Вбивство Шеремета. Хто підриває Україну?

Від будинку на вулиці Івана Франка, де мешкав Павло Шеремет, до перехрестя, на якому він загинув, – близько , які можна здолати на автівці за 15 – 20 секунд. Журналіст прямував за кермом на ранковий ефір власної програми на «Радіо Весті». В редакцію він щодня приїздив або діставався пішки максимум за 10 хвилин до початку ефіру, але не цього разу: вибуховий пристрій спрацював о 7:45 на розі вулиць Богдана Хмельницького та Івана Франка, навпроти ресторану «Макдональдс».

Попередній висновок: вибухнув саморобний пристрій з дистанційним керуванням або з затримувачем, прикріплений до днища автомобіля під місцем водія за допомогою магніту.

В коментарі «Главкому» заступник директора Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при Нацполіції у Києві Володимир Козіянчук зазначив, що вибухівку готував спеціаліст. «Ця людина мала знати, що до чого під’єднувати, що з чим змішувати…», - говорить експерт.

Машина Шеремета зупинилась, надаючи перевагу на перехресті, і саме в цей момент пролунав вибух, який вирвав з місця кріплення сидіння водія, а Шеремета відкинуло до задніх дверцят. Про потужність вибуху, яка могла дорівнювати 200-600 грамам тротилового еквіваленту, свідчать відеозапис трагедії, слова очевидців про ударну хвилю, від якої здригнулися навколишні будівлі, та деталі машини, що розлетілись на кілька десятків метрів.

Журналіст зумів відчинити дверцята, але ноги були затиснуті у деформованому салоні. Перехожі все ж таки встигли витягнути його назовні до моменту, коли вогонь охопив всю машину. Проте травми були не сумісні з життям.

Версії

Машина Subaru XV, якою в момент вибуху керував журналіст, належить співзасновниці «Української правди» Олені Притулі, з якою, зазначають ЗМІ, він вів спільне життя. Цей факт спричинив поширення версії про те, що насправді замах готувався не на Шеремета, а саме на Притулу. Її видання відоме гучними розслідуваннями, в судах розглядаються численні позови проти «Української правди», яка давно заслужила реноме незручного ЗМІ.

Проте, інформація, озвучена сьогодні колегами загиблого журналіста, дещо зменшує вагу припущення щодо помилки авторів замаху. Так, головний редактор «УП» Севгіль Мусаєва-Боровик повідомила, що Павло Шеремет останнім часом скаржився друзям на стеження. Якщо шпигуни і справді слідкували за журналістом, то добре знали його графік і шанс помилитися у них був невеликим. Крім того, якщо мова йде про дистанційно керований вибух, важко повірити, що перед приведенням механізму в дію вбивці не пересвідчилися, хто саме сів за кермо автівки.

Радник голови Міністерства внутрішніх справ Зорян Шкіряк вже заявив про три можливі причини вбивства журналіста, які наразі розглядає слідство. Серед них: професійна діяльність, неприязні стосунки і «російський слід». «Все дивним чином збігається з подіями, які сьогодні відбуваються в Україні: загострення на фронті... Плюс сюди можна додати всім відомий «поп-парад» (хресну ходу московської церкви в Україні, - ред..), і виключати версію участі у цьому злочині російських спецслужб ми не можемо», додав Шкіряк.

Професійна діяльність та розхитування суспільних настроїв – версії, озвучені Генеральним прокурором Юрієм Луценком. Він дав зрозуміти, що спроба дестабілізації в столиці є перспективною версією мотивів вбивства. «Це (вбивство – ред.) може дійсно бути частиною якогось більшого плану», - додав генпрокурор.
Версію про спробу дестабілізацію в країні відпрацьовуватиме Служба безпеки України, заявив сьогодні голова СБУ Василь Грицак.

Вибухова хвиля

Вибух, у якому загинув відомий журналіст Павло Шеремет і справді не варто розглядати окремо від контексту подій всередині країни і навколо неї.

Достатньо згадати, що 17 листопада 2015 року у Святошинському районі Києва під час руху вибухнув автомобіль Lexus. Як з'ясували правоохоронці, вибуховий пристрій спрацював, коли 35-річний водій зупинився, щоб пропускаючи іншу машину. Потерпілий отримав відкритий перелом ноги.

Матеріали кримінального провадження, яке наразі веде Головна військова прокуратура та частково доступні у Єдиному реєстрі судових рішень, вказують, що «вибухова практика» отримала поширення у столиці з серпня минулого року.

Відповідно до цієї інформації, з серпня 2015 року по квітня 2016 року на території Києва невідомими вчинено низку тяжких та особливо тяжких злочинів проти життя шляхом застосування вибухових пристроїв та вогнепальної зброї.

Так, 14 серпня 2015 року біля будинку № 17 по вул. Миколи Краснова у Києві спрацював закладаний саморобний вибуховий пристрій під автомобілем «Lexus LX 570».

15 грудня 2015 року спрацював саморобний вибуховий пристрій під автомобілем «MAN».

Один із останніх гучних прикладів – замах на умисне вбивство за допомогою вибухівки, що відбувся 14 квітня 2016 року. В той день смертельний пристрій спрацював на столичній вулиці Краснова у безпосередній близькості до автомобіля ВАЗ-2104, а згодом фахівці виявили ще одну вибухівку в самій машині.

Слід звернути увагу на методи вбивць: як зазначено у матеріалах справи «на шасі ВАЗ 2104 було закріплено саморобний вибуховий пристрій направленої дії з використанням обладнання для входу до всесвітньої мережі «Інтернет» для дистанційної активації».

