Олег Гусєв намагається видерти в іншого ексдинамівця Владислава Ващука своїх $50 тисяч

Колишній півоборонець, а нині тренер молодіжної команди київського «Динамо» розповів, як позичив своєму колишньому партнерові за дружнім динамівським колективом Владиславу Ващуку 60 тисяч доларів і 50 з них не може повернути досі.

«До цієї справи я відчуваю величезну огиду і цілком спокійно ставився до того, що вона, як у нас заведено, розтягнулася на кілька років, - сказав Олег Анатолійович в інтерв’ю Футбол24. – На жаль, Влад сам робить все, щоб загострити ситуацію. Принаймні, я його за язик не тягнув, змушуючи знову розповідати про те, що Олег Гусєв нібито виконує замовлення і просто бреше. Адже саме це Ващук зробив нещодавно в інтерв'ю на камеру. Не можу ж я зовсім залишити це без уваги.

Що ж, давайте поступово і акуратно розберемося, в чому полягає справа. Свого часу – з десяток років тому – Влад Ващук позичив у мене на розвиток свого бізнесу – ну, так він сказав – 60 тисяч доларів і повернув через деякий час тільки 10 тисяч. Так утворилося, скажімо розумно, фінансове сальдо не на мою користь. Воно тяглося з року в рік, Ващук постійно ухилявся – мовляв, ось-ось віддам, але все ж переросло в кримінальну справу. Вже не пам'ятаю, що саме підштовхнуло мене – скоріш за все, якісь чутки з приводу аналогічних проблем у інших хлопців. Тоді я вирішив взяти у Влада розписку, яка підтверджує борг – тут-то він і пішов у відмову.

Поясню з приводу нібито політичної складової справи. Це все вигадки Ващука – мовляв, мене підбили наїхати на нього, тому що він захотів стати головою Київської федерації футболу. Ось тільки, на його біду, час не збігається – Олег Печорний звернувся від мого імені з заявою в органи ще восени 2017 року, тоді як усі події навколо виборів у ФФК розгорнулися дещо пізніше, взимку. Це легко перевірити при бажанні. Тож політику сюди тягне виключно Влад, оскільки грошей у нього, мабуть, немає, зате є кум-покровитель, який ходив по високих кабінетах і «рішав» – тобто робив так, щоб справа ні в якому разі не зрушила з мертвої точки.

Проблема Ващука ось у чому: у мене достатньо свідків і доказів того, що я аж ніяк не вигадав цей борг. Адже як все сталося. Влад досить довго діставав мене проханням позичити гроші, а я, зовсім не бажаючи їх позичати – відчував же щось! – відмовляв тим, що вони у мене на картці. Ващук сказав, що може зняти їх з моєї згоди. Я сказав – давай, якщо вдасться. Він звернувся до нашого спільного банкіра, і той з моєї усної згоди видав йому обумовлену суму, а дещо пізніше я підписав відповідний документ. Є свідчення банкіра, який прекрасно пам'ятає, що відбувалося – і він підтвердив це офіційними показами. Ващук же – не було нічого, і все тут.

Його не бентежить ніщо: ні покази свідків, ні банківські документи про рух грошей (точну дату не називаю спеціально, хоча, звичайно ж, вона долучена до справи), ні те, що про цей борг половина «Динамо» чудово знала. Ващук стверджує своє – це йому Суркіси мстять за «Спартак» і політику, мовляв, Гусєву навіть роботу в клубі дали... Хоча мова всього лише про гроші – тобто про економіку. І, звичайно, людську совість, точніше, повну її відсутність. А про те, наскільки я заслуговую бути тренером «Динамо», напевно, не Ващуку судити, і нічого мою роботу в молодіжній команді сюди приплітати.

Повторюся – вся ця історія мені вкрай неприємна. Але дві речі все-таки бентежать і змушують домагатися справедливості. По-перше, позиція Ващука, який не просто нічого не визнав, але ще й урочисто виступає на публіці, розповідаючи, який він білий і пухнастий. По-друге, те, як ця справа штучно гальмується. Була надія, що зміна влади допоможе просуванню – є ж усі покази, всі обставини і подробиці для передачі в суд! – так ні ж. На якомусь етапі, повне враження, у нас в країні не стало прокурорів, ось воно і лежить без руху. Ващук же показушно торжествує. Ну-ну, Владе».