Чому довічно ув’язнені не можуть суди просити про перегляд своїх справ?

Законопроект № 2033а називають ще «законопроектом останньої надії», тому що для осіб, засуджених до позбавлення волі, в тому числі й довічно, за радянським КПК, не існує жодної національної процедури, жодного шансу на перегляд рішення справедливим судом. Цей законопроект має позитивний висновок Генерального директорату з прав людини та верховенства права Ради Європи.

«Не зважаючи на те, що ці особи засуджені апеляційним судом як першою інстанцією без права на оскарження вироку в апеляційному порядку, перегляд справи в апеляційній інстанції відбувався в ВСУ. Ми демонстрували приклади засуджених за кримінальним процесом 1960 року, в основу обвинувачення яких були покладені визнання, отримані під тортурами, від яких особи в суді відмовилися, проте суд взяв ці свідчення до уваги, врахував їх як докази і послався на них у своєму рішенні. З ухваленням в 2012 році нового КПК такі дії стали неможливі», - говорить Діденко.

На думку правозахисників, законопроект «завис» у парламенті через страх тих, хто був причетний до фабрикування справ та винесення свавільного рішення рушення суду про засудження до довічного терміну. Адже у випадку перегляду справи та винесення виправдувального вироку усі дійові особи (слідчі. Судді, прокурори) повинні понести покарання. Адвокат Левицький зазначає, щоб законопроект зрушив з місця, потрібно зголосу під час другого читання внести правку, що нікого переслідувати не будуть, а ув’язненні навіть не будуть вимагати відшкодувати шкоди. (Згідно зі статтею 62 Конституції України «У разі скасування вироку суду як неправосудного держава відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, завдану безпідставним засудженням». - Главком)

7 липня 2010 року ВРУ прийняла Закон України «Про судоустрій і статус суддів» у ході так званої «малої судової реформи» – попри критичні зауваження з боку національних і міжнародних експертів.

«Надзвичайно сильним ударом по судовій системі України стало позбавлення Верховного Суду його головної компетенції, вищого суду України, були створені вищі спеціалізовані суди, а також ВСУ був позбавлений можливості перегляду кримінальних справ у порядку виключного провадження. Мова йде про перегляд справ у разі порушень матеріального та процесуального права – фабрикації матеріалів, підтасовки доказів. В подальшому в рамках законодавчих змін існування вищих спеціалізованих судів було припинене, проте Верховному Суду повноваження на перегляд кримінальних справ у порядку виключного провадження повернені не були», - зазначає правозахисник.

Дев’ятий рік юристи і правозахисники намагаються ініціювати на законодавчому рівні можливість виправлення судових помилок і реалізації права засуджених на справедливий суд. За словами учасників прес-конференції, за прикладом сусідньої Польщі було запропоновано механізм звернення до Високого суду в разі реальних сумнівів щодо справедливості судового рішення через інститут Омбудсмена. Ця ідея була втілена в законопроекті № 2107, який був зареєстрований у парламенті, проте не був підтриманий правозахисниками через часові обмеження для звернення засуджених до Омбудсмена в тексті законопроекту, і залишився на стадії реєстрації.

«Спільно з експертами Реанімаційного пакету реформ був розроблений Законопроект 2033а, що спрямований на запровадження спеціального юридичного механізму як надзвичайного порядку перегляду вироків у кримінальних справах, в яких особи, засуджені без належної доказової бази й досі відбувають покарання, що матиме тимчасовий характер, дасть шанс свавільно засудженим боротися за справедливість!», - продовжує Діденко.

Для того, щоби продемонструвати глибину проблеми, триває дослідження 20 справ засуджених довічно за сумнівними судовими рішеннями. Учасники прес-конференції озвучили в’язнів: Олександр Рафальський, Володимир Панасенко , Максим Орлов, Станіслав Левенець, Мераб Суслов, В’ячеслав Полішко, Любов Кушинська, Іван Покотило, Ігор Вовкодав, Рашидбек Ісаков, Микола Слівоцький, 

Максим Дяченко, Віталій Лаппо, Дмитро Калій, Олександр Ніколаєнко, Михайло Юрів, Володимир Зякун, Олександр Ощепков, Євген Тимченко, Олександр Бахмач, Віктор Щетка. Останній, як і Олександр Рафальський, Андрій Сорока та багато інших померли, не дочекавшись справедливого судового рішення.

Керівник громадської приймальні УГСПЛ адвокат Олег Левицький багато років працює на захист засудженого довічно Володимира Панасенка 

, власне переконаний в невинуватості Панасенка, але нічого не може вдіяти. Ця справа не має аналогів в Україні. Адвокат використав всі можливі інструменти правового захисту, звертався до правоохоронних органів, до національних судів, у тому числі й до Конституційного суду з конституційною скаргою, до Європейського суду з прав людини.

Проте навіть в тих справах, у яких засуджені довічно отримали рішення ЄСПЛ на свою користь, українська Феміда не квапиться ухвалювати виправдувальні рішення. Правозахисники наводять приклади довічно засуджених і рішень ЄСПЛ.

Олександр Яременко засуджений довічно звернувся до ЄСПЛ і отримав 12 червня 2008 року рішення ЄСПЛ на свою користь. Проте ВСУ під час розгляду справи Яременка в наслідок рішення ЄСПЛ не скасував вирок суду, а виключив з частини звинувачення посилання на докази, отриманні під тортурами. 30 квітня 2015 року ЄСПЛ ухвалив рішення Яременко 2. У наслідок цього рішення ЄСПЛ скасував рішення всіх судів і спрямував справу на новий судовий розгляд. Інформації про виправдання Яременка немає.

15.11.2012 року ЄСПЛ ухвалив рішення на користь засудженого довічно Віктора Замфереско. Вже типовими слали порушення ст. 3 Конвеції (катування) в поєднанні з порушенням статті 6 (право на справедливий суд). ВСУ вироки всіх судів скасував і спрямував справу на новий судовий розгляд. Невідомо, які домовленості були в рамках цього процесу, але Замфереско отримав 15 років позбавлення волі замість довічного і замість виправдального вироку.

25.02.2016 року ЄСПЛ ухвали рішення Зякун проти України, визнавши застосування до Володимира Зякуна тортур з метою отримання зізнання для фабрикації матеріалів кримінальної справи. Верховний Суд рішення всіх судів скасував. Також засудженому був змінений запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт. Проте справа по суті слухається дуже повільно – затягується, відкладається. Чи закінчиться виправувальним вироком, не відомо.

13.10.2016 року ЄСПЛ ухвалив рішення у справі Тимченко проти України, визнавши порушення ст.ст. 3, 6 Конвенції. Верховний Суд скасував усі рішення та направив справу до Сумського районного суду. Євген Тимченко вимагає виправдання, проте суд вже третій рік не в змозі ухвалити рішення, у той час, коли Євген Тимченко перебуває під вартою.

Вищу міру покарання – смертну кару – в Україні було скасовано у 1997 році, коли держава Україна приєдналася до Конвенції про захист прав і основоположних свобод. Згідно зі статтею 46 Конвенції усі учасники цього міжнародного документу «зобов’язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами».

Нагадаємо, що в нашій країні виправдувальних вироків у 20–60 разів менше ніж в Великій Британії або США. Саме перегляд справ свавільно засуджених стане справжнім мірилом справедливості.

Переглянути запис прес-конференції