олексія Святогора, які містяться у його коментарях в соцмережах. Степанова також звертає увагу на неможливість підтвердити сам процес вбивства тварин у суді. «Слідчий, коли відкривав справу, відмовився від мене прийняти цілу папку роздруківок «скрінів» з соцмереж з публікаціями Святогора. Він сказав, щоби ми до суду це не подавали, бо ці речі розглядатимуться як малюнки. Але ж основна пропаганда, яку він вів, відображається саме у скрінах. Цілком можна провести експертизу і довести, що на них саме його висловлювання», – каже Степанова. За її словами, слідчий просив помогти знайти відео, яке би доводило те, що він вчиняв злочини. Але такого відео у потерпілих немає.

Олександр Тодорчук також звертає увагу на те, що суддя Оксана Голуб раніше виносила рішення щодо учасників Євромайдану, а також є суддею у справі Павла Шеремета. Мовляв, ця служителька Феміди була жорстка до музиканта Антоненка, залишивши його у СІЗО, але виявилася м’якою до Святогора, який сам зізнається у вбивствах.

Що далі?

Опоненти Олексія Святогора уже готують апеляцію, на яку у них є 30 днів. Як повідомив Тодорчук, Uanimals разом з юристами оцінює шляхи розвитку цієї ситуації. «У суспільстві величезний запит, ставлення до цієї історії однозначне, що за подібні злочини повинне бути покарання», – каже засновник громадської організації. Він переконаний, що засудження – це справа лише часу.

Михайло Глуховський, «Главком»