«Удар-2». Чи реанімують Клички свою партію

Наприкінці травня київський мер Віталій Кличко написав заяву про складання із себе повноважень керівника партії «Блок Порошенко–Солідарність». Кличко спробував формально виконати вимоги закону про державну службу. Проте заява партією не була розглянута – з’їзд був запланований на такий день, коли Кличко перебував у США, і БПП, скориставшись цим, відклав питання у довгу шухляду. Версій, чому відбувається таке затягування, декілька – від такої, що Кличку просто не знайдено заміну всередині партії, до тієї, що шукають механізми утримання його на посаді.

Коли Кличко в серпні минулого року в результаті злиття свого «Удару» з президентською «Солідарністю» очолив нову партію, він навряд чи мав великі ілюзії. Очевидно було, що Кличку відведена роль «весільного генерала» в не його політсилі, де все будуть вирішувати інші люди. Власне місцеві вибори, на які партія, всупереч проханню свого голови, пішла під назвою «Блок Петра Порошенка «Солідарність» без будь-якої згадки про «Удар», тільки підтвердили найгірші очікування Віталія. А коли вся країна переживала затяжну «прем’єріаду» та нову «коаліціаду», керівник найбільшої парламентської партії, здавалось, жив десь в іншому світі.

Нинішнє бажання Віталія піти із «Солідарності» виглядає так, ніби він із задоволенням скидає із себе тягар. Не дарма відразу ж з’явилась інформація, що він тепер реанімуватиме свій «Удар», де знову буде головним – хай і не очолюючи партію формально через той же закон про держслужбу. Останні соцдослідження показують, що в «Удару» є підтримка на рівні 2,4 %, і це при тому, що проект не брав участі ані в парламентських, ані в місцевих виборах. За чутками, Кличко розглядає варіант повернення до «ударівського» бренду, завдяки якому свого часу йому вдалося завести свою фракцію до парламенту. Принаймні, сайт «Удару» працює і регулярно оновлюється, а саму партію досі не ліквідовано. Щоправда, можливостей для повторення колишнього успіху Віталій майже не має.

Але й «Блок Порошенка», з яким об'єднались «ударівці», не демонструє нині тієї підтримки, що була 2014-го року, – тож і цей дивний союз поступово втрачає сенс для київського мера. Тому з наближенням виборів він може провернути той же фінт, що був свого часу проведений Порошенком із «Солідарністю». Цей проект був зареєстрований ще 2000-го року, брав участь у виборах у складі блоку «Наша Україна», а після цього впав в анабіоз, щоб оперативно розконсервуватись під парламентські вибори-2014, коли Порошенко вже став господарем на Банковій. Проте якщо «Солідарність» відновлювалась під тодішні великі рейтинги нового президента, то у Кличка нині ситуація інша. Він завів себе в нішу чисто регіонального політика.

«Зниження рейтингів БПП, посилення критичних настроїв до президента й напруженість у стосунках між частиною колишніх «ударівців» і президентською командою, – перераховує причини, що можуть підштовхнути Кличка до ренесансу партії, політолог Володимир Фесенко. – Але коли «Удар» тільки створювався, він був багато в чому заснований на очікуваннях від Віталія як нового політика, у якого була слава великого спортсмена нового покоління із західним досвідом і без суперечливої політичної біографії. А тепер ця біографія є, хоча не можна сказати, що його мерство провальне. У Києві він може зберегти непогану електоральну базу».

Питання в тому, чи цікаво Кличку зосереджуватися на Києві, чи він захоче повернутись у велику політику на всеукраїнському рівні, як це зі змінним успіхом виходить у мера Львова Андрія Садового. Але якщо «Самопоміч» постійно тримає розгалужену регіональну мережу, то, за оцінками самих «ударівців», у їхніх офісах на місцях давно «гуляє вітер».

«Реанімувати партію Кличку буде дуже важко, бо на сьогодні 18 депутатів «Удару» із близько 33 стали членами «Солідарності», – розмірковує колишній «ударівець», а нині позафракційний Віктор Чумак. – Важко тепер буде їх збирати назад – думаю, вони вже адаптувались у «Солідарності» і хтось вже почав ліпити там кар’єру. До того ж, є велике розчарування тим фактом, що Кличко відмовився від боротьби – і президентської, і парламентської. Регіональні відділення «Удару» взагалі розсипались по інших партіях («Укроп», «Народний контроль» та ін.) – із сильних залишилась тільки київська, але вона повністю вмонтована в «Солідарність», а осередок київської обласної організації підібрав Наливайченко. Тому не вийде клацнути пальцями і сказати, що «Удар» відновлюється. Якщо у Віталія є такі плани, я б назвав їх занадто оптимістичними».

Брат у рукаві

На минулорічному з’їзді була зачитана заява про бажання стати членом «Удару-Солідарності» (саме з такою назвою) самого Кличка, а також Сергія Алексєєва, Артура Палатного, Валерія Іщенка, Давида Макар’яна, Тараса Кутового та інших. Але все одно після цього група «Удару» продовжувала збиратись окремо у приблизно тому ж складі в три десятки депутатів. Про те, що Кличко все ж залишив вплив на центральному рівні, свідчить той факт, що «смачне» міністерство аграрної політики очолив голова цієї групи Тарас Кутовий, а екс-міністр соціальної політики Павло Розенко залишився в уряді, але вже як віце-прем’єр. Також близькою до Кличка називають одну з кандидатур в ЦВК, внесених президентом, – Надію Синицю.

