Ще вчора в радіоефірі Павло зізнався, що йому подобається в Україні, він вчиться говорити українською. Оптимістично зазнаичв, що і в його рідній Білорусі ситуація поступово змінюється…
Павло Шеремет народився 1971-го року в Мінську. Його сміливо можна було називати білорусько-російсько-українським журналістом, оскільки він устиг пропрацювати тривалий час у трьох країнах. Останнім його місцем роботи було українське російськомовне радіо «Вести», також він дописував в інтернет-видання «Українська правда».
Літочислення професійної біографії журналіста слід починати з 1992-го року, коли з банківської сфери він перебрався на Білоруське телебачення які консультант економічних програм. Потім був ведучим в аналітичній щотижневій програмі «Проспект». Невдовзі перейшов у друковані ЗМІ на посаду головреда «Білоруської ділової газети». Та широка публічність до Павла прийшла після того, як 1996-го року він став завідувачем білоруським бюро Громадського російського телебачення (ОРТ, нині — Перший канал РФ) і власним кореспондентом ОРТ у Білорусі. У грудні 1996-го він відзначився незалежним висвітленням президентських виборів у Білорусі, таке, як не дивно, тоді ще було можливим на російському каналі.
У липні 1997-го року журналіст уперше відчув на собі тиск режиму Лукашенка. Під час зйомки репортажу про ситуацію на білорусько-литовському кордоні його заарештували білоруські силовики, звинувативши в незаконному перетині кордону, отриманні грошей від закордонних спецслужб і… незаконній журналістській діяльності. Білоруський суд засудив журналіста до двох років позбавлення волі умовно. Шеремет провів у в’язниці три місяці.
Наприкінці 1999-го року журналіст отримав судовий позов від відстороненого від виконання обов'язків генерального прокурора РФ Юрія Скуратова нібито через заяву журналіста про те, що Скуратов має розкішний будинок в Орловській області на березі штучного озера в заповіднику «Полісся». Слухання тривали понад рік, але навіть суду не вдалося встановити, кому належить будинок. Тим не менше, суд зобов’язав журналіста й телеканал спростувати оприлюднену інформацію. Окрім того, суд зобов’язав стягнути з телекомпанії ОРТ 5 мільйонів рублів, а з Павла Шеремета - 150 тисяч рублів - як моральний збиток.
Спеціальним кореспондентом ОРТ, ведучим програми «Врємя» і керівником інформаційних програм ОРТ Шеремет попрацював ще три роки, після чого, з 2000-го відійшов від інформаційної служби і пішов у документалістику ОРТ. Та після запровадження найжорсткішої цензури у 2006-2007 роках довго працювати в таких умовах він не міг, і 2008-го з каналу таки пішов остаточно. «Усі, для кого цензура була принциповою, давно з каналу пішли – залишилися або ті, хто погоджується з тією політикою, або ті, кому по барабану внутрішні переживання», - згадував Шеремет. Після цього Павло знову пішов у друковані ЗМІ, хоча й намагався не забувати про телевізійну роботу. У 2009-му році Павло створив один із найпопулярніших білоруських сайтів «Білоруський партизан», паралельно працюючи редактором відділу політики журналу «Огонек». За два роки знову повернувся на ТБ, працював ведучим програми «Вирок» на каналі РенТВ, проте недовго. Умови роботи на головному російському каналі країни вже остаточно змінилися. Російський етап кар’єри відомого журналіста підійшов до завершення. Далі - Україна.
1998-го року Павло Шеремет отримав премію Міжнародного комітету захисту журналістів за внесок у розвиток свободи слова, був номінантом премії ТЕФІ як «найкращий репортер» 1999-го року й фіналістом ТЕФІ 2001-го року в номінації «журналістське розслідування» за фільм «Дике полювання», 2003-го року — в номінації «публіцистична програма» за документальний фільм «Раб і його жінки».
2002-го року став лауреатом премії ОБСЄ за демократію та за захист прав людини в галузі журналістики.
Від 2012-го року Шеремет регулярно починає співпрацювати із сайтом «Українська правда», пише блоги та інтерв’ю. Те, що Павло опинився в день убивства в машині керівника «Української правди» Олени Притули, не є дивним, оскільки Павло та Олена жили разом. Від попереднього шлюбу в Шеремета є син Микола й донька Єлизавета.
Павло Шеремет 2015-го року нетривалий час займався проектом «Діалоги» на «каналі 24». Під час окупації Криму та з початком війни в Україні журналіст висловлює принципову позицію, виступаючи на захист територіальної цілісності України. У березні цього року в коментарі для «Радіо Свобода» Шеремет розповів про плани Путіна щодо України із закритої зустрічі посла РФ Михайла Зурабова з групою журналістів «…на цій закритій зустрічі, яку ніде не цитували в пресі, як мені розповіли мої джерела, він дав зрозуміти (посол Зурабов), що якщо не буде особливого статусу, якщо не будуть проведені вибори за російськими правилами або лекалами (на Донбасі), то конфлікт з Україною знову може перейти в якусь гостру фазу», - розповідав Павло. Він був великим другом Бориса Нємцова. Саме він вів трансляцію церемонії прощання з відомим опозиціонером. У співавторстві зі Світланою Калінкіною написав книгу «Випадковий президент» «про останнього диктатора Європи».
У своєму останньому ефірі на «Громадському радіо» Павло зізнається, що йому подобається в Україні, він вчиться говорити українською, хоча виходить це в нього не завжди добре. Оптимістично каже, що в Білорусі ситуація поступово змінюється, люди дедалі більше й частіше згадують своє коріння, не ототожнюючи себе із «Руським миром», хоча до України його Батьківщині ще далеко. «Тут же люди борються за рідну мову, принципово нею розмовляють. У Білорусі в російськомовному оточенні перейдуть на російську, а тут - ні, будуть говорити українською. Я змінив своє ставлення до вивчення мов. Я абсолютно переконаний, що тут потрібно говорити українською як мінімум через повагу до людей, які тут живуть», - розповів Шеремет. Останнє інтерв’ю, автором якого був Павло Шеремет, вийшло 30 червня, а блог на «Українській правді» - 17 липня.
Хоча Павло й був відомим журналістом, на його рахунку в Україні не було якихось викривальних розслідувань, гучних заяв, наслідком яких були би судові переслідування чи погрози. Колеги характеризують його як складну, але душевну людину, називають професіоналом. Головред правозахисного порталу «Хартыя-97» Наталія Радіна, яка добре знала журналіста, згадує про численні сварки з ним, які, втім, швидко закінчувалися. «Але завжди, відразу ж, за його ж ініціативою, мирилися. І неможливо було на нього довго злитися, тому що чарівність була шаленою», - написала вона на своїй сторінці у Facebook після загибелі колеги.
Сьогодні близько 7:45 ранку на розі вулиць імені Івана Франка і Богдана Хмельницького в результаті вибуху в автомобілі загинув журналіст Павло Шеремет. За інформацією МВС, це сталося через спрацювання вибухового пристрою, який був розташований під місцем водія. Сам автомобіль належав керівникові «Української правди» Олені Притули, якої в салоні не було. На місце пригоди окрім поліції і пожежних прибула керівник Нацполіції Хатія Деканоідзе, яка пообіцяла взяти справу під особистий контроль. Представник ОБСЄ з питань свободи слова Дуня Міятович закликає покарати винних у вбивстві журналіста Павла Шеремета.
Коментарі — 0