«Чимало друзів відсіялось». Зірка серіалу «Жіночий лікар» розповіла про важкий перехід на українську мову
«На момент розвалу Союзу у Франківську було вже більше російських шкіл, ніж українських»
Українська акторка Олександра Люта, виконавиця головної ролі у серіалі «Жіночий лікар. Нове життя 2» в інтерв’ю «Главкому» розповіла, як відбувалося її становлення як української громадянки, а також, що посприяло її переходу на українську мову.
«Я з дитинства російськомовна. Мама з Магадану – росіянка, тато з Кривого Рогу – українець. Оточення було мішане, але якою мовою говорить мама і якою мовою співає колискову – такою мовою спілкуються й діти. Та, окрім мови, від мами я перейняла спів, музичність, творчість», – зауважила Люта.
За її словами, на момент розпаду СРСР у Івано-Франківську було вже більше російських шкіл, ніж українських. Вчителям російської мови і літератури платили на 15% більше, ніж української, а в університетах викладали російською.
Акторка пригадала, з чого почався її перехід на українську мову.
«Оточення у Львові пробудило свідомість, змусило зупинитися і замислитися: а я хто і де я живу? Нас, російськомовних, – тобто мене, Ірму (Вітовську - «Главком») і ще одну нашу однокурсницю Поліну, Козак (наставник в університеті Богдан Козак - «Главком») терпів днів п’ять. Потім у нас відбувся такий діалог:
Богдан Миколайович: «Скажіть, будь ласка, ви куди вступили?».
Ми: «У львівську Консерваторію, акторське відділення».
Б.М.: «У яку Консерваторію – удмуртську, марсіанську…?»
Ми: «В українську».
Б.М.: «Де збираєтесь працювати? У якому театрі, зніматися в якому кіно – удмуртському, марсіанському…?»
Ми: «В українському».
Б.М.: «Логічно. Якби ви хотіли в російських театрах працювати, ви поїхали б вступали в Росію. Тому що вам треба було б вдосконалювати російську мову, знання російської культури тощо. Але ви вступили в українську консерваторію, отже, ви далі будете працювати в українській культурі, в українському театрі. Отже, ви маєте спілкуватись українською, ви маєте думати українською, тому що в театрі є момент імпровізації, і якщо ви не маєте українського мислення, то ви просто професійно непридатні. Треба спілкуватися в житті, в побуті українською. Іншого рецепту немає».
Люта зазначила, що з подругами тоді «подивились одна на одну» і вирішили, що спілкуватимуться лише українською.
«Я приїжджала додому, де продовжувала розмовляти українською. На мене дивились здивованими очима. Чимало друзів відсіялось, але й нові з'явились. Відсіялись, бо не хотіли працювати над собою, не мали усвідомлення, що це важливо... Багато причин», – додала Люта.
Акторка підсумувала, що розуміє всі складнощі, пов’язані з переходом на українську в побуті: «Це не робиться за один день, тим більше в російськомовному оточенні. Мені все ж було легше: я була у Львові, в україномовному оточенні моїх однокурсників. Моє становлення як громадянки відбулося тут».
Раніше Люта розказала, як її сім’я постраждала від репресій в СРСР. «По татовій лінії мій рід з села Дирдин Черкаської області. Нещодавно я дізналась, що прадіда було вислано на Сибір, як куркуля, бо він мав багато землі, совєти землю відібрали. Мефодія на Сибір вислали і дев’ятеро дітей залишили сиротами. Це було в 1939 році, коли народився мій тато», – поділилася Олександра Люта.
До слова, після початку повномасштабного вторгнення росіян українська акторка театру та кіно Ольга Гришина одразу повидаляла з соцмереж усіх своїх російських колег по цеху і припинила спілкування з ними. Про це акторка розповіла в інтерв'ю «Главкому».