Сила краси: Катерина Крива поєднує успіхи в карате, тренування діток і приголомшливу вроду (фото)
З каратисткою зі Львова Україна пов'язує олімпійські сподівання в Токіо-2020
Сьогодні, 6 лютого, ця надзвичайно чарівна дівчина святкує 27-річчя. Коли ви зустрінете її на вулиці чи поза межами спортивного залу, то ніколи не повірите, що Катерина Крива - одна з найсильніших каратисток світу, чемпіонка Європи-2017.
Восени 2016-го вона зробила собі на лівій руці татуювання – п’ять олімпійських кілець. Так символічно Катерина відзначила довгоочікуване прийняття її виду спорту в олімпійську сім’ю. Тепер залишилася «дещиця» - впродовж часу, що залишився, здобути олімпійську ліцензію і поїхати в Токіо-2020.
У карате Катерина потрапила просто. В рідному для неї містечку Нова Ушиця на Хмельниччині особливо обирати, чим займатися, змоги не було. Попервах дівчинка пробувала себе в легкій атлетиці. Але одного разу вона зустрілася з тренером В’ячеславом Андроняком. Той запропонував спробувати себе в карате. Після першого ж тренування Катруся зрозуміла – це її. Сподобалося все – тренер, команда, вид спорту, цікаві, захопливі, немонотонні тренування. Відтоді присвятила себе карате повністю.
За складом характеру Катерина інтроверт, а отже звикла тримати емоції в собі, повністю не розкриватися. Всю енергію вона виплескує на татамі. Як людина неконфліктна, у справді свідомому віці спортивних навиків поза межами тренувального залу не використовувала ніколи. Хіба жартома. Ще у дитинстві Катруся зробила другові підніжку. Він впав, а коли піднявся, то зробив великі очі і більше не чіплявся.
Закінчивши школу, Катерина Крива переїхала до Львова, поступила там до Львівського державного університету фізвиховання, який віднедавна почав носити ім'я Івана Боберського. У Місті Лева зустріла тренера Ігора Богдана, з яким власне й досягла нинішніх вершин.
Виступи на татамі Крива поєднує з тренуванням дітей у спортклубі «Самурай» – у Львові і Розвадові, що в 30-ти кілометрах від міста. Понад усе любить дух Галицького П'ємонту.
«Тренуємося ми не в центрі, тому коли минає кілька днів чи тиждень, починаю сумувати за тою аурою, відчуваю потребу поїхати на Площу Ринок, просто там побути», - каже Катерина.