Соратниця Кличка Наталя Новак, яка нині максимально дистанціюється від БПП, не без оптимізму чекає відродження «Удару»: «Це дійсно можливо. Віталій Володимирович відчув смак політики, і зрозуміло, що для продовження політичної діяльності потрібна партія. БПП не є партією Кличка, тому спроба реанімувати «Удар», мабуть, буде. Але все залежить від того, коли будуть вибори. Оскільки Віталій Володимирович за посадою не може очолювати партію, то в нього є брат – достатньо талановита людина, і якщо він захоче, «Удар» відновиться з дещо іншим лідером. Була б партія – а люди знайдуться: ті, хто був в «Ударі», залишились в достатньо дружних стосунках і багато нових людей з’явилося навколо Кличка – частково це можуть бути люди з його команди в КМДА».

Ще один соратник Кличка Дмитро Білоцерківець, який до свого депутатства працював в КМДА і воював з МАФами, у розмові із «Главкомом» назвав питання щодо «Удару» неактуальним, яке треба ставити меру Києва. Але не утримався від шпильки на адресу Садового, проти якого після скандалу зі сміттєзвалищем ведеться потужна інформаційна війна, у тому числі президентською командою: «Кличко, на відміну від Садового, що досі очолює виконком своєї партії, показав, що є проєвропейським політиком, який виконує закон. І не треба шукати у складанні ним повноважень голови «Солідарності» політичної інтриги».

«Порішати» з Банковою

Доля Садового, якого, як потенційного кандидата в президенти, «мочать» зараз з усіх боків, мала б стати для Кличка прикладом, якщо йому стане замало посади київського голови. Багато що буде залежати від того, чи піде «Удар» самостійною командою з благословення Банкової, чи хоча б за президентського нейтралітету, чи всупереч його волі.

«Маючи публічний політичний факт об’єднання, вони можуть не допустити подальшого існування партії «Удар», – не виключає «палиць в колеса» від президентського оточення Новак. – І сказати, мовляв, якщо не подані документи на ліквідацію партії, це не означає, що не відбулося злиття з БПП. І шанси виграти судові процеси у Віталія будуть мізерні».

Також якщо Кличко виявить «несанкціонований» норов, у нього можуть виникнути проблеми в Київраді. Але сторони можуть домовитись. Не секрет, що тактика збереження влади за допомогою розмиття колишнього розчарованого електорату БПП на кілька колон опрацьовується на Банковій давно. Так, перший заступник голови Адміністрації Президента Віталій Ковальчук опікується проектами «Наш край» та «Народний контроль», судячи з усього, не обійшлось без АП й у реанімації Аграрної партії. Але Кличко з Ковальчуком на дух один одного не переносять, бо саме останній (колишній сірий кардинал «Удару») був ініціатором ставки на президента Порошенка і злиття двох партій в одну. Якщо Ковальчук і після цього зможе провести своїх людей до списків «Удару», це буде кумедно. Утім, саме наявність системного орговика Ковальчука свого часу дуже допомогла в будівництві, «розкрутці» партії і такого «важкого клієнта», як Кличко. Сьогодні такої людини в оточенні київського мера не видно.

«Кличко давно не займався ні «Ударом», ні «Солідарністю», де був формальним лідером, – говорить Фесенко. – Має бути окрема людина, яка б займалась партією. Ковальчук, що опікувався оргроботою, пішов, і команда Кличка розпалась. Якщо ж казати про ставлення до самостійного плавання «Удару» на Банковій, то воно буде неоднозначне – з одного боку, це потенційний конкурент за голоси, з іншого – умовна президентська команда дійсно може піти на вибори різними колонами. Але все одно деякий дисонанс це спричинить і буде виглядати як шлюб, що розпався і після якого залишився осад. І такий нюанс буде псувати подальшу історію відносин».

Утім, в «ударівському» оточенні запевняють, що функції Ковальчука цілком можуть перебрати колишній заступник Кличка та впливовий бізнесмен Павло Рябікін, за плечима якого три скликання парламенту, у якого правою рукою може стати Білоцерковець, який вже намагався займатись розвитком  «Удару» перед злиттям, а потім очолив київську організацію БПП. Окремо треба сказати про персону екс-«регіонала» Вадима Столара, на якого орієнтується Білоцерковець. Столар – непублічний персонаж, проте йому приписують контроль над багатьма напрямками в столиці. Причому злі язики кажуть, що чутки про свою впливовість він поширює здебільшого сам. Саме Столар може стати одним із головних провайдерів реанімації «Удару» й умовити Кличка на такий крок. Щоправда, нардеп Віктор Чумак сміється з такого сценарію: «Якщо всі дізнаються, що пан Столар бере участь у цій «реанімації», точно можна буде ставити жирну крапку на цьому».

Ще один варіант, який Кличко може гіпотетично розглядати – оновити «Удар», щоб якимось чином об’єднатись із міфічною поки партією Саакашвілі. Але там сьогодні й так повним ходом іде кастинг тих, хто хоче приєднатися до цієї сили й набиває собі ціну. Малоймовірно, що команда Саакашвілі, яку розпирає від власних перспектив, забажає, щоб до неї на рівних умовах приєдналась команда «збитих льотчиків». Максимум – підберуть колишніх «ударівців» на кшталт Чумака чи Фірсова.

Та поки тема дочасних виборів зникла з порядку денного, тому й час для роздумів, чи треба вириватись із дружніх президентських обіймів, у Віталія Кличка залишається.