«Міг замкнутися в кімнаті і плакати». Один із перших легіонерів «Динамо» згадав, чому не заграв у Києві

Екс-форвард київського «Динамо» аргентинець Роберто Нанні в інтерв'ю Роману Бебеху для YouTube-каналу «Бомбардир» розповів про період адаптації в Києві, поділившись думками про те, чому йому не вдалося заграти в «Динамо».

«Перші враження від Києва були двоякі. Похмуре місто, мене поселили в готелі у центрі. Я побачив охоронців у краватках, мене це дуже лякало. Але потім я побачив Київ з іншого боку. Мені сподобалося ходити в аргентинський ресторан. Я жив у самому центрі столиці на Хрещатику, навпроти «Мандарин Плаза». Але мені бракувало ігрової практики, не вистачало гри на полі, оскільки в «Динамо» у порівнянні з іншими командами я не відчував себе важливим гравцем. В інших клубах я відчував, що потрібен, що я важливий», - зазначив Нанні.

«Перші три місяці я дуже погано почувався. Міг замкнутися в кімнаті і плакати. Не тому, що я сумував за батьками. Сумував за тим життям у Буенос-Айресі, за тими посиденьками з друзями, за хлопцями, з якими грав. Тут був один і не грав

Я був молодим футболістом, а адаптація найперше відбувається в голові. Не розумів деяких речей, який від мене вимагали. Мене не випускали, коли я був у хорошій формі, тому щось втрачалося. Можливо, потрібно було більше часу, в деяких моментах я був неправий. Поважаю Михайличенка. Він був тією людиною, яка підтримувала мене в команді», - говорить Роберто.

За словами аргентинця, він не знав, що після переходу деякий час не зможе грати за першу команду київського клубу.

«Я не знав, що не зможу виступати за першу команду. Якби знав, може, шість місяців ще провів в Аргентині. А тут мені довелося грати в зовсім інший футбол. Звичайно, я забивав голи, були хороші матчі в першій лізі. Але психологічно це було складно, оскільки відчував, що втрачаю кондиції, і це погано впливало на мою форму і подальший розвиток.

Я спілкувався з Пеєвим, Ґавранчічем і бразильцем Алессандро, пізніше він виходив за «Корінтіанс» у Кубку Лібертадорес з капітанською пов'язкою. У Києві він теж майже не грав, і ми разом страждали в цей період. Ми не знаходили мотивації: приїхали грати у великий футбол, а виходили на поле з якимись хлопцями на поганих газонах. В Аргентині було все чудово. «Велес» боровся за високі місця, а потім я приїжджаю в Україну з дуже великим очікуваннями і відбувається те, що сталося», - розповів аргентинець.

Як зазначив Нанні, він відчував, що деякі з партнерів скоса дивляться на нього через велику суму трансферу.

«Так, я відчував, що деякі гравці дивляться на мене не дуже дружньо, бракувало підтримки. З деякими одноклубниками я добре спілкувався, зокрема з хорватами. Але були й такі люди, які не давали мені адаптуватися. Стосовно грошей, то це ж залежало не від мене, це клуб вирішив стільки заплатити за мій перехід. Від себе я робив усе залежне. Коли мені давали грати, я забивав.

Я не знав української мови, тому не розумів, що там пишуть в пресі, що говорять мої партнери. Вони мало говорили зі мною, оскільки погано знали англійську мову. Якби мені давали більше часу, я б забивав більше. Можна було поліпшити статистику, але як це зробити, коли не граєш? Люди не знають, що відбувається всередині команди, всередині клубу», - констатує Роберто.

Нанні належав Динамо з 2003 по 2007 рік, однак за цей час майже не грав за основу київського клубу (1 матч, 1 гол). Надалі кияни віддавали його в оренду іспанській «Альмерії», італійським «Сієні», «Мессіні» і «Кротоне». У серпні 2008-го аргентинець покинув розташування «біло-синіх» і на правах вільного агента повернувся у «Велес Сарсфілд», з яким виграв Клаусуру.

Найуспішнішим відрізком кар'єри форварда став парагвайський «Серро Понтеньо», куди він перейшов у 2009 році. За чотири роки перебування в команді він провів 100 ігор у чемпіонаті, відзначившись 39-ма м'ячами.

Останнім клубом у кар'єрі Нанні став парагвайський «Насьональ», який він покинув в 2017 році.