Вони планували інтернет-переворот?
Провладні депутати рік вичікували, аби знову винести в зал скандальний законопроект про блокування сайтів, але бліц-криг провалився
Вчора парламентський комітет з питань національної безпеки і оборони розглянув та схвалив до подальшого розгляду у сесійній залі скандальний законопроект 6688 про позасудове блокування сайтів. Повна назва документу – «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії загрозам національній безпеці в інформаційній сфері». Провайдери та медійники виступали різко проти такої ініціативи. Та вже минулої ночі документ запланували включити до порядку денного Ради на сьогодні, 5 липня, хоча спершу це планувалось зробити лише наступного тижня. Врешті-решт бліц-криг провалився.
Голосів для включення у порядок денний не вистачило. Охочих займатися «закручуванням гайок» інтернету набралося аж 158. «За» розгляд драконівського законопроекту проголосували 74 з 136 депутатів «Блоку Петра Порошенка», в тому числі, представниця президента у Верховній Раді Ірина Луценко, депутат Ігор Кононенко, голова фракції Артур Герасимов, голова комітету з правової політики Руслан Князевич, Олексій Порошенко, президентський фінансист Ніна Южаніна. З фракції «Народний фронт» розгляд неоднозначної ініціативи підтримали 58 з 81 депутата, Радикальна партія Олега Ляшка додала 18 з 21 своїх голосів. Ще три голоси дали позафракційні депутати.
Попри невдале голосування №6688 не відкликаний з Ради, а тому депутати теоретично знову можуть протягнути його до порядку денного.
За словами одного з авторів законопроекту, депутата Івана Вінника, після невдалого голосування у Раді, автори навряд чи намагатимуться знову протягнути цю ж саму ініціативу у Раді. «Або це буде новий законопроект, або ж українське суспільство після чергової кібератаки зрозуміє, що нам потрібен такий закон», - переконує Вінник.
Хронологія законотворчості
Історія з намаганням протягнути норму про позасудове блокування сайтів почалась рік тому. У липні 2017-го у Верховній Раді було зареєстровано дві законодавчі ініціативи дуже схожі між собою. Мова йде про вже згаданий #6688 та альтернативний #6676 – обидва мали однакові назви та практично не відрізнялися за змістом, проте реєструвались у Раді окремо. Автори законопроектів Іван Вінник з «БПП», Дмитро Тимчук, Андрій Тетерук та Тетяна Чорновол з «Народного фронту». Вінник, до речі, долучився до розробки обох ініціатив.
У документах пропонувались механізми реалізації указу президента та впровадження рішення РНБО про санкції щодо російських сайтів, в тому числі, можливе блокування веб-ресурсів. Законотворці мотивували свої ініціативи необхідністю «удосконалення системи боротьби з тероризмом у кіберпросторі». Обидва законопроекти набули скандальної слави. За задумом, законопроекти мали узаконити можливість тимчасового блокування доступу до інформаційних ресурсів і сервісів в інтернеті за рішенням не лише суду, а й прокурора, слідчого і Ради національної безпеки та оборони. Законопроекти передбачали нові обов’язки операторів і провайдерівнові штрафи для них, а також нові повноваження державних органів – зокрема, ведення єдиного реєстру заблокованих ресурсів.
Після публічної дискусії та шквалу критики на адресу обох ініціатив, проект #6676 був відкликаний з Ради, а от, 6688 залишився і сплив на поверхню уже в червні 2018-го. Член правління Інтернет-асоціації України Максим Тульєв каже, що про #6688 згадали не просто так, а готуючись до майбутніх президентських виборів, мовляв, таким чином хотіли ввести політичну цензуру.
«Главком» розбирався, що із себе представляв скандальний законопроект, який провладні депутати хотіли в авральному порядку сьогодні розглянути і чому про нього згадали через рік після подання до Ради.
