Як «дочку» Сбербанку продали друзям Путіна

«Дочка» російського Сбербанку вже найближчим часом втратить свою назву, змінивши в Україні вивіску на нову – європейську Norvik Banka. Натомість, фінансова установа збереже найголовніше – вплив політичного керівництва Кремля

Українська «дочка» Сбербанку отримала нових господарів – замість материнської структури Сбербанку Росії (50%+1 акція належить Центробанку РФ) ними стали двоє громадян Великобританії. Проте гучна угода жодним чином не усунула ключову проблему – дестабілізуючого впливу на фінансовий сектор України з боку держави-агресора. Імена нових господарів дозволяють говорити скоріше про перекладання активу з однієї руки Кремля в іншу. Понад те, не виключено, що важливу роль у цій угоді відіграв президент Петро Порошенко.

Продаж російського Сбербанку в Україні, в який було інвестовано «сотні мільйонів доларів», відбувся поспіхом та є збитковим, що вже визнали у московському офісі банку. Про угоду стало відомо вчора ввечері з офіційного повідомлення Сбербанку Росії. Фінансова установа повідомила, що 100% акцій українського дочірнього банку придбано латвійсько-білоруським консорціумом. 

У нього, зокрема, увійшли Norvik Banka (Латвія) і білоруська приватна компанія (назва не уточнювалася). При цьому мажоритарним акціонером консорціуму, який отримав свою частку через білоруську фірму, є громадянин Великобританії Саїд Гуцерієв. Інший покупець – основний акціонер Norvik Banka – також носій громадянства Туманного Альбіону Григорій Гусельников.

Резонансній події передували скандали та тиск на фінансову установу, яку в Україні тісно пов’язували з країною-агресором. Взимку активісти заблокували десятки російських банкоматів у різних містах України, а минулого тижня представники «Національного корпусу», близького до депутата Андрія Білецького, замурували вхід до головного офісу Сбербанку в столиці.

Крапку у протистоянні поставив президент Петро Порошенко. Глава держави у березні схвалив пакет санкцій проти банків з російським капіталом, запропонований Радою національної безпеки та оборони. До чорного списоку потрапив у тому числі й Сбербанк. Формальною причиною для такого рішення стало обслуговування фінустановою клієнтів, які надають «паспорти» так званих ДНР і ЛНР. У відповідь Сбербанк ввів обмеження на видачу готівки та інші операції українців.

Два роки тому схожі проблеми в Україні пережила російська мережа АЗС «Лукойл». Непоодинокі напади та блокада активістами цих заправок припинилася після заяви про «продаж» бізнесу маловідомим австрійцям, що змінили назву мережі на європейську Amic.

Детальне розслідування цієї оборудки можна прочитати на «Главкомі»: «Як «Лукойл» у кущах сховався».

Схоже, тим саме шляхом підуть і нові власники дочки російського Сбербанку. Купівля активу через латвійський Norvik Banka дає можливість «європеїзувати» відділення Сбербанку, який тісно асоціюється з Кремлем.

«Главком» уточнив, чи є у планах банку ребрендинг, але в українському офісі Сбербанку за коментарями радять звертатись до материнської структури у Москві. Це виглядає дещо дивним, з огляду на те, що росіяни практично вже не мають стосунку до української «дочки». Зі свого боку, російська прес-служба відмовилась надавати додаткову інформацію. (Після публікації статті, новий власник Гусельников повідомив про наміри змінити назву банку на Norvik Banka.)

Підпорядкування Москві, що зберігається і після оголошення про продаж бізнесу, може пояснюватись обставинами, які передували угоді, а також конфігурацією нових власників. Вони дають підстави припускати, що ласий банківський актив так і залишився у підпорядкуванні кремлівської влади.

Кому продали

Виконавчий директор Міжнародного фонда Блейзера Олег Устенко впевнений, що вартість угоди може бути значно нижчою, ніж первинна ціна, яку заплатили за вхід на український ринок. Член виконавчого комітету Української спілки фінансових аналітиків Віталій Шапран припускає, що ціна угоди може коливатись у межах $50 – 100 млн. Водночас, експерт не зміг назвати альтернативних інвесторів, кого би міг зацікавити цей актив. «Для нас краще, щоб ці активи перейшли саме до росіян з тієї точки зору, що банк тут обслуговував саме громадян, які працювали в Росії, так у них склалось. Грошові перекази, депозити, обслуговування карток між банками було налагоджено, і зараз просто взяти і розірвати цей зв'язок не можна. Краще б він якийсь час побув у приватних руках росіян, потім, можливо, перейшов до європейських інвесторів. Я думаю, що поява у консорціумі Norvik Banka не випадкова», – додав Шапран.

