Олімпійська призерка Ірина Ліщинська: Страх залишився на все життя, не завжди можу говорити про Донецьк

Срібна призерка Олімпіади-2008 і чемпіонату світу-2007 з бігу на 1500 метрів, українська атлетка Ірина Ліщинська згадала часи, коли вона змушена була залишати рідний Донецьк через те, що там розпочалася війна.

«26 травня 2014 був штурм донецького аеропорту. Я ще була на роботі і почула гуркіт двигунів винищувачів, які літали над містом. Отримали термінове повідомлення забрати дітей з садочків і шкіл.

Я зірвалася з місця і помчала в школу і садок, щоб забрати доньок. Було дуже страшно. Ми жили на Гладківці, у приватному будинку. Коли піднялася на верхній поверх, то вдалині в районі аеропорту побачила чорний дим і звуки вибухів. Я не вірила що таке можливо в 21 столітті. По вулицях ходять озброєні люди, яких розселили по всіх гуртожитках міста. Поруч зі мною інститут фізкультури і там було повно військових. На даху інституту побачила озброєну людину. В руках зброя, схожа на базуку.

Почалося свавілля в місті, коли життя людини нічого не варте. Вбивали, викрадали, відбирали і віджимали. В один із днів добралися і до нашої сім'ї. Я запам'ятала почуття страху на все своє життя і не завжди можу говорити про Донецьк. Прийняли рішення терміново покинути місто. На збори 30 хвилин. Взяли тільки найнеобхідніше і літні речі.

Тоді ми ще думали, що це не на довго. Що увійде в місто армія і все закінчиться. Але потім я усвідомила, що це на десятиліття. Це жахливо, боляче і страшно. Неможливо передати, як приголомшливо голосно стріляє і вибухає зброя. Не передати словами. Близько року ми зривалися від будь-якого звуку. Інстинкт самозбереження спрацьовував, що потрібно бігти вниз до підвалу. На місяць нас поселили наші друзі в Запоріжжі, за що їм величезне дякую, а потім переїхали до Києва.

Війна – це жахливо. Час розділився на до і після. Аеропорт буду пам'ятати... новим і красивим», - написала Ірина в себе у «Фейсбуку».