«Тероризм» проти «цензури»
Законопроект пропонував узаконити тимчасове блокування сайтів і сервісів, які можуть нести «терористичну загрозу». Блокування відбуватиметься за рішенням суду, прокурора, слідчого і РНБО.
Передбачалися два варіанти заборони інтернет-ресурсів: позачасова заборона, що виноситься за рішенням судді, слідчого судді та прокуратури та екстрена заборона, яка застосовується на 48 годин без рішення суду.
Позачасова заборона мала б діяти у разі досудового розслідування або з метою припинення кримінального правопорушення. Екстрена ж передбачалась у винятках, пов'язаних із врятуванням людського життя або попередженням тяжкого злочину.
Для екстреного блокування були б необхідні рішення про застосування санкцій від РНБО, суду, прокурора або слідчого. Таке рішення направляється в Нацкомісію, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, яка спільно з СБУ та Держслужбою спецзв'язку мала б стежити за його виконанням провайдерами або операторами. Саму процедуру блокування сайту мав би прописати Кабмін. Всі ці заходи безпеки, за переконанням авторів законопроекту, були необхідні для оперативного виявлення, реагування, запобігання і нейтралізації кіберзагроз, кібератак і кіберзлочинів.
Варто зазначити, що автори законопроекту значно розширили визначення терміну «технологічний терроризм», яке до того було виписане у законі «Про боротьбу з тероризмом». Під це поняття мали б підпасти не лише терористичні акти як такі, але й «порушення громадської безпеки, залякування населення, провокування військового конфлікту, міжнародні ускладнення, а також вплив на ухвалення рішень і дії держорганів юридичними особами та громадськими організаціями». Експерти побачили загрозу того, що під визначення «технологічний тероризм» може підпадати будь-яка публічна дискусія в соцмережах або публікація в ЗМІ, в якій будуть критикувати дії української влади.
Законопроект передбачав не лише, що провайдери та оператори могли б тимчасово обмежувати доступ до сайтів. Їх могли б зобов’язати закуповувати і встановлювати власним коштом спеціальне обладнання для блокування ресурсів. Якщо ж компанії відмовляться вдаватись до таких дій, їх мав би чекати штраф у розмірі 1% від доходу за попередній рік. За повторне невиконання рішення їх чекає штраф у розмірі 5% від річного доходу.
Для відстеження винних Нацкомісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, повинна була б створити і вести єдиний реєстр заблокованих ресурсів. У самому реєстрі значитимуться доменні імена, покажчики сторінок інтернет-сайтів або мережеві адреси, що містять заборонену інформацію.
Чому налякані журналісти та провайдери
Найголовніша причина критики законопроекту – загроза свободі слова. За словами медійників, через норму, яка передбачала блокування інтернет-ресурсів не лише через суд, в Україні могла б посилитися цензура.
Сьогодні правоохоронні органи, щоб заблокувати сайт, мають отримати рішення суду за участю другої сторони, тобто, наприклад, власника сайту, який хочуть заблокувати. Згідно зі скандальним законопроектом, слідчий суддя міг би ухвалити блокування сайту без участі у засіданні власника. Правоохоронці навіть не зобов’язані були б проінформувати його про судове засідання.
До того ж занепокоєння експертів викликав розширений термін «технологічний тероризм».
«Під поняття «технологічний тероризм» можна підігнати будь-яку дискусію щодо дій влади, будь-яку критику. По суті цей законопроект вводить тоталітарний режим, як у Російській Федерації. Ті методи, які викладені у цьому законопроекті, відповідають політиці Росії», - робить висновок віце-президент Українського союзу промисловців та підприємців з питань інформаційних технологій Іван Пєтухов.
За словами Пєтухова, законопроект, який рік лежав у Раді, недарма підняли знову саме зараз. Таким чином, на його думку, влада намагається впливати на ЗМІ напередодні виборів. «Цензура може впливати на результати виборів. Розслідування корупційних схем, наприклад, побачать менше людей. За що точиться жорстка боротьба між політиками? За ті 10% населення, які роблять вибір базуючись на інформації, яку беруть в інтернеті», - підтримує Пєтухова член правління Інтернет-асоціації України Максим Тульєв.
