Як влаштуватись у міністерство на зарплату в 50 тисяч? Усі деталі кадрових конкурсів

10 грудня сплило два роки з прийняття змін до закону Про державну службу. На його виконання у листопаді 2016-го уряд затвердив концепцію комплексної реформи державного управління. А ще за місяць – було підписано угоду про її підтримку з боку ЄС. Європа традиційно допомагає матеріально – перший транш у розмірі 10 млн. євро Україна отримала вже у травні цього року. Гроші ці адресні – вони направляються на часткову виплату зарплат для чиновників «нового зразка», співробітників Директоратів стратегічного реформування в структурах виконавчої влади. 

Робота-мрія

Головне завдання реформи – залучити до державних структур людей ззовні. Влити у держапарат нову кров.

Загалом, за попередніми прогнозами, директоратам потрібно 1000-1200 фахівців різного рівня. Це – голови директоратів, керівники експертних груп та експерти.

Кадрові конкурси поки що стартували у десяти міністерствах та трьох виконавчих структурах. Це МОЗ, МОН, Мінфін, Мінагрополітики, Мініфраструктури, Мінкульт, Мінрегіон, Мінюст, Мінсоц, Міненерго, Секретаріат Кабміну, Нацагентство держслужби та Держагентство з питань електронного урядування.

Вакансії привабливі: зарплатня у держексперта –  36 200 гривень на місяць, у керівника експертної групи – 42 400, та 50 070 – у гендиректора директорату. В умовах сьогоднішнього стану ринку праці – спокуслива перспектива.

До того ж контракти безстрокові. Поки виконуєш службові обов’язки, турбуватися майже немає про що. Не робота, а мрія.

За даними Нацагентства держслужби, конкурс на вакансії за ключовими посадами сягає 100 претендентів. Рядові місця профільних експертів виборють в середньому 70 чоловік на посаду. Така зацікавленість у держслужбі вперше за роки незалежності.   

Своїм чи чужим?

На початок грудня оголошено 272 конкурси. Заяв про участь в них Нацагентство держслужби нарахувало більше 8700. Та чи гарантує такий ажіотаж потрібний результати?

Юрист-міжнародник Ірина Станіславська здобувала вакансію державного експерта зі стратегічного планування у Директораті стратегічного планування та євроінтеграції Мінагрополітики. На її думку, конкурс на 90% відповідав тому, як його описують державні сайти. Ірина визнає, що у відборі, який вона пройшла, перемогла достойна людина. Але конкурсантка має зауваження: до співбесіди – останнього етапу конкурсу, комісію складають лише представники цього ж міністерства. Наскільки об’єктивна їхня оцінка?

Та більше за все «вразив» фінал. До співбесіди дійшло лише 7 (із 150) здобувачів. «Шістьох з них – пошили в дурні, – переконана  Станіславська. – Люди були в шоці від запитань. Спершу мене запитували про профільне законодавство – я відповіла на всі, бо знала їх з попереднього досвіду роботи. Потім слово взяла голова департаменту тваринництва здається і почала ставити питаннями свого вузького профілю. Щоб відповісти на них, треба відпрацювати у міністерстві років 5-10». На думку Славінської, це було зроблено задля того, щоб «протягнути» свою людину. «За описом конкурсу, на співбесіді мали з’ясувати, яка я людина, – розмірковує кандидатка. – Що я – гідний експерт вже було зрозуміло».

За словами заступника голови Національного агентства України з питань державної служби Андрія Заболотного, співбесіда – це фінальна частина конкурсу, де дійсно має визначатися саме відповідність претендента вакансії за її людськими якостями.

«Ми проводимо новаторську співбесіду. Так має бути методологічно, – оговорюється Заболотний. – Її розроблено з провідними HR-фахівцями України. Структурована співбесіда – це комплекс пов’язаних логікою запитань, які не містять відповідей «так» чи «ні». Там потрібні приклади з життя, реальні, аж до імен людей, з якими відбувалися ці ситуації в роботі. Це класика рекрутингу, якому нас навчає міжнародна спільнота».

Чиновник категорично не згодний із тим, що конкурси підстроєні «під своїх». Але він погоджується, що людині, що вже працює у структурі загалом легше пройти відбір, але, на його думку, за два роки багато чого змінилося.

«Першими були конкурси на вакансії гендиректорів Директоратів та керівників середньої ланки, експертних груп, – розповідає Заболотний – Наразі визначено 88 переможців конкурсів. 41 з них – це люди, що вперше прийшли до державної служби. І 25 з цих «новачків» – це гендиректори». Водночас, проблему суб’єктивного впливу під час співбесіди він не відкидає.  

«Є проблема з підготовкою членів комісії, – визнає замголови Нацагентства. – Вони пройшли курс з критеріїв оцінки, але на практиці плутаються – їм не все зрозуміло. На навчання було відведено лише одна доба на одну комісію. Цього замало. Тому зараз робимо другий раунд – точкового навчання: як саме оцінювати конкретну вимогу. Ми методологічно прокачаємо комісії ще раз, щоб вони просто перевіряли людей на відповідність вимогам за компонентами».

Брак переможців

Натомість сторонні спостерігачі більше здивовані конкурсами, що не визначили переможців. По 100 людей на місце і жодного достойного?

У Мінрегіоні, наприклад, визначено лише 30 переможців з 70 конкурсів. Це притому, що до «перегонів» допустили 933 кандидата.

За словами менеджера групи Реформи публічної адміністрації РПР Сергія Сороки, це має цілком логічні пояснення. Він сам шукав щастя у конкурсі до Секретаріату Кабміну. Отримав почесне друге місце. За його словами, приблизно половина людей відсіюється на тестуванні аналітичних здібностей. Потім ще потрібно показати знання профільного законодавства та вирішити ситуативні завдання з використанням цих знань. Це не просто, якщо немає досвіду. Але крапку ставить співбесіда, де людина має показати відповідність вакансії. Конкурсна комісія у складі 7 на 3, де 7 – це представники міністерства, а 3 – зовнішні експерти, оцінюють лідерство, здатність працювати в команді та працювати у стресових ситуаціях.

«До фінішу конкурсу може прийти кілька здобувачів з рівними експертними знаннями. – пояснює Сорока, – Проте якщо кожен з них отримує менше, ніж 0,5 балу з максимальних 2 за одну з вимог, що перевіряють на співбесіді – конкурс не відбудеться. Такі правила».  

Загалом повторні конкурси відбуваються з трьох причин: через встановлення порушення конкурсу; відсутність необхідної кількості балів у жодного з кандидатів та якщо спецперевірка виявляє обмеження до вступу на державну службу (притягнення до кримінальної відповідальності, незняту або не погашена судимість; через закон про очищення влади, по фіскальній лінії чи медичних параметрах).

Був прецедент, коли незалежний експерт президент Dixi Group Олена Павленко вийшла з конкурсної комісії Міненерго через те, що переможець конкурсу не відповідав вимогам закону про люстрацію. За її вимогою вакансія знову має бути виставлена на конкурс.

Тобто відсутність переможця у цьому випадку підтверджує дієвість вимог и гарантує зміни, яких ми так прагнемо.

Та, звісно, конкурси не ідеальні. В РПР і Національному агентстві держслужби бачать необхідність знизити їх суб’єктивну складову і хочуть збільшити автоматизованість відбору. На всіх етапах тести мають стати максимально анонімними. Так, щоб особистий контакт був лише на співбесіді, яка має давати приблизно 20% результату.

Наразі ці пропозиції лише усні. Але, на думку експертів, ввести відповідні зміни у постанову Кабміну можна за два тижні.

За даними НАДС на 06.12.2017: