День української хустки: історія та традиції

7 грудня в Україні відзначають День української хустки. Свято з’явилося нещодавно, але завдяки діаспорі воно відразу ж набуло статусу всесвітнього.

Українська хустка – важлива частина традиційного вбрання. У кожному регіоні країни були різні види хусток, а також відрізнялись і способи їх в'язання. Нині можна побачити, що хустки поступово повертаються в моду, та завойовують не одне серце модниць. Але саме українська хустка є трендом у всьому світі.

Історія свята

День української хустки започаткували лише три роки тому з ініціативи групи громадських діячів, акторів та успішних жінок України. Вінницькі активістки розпочали святкування дня, присвяченого українській хустці, 7 грудня 2019 року. Засновано свято з метою об'єднання жінок різних професій, віку та національності для збереження українських традицій. Адже здавна в українських сім'ях оберегом, символом кохання та злагоди служила саме хустка. 

Народні традиції

Хустка для українок – це не просто головний убір, це річ символічна, знакова, і є нашою культурною спадщиною. Хустка поєднувала жіночі покоління і передавалася як сімейна цінність від матері до дочки, це була родинна реліквія.

Дівчата та жінки раніше носили хустку протягом усього року. Водночас вона стала обов'язковим головним убором заміжньої жінки. Хустка була ознакою соціального стану жінки: молоді жінки носили білі або яскраві хустки, старші жінки – темні, вдови – чорні. Це також свідчило про рівень достатку сім'ї, адже заможні жінки покривали голову хустками з дорогих тканин, бідні – з дешевших.

Цього дня з нагоди свята українки в різних країнах світу беруть участь у флешмобі «Зроби фото з хусткою». Дівчата одягають хустки та фотографуються в них, після чого постять світлину в соцмережах із тематичними хештегами.

Цікаві факти

Першими хустки почали носити жінки із сумнівною репутацією. Тобто, якщо зараз ми говоримо про те, що хустка – це ознака людини, яка з покритою головою, чи до храму вбирає, то раніше порядній жінці в голову не приходило до храму надіти хустку.

Хустка завжди вважалась оберегом. Якщо хлопець збирався у далеку дорогу, дівчина давала йому свою хустку на знак того, що чекатиме його.

Якщо у сім'ї хворіло немовля, його сповивали у мамину хустку. Якщо думали, що дитину зурочили, її обличчя витирали сподом спідниці або виворотною стороною ношеної хустки. За традицією, це мало оберігати малюка від хвороб та злих думок і очей.

Після того, як дівчина вийшла заміж, їй було заборонено з’являтися на людях із непокритою головою, а тим більше з розпущеним волоссям. За народними уявленнями, така жінка викликала хвороби, неврожай та пошесті. В Україні жінкам досі не можна входити до церкви з непокритою головою.

Значну роль відігравала хустка під час весілля. Якщо хлопець мав серйозні наміри щодо дівчини (одружитися з нею), він дарував їй дорогий подарунок – чоботи, намисто або хустку.

Покривання голови молодої хусткою – настільки ж важливий ритуал, як і розплітання коси. Весільний коровай дружби також обов’язково несли на хустці, а його шматочки роздавали гостям за допомогою маленьких хусточок.

Залежно від регіону, жінки використовували різні способи зав’язувати хустки. Наприклад, на Півночі її в’язали під підборіддям, а кінці зав’язували на маківці. На Київщині кінці хустки обгортали навколо шиї та зав’язували на потилиці, а на території Середнього Подніпров'я хустку обвивали довкола голови.