30 років чемпіонства «Будівельника»: драматичний фінал із «Жальґірісом» і долі його переможців

Сьогодні український баскетбол святкує ювілей. Мабуть, найвизначнішу перемогу в своїй історії. 30 років тому, 25 квітня 1989 року київський клуб «Будівельник» під керівництвом Віктора Боженара єдиний раз в історії здобув золоті нагороди чемпіонату СССР.

Фінальний поєдинок проти каунаського «Жальґіріса» склався драматично. Почалося все з київської перемоги нашої команди - 97:94.

«Будівельник» (Київ) - «Жальґіріс» (Каунас) - 97:94 (51:48)

«Будівельник»: Левицький (5), Олександр Волков (15), Ковтун (13), Шаптала (20), Мурзін, Подковиров (20), Сильверстов (12), Олександр Білостінний (12). Тренер - Віктор Боженар
«Жальґіріс»: Бразіс (5), Лекараускас (2), Ґ. Крапікас (4), Р. Куртінайтіс (24), А. Сабоніс (25), Браздаускас (13), В. Хомічюс (21), Ґ. Ейнікіс, С. Йовайша. Тренер - Владас Ґарастас
22 квітня 1989-го. Київ. Палац спорту

А потім був історичний матч у Каунасі. Господарі вийшли на рідний паркет суттєво ослабленими, без ключового гравця, олімпійського чемпіона Сеула Арвідаса Сабоніса. Помітно легший Міндауґас Лекараускас рівноцінною заміною великому Сабасу, звісно, бути не міг. Довелося тренерові каунасців Владасові Ґарастасу боротися з киянами іншими козирями. Попервах виходило не надто вдало: у середині другого тайму гості вели з різницею в 16 очок.

Однак литовці спромоглися на диво: заатакувавши наше кільце з дальньої дистанції, вони за три хвилини до завершення основного часу були вже попереду. Втім, гравці «Будівельника» зібралися і захопили перевагу повторно. Після того ж, як Ромуальдас Браздаускас дальнім кидком зрівняв рахунок (87:87), в українців на атаку залишалося 12 секунд. Інакше - овертайм. Атаку кияни готували ретельно. але все завершилося наддальнім кидком Олександра Волкова. Кидком влучним! Однак, трохи повагавшись, арбітр Григор'єв вирішив, що форвард «Будівельника» кидав вже після того, як пролунала сирена. І м'яча не зарахував. Емоції Волкова були марними: «Москва слєзам нє вєріт». Команди таки зіграли овертайм, за підсумками якого перемогли каунасці - 98:93.

Однак крапку ставити було рано: керівництво «Будівельника» подало протест, який у Москві задовольнили. Підставою були кадри телетрансляції, з яких помітно, що в мить, коли Волков випускав м'яч з рук, до завершення осоновного часу, залишалася секунда. Литовці, правда, стверджували, що секундомір телетрансляції не був підключений до того, яким користувалися судді. Та їхніх аргументів не слухали. «Будівельник» вперше і єдиний раз в історії став чемпіоном СССР.    

«Жальґіріс» (Каунас) - «Будівельник» (Київ) - 87:90 (43:53)

«Жальґіріс»: Куртінайтіс (25), Крапікас (8), Ейнікіс, Браздаускіс, Хомічюс (22) - старт; Лекараускас (8), Йовайша (16), Бразіс (8). Тренер - Владас Ґарастас
«Будівельник»: Олександр Волков (26), Білостінний (15), Шаптала (10), Подковиров (13), Сильверстов (4) - старт; Мурзін (9), Левицький (13), Ковтун, Косенко. Тренер - Віктор Боженар
25 квітня 1989-го. Кауанас. «Спортгалле»

У часи незалежності «Будівельник» виграв десять титулів чемпіона України. В сезоні-2013/2014 команда навіть виступала у найпрестижнішому клубному турнірі континенту - Євролізі.

