Олександру Задніпровському – 70. Легендарний актор святкує ювілей

12 червня святкує ювілей знаний актор Олександр Задніпровський, який пройшов непростий, але цікавий шлях до театрального Олімпу.«Главком» вирішив пригадати найцікавіші сторінки його життя.

Народився в Києві. Олександр Задніпровський з акторської династії, тому змалку був типовою залаштунковою дитиною, яка фактично виросла в театрі. Батьки хлопчика – Михайло Задніпровський та Юлія Ткаченко – брали його на репетиції разом з собою. Лесь схоплював все на льоту: оригінальні мовні звороти, образні порівняння та влучні вислови.  Тоді Лесь почав наслідувати манери відомих людей.

«Копіюй, копіюй, синку. Але дай Боже, дожити, щоб копіювали й тебе», – заохочував батько сина, який спостерігав за всіма експериментами.

Вибір майбутнього Леся був між спортом та іноземними мовами. Він займався плаванням та веслуванням, у спецшколі вивчав французьку мову.

«Почав займатися плаванням і веслуванням з шести років. Маю ступінь кандидата у майстри спорту з академічного веслування і перший розряд з плавання. Як вступив до інституту, заняття спортом покинув. Бо за театром на це не вистачало часу», – розповідав якось Олександр Задніпровський.

Батьки не дуже хотіли, щоб син пішов їхнім шляхом, бо розуміли, що професійна акторська справа – це дуже важка праця.

Важливим у житті був вступ на курс до актора театру імені Франка, педагога Анатолія Скибенка.

У 1975 році Лесь закінчив театральний інститут, відслужив у армії. Хотів потрапити до театру імені Івана Франка, де працювали його батьки. Та на Михайла Олександровича написали донос у партійні органи про те, що він з дружиною Юлією Ткаченко «запроваджують в театрі сімейність». Синові не дозволили тут працювати, це підкосило батька.

1975 року Лесь Задніпровський за конкурсом влаштувався в Київський театр ім. Лесі Українки. Тут він пережив мовну проблему, бо всі розмовляли російською.  Юнак, який російською мовою володів на побутовому рівні, був вимушений працювати над правильною вимовою, він ночами тренувався. М’якотілості тут не вибачали, тому хлопець пройшов сувору школу, яка допомогла у майбутньому.

«Свого часу мій батько неодноразово повторював таку тезу: «В житті, як на довгій ниві, нічого наперед не знаєш, що піднесе тебе, а що кине». А мене повчав так: «Треба мати свою нішу і бути таким неповторним, аби ні з ким не переплутали», – розповідав Лесь Михайлович.

1980 року Сергій Данченко запросив актора в театр ім. Франка, куди він прийшов уже зрілим митцем. Працювати на одній сцені з батьком Лесеві не довелося, але пощастило неодноразово грати з матір’ю.

Лесь Задніпровський уже кілька десятків років на сцені. У творчому доробку актора – українська і світова класика, сучасна драматургія. Загалом Лесь Задніпровський довів, що він різноплановий артист, як і його батько. Окрім роботи в театрі, Лесь Михайлович озвучив десятки найпопулярніших фільмів, брав участь у багатьох телепрограмах, знімався в кіно. Одна з улюблених кіноролей майстра – роль головного лікаря військового госпіталю в серіалі «Лінія життя».

Варто сказати, що у 1998-2002 роках за пропозицією В’ячеслава Чорновола Задніпровський був депутатом Київради від Народного Руху. Він намагався змінити столицю на краще.

За словами актора, його часто називали Лесиком Українцем. Одна з улюблених фраз Задніпровського  – слова Лесі Українки «Щоб не плакать, я сміялась». Він дотримувався такого девізу завжди, вважаючи, що попри всі негаразди та складнощі буття, не можна розчаровуватися й опускати рук, а треба діяти.

Додамо, що Театр імені Марії Заньковецької отримав нового керівника. 

Нагадаємо, що київські театри гастролюють навіть під час війни.