Чому довічно ув’язнені не можуть суди просити про перегляд своїх справ?

Законопроект № 2033а називають ще «законопроектом останньої надії», тому що для осіб, засуджених до позбавлення волі, в тому числі й довічно, за радянським КПК, не існує жодної національної процедури, жодного шансу на перегляд рішення справедливим судом. Цей законопроект має позитивний висновок Генерального директорату з прав людини та верховенства права Ради Європи.

«Не зважаючи на те, що ці особи засуджені апеляційним судом як першою інстанцією без права на оскарження вироку в апеляційному порядку, перегляд справи в апеляційній інстанції відбувався в ВСУ. Ми демонстрували приклади засуджених за кримінальним процесом 1960 року, в основу обвинувачення яких були покладені визнання, отримані під тортурами, від яких особи в суді відмовилися, проте суд взяв ці свідчення до уваги, врахував їх як докази і послався на них у своєму рішенні. З ухваленням в 2012 році нового КПК такі дії стали неможливі», - говорить Діденко.

На думку правозахисників, законопроект «завис» у парламенті через страх тих, хто був причетний до фабрикування справ та винесення свавільного рішення рушення суду про засудження до довічного терміну. Адже у випадку перегляду справи та винесення виправдувального вироку усі дійові особи (слідчі. Судді, прокурори) повинні понести покарання. Адвокат Левицький зазначає, щоб законопроект зрушив з місця, потрібно зголосу під час другого читання внести правку, що нікого переслідувати не будуть, а ув’язненні навіть не будуть вимагати відшкодувати шкоди. (Згідно зі статтею 62 Конституції України «У разі скасування вироку суду як неправосудного держава відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, завдану безпідставним засудженням». - Главком)

7 липня 2010 року ВРУ прийняла Закон України «Про судоустрій і статус суддів» у ході так званої «малої судової реформи» – попри критичні зауваження з боку національних і міжнародних експертів.

«Надзвичайно сильним ударом по судовій системі України стало позбавлення Верховного Суду його головної компетенції, вищого суду України, були створені вищі спеціалізовані суди, а також ВСУ був позбавлений можливості перегляду кримінальних справ у порядку виключного провадження. Мова йде про перегляд справ у разі порушень матеріального та процесуального права – фабрикації матеріалів, підтасовки доказів. В подальшому в рамках законодавчих змін існування вищих спеціалізованих судів було припинене, проте Верховному Суду повноваження на перегляд кримінальних справ у порядку виключного провадження повернені не були», - зазначає правозахисник.

Дев’ятий рік юристи і правозахисники намагаються ініціювати на законодавчому рівні можливість виправлення судових помилок і реалізації права засуджених на справедливий суд. За словами учасників прес-конференції, за прикладом сусідньої Польщі було запропоновано механізм звернення до Високого суду в разі реальних сумнівів щодо справедливості судового рішення через інститут Омбудсмена. Ця ідея була втілена в законопроекті № 2107, який був зареєстрований у парламенті, проте не був підтриманий правозахисниками через часові обмеження для звернення засуджених до Омбудсмена в тексті законопроекту, і залишився на стадії реєстрації.

«Спільно з експертами Реанімаційного пакету реформ був розроблений Законопроект 2033а, що спрямований на запровадження спеціального юридичного механізму як надзвичайного порядку перегляду вироків у кримінальних справах, в яких особи, засуджені без належної доказової бази й досі відбувають покарання, що матиме тимчасовий характер, дасть шанс свавільно засудженим боротися за справедливість!», - продовжує Діденко.

Максим Дяченко, Віталій Лаппо, Дмитро Калій, Олександр Ніколаєнко, Михайло Юрів, Володимир Зякун, Олександр Ощепков, Євген Тимченко, Олександр Бахмач, Віктор Щетка. Останній, як і Олександр Рафальський, Андрій Сорока та багато інших померли, не дочекавшись справедливого судового рішення.

, власне переконаний в невинуватості Панасенка, але нічого не може вдіяти. Ця справа не має аналогів в Україні. Адвокат використав всі можливі інструменти правового захисту, звертався до правоохоронних органів, до національних судів, у тому числі й до Конституційного суду з конституційною скаргою, до Європейського суду з прав людини.

Проте навіть в тих справах, у яких засуджені довічно отримали рішення ЄСПЛ на свою користь, українська Феміда не квапиться ухвалювати виправдувальні рішення. Правозахисники наводять приклади довічно засуджених і рішень ЄСПЛ.

Олександр Яременко засуджений довічно звернувся до ЄСПЛ і отримав 12 червня 2008 року рішення ЄСПЛ на свою користь. Проте ВСУ під час розгляду справи Яременка в наслідок рішення ЄСПЛ не скасував вирок суду, а виключив з частини звинувачення посилання на докази, отриманні під тортурами. 30 квітня 2015 року ЄСПЛ ухвалив рішення Яременко 2. У наслідок цього рішення ЄСПЛ скасував рішення всіх судів і спрямував справу на новий судовий розгляд. Інформації про виправдання Яременка немає.

15.11.2012 року ЄСПЛ ухвалив рішення на користь засудженого довічно Віктора Замфереско. Вже типовими слали порушення ст. 3 Конвеції (катування) в поєднанні з порушенням статті 6 (право на справедливий суд). ВСУ вироки всіх судів скасував і спрямував справу на новий судовий розгляд. Невідомо, які домовленості були в рамках цього процесу, але Замфереско отримав 15 років позбавлення волі замість довічного і замість виправдального вироку.

25.02.2016 року ЄСПЛ ухвали рішення Зякун проти України, визнавши застосування до Володимира Зякуна тортур з метою отримання зізнання для фабрикації матеріалів кримінальної справи. Верховний Суд рішення всіх судів скасував. Також засудженому був змінений запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт. Проте справа по суті слухається дуже повільно – затягується, відкладається. Чи закінчиться виправувальним вироком, не відомо.

13.10.2016 року ЄСПЛ ухвалив рішення у справі Тимченко проти України, визнавши порушення ст.ст. 3, 6 Конвенції. Верховний Суд скасував усі рішення та направив справу до Сумського районного суду. Євген Тимченко вимагає виправдання, проте суд вже третій рік не в змозі ухвалити рішення, у той час, коли Євген Тимченко перебуває під вартою.

Вищу міру покарання – смертну кару – в Україні було скасовано у 1997 році, коли держава Україна приєдналася до Конвенції про захист прав і основоположних свобод. Згідно зі статтею 46 Конвенції усі учасники цього міжнародного документу «зобов’язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами».

Нагадаємо, що в нашій країні виправдувальних вироків у 20–60 разів менше ніж в Великій Британії або США. Саме перегляд справ свавільно засуджених стане справжнім мірилом справедливості.

Переглянути запис прес-конференції