Втім, фінал у славної, яка тягнеться з далекого 1945 року історії, був сумний: влізши через надмірні турнірні апетити у великі борги, керівництво клубу змушене було торік навесні визнати «Будівельник» банкрутом. Передували тому виграні колишніми гравцями суди і заборона на ведення трансферної діяльності від Міжнародної федерації. Не обійшлося, звісно, без участі одного з героїв нашого часу Ігоря Валерійовича Коломойського. В один момент людина, яку називають майбутнім тіньовим керівником держави, запалилася баскетболом настільки, що була причетна до фінансування семи клубів і навіть відкололася в 2008-му, створивши власну лігу. Та у 2014-му, на хвилі Революції Гідності Ігоря Валерійовича поглинула політика й до своїх спортивних проектів він миттєво охолов. То стосується не лише баскетболу.

Як наслідок, принцип «борги платять тільки боягузи» призвів спершу до зникнення легендарного футбольного «Дніпра», а навесні 2018-го - баскетбольного «Будівельника». Нині про можливе відродження клубу згадує тільки група фанатів, яка навіть створила відповідний паблік під назвою «Будівельник має жити» у «Фейсбуку». Втім, ці зусилля походять на голос спраглого у пустелі.

Наразі від «Будівельника» залишилася лише його славна історія. І Особистості. Зокрема ті, хто був причетним до видатної перемоги 30-річної давнини. «Главком» згадує, як склалися долі тих, хто творив чемпіонство сезону-1988/1989.

Олександр Білостінний, центровий

Олімпійський чемпіон-1988. Після «Будівельника» виступав за іспанську «Сараґосу» (1990) та німецький «Трір» (1991-1994). У Трірі залишився жити після завершення кар'єри, був власником великого ресторану Ratskeller. Олександр помер у травні 2010 року від онкологічного захворювання, в 51-річному віці. Похований у Трірі на Старовинному цвинтарі.

Олександр Волков, форвард

Олімпійський чемпіон-1988. У тому ж 1989-му став першим українцем у національній баскетбольній асоціації, виступав за «Атланту Гокс» (1989-1992). Після того повернувся в Європу, грав за італійську «Калабрію» (1992-1993), грецькі «Панатінаїкос» (1993-1994) та «Олімпіакос» (1994-1995). Повернувшись в Україну, в 2000-му році створив клуб «Київ», за який спершу грав сам, а потім до розпаду в 2014 році був президентом. У 1999-2000 роках був міністром спорту України, депутатом Верховної ради двох скликань. Припинив політичну діяльність після діяльності у напівкримінальній Партії реґіонів. У 2007-2015 роках очолював Федерацію баскетболу України. При його керівництві Україна отримала право проводити Євробаскет-2015. Але від цих планів довелося відмовитися у зв'язку з початком війни на сході нашої держави. Нині Волкову 55 і він не займається публічною діяльністю.

Євген Долгов, центровий

Після завершення кар'єри відійшов від баскетболу, працював у крупній будівельній компанії.

Анатолій Ковтун, центровий

Після чемпіонського сезону переїхав до Ісландії, де став чемпіоном країни у складі «Рейк'явіка». Можливо, 29-річний Ковтун поповнив би колекцію трофеїв, але у тому ж 1990-му потрапив у жахливе ДТП, після якого дивом вижив. Проте сталося диво. З допомогою дружини Наталії Анатолій поступово повернувся до нормального життя і, оскільки грати вже не міг, став баскетбольним агентом. Поряд із тим разом із сім'єю переїхав до Львова. Де й помер на початку 2000-х. Правда, коли, за яких обставин - не відомо.

Юрій Косенко, оборонець

Завершивши кар'єру, від професійного баскетболу відійшов, а на любительському рівні, у складі клубу «Ветеран» грає досі.

Володимир Левицький, центровий

У перших чемпіонатх України виступав за харківський ТІІТ, потім переїхав до Ізраїлю, де й завершив кар'єру і залишився жити. Зараз 55-річний Левицький працює в банківській сфері.

Євген Мурзін, оборонець

У «Будівельнику» виступав до 1993 року. Після того - в ізраїльському «Маккабі» з Реховота (1993-1994), «Київ-Баскеті» (1994-1998), словацькому «Інтері» з Братислави (1998-1999), «Одесі» (1999-2000). Завершував кар'єру в «Будівельнику», там же після сезону-2000/2001 розпочав тренерську діяльність. На чолі киян відпрацював вісім сезонів, а потім очолював клуб у 2016-му. Крім того, тренував «Черкаські Мавпи» (2009) та івано-франківську «Говерлу» (2009-2015). З 2015-го очолював національну збірну України. Пішов з посади, проваливши кваліфікацію до чемпіонату світу-2019. Нині тренує «Київ-Баскет».

