Вбивство «суперсвідка». Як Україна не вберегла Вороненкова

У четвер, 23 березня, у центрі Києва трьома кулями було вбито колишнього депутата Держдуми від КПРФ Дениса Вороненкова. Політик восени минулого року виїхав до України, а в лютому 2017-го стало відомо, що він встиг отримати українське громадянство.

Зухвале вбивство сталося в середмісті, біля претижного готелю «Прем’єр-палас», який підконтрольний росіянам. Саме у ньому чомусь проживав екс-депутат. При перестрілці було поранено охоронця Вороненкова, котрий, як з’ясувалося згодом, був співробітником «однієї зі спецслужб», та кілера, який кілька годин перебував у лікарні на межі життя і смерті та згодом таки сконав.

Що привело російського політика в Україну

У грудні 2016-го російська Держдума позбавила повноважень Дениса Вороненкова, який був депутатом з 2011 року. Причина – кримінальна справа щодо рейдерського захоплення будівлі в Москві, тоді ж йому висунули заочне звинувачення. А 15 лютого 2017-го, вже коли стало відомо про його українське громадянство, в Росії було винесено постанову про притягнення Вороненкова як обвинуваченого в злочинах, передбачених статтями «організація фальсифікації єдиного державного реєстру юридичних осіб» та «шахрайство». Слідчий комітет РФ оголосив політика у федеральний і міжнародний розшук, а в березні його було заочно заарештовано Басманним судом Москви.

Історія з переїздом Вороненкова та його дружини – відомої оперної співачки і колишнього депутата від «Єдиної Росії» Марії Максакової – виглядала дуже неоднозначно, а набуття ним українського громадянства викликало шквал критики в Україні. Претензії полягали і в тому, що є більш достойні нерезиденти, які досі не можуть отримати паспорт із тризубом. На користь скептиків грала і, м’яко кажучи, дивна позиція Вороненкова щодо подій в Україні після другого Майдану і початку російської агресії. Так, у листопаді 2014 року Вороненков заявляв буквально таке: «Україна сьогодні – це не тільки трагедія братнього для нас народу… 25 років кілька поколінь молодих людей виховувались в антиросійському та русофобському дусі. Результат ми бачимо».

У своїх постах у соцмережах на той момент депутат Держдуми всіляко вітав створення так званої Новоросії та окупацію Криму. Більш того, голосував за анексію, що виглядає набагато тяжчим «проступком», ніж поїздка на півострів російської співачки Юлії Самойлової, якій СБУ заборонила в’їзд до України. Сам Вороненков запевняв, що його аккаунти в соцмережах зламували, а щодо Криму – заявляв, що нібито його карткою проголосував хтось інший, та й взагалі те голосування відбувалось під загрозою смерті. Також екс-депутат запевнив, що рішення про анексію Криму приймала одна людина – Володимир Путін, хоча все його оточення було проти, включаючи одіозного помічника президента Владислава Суркова, якого вважають основним натхненником «русской вєсни». Ці його одкровення навіть спростовували в Кремлі.

Втім, у Києві закрили очі на одіозний імідж Вороненкова в обмін на його важливі свідчення. Екс-депутат Держдуми міг стати ключовою персоною від сторони обвинувачення на процесі щодо державної зради екс-президента України Віктора Януковича і його змови з російським керівництвом. До того ж згодом з’ясувалося, що українське громадянство він отримав завдяки своїм родинним зв’язкам через бабусю-українку. І, власне, певні дані українським правоохоронцям Вороненков уже встиг передати.

Колишній опозиційний депутат Держдуми Ілля Пономарьов, який давно вже переїхав до України і вмовив зробити те ж саме Вороненкова, одразу після вбивства написав у Facebook, що той ішов на зустріч з ним. Пономарьов розповів, що у Вороненкова було багато інформації про контрабандні потоки, які контролює Росія, – тож він боявся за своє життя, через що погодився на державну охорону.

Хто винен

В Україні дуже швидко визначились із тим, хто винен у вбивстві Вороненкова. І поліція, і Генпрокуратура, і навіть президент, який дуже оперативно висловився з приводу цієї пригоди, безапеляційно заявили, що у цій справі очевидний «російський слід».

