Ольга Харлан – про найдраматичніший бій чемпіонату світу: Коли все закінчилося, ми ледь не розплакалися

Чвертьфінал чемпіонату світу став для Ольги Харлан справжньою драмою
FIE

Найважче чемпіонці світу було в бою проти подруги

Після перемоги на чемпіонаті світу-2019 Ольга Харлан розповіла про, можливо, найскладніший з емоційної точки зору бій проти своєї співвітчизниці і близької подруги Аліни Комащук у чвертьфіналі змагань шаблісток у Будапешті.

- Ви з Аліною чи не найкращі подруги, як у збірній, так і в житті. Наскільки вам важко фехтувати одна проти одної?

- На змаганнях ми з нею фехтуємо нечасто, але на цей раз чомусь доля так розпорядилася, що ми перетинаємося з нею виключно на важливих змаганнях. На таких, як Олімпійські ігри – теж незрозуміло, як це там вийшло. Потім цей випадок на чемпіонаті світу.

По жеребкуванню так вийшло, що Аліна була в моїй гілці. До того вона виграла два важких бої: проти кореянки з топ-16, олімпійської чемпіонки Лондона і потім перемогла китаянку, якiй я програла на останньому Ґран-прі. Ну і у мене були бої до цього. У будь-якому разі хтось із нас був би вже з медаллю, Україна була б з медаллю, тому всі вже були задоволені. На тренуваннях ми з Аліною завжди боремося, мені з нею дуже цікаво фехтувати. Вона складає мені конкуренцію. Зараз мені було важко і на змаганнях.

До бою я не хвилювалася, оскільки знала, що в будь-якому випадку якось ми розберемося. І, в першу чергу, мені було шкода, що ми зустрілися. Я вела 5:0, потім 7:3, далі почала програвати 7:8. Але це все від того, що втратила концентрацію – такі, спортивні моменти. Я розуміла, що Аліна дуже хоче. Не можу сказати, що вона хотіла більше ніж я, але, мабуть, в якийсь момент свою роль зіграв той факт, що у неї взагалі немає медалі чемпіонату світу в особистому заліку, тому їй дуже хочеться. Можливо, це і позначилося, але…

Коли я програвала 13:14, отримавши 14-й удар, подумала: «ну все, напевно, все-таки, у Аліни медаль» (сміється). І все, я якось розслабилася, зрівняла рахунок – 14:14, потім завдала останнього удару і вже «видихнула». Після цього ми з Аліною обнялися... Я мало не плакала, вона мало не плакала. Кажу: «Мені так шкода». А вона мені: «Ну, тепер ти точно повинна виграти».