«Жалість – коротка емоція». Катерина Кухар пояснила, чому Україні час міняти культурну дипломатію
Кухар: «Ми не повинні будувати ставлення до України на жалості. Жалість – коротка емоція, повага – значно триваліша»
Україні варто переходити від культурної дипломатії, заснованої на співчутті, до дипломатії поваги, яку можна здобути професіоналізмом і популяризацією українського мистецтва за кордоном. Про це в інтерв'ю «Главкому» заявила керівниця Київського державного фахового хореографічного коледжу та прима-балерина Катерина Кухар.
Катерина Кухар вважає, що період співчуття до України вже пройшов, тому треба здобувати прихильність міжнародної спільноти не жалістю, а культурною дипломатією.
«Я давно перестала в спілкуванні з іноземними колегами та культурними інституціями скаржитися на наше важке життя і просити підтримки. 2022 року світ був приголомшений війною, солідарність з Україною була величезною. Сьогодні кожен дедалі більше думає про власні проблеми та інтереси, і це потрібно прийняти. Ми не повинні будувати ставлення до України на жалості. Жалість – коротка емоція, повага – значно триваліша. А її ми можемо здобувати професіоналізмом, стійкістю, інтелігентністю і дипломатією навіть у найскладніших ситуаціях», – сказала народна артистка України.
Катерина Кухар розповіла, як у 2022 році вистава українського балету всесвітньовідомого хіта «Жізель» за кордоном збирала аншлаги іноземних глядачів. Водночас сьогодні постановка «Лісова пісня» потребує популяризації серед такої аудиторії. «Навесні 2022-го я танцювала «Жізель» у турі солідарності з Україною. До нас приходили королівські сім’ї Швеції й Норвегії, дипломати та політики різних країн, в театрах були аншлаги. Але «Жізель» – це світовий хіт із майже двохсотрічною історією. Глядач знає цю назву і купує знайомий культурний продукт. З «Лісовою піснею» все інакше: ми танцюємо цей балет на п’ятому році війни, іноземного глядача з цією виставою ще потрібно знайомити», – пригадала вона.
Тож нині Катерина Кухар, яка обіймає посаду керівниці Київського державного фахового хореографічного коледжу ім. Тетяни Таякіної, займається культурною дипломатією. Зокрема, займається просуванням українського балету на міжнародному рівні. Але для того, аби українська творчість стала частиною світової культури, потрібні роки, зауважує вона.
«Саме цим ми з командою сьогодні й займаємося: вивозимо балет за кордон, представляємо його на конкурсах, шукаємо партнерів і нові сцени. От зараз ведемо переговори щодо майбутніх проєктів у інших країнах Європи. Але я розумію, що зусиль однієї команди недостатньо. Щоб український твір став частиною світового культурного простору, потрібна системна присутність протягом років. І дуже важливо, коли один український культурний код починає жити в різних видах мистецтва», – додала прима-балерина.
Тож на думку Кухар, зараз Україні варто перейти від дипломатії співчуття до поваги, яку можна добути з часом за допомогою наполегливої роботи. «Сьогодні Україні потрібна не поблажливість світу, а його повага. Для мене це і є перехід від дипломатії співчуття до дипломатії культурної. Я хочу, щоб одного дня афіша «Лісової пісні» в Лондоні, Парижі чи Нью-Йорку вже не потребувала пояснень, бо глядач вже знав цей балет і хотів його побачити», – резюмувала зірка.
Нагадаємо, в інтерв'ю «Главкому» прима-балерина та керівниця Київського державного фахового хореографічного коледжу Катерина Кухар закликала державу розробити чіткий і справедливий механізм бронювання для унікальних працівників провідних театрів, оскільки через мобілізацію мистецькі заклади вже втрачають свої найкращі кадри. На думку зірки, підготовка професійного артиста балету триває роками, тому втрата кожного такого фахівця на війні є ударом по українській культурі на десятиліття.