Вступаємо в ЄС? До чого треба бути готовим громадянам та бізнесу. Частина 2

«Главком» запустив спецпроєкт про те, що насправді чекає Україну на шляху до ЄС. Ми розбираємо найважливіші переговорні кластери, пояснюючи, які зміни вони передбачають, які реформи має провести держава та як це позначиться на житті українців.

14 липня 2026 року Європейський Союз відкрив для України переговорний Кластер 6 «Зовнішні відносини».

Кластери відкривають не послідовно, тож це стандартна практика: із шести кластерів Україні спершу відкрили перший, про який йшлося у Частині 1 спецпроєкту «Главкома», а наступним – останній, шостий.

З чого складається Шостий кластер?

Шостий кластер часто називають одним із найпростіших у всьому переговорному процесі. Втім, попри невелику кількість вимог, їх виконання матиме важливі наслідки для міжнародної торгівлі України.

Фактично йдеться про передачу торговельної політики під повний контроль ЄС та необхідність узгоджувати санкції проти третіх країн із позицією Союзу, навіть якщо це буде економічно невигідно для України.

Цей блок є найменшим за кількістю розділів, тож пропонуємо детальніше розглянути кожен з них окремо:

Розділ 30 – кінець самостійної торгівельної політики України?

Суть цього розділу полягає у повній передачі права ведення торговельної політики до Брюсселя. Після вступу до ЄС Україна більше не зможе самостійно вирішувати, з якими країнами їй торгувати без мит або самостійно визначати торговельні обмеження щодо третіх країн.

Україна буде змушена припинити або переглянути всі чинні двосторонні Угоди про вільну торгівлю із країнами, які не мають аналогічних договорів із ЄС. Наприклад, ми можемо стикнутись зі складнощами у торгівлі з країнами, з якими маємо підписані угоди в рамках СНД, адже ЄС своїх угод із ними не має. Це стосується Азербайджану (товарообіг з яким у 2025 році склав близько $511 млн), Узбекистану (минулорічний товарообіг становив $315 млн) та Таджикистану.

Перехід на правила ЄС може спровокувати зростання цін на окремі товари, оскільки українські експортери втратять право на індивідуальні преференції на ринках третіх країн. До того ж, якщо ЄС має високі мита на імпорт певних комплектуючих чи сировини з Азії, українські заводи будуть змушені купувати їх дорожче, що автоматично збільшить собівартість української продукції.

Наприклад, ставки ввізного мита на шкіряне взуття в Україні зазвичай становлять 0% або 10%, залежно від його типу. В ЄС система складніша, оскільки умови ввезення шкіряного взуття до Європейського Союзу залежать від того, чи купуєте ви його в магазині, чи отримуєте посилкою. Загалом стандартне ввізне мито на таку продукцію для комерційного імпорту становить від 3% до 17% залежно від класифікації.

Ще один приклад стосується велосипедів, ситуація з якими розкриває додаткові нюанси. В Україні мита на велосипеди становлять близько 10%, тоді як дитячі можуть класифікуватися окремо і обкладатись за ставкою 0% або також 10%. В ЄС важливим є не лише тип велосипеда, але й країна його походження: стандартне мито для звичайних велосипедів становить 14%, а для електровелосипедів – 6%. Проте для електровелосипедів із Китаю додатково діють високі антидемпінгові мита, які коливаються від 10,3% до 70,1%.

Антидемпінгові мита активно застосовуються у Європі. Наприклад, кілька тижнів тому ЄС продовжив мита на китайські автомобільні шини, оскільки вони коштували значно дешевше за європейські аналоги та набули популярності. Із липня цього року мита підняли радикально. В залежності від виробника вони зросли до 45,5%. Для українських імпортерів після вступу до ЄС це означало б автоматичне подорожчання китайських шин.

Як цю проблему вирішили інші країни: У 2013 році Хорватія, ставши членом ЄС, була змушена вийти з Центральноєвропейської асоціації вільної торгівлі. Відтак після вступу її м'ясо-молочні продукти та кондитерські вироби на ринках Боснії і Герцеговини, Сербії та Македонії обклали високими митами. Тоді хорватський уряд зміг домогтись тимчасових квот та паралельно переорієнтував свій експорт на внутрішній ринок ЄС, компенсуючи втрати на Балканах масштабними європейськими субсидіями на модернізацію виробництва.

Розділ 31: що буде з санкціями

Цей розділ вимагає, щоб Україна повністю поділяла зовнішньополітичний курс ЄС. На практиці це означає автоматичне приєднання до всіх декларацій Євросоюзу та його санкційних списків.

Здається, що в умовах повномасштабної війни рівень синхронізації України з рішеннями ЄС є доволі високим. Однак, міркуючи так, ми зазвичай звертаємо увагу лише на Росію або Білорусь. Натомість Брюссель регулярно запроваджує санкції чи політичні обмеження проти деяких держав Африки, Латинської Америки чи Азії. Це робиться через порушення там прав людини або ж через внутрішні конфлікти.

Україна останніми роками значно наблизилась до санкційної політики ЄС. Зокрема, рішеннями РНБО були запроваджені окремі санкції проти діячів Гаїті, Нікарагуа, Малі, Венесуели та Нігеру.

Проте потенційно це все одно може створити ризики для українського бізнесу в майбутньому. Держава буде змушена блокувати контакти українських підприємців із країнами, що розвиваються, якщо Брюссель ухвалить відповідне санкційне рішення.

Приклад інших країн: Сербія відкрила переговори щодо Розділу 31 ще у 2021 році, але наразі цей процес стоїть на місці. Причина полягає в категоричній відмові Белграда приєднатись до європейських санкцій проти Росії. Бажання зберегти вигідні ціни на російський газ стоїть на заваді євроінтеграційним прагненням Сербії.

Загалом за даними Європейської комісії, останніми роками рівень узгодження України із зовнішньополітичними деклараціями та санкційними рішеннями ЄС перевищує 90%, що є одним із найвищих показників серед країн-кандидатів. 

Які кластери відкриють далі

Тим часом біда прийшла, звідки чекали: кілька днів тому Угорщина знову заблокувала відкриття для України переговорних кластерів №2 та №3 щодо вступу до ЄС. Водночас Будапешт погодився розпочати процедуру лише для Молдови, однак більшість держав-членів Євросоюзу не підтримали таку ідею. Під час засідання робочої групи Ради ЄС 22 липня державам-членам вдруге не вдалося переконати Будапешт зняти свої заперечення. Через це рішення знову відклали, а наступну, вже третю, спробу відкрити для України переговорні кластери №2 та №3 запланували на 1 вересня.

Водночас 20 липня прем'єр-міністр України Сергій Корецький провів телефонну розмову з президенткою Європейської комісії Урсулою фон дер Ляєн. Глава уряду наголосив, що Україна розраховує на якнайшвидше відкриття всіх переговорних кластерів щодо вступу до ЄС, та запевнив європейську сторону у продовженні необхідних реформ.

Тож, підбиваючи підсумки, можна зазначити, що Кластер 6 дійсно можливо закрити швидше за інші, якщо неухильно дотримуватись європейської політики. Проте українському бізнесу та суспільству варто усвідомити наслідки: міжнародна торгівля перейде під повне управління Брюсселя, українські експортери будуть змушені продавати товари за правилами і тарифами ЄС, а зовнішня політика стане частиною загальноєвропейського тренду.

Марк Любаров, для «Главкома»