Виборча реформа: онкомаркер нового політичного сезону

Початок вересня в українців асоціюється не лише з початком навчання в усіх школах країни, але і зі стартом нового політичного сезону. Протягом літа на нього покладали надії ті групи громадян, чиї інтереси були проігноровані народними обранцями навесні. Так, на політичну осінь переносять усі важливі голосування, до яких не дійшли руки та для яких не встигли підготувати проектів рішень профільні комітети. Перед початком президентської передвиборчої кампанії на «правильний» час, ближче до виборів, перенесені і всі популярні політичні рішення.

Але ця політична осінь обіцяє особливо гаряче бабине літо ще й через одночасне наближення парламентських виборів. Уже за рік, у 2019-му, ми обиратимемо нову Верховну Раду. Ключовим питанням кількох наступних місяців буде питання правил, за якими ми оновимо парламент – орган, від якого напряму залежать і рівень мінімальної заробітної плати, і величина податків, і багато іншого. На друге читання буде винесено проект Виборчого кодексу (законопроект 3112-1), про що неодноразово заявляв спікер парламенту Андрій Парубій.

Виборча реформа, яка закладена у проекті кодексу, передбачає системні зміни у принципах формування парламенту та місцевих рад. Кодекс також уніфікує правила адміністрування виборчого процесу для всіх видів виборів, закладає обмеження на політичну рекламу та систематизує всі закони, які стосуються виборів в Україні.

Як будемо обирати Верховну Раду?

Найважливіша зміна – це зміна системи на парламентських виборах. Автори проекту закону пропонують позбутися мажоритарки як явища на національному рівні та запровадити пропорційну систему з відкритими регіональними списками. Це система, за якою участь у боротьбі за місця у Верховній Раді беруть лише політичні партії.

На практиці нова система працюватиме так. Буде сформовано 27 виборчих округів, які переважно збігатимуться з областями – за винятком Києва, в якому створюються два додаткових округи, Кривого Рогу з агломерацією, які сформують окремий округ, та Криму, який входитиме до Херсонського виборчого округу. Партія формує свій рейтинговий список зі 135-450 кандидатів та 27 регіональних списків, у які розподіляє всіх цих кандидатів. Водночас кожен регіональний список має містити мінімум п’ять кандидатів, а кожен кандидат може фігурувати лише в одному такому списку. Як для загальнонаціонального, так і для регіональних списків прописана гендерна квота - 40%, відповідно до якої в п’ятірці кожного списку мають бути представлені мінімум два кандидати кожної статі.

У день виборів громадяни отримають бюлетень, у який треба буде вписати номер політичної партії та номер конкретного кандидата з регіонального списку цієї партії. Так виборець зможе впливати на порядок проходження кандидатів з регіональних партійних списків до парламенту, тобто ці списки є відкритими. Важливо не плутати відкритість списку як можливість виборця впливати на те, хто персонально стане депутатом, з просто публікацією списків партії напередодні виборів, адже саме вплив виборців є ключовим у цій виборчій системі.

До Верховної Ради потраплять партії, які подолають 4% бар’єр (зараз бар’єр 5%). Щоб за кожним мандатом стояла однакова кількість голосів, усі голоси за ці партії діляться на 450 – так вираховується виборча квота. З кожного регіону від партії проходить стільки кандидатів з регіонального списку, скільки вона тут набрала виборчих квот. Наприклад, якщо квота 30 тисяч, а партія набрала 65 тисяч голосів, то від регіону проходить два її кандидати. Близько 80% місць у Раді будуть заповнені представниками регіональних списків. Залишки голосів не будуть втрачені – вони перейдуть на «баланс» загальнонаціонального компенсаційного списку, кандидати з якого вже у порядку, визначеному партіями, отримають ще 20% депутатських мандатів.

Які проблеми вирішить нова система?

Зміна системи дасть відповідь на ряд проблем, які ми системно спостерігаємо на виборах в Україні.