Не виключено, що саме таким чином спрацювала вибухівка і в машині Олени Притули, якою керував в день загибелі Павло Шеремет.

Проте це далеко не поодинокі випадки – по всій Україні за рік відбулось більше десятка гучних злочинів, пов’язаних із закладенням вибухівки в автомобілі.

Перелічені факти можуть свідчити про погіршення криміногенної ситуації чи про методи вбивць, та чи стануть у нагоді під час пошуку мотивів вбивства Павла Шеремета?

Як зазначив у коментарі «Главкому» колишній заступник Генерального прокурора Микола Голомша, у слідчих є не більше десяти днів на пошуки винних у злочині. В іншому разі, впевнений екс-прокурор, розслідування затягнеться на роки і може лягти у шухляду.

Увага Кремля

Не виключаючи права на життя всіх озвучених офіційних версій замаху на журналіста, Голомша звертає увагу, в першу чергу, на так званий «російський слід».

За його словами, зухвале та демонстративне вбивство журналіста в центрі столиці в Кремлі вже почали використовувати для дискредитації України. Трагічна подія російськими ЗМІ та політиками сьогодні подається в обгортці «Україна – братська могила для журналістів», як вже висловилася офіційний представник російського МЗС Марія Захарова. Ця установка формується на тлі посилення військових дій і присутності росіян на Донбасі, а також очікуваної «Хресної ходи» на Київ віруючих Московського патріархату, підкреслює Голомша.

На думку екс-заступника генпрокурора, важко шукати мотиви замаху у статтях загиблого, оскільки він був відомий не стільки викривальними публікаціями, як своїми поглядами та професіоналізмом. Замовникам вбивства Шеремет був вигідний в іншому світлі – як резонансна фігура, яку добре знали в Росії, Білорусі і не лише там. Цей вибір міг бути наслідком професійного «кастингу» на роль жертви, яку провели спецслужби іноземної держави, вважає Голомша.

Наче почувши ці слова, прес-секретар Владіміра Путіна Дмитро Пєсков сьогодні відреагував на смерть журналіста, згадавши, що Шеремет має російське громадянство. «Шеремет - відомий журналіст. Більш того, він громадянин Російської Федерації. Ми співчуваємо рідним і близьким Шеремета. Вбивство російського громадянина і журналіста в Україні – це привід для дуже серйозного занепокоєння в Кремлі. Ми сподіваємося на неупереджене і швидке розслідування з тим, щоб притягнути до відповідальності тих, хто стоїть за цим вбивством», - прокоментував Пєсков.

Можна згадати й інше співпадіння: дата вбивства Шеремета майже співпала з другою річницею катастрофи літака Boeing 777 авіакомпанії Malaysia Airlines над Донбасом, який наймовірніше було збито з російського зенитно-ракетного комплексу «Бук». Попередні результати розслідування катастрофи, яке проводить міжнародна слідча група, очікуються наприкінці нинішнього року. Водночас міжнародна група журналістів-розслідувачів Bellingcat вже встановила номер «БУКу» зі складу російської 53-ї зенітно-ракетної бригади. Крім того, Bellingcat, провівши власне дослідження на основі аналізу соціальних мереж та інших відкритих джерел, підготувала звіт, у якому ідентифікувала 20 російських військових, причетних до катастрофи МН-17. Цей звіт з іменами та фотографіями військових, група передала нідерландській прокуратурі. 

Водночас для розслідування вбивства українського журналіста президент Петро Порошенко пообіцяв залучити фахівців ФБР. Також він доручив силовикам забезпечити охорону власниці інтернет-видання «Українська правда» Олени Притули.

Проведення розслідування вбивства доручено Слідчому управлінню Головного управління Національної поліції у Києві.

Павло Шеремет народився і виріс в Білорусі. Прийшов у журналістику із банківської справи.

Працював на білоруському телебаченні та ОРТ. Через конфлікт з режимом президента Лукашенка, арешти та засудження до умовного строку, Шеремет переїхав в Росію, де працював на ОРТ. Був ведучим головної новинної програми Росії «Врємя». 

Останні п’ять років жив в Україні, працював журналістом в «Українській правді» та ведучим на телеканалах та радіо.

Під час окупації Криму та з початком війни в Україні журналіст висловлював принципову позицію, виступаючи на захист територіальної цілісності України. У березні цього року в коментарі для «Радіо Свобода» Шеремет розповів про плани Путіна щодо України із закритої зустрічі посла РФ Михайла Зурабова з групою журналістів «…на цій закритій зустрічі, яку ніде не цитували в пресі, як мені розповіли мої джерела, він дав зрозуміти (посол Зурабов), що якщо не буде особливого статусу, якщо не будуть проведені вибори за російськими правилами або лекалами (на Донбасі), то конфлікт з Україною знову може перейти в якусь гостру фазу», - розповідав Павло. Він був великим другом Бориса Нємцова. Саме він вів трансляцію церемонії прощання з відомим опозиціонером. У співавторстві зі Світланою Калінкіною написав книгу «Випадковий президент» «про останнього диктатора Європи».

У своєму останньому ефірі на «Громадському радіо» Павло зізнається, що йому подобається в Україні, він вчиться говорити українською, хоча виходить це в нього не завжди добре. Оптимістично каже, що в Білорусі ситуація поступово змінюється, люди дедалі більше й частіше згадують своє коріння, не ототожнюючи себе із «Руським миром», хоча до України його Батьківщині ще далеко.

Останнє інтерв’ю, автором якого був Павло Шеремет, вийшло 30 червня, а блог на «Українській правді» - 17 липня.

Федір Орищук, Михайло Глуховський, «Главком»