«Підступне вбивство у центрі Києва Дениса Вороненкова – це акт державного тероризму з боку Росії, яку він був змушений покинути з політичних міркувань, – заявив Порошенко. – Явний почерк російських спецслужб, що раніше неодноразово проявлявся в різних європейських столицях». Також Порошенко вважає невипадковим, що вбивство сталося в один день із диверсією в Балаклії, де вибухають збройні склади.

На користь надто очевидної версії про «руку Кремля» говорить навіть такий символічний факт: Вороненкова застрелили того ж дня (23 березня), коли було знайдено мертвим опального російського олігарха Бориса Березовського. Його тіло за дивних обставин знайшли в британському маєтку чотири роки тому. Але генпрокурор Юрій Луценко вже підтвердив, що кілер – громадянин України, що, власне, ніяк не спростовує можливий «російський слід». За джерелами сайту «Обозреватель», убивця – 1988 року народження і вже розшукувався дніпровськими правоохоронцями – за скоєння злочинів, передбачених ст. 205 та 209 КК України (фіктивне підприємництво та легалізація доходів, отриманих злочинним шляхом). Луценко також підтвердив припущення Пономарьова, що Вороненков міг стати жертвою як людина, що колись ліквідувала схему величезної контрабанди, яку організувала ФСБ під прикриттям Володимира Путіна.

Мотиви для помсти ФСБ?

Російське видання New Times два роки тому цитувало Вороненкова, який стверджував, що за порушенням проти нього кримінальної справи стоїть генерал ФСБ Олег Феоктістов, який нібито мститься йому за приватне розслідування у контрабандній справі «Трьох китів». Так називалася фірма, яка близько 20 років тому опинилася в центрі корупційного скандалу в Росії. Як писали ЗМІ, контрабанда італійських меблів, що призвела до недоотримання митних платежів на мільйони доларів, набула широкого розголосу завдяки міжвідомчим конфліктам між «силовими» і митними органами Росії. Тоді внаслідок чистки в центральному апараті ФСБ було звільнено 16 старших офіцерів.

У Росії ж, звісно, будь-яку провину відкидають і грішать на підступних «бандерівців». Депутат Держдуми Юрій Швиткін видав три версії мотиву вбивства – бізнес, питання внутрішньополітичної боротьби і, звісно, «спрацювали націоналісти». До кримінальної версії схиляється і член Ради Федерації Франц Клінцевич: нібито Вороненкова вбили якісь «подільники, з якими він не захотів ділитись». Прес-секретар Путіна Дмитро Пєсков звинуватив Україну в тому, що вона не змогла забезпечити безпеку вбитого, і висловив сподівання, що вбивство буде розкрито.

На російському ТБ вже почалося обговорення вбивства в тому ключі, що це все українська провокація для звинувачень на адресу Росії, а наступною жертвою може стати дружина Вороненкова. Депутат Думи Євген Ревенко навіть порадив Максаковій їхати просити захисту в російське посольство.

Цікаво, що місяць тому на одному з російських сайтів другого ешелону з’явилася замітка про те, що СБУ планує показове жорстоке вбивство Максакової, аби отримати «сакральну жертву». А на сайті одіозного LifeNews дуже оперативно з’явилися «зізнання» бізнесмена Отарія Кабахідзе, якого визнано потерпілим у справі у карній справі Вороненкова. Він сказав, що нібито за день перед убивством людина, яка представилась Вороненковим, телефонувала йому і розповідала, що хоче повернутись до Росії і здатись владі. Що мало б, за ідеєю, грати на версію, що вбивство організувала українська сторона, яка не могла такого допустити. Але факт гіпотетичного звернення Вороненкова до ображеного на нього Кобахідзе виглядає дивним з огляду на те, що судова суперечка навколо захоплення будівлі в Москві перебуває в гарячій фазі, про що свідчать дані з реєстру судових рішень РФ.

У будь-якому разі чергове гучне вбивство в самому центрі Києва демонструє, що жертвою може стати хто завгодно – навіть особа, яку посилено охороняли і яка була надважливим свідком. З цього дня Пономарьову та Максаковій виділено державну охорону. А загибель Вороненкова може відбити у російських «дисидентів» бажання шукати прихистку в Україні.

Павло Вуєць, «Главком»

Читайте також матеріал: «Вбити, як Бандеру». Головні цитати з передсмертного інтерв’ю Вороненкова.