Перш за все, забезпечить більш пропорційне представництво різних груп інтересів. Мажоритарна система призводить до втрати значної кількості голосів виборців: у ряді округів втрачається до 80% голосів. Натомість за пропорційної системи залежно від величини бар’єру не враховуватимуться лише 10-20% голосів. У той же час, попри скасування мажоритарки, не буде втрачено зв’язку парламенту з регіонами, оскільки регіональні списки будуть унікальними для кожного регіону та короткими, тому виборцю буде легше ознайомитись з політичними біографіями кандидатів та ухвалювати поінформоване рішення.

По-друге, великі виборчі округи ускладнять популярний на мажоритарці підкуп виборців, а відкриті списки зроблять його ефективність непрогнозованою. Так само непрогнозованою стане купівля за великі гроші «прохідних» місць у партійних списках, яку ми спостерігаємо під час формування закритих списків.

По-третє, парламент стане ефективнішим. Робота коаліції буде більш злагодженою та політично прогнозованою, оскільки всі депутати будуть представляти політичні сили, які матимуть на них такий самий вплив, як і виборці конкретних регіональних округів, які привели цих людей до влади.

Звідки цей документ?

Проект кодексу був написаний понад 10 років тому широким експертним колом, але його актуальність досі не зникла. На кожних виборах ми системно спостерігаємо однакові проблеми та проживаємо нові виборчі цикли в дуже прогнозованих умовах. Перейти на пропорційну систему з відкритими регіональними списками нам після кожних виборів рекомендують представники міжнародної спільноти, Венеціанська комісія вже давно дала схвальний висновок щодо проекту Виборчого кодексу.

Звісно, з моменту написання проекту закону в країні відбулася адміністративно-територіальна реформа, почалась війна з Росією, тому до кодексу подали рекордну кількість правок – понад 4 тис. З моменту першого читання 7 листопада минулого року при профільному Комітеті з питань правової політики та правосуддя з перемінним успіхом працювала робоча група, яка станом на 3 вересня встигла пройти лише близько 1100 правок.

Роль комітету та його очільника від президентської партії Руслана Князевича зараз визначальна: після багатомісячного затягування процесу розгляду правок цієї осені комітет буде вимушений якісно доопрацювати документ в обмежений термін. Загальнодемократична практика зміни виборчих правил мінімум за рік до виборів передбачає ухвалення рішення до кінця жовтня 2018-го.

Які шанси прийняти нові правила?

Політична воля, яку так часто використовують політики для прикриття своєї бездіяльності в Україні, вже сформована суспільством. Останні результати соціологічного опитування показали, що 41% українців підтримують пропорційну систему з відкритими регіональними списками. Парламентські та позапарламентські політичні партії провели 6 вересня акцію під Верховною Радою на підтримку реформи. Посли країн «Великої сімки» вітали голосування за кодекс у першому читанні та нагадували парламенту про необхідність роботи комітету над опрацюванням правок.

Незрозумілою залишається позиція Петра Порошенка та його партії. З одного боку, виборча реформа – це передвиборча обіцянка президента і зобов’язання БПП з коаліційної угоди. З іншого боку, під час березневої конференції Порошенко фактично перекинув відповідальність за ухвалення кодексу на парламент, на який начебто немає впливу і де начебто немає великої фракції його імені. Фракція теж починає «здавати задню». У нещодавньому інтерв’ю Главкому Сергій Березенко – не остання людина в БПП – заявив, що за закон не проголосують мажоритарники, бо реформа скасовує мажоритарку.

Але логіки в цій заяві немає! Мажоритарники ж якось підтримали кодекс у першому читанні? Якось же вони підписувалися під Коаліційною угодою?

Залишається нагадувати депутатам та президенту про їхні обіцянки та вимагати зміни правил цієї осені, щоб не допустити продовження політичної кризи на ще не один виборчий цикл, де вже дуже не хотілося б ні політичної непослідовності у голосуванні за реформи, ні чергового розчарування у владі. Втім цього разу дуже багато залежить від нас та нашої спроможності вимагати від влади ухвалювати потрібні нам рішення.

Олег Рибачук, голова ГО «Центр UA»

Марія Левонова, аналітик ГО «Центр UA»