Є ще одна причина критики законопроекту. За словами голови Інтернет-асоціації України Олександра Федієнка для того, аби 16 тисяч українських провайдерів придбали необхідне обладнання для блокування знадобиться близько $1 млрд. «Якщо навантажити бізнес додатковими витратами, то на кого він їх перекладе? На пересічного громадянина. Це призведе до здорожчання послуг доступу до інтернету і вплине на його якість», - коментує Федієнко.
Що говорять автори законопроекту
Один з ініціаторів законопроекту, нардеп Іван Вінник, наполягає, що #6688 не спровокував би закриття ЗМІ, а мав лише захистити інформпростір України. За словами нардепа, законопроект з’явився рік тому у відповідь на кібератаки, здійснені через систему адміністрування ПДВ компанії M.E.Doc.
«Такі самі ризики існують в Україні і сьогодні. Крім того, у передвиборчий час досить часто журналістика в Україні перетворюється на пропаганду. Нещодавно один із ресурсів транслював парад «ДНР» (мова про сайт «Кореспондент», який пов’язують з олігархом-втікачем Курченком – «Главком»), і ми не могли на це якось вплинути», - пояснює необхідність ухвалення законопроекту Вінник.
Закиди щодо відсутності точних критеріїв, за якими може блокуватися інтернет-ресурс, Вінник коментує так: «Не треба вдавати, що ми не розуміємо про що йде мова. Наприклад, якщо написати щось у дусі Надії Савченко, що треба взяти гранати, міномети, вбити нардепів, підірвати Верховну Раду і таким чином пришвидшити вибори, то такий пост одразу буде заблокований адміністрацією Facebook. Якщо будуть публічні заклики до повалення конституційного ладу у силовий спосіб або до вбивства громадян України – це точно варто блокувати».
На зауваження щодо високої вартості обладнання для блокування сайтів, яке довелося би купувати провайдерам, Вінник також мав що сказати: «Коли ви користуєтесь літаком будь-яких авіаліній, ви маєте бути впевнені, що якась вартість квитка йде на вашу безпеку. Напевно не треба нікого переконувати, що той самий Крим був окупований частково через гуманітарні заходи, які там проводились. Тому, я думаю, що провайдери встановили б системи, які забезпечуватимуть безпеку в інформаційному просторі України».
І провайдери, і експерти впевнені, що навіть, якщо скандальний документ знову колись випливе, діяти він не буде просто тому, що з нинішнім розвитком технологій ті, кому конче потрібен доступ до інтернет-ресурсів, зможуть обійти блокування за допомогою VPN-серверів та спеціальних програм. Сам же законопроект створить непотрібні конфлікти між ЗМІ, бізнесом та державою.
«Коли я бачу цей законопроект, я розумію, що депутати не мали стратегії майбутнього захисту кіберпростору нашої країни. Ми вже ухвалили закон «Про основні засади з кібербезпеки». Він вже починає працювати. Далі нам потрібен закон «Про кібербезпеку» та закон «Про критичну інфраструктуру». Якщо будемо вибудовувати такий пазл, то зможемо в подальшому збудувати законодавчо ефективне поле для захисту нашої країни, не руйнуючи свободу наших громадян», - говорить Олександр Федієнко. За словами експерта, законопроект 6688 взагалі немає сенсу правити чи переписувати, бо він не потрібен.
Колишня заступниця міністра інформаційної політики України Тетяна Попова рекомендує взяти за приклад французький досвід. «Я пропоную не вигадувати велосипеда, взяти, проаналізувати законопроект французьких парламентарів, який вже пройшов у Франції нижню палату парламенту і переданий до Сенату. Цей законопроект передбачає попередження, штрафування, а потім блокування інтернет-ресурсів, причому тільки через суд», – говорить Попова.
Юлія Тунік, «Главком»