Британцями нових власників української «дочки» Сбербанку і справді важко назвати. Як свідчать біографії громадян Великобританії Саїда Гуцерієва та Григорія Гусельникова, вони  – давні знайомі і вже перетиналися у банківському бізнесі. У нульових Гусельников працював старшим віце-президентом, а потім – президентом російського Бінбанку, який контролював батько Саїда Гуцерієва – Михайло Гуцерієв. Останній є відомим бізнесменом, вихідцем з Інгушетії, чиї статки Forbes оцінив у 2016 році в $5,9 млрд – майже вдвічі більше, ніж у 2014 році.

Ім`я Гуцерієва-старшого може бути відоме українцям завдяки іншому факту: два роки тому він купив 100% акцій Москомприватбанку, який належав українському бізнесмену Ігорю Коломойському та його партнерам. Нагадаємо, ця угода стала наслідком переслідування Коломойського на теренах Росії після початку агресії Кремля.

Як писали російські ЗМІ, капітали Михайла Гуцерієва стрімко примножуються з 2010 року, коли він повернувся з вигнання. Річ у тім, що наприкінці нульових він переховувався у Лондоні, оскільки на Батьківщині силові структури звинувачували його у незаконному підприємництві і ухиленні від сплати податків. Згодом в інтерв'ю газеті «Ведомости» мільярдер розповів, що завжди хотів повернутися, а «допомогли йому в цьому президент Дмитро Медведєв і прем'єр-міністр Володимир Путін».

З найвищим керівництвом Росії родину Гуцерієвих пов`язує не лише політична опіка, що сприяє зростанню капіталів майже в арифметичній прогресії. Мажоритарний акціонер консорціуму, який придбав російську дочку Сбербанку, Саїд Гуцерієв, певний час працював у великому міжнародному консорціумі Glencore. Ця структура має потужні зв`язки із великим російським бізнесом, у тому числі у неї є частка в бізнесі Гуцерієва-старшого – фірмі «Русснефть».

Наприкінці минулого року Glencore, як писали російські і міжнародні ЗМІ, принесла «тріумф президенту Володимиру Путіну». Мова йде про продаж 19,5% «Роснефти» консорціуму у складі Glencore і катарського суверенного фонду. Угода була підписана попри антиросійські санкції. «Продаж «однієї з перлин корони» принесе російському уряду такі потрібні йому гроші, – писала The Wall Street Journal. – Це буде благом для пана Путіна, країна якого перебуває під санкціями з боку США і Євросоюзу через воєнне втручання в Україні».

Варто зазначити, що Glencore може виступити в аналогічній ролі і для іншого президента – Петра Порошенка. Як повідомляли ЗМІ, на Всесвітньому економічному форумі в Давосі, 18 січня цього року, президент Порошенко зустрівся з мажоритарним акціонером корпорації Glencore Inc Айвоном Глазенбергом і власником DCH Group Олександром Ярославським. Під час розмови Глазенберг заявив про намір корпорації спільно з групою DCH українського бізнесмена Олександра Ярославського взяти участь у приватизаційному конкурсі найбільшого виробника турбінного обладнання в Україні «Турбоатом».

Невідомо, чи обговорювали учасники тієї розмови потенційний продаж «дочки» Сбербанку в Україні, але завдяки російському «Комерсанту» відомо, що напередодні йшли активні перемовини російської фінустанови щодо продажу цього активу саме бізнесмену Ярославському.

Газета повідомляла, що переговори щодо продажу української «дочки» Сбербанку велися фінансовим консультантом Порошенка, керуючим директором ICU («Інвестиційний капітал Україна») Макаром Пасенюком ще у грудні. Однак угода зірвалась через неприйнятні для російської сторони умови: сторона Порошенка наполягала на включенні до угоди продажу липецької фабрики Рошену. Бенефіціаром угоди мав стати президент групи DCH Ярославський. Проте угода не була реалізована начебто через зависоку ціну, яку виставили продавці «Рошену».

В ICU інформацію російських ЗМІ очікувано заперечили. Проте варто зазначити, що Олександр Ярославський наразі користується лояльністю президента Петра Порошенка, про що можуть свідчити, наприклад, події навколо Харківського тракторного заводу. Бізнесмен придбав цей актив минулого року, але купівля нагадувала чемодан без ручки через борги на сотні мільйонів гривень і арешти активів підприємства. Проте, після купівлі ХТЗ, прокуратура, яку очолює один із найближчих соратників Порошенка, Юрій Луценко, напередодні Нового року зняла всі арешти з майна заводу. А на початку січня Ярославський подякував голові держави за допомогу у запуску ХТЗ.

Варто зазначити, що для остаточного затвердження цієї угоди не вистачає її «освячення» Національним банком України. Регулятор має давати дозвіл на такі придбання. Та станом на сьогодні НБУ не отримав від інвесторів офіційного повідомлення про угоду.

Наталя Сокирчук, Федір Орищук, «Главком»

Читайте також «Продаж Сбербанку Росії – міна уповільненої дії для української економіки»