Сергій Орєхов, оборонець

Пішов з «Будівельника» у 1990-му і впродовж десяти років виступав у складі «Санкт-Пельтена», з яким став семиразовим чемпіоном Австрії. Після завершення кар'єри залишився в Австрії, став там дитячим тренером і працівником Національної федерації баскетболу. Зараз Орєхову 51.

Ігор Пінчук, центровий

Через рік після здобуття чемпіонства з «Будівельником» став віце-чемпіоном світу в складі збірної СССР. За киян виступав до 1993 року. Потім грав у Словаччині - за «Банік» із Пр'євідзи і «Хемосвіт» (1994-1997). Володар Кубка Словаччини-1997. Сезон-1997/1998 знову провів у «Будівельнику», а кар'єру завершив у німецькому «Швельмі» (1998-2005). У Німеччині 51-річний Пінчук живе понині, займається бізнесом.

Андрій Подковиров, оборонець

З «Будівельника» пішов у 1990-му, впродовж трьох років виступав у складі «Дортмунда». Повернувся до Кива на запрошення молодого й амбіційного бізнесмена Михайла Бродського і почав виступати, а з 1994-го - виступати в статусі граючого тренера за «Денді-Баскет». Повноцінно на тренерську роботу перейдов з 1996-го. Ще два роки попрацював з баскетівцями, потім три роки очолював «ЦСКА-Ріко». У 2000-2001 роках працював з кіпрським ПАЕЕКом і грецьким «Арісом». У сезоні-2001/2002 очолював російський ЦСКА з Москви. Двічі був наставником маріупольського «Азовмаша» (2002-2004, 2009-2010). В сезоні-2004/2005 працював з російським «Євразом», впродовж 2005-2008-го очолював «Черкаські Мавпи». У 2008-му нетривалий час тренував польську «Енергію» зі Слупська, у 2010-му - «Будівельник». В чемпіонаті-2010/2011 був наставником львівської «Політехніки», у 2013-2015 - київський «Авангард». Нині 57-річний Подковиров працює в Федерації баскетболу України.

Юрій Сильвестров, форвард

Після «Будівельника» переїхав у Францію. Там тривалий час грав, потім нетривалий час тренував, а врешті зайнявся бізнесом. У Франції 56-річний Сильвестров живе понині.

Андрій Шаптала, оборонець

У часи незалежності виступав за київські «Денді-Баскет» і ЦСКА. Після завершення кар'єри працював тренером - у білоцерківській «Росаві», «Києві», львівській «Політехніці». Нині 57-річний шаптала працює в Федерації баскетболу України.

Олександр Шевченко, форвард

Після завершення кар'єри оселився в Греції, де зараз відійшов від спорту, займається бізнесом.

Віктор Боженар, головний тренер

Невдовзі після здобуття «Будівельником» чемпіонства завершив тренерську кар'єру. На початку 1990 років працював радником з національної безпеки і зовнішньої економіки голови Верховної ради України Олександра Мороза. У передвиборчій кампанію 1994 року одночасно працював радником конкурентів - Мороза і Леоніда Кравчука. У 1995 році був звинувачений в маніпуляції з пільговими кредитами і близько двох років провів у СІЗО Служби безпеки України, але згодом був звільнений і виправданий. Помер Віктор Боженар 16 жовтня 2012 року в Києві, у віці 72-х років.

Зураб Хромаєв, тренер

Колишній помічник став головним тренером «Будівельника» після того, як команду залишив Віктор Боженар. Привів клуб до чотирьох чемпіонств в Україні, після чого очолив національну збірну, яку двічі виводив до фінальних частин Євробаскетів. Був президентом Федерації баскетболу України, знаходився на керівних посадах у ФБу ще донедавна. Зараз 72-річний Хромаєв важко хворий.

Віктор Гуревич, тренер

Віктор Абрамович відпрацював асистентом тренера «Будівельника» до 1995-го, потім обіймав різноманітні посади в Федерації баскетболу України. Зараз 84-річний Гуревич на заслуженому відпочинку.

Іван Вербицький, «Главком»